Номер провадження: 22-ц/813/6305/26
Справа № 515/1342/25
Головуючий у першій інстанції Луцюк В. О.
Доповідач Лозко Ю. П.
20.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Таварткіладзе О.М.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
Заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року вказаний вище позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія ФК «Ейс», заборгованість за кредитним договором №221080401 від 02 листопада 2021 року в загальному розмірі 17837 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 березня 2026 року відмовлено у задоволенні відповідачки про перегляд вказаного вище рішення суду.
Не погодившись з вказаним вище рішенням суду, засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій порушує питання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на положення ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України "Про судовий збір", яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Відповідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Умови, визначені у пункті 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу за попередній календарний рік.
Отже, скаржниця не навела обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Таким чином, вказаний закон чітко розмежовує, що від сплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів, у той час як у цій справі скаржниця є відповідачем за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами скаржника щодо можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у цій справі дотриманий.
Таким чином, клопотання скаржниці про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статі 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже за подання апеляційної скарги, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3633,6 грн (3028 грн*150%*0,8) та надати до Одеського апеляційного суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, які слід перерахувати за наступними банківськими реквізитами:
Платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Хаджибейський р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA428999980313161206080015757
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний державний орган України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Крім цього, апеляційна скарга також підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Згідно з ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що оскаржуване заочне рішення ухвалене 03 листопада 2025 року, ухвала цього суду, якою відмовлено у задоволенні заяви відповідачки про перегляд вказаного вище рішення суду постановлена 12 березня 2026 року.
Перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з 13 березня 2026 року та закінчився 13 квітня 2026 року, однак апеляційна скарга подана 14 квітня 2026 року.
Отже апеляційна скарга подана з пропуском строку, встановленого
ст. 354 ЦПК України.
Водночас скаржницею не заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на апеляційне оскарження за власною ініціативою. Поновлення строку можливе лише за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Усупереч вказаним вище вимога закону у змісті апеляційної скарги скаржниця не зазначив відомості про одного з відповідачів за зустрічним позовом, а саме ТОВ ФК «Ейс».
Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
З апеляційною скаргою скаржник звернувся в електронній формі, однак усупереч вимогам п.2 ч.4 ст. 356 ЦПК України, не долучила до апеляційної скарги докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу ТОВ ФК «Ейс», з урахуванням положень ст. 43 ЦПК України.
Отже, скаржниці необхідно подати апеляційну скаргу у новій редакції, зазначивши у її змісті відомості про позивача та надати докази її надіслання позивачеві.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернена скаржнику.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тобто скарга залишається без руху, про що повідомляється апелянт і йому надається строк для усунення недоліків.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги, що зазначені в тексті цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.136, 185,354,356 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року залишити без руху, запропонувавши усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в тексті ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити скаржниці, що якщо в зазначений строк недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, або не надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження чи вказаній в ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, то у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити скаржниці, що якщо в зазначений строк недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору не буде усунуто, то апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
О.М. Таварткіладзе