Справа № 305/162/26
Провадження по справі № 2/305/40/26
21.04.2026. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Тафійчук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області як орган опіки та піклування про надання дозволу на реєстрацію місця прооживання дитини за місцем проживання матері без згоди батька,-
22.01.2026, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області як орган опіки та піклування про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини за місцем проживання матері без згоди батька.
Позов мотивує тим, що в період з 2011 року по липень 2020 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилась донька - ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження додається), яка в даний час проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Аліменти на утримання доньки з відповідача стягнуто в примусовому порядку на підставі рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10.03.2021 (справа №291/1502/20) копію додає. Зазначає, що з 07.02.2013 донька разом з нею була зареєстрована в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, 05.01.2024 їх з донькою було знято з реєстрації у вказаному будинку за заявою власника будинку. Позивачка стверджує, що на даний час вона проживає однією сім'єю з ОСОБА_4 . Разом з ними проживають його матір ОСОБА_5 та її малолітня донька ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом про фактичне проживання від 03.11.2025 та актом обстеження умов проживання від 04.11.2025. Донька ОСОБА_3
навчається у ліцеї №4 у м. Бердичеві у 7-Б класі, однак місце проживання дитини зараз не зареєстровано, що порушує її права та суперечить її інтересам. Відповідач, батько дитини ОСОБА_2 , проживає в іншому населеному пункті та є діючим військовослужбовцем. На контакт він не йде та не надає письмову згоду на проведення реєстрації спільної доньки, яка є обов'язковою відповідно до вимог закону. Вона неодноразово, протягом кількох місяців, зверталася до відповідача з проханням надати письмовий дозвіл на реєстрацію доньки, однак відповідач відповідає категоричною відмовою. Окрім цього, вона зверталася до батьків відповідача з проханням повпливати на рішення сина, однак безрезультатно. Для забезпечення гарантованого права дитини бути приписаною з батьками, вона звернулася до Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради з відповідною заявою, однак їй було відмої оскільки відповідно до п.87.3 Постанови КМУ №265 від 07.02.2022, для реєстрації дитини разом з одним із батьків надається письмова згода батька дитини. Так, чинним законодавством передбачено право одного з батьків у разі відсутності згоди іншого на реєстрацію місця проживання дитини вирішити це питання в судовому порядку за відсутності спору про визначення місця проживання дитини. Враховуючи те, що спір про місце проживання дитини між позивачкою та відповідачем відсутній, що підтверджується ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 17.10.2025 (справа №305/1986/25), за спільним з відповідачем рішенням донька від народження проживає і в майбутньому буде проживати з нею, просить суд про надання дозволу на реєстрацію місця проживання доньки за місцем своєї реєстрації, оскільки відсутність реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини за місцем фактичного проживання суперечить інтересам дитини та обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 27.01.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі, в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, як орган опіки та піклування - виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області. Призначено підготовче засідання на 25.02.2026. Надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Покладено на виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, як орган опіки та піклування обов'язок подати Рахівському районному суду до 25 лютого 2026 року висновок щодо розв'язання спору з доказами, на підставі яких він був складений. Запропоновано третій особі надати свої письмові пояснення щодо позову, відзиву, відповіді на відзив та заперечення до закінчення підготовчого провадження.
12.03.2026, представник органу опіки та піклування Бердичівської міської ради, ОСОБА_7 , надіслала на електронну адресу суду заяву у які просила розглянути справу за відсутності представника органу опіки та піклування Бердичівської міської ради. Додатково надіслала витяг з рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 11.03.2026 №64 "Про затвердження висновків органу опіки та піклування до суду щодо розв'язання спорів" та Висновок органу опіки та піклування про доцільність реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері без згоди батька, ОСОБА_2 .
Позивачка ОСОБА_1 , у судове засідання, не з'явилася. Поряд з цим, 10.02.2026, 12.02.2026 та 31.03.2026 надсилала до суду письмові заяви про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить суд про задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання, жодного разу, не з'явився. Про день, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином, шляхом надіслання копії позовної заяви з додатками, ухвали суду про відкриття провадження по справі та судових повісток. Відповідно до повернутих до суду конвертів з відміткою уповноваженої особи Укрпошти від 10.02.2026, 05.03.2026 та 31.03.2026 "адресат відсутній за вказаною адресою". Згідно до роздруківки трекінгу відправлень Укрпошти від 20.03.2026, вбачається, що "одержувач відсутній за вказаною адресою". Поряд з цим, довідкою про доставку повідомлення у додаток "Viber" стверджується, що відповідач 24.03.2026 отримував повідомлення щодо судової повістки про виклик до суду по цивільній справі "про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини за місцем проживання матері без згоди батька". Отже, відповідно до ст.128 ЦПК України відповідач вважається, повідомленим належним чином, однак відзиву на день судового розгляду справи не надав. Причини неявки суд не повідомив. Заяв та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Поряд з цим, 12.03.2026, представник органу опіки та піклування Бердичівської міської ради, ОСОБА_7 , надіслала на електронну адресу суду заяву у які просила розглянути справу за відсутності представника органу опіки та піклування Бердичівської міської ради.
Згідно з п.п.2, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст.131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України через неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст.191 ЦПК України, не надав своїх заперечень та доказів на їх підтвердження, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст.191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка, ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 07.02.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ружинського районного управління юстиції Житомирської області.
Дитина сторін ОСОБА_3 , перебуває на повному утриманні та вихованні позивачки ОСОБА_1 та проживає з нею за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом про фактичне проживання від 03.11.2025 та актом обстеження умов проживання від 04.11.2025.
Витягом №2026/000653738 з реєстру Бердичівської територіальної громади, стверджується, що позивачка, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання однієї малолітньої дитини: доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.
03.12.2025, позивачка звернулася до Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою її місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 , однак, щодо реєстрації місця проживання дочки їй було відмовлено, так як відповідно до п.87.3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 №265 подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Згідно з висновком органу опіки та піклування Бердичівської міської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області №64 від 11.03.2026 року надано висновок про доцільність надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ., без згоди батька, ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п.1 ч.1 ст.264 ЦПК України).
Частина перша статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом (стаття 176 СК України).
Згідно статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 (далі - Порядок), місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.
У пункті 33 Порядку зазначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (пункт 51 Порядку).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 752/2951/20 (провадження № 61-11860св21), зазначено, що: "при вирішенні судом даного роду справ підлягає з'ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
ОСОБА_1 звернулася з позовом про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, в обґрунтування якого вказала, що її дочка ОСОБА_3 , проживає із нею, навчається у ліцеї №4 у м. Бердичеві у 7-А класі, однак реєстрації не має взагалі, у зв'язку із чим виникла необхідність у місці реєстрації дитини. Проте, ОСОБА_2 , ігнорує її звернення про надання згоди - дозволу на реєстрацію місця проживання дитини, створює перешкоди, відмовляючись у добровільному порядку надати дозвіл на реєстрацію/декларування місця проживання дочки за місцем реєстрації матері.
Згідно з частиною 8 статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа "Байт і Кеннеді проти Німеччини(п.67) "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II, проти Німеччини" (п.45).Відповідно до частини першої ст.3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того , здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями .соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи норми чинного законодавства України та міжнародного права, діючи в як найкращих інтересах дитини, суд вважає, що реєстрація дитини за місцем проживання матері, відповідатиме інтересам дитини і не порушуватиме прав інших учасників сімейних відносин.
Невизначеність реєстрації місця проживання дитини за фактичним місцем проживання зі своєю матір'ю суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію їх прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист, за таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати в сумі 1331 гривень 20 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки позов задоволено в повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Надати ОСОБА_1 дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ІПН: НОМЕР_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , за місцем реєстрації матері за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_4 , судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач, ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, ЄДРПОУ:04053602, адреса:13300, м. Бердичів, пл. Центральна, буд.1, Житомирської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Головуюча: М.О. Марусяк