Справа № 304/638/26 Провадження № 3/304/342/2026
21 квітня 2026 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , диспетчера ПрАТ «Закарпаттяобленерго», громадянина України,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
двадцять четвертого березня 2026 року близько 13.00 год ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме ображав її нецензурними словами, штовхнув та вдарив долонею по обличчю, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю потерпілої та спричинено фізичний біль.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаявся та пояснив, що дружина постійно розпочинає з ним сварки з різних підстав та через різні дрібниці, а у день події сварка між ними переросла у штовханину.
Заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку), а також особливий (малолітня чи неповнолітня особа або ж особа, на яку вже було накладено адміністративне стягнення за вчинення аналогічного правопорушення - ч. 2, 3 цієї статті).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно з п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Окрім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини, така стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 769333 від 24 березня 2026 року, рапортом інспектора-чергового відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області Лазаря В. про прийняття повідомлення зі служби «102» від 24 березня 2026 року № 985, згідно з яким 24 березня 2026 року о 13.01 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік наносить їй ляпаси та виганяє з будинку; письмовими пояснення потерпілої ОСОБА_2 , а також самого ОСОБА_1 від 24 березня 2026 року.
Наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При призначенні виду адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини в скоєнні правопорушення, а також враховуючи те, що адміністративне стягнення є не тільки мірою відповідальності, але й служить вихованню особи, яка скоїла правопорушення, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.
Крім цього ч. 6 ст. 283 КУпАП передбачає, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
У свою чергу стаття 39-1 КУпАП визначає, що у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
При цьому оскільки з наданих органом, який склав протокол, доказів не встановлено наявність претензій потерпілої до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, загроза її життю чи здоров'ю відсутня, відомості про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності у матеріалах справи відсутні, навпаки згідно з характеристикою начальника СП відділення поліції № 1 В.Левинця від 26 березня 2026 року ОСОБА_1 характеризується позитивно так як раніше до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не притягався, суддя прийшов до висновку, що у даному конкретному випадку відсутня необхідність направлення особи для проходження програми для кривдників.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2026 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає 665,60 грн.
Керуючись статтями 39-1, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк звернення постанови для виконання - три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.
Суддя:Ганько І. І.