?
15 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/3716/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.
секретар судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 (колегія суддів: Ходаківська І. П., Демидова А. М., Владимиренко С. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 (суддя Привалов А. І.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" до Державної податкової служби України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватного акціонерного товариства "СЕРІН-ЛІС" про припинення податкової застави,
за участі:
представника позивача - Нестеров Е. Г.,
представника відповідача - Клебан М. А.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "КОМІНБАНК" (далі - АТ "КОМІНБАНК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про припинення податкової застави.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно, а саме: ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, смт Делятин, вул. 16 липня, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15181226240, набутого позивачем в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечних договорів від 09.02.2021 та від 12.07.2021, є перешкодою в здійсненні позивачем своїх прав як власника цього нерухомого майна, зокрема, щодо вільного розпорядження цим майном.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Між Акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк", який змінив своє найменування згідно з рішенням акціонера від 27.09.2022 на АТ "КОМІНБАНК" та Приватним акціонерним товариством "СЕРІН-ЛІС" (далі - ПАТ "СЕРІН-ЛІС") в забезпечення виконання вимог, що випливають з договору від 09.02.2021 № 12/21 про відкриття мультивалютної відновлювальної лінії було укладено іпотечний договір від 09.02.2021, зареєстрований в реєстрі за № 92 (далі - іпотечний договір від 09.02.2021), предметом якого серед інших об'єктів виступав також ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, смт. Делятин, вулиця 16 липня, буд. 11, що належав ПАТ "СЕРІН-ЛІС" на праві власності.
4. Крім того, АТ "КОМІНБАНК" та ПАТ "СЕРІН-ЛІС" в забезпечення виконання вимог, що випливають з договору від 12.07.2021 № 100/21 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за Програмою "доступні кредити 5-7-9 %" було укладено інший іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 965 (далі - іпотечний договір від 12.07.2021), предметом якого також виступав ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, смт. Делятин, вул. 16 липня, буд. 11, що належав ПАТ "СЕРІН-ЛІС" на праві власності.
5. 19.03.2025 АТ "КОМІНБАНК" відповідно до умов розділу 6 "звернення стягнення на предмет іпотеки" іпотечних договорів від 09.02.2021 та від 12.07.2021, статті 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було набуто право власності на нерухоме майно, а саме: ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 151812262409 (далі - нерухоме майно), передане ПАТ "СЕРІН-ЛІС в іпотеку відповідно до вищезазначених іпотечних договорів.
6. Проте, позивачу 24.03.2025 стало відомо, що стосовно нерухомого майна наявне обтяження - податкова застава, номер запису 52425793 на користь ДПС України згідно з рішенням ГУ ДПС в Івано-Франківській області про опис майна у податкову заставу від 10.05.2023 № 1594/09-19-13-15/13-08-01 та акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави від 06.11.2023 № 1/09/19-13-08/909.
7. Судами встановлено, що податкова застава на нерухоме майно була зареєстрована 07.11.2023, тобто після державної реєстрації 09.02.2021 та 12.07.2021 іпотеки банка на спірне майно.
8. Судами також встановлено, що до позивача (АТ "КОМІНБАНК") податкова застава не застосовувалася, отже, він не є боржником, за яким обліковується податковий борг.
9. При цьому позивач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, яке набуто ним в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, і його права на означене майно не оспорені та є дійсними.
10. Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що він є власником нерухомого майна, на яке відповідачем накладено податкову заставу у зв'язку із наявним у третьої особи податковим боргом.
11. Враховуючи, що вказане обтяження порушує права позивача на вільне володіння належному йому нерухомим майном, останній звернувся до суду першої інстанції з даним позовом для захисту свого порушеного права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. 22.05.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025, про задоволення позову.
13. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, у якого виник та наявний податковий борг, тобто на майно ПАТ "СЕРІН-ЛІС" (третьої особи у справі).
14. При цьому суди вказали, що новий власник майна - АТ "КОМІНБАНК" не є боржником по сплаті податків, а тому процедура звернення стягнення на його майно в порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України), не може бути реалізована, оскільки позивач, який придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, не замінює третю особу у справі у правовідносинах щодо погашення останньою заборгованості зі сплати податків.
Короткий зміст касаційної скарги
15. ДПС України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
16. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, де підтверджено, що територіальні органи ДПС хоча й утворені без статусу юридичної особи, але є органами державної влади та можуть виступати стороною в судовому процесі;
- від 01.07.2020 у справі № 804/4602/16, де зазначено, що податковий орган вправі застосовувати податкову заставу з огляду на несплату в установлений строк самостійно визначеної суми грошового зобов'язання та, відповідно, утворення податкової заборгованості;
- від 07.04.2021 у справі № 924/199/20, де вказано, що суд має право відмовити в задоволенні позову лише через те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту;
- від 19.01.2021 у справі № 813/3676/16, де встановлено, що за відсутності доказів державної реєстрації відступлення права вимоги за іпотечним договором суд не надає оцінку правомірності дій податкового органу щодо включення до податкової застави майна, яке перебуває в іпотеці, та звільнення його з податкової застави, а вказує на відсутність обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів особи.
17. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:
- ототожнення судами територіального органу ДПС із філією суб'єкта господарювання є юридично некоректним та призвело до незалучення належного відповідача;
- задовольняючи позовну вимогу, пов'язану із припиненням податкової застави, суд першої інстанції розглянув і припинив саме податкову заставу, не дослідивши момент її виникнення, правову природу та підстави застосування, а не застосував належний спосіб захисту, який передбачено ПК України у вигляді звільнення майна з податкової застави і виключення такого майна з акту опису.
18. Скаржник у поданій касаційній скарзі також посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 6 частини першої статті 310 ГПК України ГПК України, а саме: судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
19. За доводами скаржника, судами відкрито провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності, передбачених статтею 27 ГПК України. Оскільки рішення про опис майна у податкову заставу прийнято ГУ ДПС в Івано-Франківській області, спір повинен був розглядатися Господарським судом Івано-Франківської області, а не за місцезнаходженням ДПС України, яка не є належним відповідачем у справі.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
20. У відзиві на касаційну скаргу АТ "КОМІНБАНК" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що позивач як новий власник майна не є боржником по сплаті податків, а тому процедура звернення стягнення на його майно в порядку, визначеному ПК України, не може бути застосована. При цьому позивач зазначає, що відокремлений підрозділ ДПС України не може бути належним відповідачем у справі, оскільки не має статусу юридичної особи, а тому позивач правильно визначив відповідачем у справі ДПС України, а не Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.
Позиція Верховного Суду
21. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. У цій справі позивач, який набув право власності на нерухоме майно в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, стверджує, що не може належним чином реалізувати свої правомочності власника із користування та розпорядження відповідним майном, оскільки воно перебуває у податковій заставі.
23. Натомість податковий орган (відповідач) зазначає, що законодавчі підстави для припинення податкової застави у даному випадку відсутні, оскільки за попереднім власником майна продовжує обліковуватись податковий борг, при цьому належному способу захисту прав у даному випадку відповідає вимога про звільнення майна боржника з податкової застави.
24. Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що право позивача як нового власника майна у цьому разі може бути захищено шляхом припинення податкової застави, тобто у передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спосіб.
25. При цьому апеляційний суд відхилив твердження відповідача про те, що суд першої інстанції залучив у справу неналежного відповідача, яким, на переконання ДПС України, має бути ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
26. Отже, спірним у даній справі є питання щодо можливості/неможливості припинення у судовому порядку податкової застави нерухомого майна, якщо його новий власник не є боржником за податковим боргом і така застава жодним чином не пов'язана з ним, а також правильне визначення складу сторін спору.
Щодо способу захисту
27. За змістом підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
28. Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
29. Стаття 93 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.
30. Так, згідно з пунктом 93.1 цієї статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;
- визнання податкового боргу безнадійним;
- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання;
- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
31. У пункті 93.2 статті 93 ПК України зазначено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
32. Отже, податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом. Право податкової застави виникає згідно з ПК України та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата у строки, встановлені ПК України, сум грошових зобов'язань. Податкова застава виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу з грошових зобов'язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв'язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу. При цьому у разі збільшення суми податкового боргу до початку складання акту опису майна у податкову заставу такий акт складається до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків.
Такі висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 803/3853/15.
33. У касаційній скарзі відповідач стверджує про обрання позивачем неналежного способу захисту прав, оскільки заявлена позовна вимога про припинення податкової застави не узгоджується з правовою природою цього інституту, адже податкова застава припиняється виключно у випадках, передбачених ПК України, зокрема, у зв'язку з погашенням податкового зобов'язання. У випадках, коли особа не є платником податків, але зазнає перешкод у користуванні майном, належним способом захисту є вимога про звільнення майна з-під застави, а не скасування самої застави.
34. Слід зазначити, що питання припинення податкової застави нерухомого майна (припинення обтяження у вигляді податкової застави) неодноразово поставало у судовій практиці Верховного Суду.
35. Так, Верховний Суд у постанові від 03.07.2024 у справі № 344/3333/23 (предметом позову у якій були вимоги про скасування (припинення) обтяження у вигляді податкової застави) зазначив, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час, як позивач - власник майна, не замінює ОСОБА_1 у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків та придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки. Такий позов базується на статті 391 ЦК України.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2025 у справі № 914/2949/24, від 26.01.2022 у справі № 464/3242/20, від 24.01.2024 у справі № 569/9806/21.
36. Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21 (предметом позову у якій були вимоги про припинення податкової застави нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії) зазначив, що положення статті 93 ПК України встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач не є, тобто положення статті 93 ПК України на спірні правовідносини не розповсюджуються та застосуванню не підлягають.
37. При цьому, за висновками Верховного Суду у справі № 916/2016/21, такий позов підлягає задоволенню з огляду на положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої звернутися з негаторним позовом може лише власник або титульний володілець, в якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
38. Отже, Верховний Суд у зазначених справах фактично визнав, що належним способом захисту прав особи, яка на законних підставах набуває право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, буде позов про припинення податкової застави нерухомого майна, а не про звільнення майна з-під застави.
39. Таким чином Суд відхиляє доводи скаржника про обрання позивачем неналежного способу захисту прав, оскільки АТ "КОМІНБАНК" як новий власник майна, у якого відсутні боргові зобов'язання зі сплати податків у розумінні наведених вище статей ПК України, має право на звернення до суду з позовом про припинення податкової застави нерухомого майна на підставі статті 391 ЦК України з огляду на незастосовність до спірних правовідносин сторін приписів статті 93 ПК України, які встановлюють підстави для звільнення з податкової застави лише майна боржника, яким позивач не є.
Щодо належного відповідача у справі
40. Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
41. За змістом частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
42. Частиною четвертою статті 91 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
43. Водночас частинами першою, другою, третьою, п'ятою статті 95 ЦК України унормовано, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
44. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).
45. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що філії та представництва господарюючого суб'єкта, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у господарському процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво суб'єкта господарювання, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку із відсутністю сторони у господарському процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення господарського спору.
46. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.
Аналогічний правовий висновок щодо процесуального статусу філій та представництв зроблений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 31.01.2024 у справі № 918/479/23.
47. Вирішуючи питання щодо належного складу сторін у даній справі, суди попередніх інстанцій, з посиланням на вищенаведений висновок Верховного Суду у справі № 918/479/23, виходили з того, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, не є самостійною юридичною особою, входить до складу ДПС України, а тому не може брати самостійно участь у справі як окремий самостійний суб'єкт господарювання.
48. Водночас Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначив, що "виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", частини першої статті 45 та частини другої статті 4 ГПК України, статті 1 КУзПБ, а також враховуючи вказані вище Положення про Державну податкову службу України та Положення про ГУ ДПС у Тернопільській області, останнє є відокремленим підрозділом ДПС України, яке хоч і утворене без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади (податковим органом, органом стягнення) та може бути стороною в судовому процесі".
49. Верховний Суд у справі № 921/574/20 сформулював висновок, згідно з яким:
- територіальні органи ДПС України є суб'єктами владних повноважень та органами державної влади;
- вони діють від імені держави у межах наданих їм повноважень (включно з адмініструванням податків та застосуванням податкових застав);
- відсутність статусу юридичної особи не позбавляє їх процесуальної дієздатності - бути стороною (зокрема, відповідачем) у судовому процесі, коли вони здійснюють свої владні повноваження (щодо рішень, дій чи бездіяльності, вчинених ними в рамках своїх повноважень).
50. Верховний Суд ухвалою від 10.12.2025 передав справу № 910/3716/25 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів у цій справі вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати, викладеного у постанові від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, щодо можливості участі в якості сторони господарського процесу територіальних органів ДПС України, утворених без статусу юридичної особи.
51. Об'єднана палата ухвалою від 06.03.2026 повернула справу № 910/3716/25 колегії суддів для розгляду з посиланням на те, що враховуючи специфіку розгляду справ про банкрутство, у межах яких усі спори позовного провадження підлягають розгляду тим судом, який відкрив провадження у справі, з огляду на можливість різного суб'єктного складу сторін спору, предметів та підстав позову, що притаманне не лише господарському судочинству, питання про можливий відступ від зазначених висновків належить до виключної компетенції Великої Палати Верховного Суду і виходить за межі повноважень об'єднаної палати.
52. З наведеного вбачається, що висновки щодо процесуальної правосуб'єктності відокремленого підрозділу податкового органу, викладені у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, були сформовані за наслідками розгляду спору в межах справи про банкрутство.
53. Правове регулювання статусу учасників у справах про банкрутство має свою специфіку і регламентується не лише загальними нормами ГПК України, але й спеціальним законом - КУзПБ. Зокрема, особливістю процедури банкрутства є можливість обліку в реєстрі кредиторів боржника одразу декількох органів ДПС як самостійних учасників, кожен з яких самостійно обраховує заборгованість залежно від територіального розміщення активів боржника. Натомість спір у цій справі № 910/3716/25 розглядається в порядку загального позовного провадження, на яке поширюються виключно загальні приписи ГПК України та ЦК України.
54. Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі № 910/3716/25 з огляду на їх неподібність.
55. Із встановлених у цій справі обставин вбачається, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області є територіальним органом ДПС України - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
56. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи неможливість участі Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у справі як відповідача, помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 95 ЦК України щодо статусу філій та представництв юридичних осіб приватного права (суб'єктів господарювання).
57. Разом з тим, колегія суддів погоджується з тим, що пред'явлення позову безпосередньо до Державної податкової служби України у цьому випадку не є процесуальним порушенням чи свідченням обрання неналежного відповідача.
58. Головне управління ДПС в Івано-Франківській області є структурною частиною (територіальним органом) Державної податкової служби України - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Оскільки спірне обтяження (податкова застава) накладено в інтересах держави, а ДПС України є вищим органом у єдиній системі податкових органів, пред'явлення позову про припинення застави до центрального органу, до складу якого входить територіальний підрозділ, що вчинив відповідні дії, є цілком допустимим.
59. Отже, хоча висновки судів попередніх інстанцій про неможливість участі ГУ ДПС у судових справах як самостійної сторони є помилковими, це не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення. Визначення позивачем в якості відповідача Державної податкової служби України забезпечує належний розгляд спору та ефективний захист порушених прав власника майна, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині відсутні.
60. За таких обставин, доводи скаржника про порушення правил територіальної підсудності є безпідставними, оскільки позов правомірно пред'явлено за місцезнаходженням належного відповідача.
61. З урахуванням наведених вище мотивів, якими повністю спростовуються доводи скаржника щодо вибору неналежного способу захисту та залучення неналежного відповідача, Верховний Суд не дає оцінки іншим доводам касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
63. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.
Судові витрати
65. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -
Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/3716/25 - без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач