14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/880/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мельникової Л. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Сибіга О.М., Мальченко А.О.)
у справі № 911/880/23
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і 2) ОСОБА_1 ,
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Савицька О. В., представник відповідача - Гриб Ю. М., представник третьої особи-1 - Цуканова С. Г., представник третьої особи-2 - Горбайчук Л. В.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») і Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Вектор-Плюс» (далі - ТОВ «ТП «Вектор-Плюс»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просив:
- усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, що розташовані на території смт. Козин Обухівського району Київської області, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
від 29.11.2019 № 49930791 стосовно права приватної власності ПАТ «Промінвестбанк» на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0056; від 29.11.2019 № 49931515 стосовно права приватної власності ПАТ «Промінвестбанк» на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0057;
від 23.11.2021 № 61780204 стосовно права приватної власності ТОВ «ТП «Вектор-Плюс» на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0128; від 23.11.2021 № 61782029 стосовно права приватної власності ТОВ «ТП «Вектор-Плюс» на земельну ділянку площею 0,8949 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0130;
- усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, а саме:
з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га), шляхом їх повернення від ПАТ «Промінвестбанк» на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради;
з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0128 (площею 0,3 га) та 3223155400:03:033:0130 (площею 0,8949 га), шляхом їх повернення від ТОВ «ТП «Вектор-Плюс» на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради.
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався, зокрема, на те, що набуття у приватну власність ПАТ «Промінвестбанк» і ТОВ «ТП «Вектор-Плюс» вказаних вище земельних ділянок відбулось із грубими порушеннями вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України, оскільки зазначені земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, є землями водного фонду, які у власність приватних осіб передані бути не могли.
Короткий зміст судових рішень
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 закрито провадження у справі № 911/880/23 в частині позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до відповідача-1 - ТОВ «ТП «Вектор-Плюс».
4. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі № 911/880/23 позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалено усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, що розташовані на території смт. Козин Обухівського району Київської області, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 49930791 від 29.11.2019 стосовно права приватної власності ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0056; № 49931515 від 29.11.2019 стосовно права приватної власності ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0057; усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га) шляхом їх повернення від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 це рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
6. Надалі постановою Верховного Суду від 04.06.2025 вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу № 911/880/23 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
7. При цьому Верховний Суд, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції допустив неповне дослідження доказів, а відтак і з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив статті 77, 86, 236, 269 ГПК України і як наслідок дійшов передчасного висновку про неправомірність рішення місцевого господарського суду в частині доведеності прокурором заявлених підстав позову.
8. Верховний Суд констатував, що висновок апеляційного господарського суду щодо визнання листа ДНВП «Картографія» від 07.12.2022 № 464 недопустимим доказом суперечить позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який у постановах від 16.12.2024 у справі №748/55/23, від 01.11.2023 у справі № 748/2090/22 та від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22 підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо допустимості такого засобу доказування як лист ДНВП «Картографія» при встановленні фактів знаходження спірних земельних ділянок у межах 100-метрових прибережних захисних смуг річок.
9. Також Верховний Суд вказав, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки висновку про наявні обмеження для використання земельних ділянок від 30.08.2010 № 05-02/3042, наданого Управлінням Держкомзему у Обухівському районі, згідно з яким земельні ділянки загальною площею 1,5000 га, які належать ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» та розташовані за адресою: ТІЗ «Грін-Зунд», смт. Козин Обухівського району Київської області, повинні використовуватися з дотриманням обов'язків землевласників. Обмеження (обтяження) згідно з Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 29.12.2008 № 643, встановлені: 01.05.02 - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах.
10. Крім того Верховний Суд зауважив, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.06.2022 у справі № 922/313/20, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Суд не позбавлений можливості, в тому числі, з власної ініціативи призначити експертизу для з'ясування питання, щодо обставин, які мають значення для справи.
11. За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 скасовано в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га) шляхом їх повернення від ПАТ «Промінвестбанк» на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га) шляхом їх повернення від ПАТ «Промінвестбанк» на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради відмовлено.
12. Ухвалюючи цю постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин перебування спірних земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги річки Дніпро до матеріалів справи прокурором надано не було, відповідно посилання прокурора на порушення у даному випадку прав та законних інтересів Козинської селищної ради Обухівського району Київської області щодо володіння, користування та розпорядження землями водного фонду є безпідставними.
13. Апеляційний господарський суд під час нового апеляційного перегляду справи, дослідивши та надавши оцінку як доказу листу ДНВП «Картографія» від 07.12.2022 № 464, висновку Головного управління Держкомзему у Київській області управління Держкомзему у Обухівському районі від 30.08.2010 № 05-02/3042 установив, що зазначені докази помилково визнано судом першої інстанції доказами, що підтверджує знаходження спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро.
14. Крім того, апеляційним господарським судом не прийняті докази, надані прокурором, а саме: дані з Google Планета Земля, скріни з Публічної кадастрової карти України, лист Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 24.06.2025 вих. № 2471-5-04.02-2025 з доданими до нього матеріалами космічного знімання на території інтересу, оскільки вони були подані з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на подання доказів.
15. Суд апеляційної інстанції вказує, що рішенням Обухівського районного суду Київської області 28.10.2013 у цивільній справі № 1018/4559/12 встановлено, що фактично спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 та 3223155400:03:033:0057 не відносяться до земель водного фонду, а є землями житлової та громадської забудови, сільськогосподарського призначення, не знаходяться в межах прибережної захисної смуги.
16. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що на час звернення до суду із відповідним позовом у даній справі спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду та, відповідно, перебувають у фактичному володінні Козинської селищної ради, а остання має всі визначені в частині першої статті 317 Цивільного кодексу України повноваження власника таких земельних ділянок. Відповідно висновки суду першої інстанції про доведеність прокурором обставин того, що спірні земельні ділянки повністю знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, а отже є землями водного фонду є помилковими.
Касаційна скарга
17. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 в цій частині залишити в силі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. У поданій касаційній скарзі підставою касаційного оскарження Прокурором визначено підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
19. Прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права (статті 1, 2, 11, 13, 73-80, 162, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статей 19, 20, 58, 59, 60, 61, 83, 84, 116 Земельного кодексу України, статей 1, 4, 79, 88, 89 Водного кодексу України), а також неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.05.2020 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2020 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 29.09.2020 у справі 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 22.05.2020 у справі № 469/1203/15-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 16.12.2024 у справі № 748/55/23, від 01.11.2023 у справі № 748/2090/22, від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22 та від 14.06.2025 № 911/880/23, від 06.04.2020 у справі № 369/8770/14-ц, від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 17.09.2024 у справі № 910/10049/22, від 15.11.2023 у справі № 363/1459/20, від 24.06.2020 у справі № 911/1480/18, від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16.
20. Прокурор зазначає, що апеляційним судом проігноровано вказівку Верховного Суду, викладену у постанові від 14.06.2025 під час повернення справи на новий розгляд, щодо допустимости такого доказу як інформація ДНВП «Картографія» при встановлені фактів знаходження спірних земельних ділянок у межах 100-метрових прибережних захисних смуг річок, а також помилково не взято до уваги висновок про наявні обмеження для використання земельних ділянок від 30.08.2021 № 05-02/3042, наданий Управлінням Держкомзему у Обухівському районі. Прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом, а надання у приватну власність земельних ділянок, які у ній знаходяться, без урахування обмежень зазначених у статі 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього кодексу.
21. Крім того, прокурор зазначає, що помилковим є твердження суду апеляційної інстанції щодо непреюдиційності судових рішень у справах №366/19-04, № 29/9-06/3a, № 22/3-06/6/7-09, оскільки в даних рішеннях встановлені факти та зроблено висновки про відсутність правової підстави перебування у володінні і користуванні ТІЗ «Грін-Зунд» земельної ділянки площею 7,5 га на підставі договору оренди.
22. Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог по суті спору, та наявністю преюдиційного рішення у справі № 1018/4559/12, яке мотивоване наявністю висновку судової земельно-технічної експертизи № 114/115000/12-43 від 27.09.2013, відповідно до якої спірні земельні ділянки відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови, а не земель водного фонду, за землевпорядною документацією, та зазначає, що під час зазначеної експертизи питання чи відносяться спірні земельні ділянки до земель водного фонду взагалі не вирішувалось. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано взяв до уваги зазначений висновок експерта, надавши перевагу неналежному доказу над іншими поданими ним.
Позиція інших учасників справи
23. У межах встановленого Верховним Судом строку відповідач - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, подали відзиви на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури, у яких стверджують про безпідставність та необґрунтованість позиції скаржника, з висновками апеляційного господарського суду погоджуються в повному обсязі, а тому касаційну скаргу просили залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
24. Від третьої особи - ОСОБА_1., до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
25. Проте стосовно права сторони подати такі пояснення Верховний Суд вбачає за необхідне зауважити, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України під час розгляду справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору винятково у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п'ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, якщо визнає це необхідним. У цьому разі Верховний Суд не визнавав необхідним одержати від учасників справи додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань. Сторони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, передбачених для стадії касаційного оскарження. Тож відповідно до частини другої статті 118 ГПК України Верховний Суд залишає без розгляду подані позивачем поза межами строку на касаційне оскарження пояснення, як заяву по суті справи, що подана поза межами встановлених строків. Аналогічні висновки викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 916/992/25.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.06.2002 № 9 було затверджено розроблений проєкт відведення земельної ділянки та надано Товариству індивідуальних забудовників «Грін-Зунд» (далі - ТІЗ «Грін-Зунд» земельну ділянку площею 7,5 га у довгострокове користування на умовах оренди на 49 років за рахунок земель комунальної власності Козинської селищної ради під розміщення водноспортивного комплексу та котеджної забудови в смт. Козин по вул. Старокиївській.
27. 27.08.2002 на підставі вищезазначеного рішення між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради (як орендодавцем) та ТІЗ «Грін-Зунд» (як орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передав орендарю земельну ділянку площею 7,5 га у довгострокове, платне володіння і користування терміном на 49 років. Договір було зареєстровано 28.08.2002 Обухівським відділом земельних ресурсів за № 166.
28. Рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.07.2002 № 10 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок членам ТІЗ «Грін-Зунд», за наслідками розгляду клопотання вказаного товариства, вирішено затвердити надання та передати громадянам, у розмірах згідно з додатком до цього рішення, безкоштовно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 7,1028 га, для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель зазначеного товариства.
29. У подальшому, 22.09.2005 громадянин ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки площею 7,1028 га, розташованої у смт. Козин на території ТІЗ «Грін-Зунд» та належної йому на підставі Державного акта на право власності на землю І-КВ № 012502, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.12.2002 за № 204/185, а також на підставі договорів купівлі-продажу №№ 6863, 6851, 6879, 6843, 6875, 6871, 6847, 6859, 6867, 6855 від 20.12.2002, зареєстрованих у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 7710 від 16.01.2003, продав вказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Київщина-Інвест» (далі - ТОВ «Київщина-Інвест») за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.09.2005 №5427.
30. 23.01.2006 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.09.2005 № 5427, Обухівським районним відділом земельних ресурсів за наслідком поділу вищевказаної земельної ділянки було видано ТОВ «Київщина-Інвест» Державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,5000 га (серії ЯБ № 304320) та площею 5,6028 га (серії ЯБ № 304321).
31. З Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №304320, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 0049 від 23.01.2006 слідує, що ТОВ «Київщина-Інвест» належали три земельні ділянки загальною площею 1,5000 га, а саме: земельні ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0054 площею 0,3 га, з кадастровим номером 3223155400:03:033:0056 площею 0,6 га, з кадастровим номером 3223155400:03:033:0057 площею 0,6 га.
32. Згідно з даними Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 304321, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 0048 від 23.01.2006, ТОВ «Київщина-Інвест» належали дві земельні ділянки загальною площею 5,6028 га, а саме: земельні ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0058 площею 4,5141 га, з кадастровим номером 3223155400:03:033:0055 площею 1,0887 га.
33. Зазначені відомості підтверджені також інформацією Управління земельних ресурсів у Обухівському районі у листі від 25.02.2009 № 03-15/569, відповідно до якої у базі даних автоматизованої системи ДЗК за ТОВ «Київщина-Інвест» рахувалися земельні ділянки загальною площею 7,1028 га, що складалися з земельних ділянок площею 0,3 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0054), площею 1,0887 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0055), площею 4,5141 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0058), площею 0,6 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0056), площею 0,6 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0057).
34. Поряд з цим, рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2004 у справі № 366/19-04 (з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 31.20.2005 про виправлення описки) було частково задоволено позов прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівського районного відділу земельних ресурсів до Козинської селищної ради, ТІЗ «Грін-Зунд», а саме визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.08.2002, укладений між виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ТІЗ «Грін-Зунд» про надання в оренду ділянки площею 7,5 га для розміщення товариства індивідуальних забудовників.
35. В свою чергу, постановою Господарського суду Київської області від 04.07.2007 у справі № 29/9-06/3а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008 (справа № 22-а-3568/08), було задоволено позов Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Козинської селищної ради, Обухівського районного відділу земельних ресурсів до Виконавчого комітету Козинської селищної ради, за участі третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТІЗ «Грін-Зунд», а саме скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.06.2002 № 9 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в довгострокове користування (на умовах оренди)».
36. Також рішенням Господарського суду Київської області від 30.06.2009 у справі № 22/3-06/6/7-09, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2010 та Вищого господарського суду України від 26.08.2010, задоволено позов Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Козинської селищної ради та Управління земельних ресурсів у Обухівському районі, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Київщина-Інвест», а саме зобов'язано ТІЗ «Грін-Зунд» повернути Козинській селищній раді (орендовану) земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,4 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.
37. Крім цього, місцевий господарський суд встановив, що на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.06.2010 № 1856 ТОВ «Київщина-Інвест» передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (далі - ТОВ «КУА «Ізі Лайф») земельні ділянки, серед яких, зокрема, були спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га) та 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га).
38. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу (викупу) від 11.11.2019 № 3331 ТОВ «КУА «Ізі Лайф» було продано (передано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімекс-Інвест» (далі - ТОВ «Тімекс-Інвест») земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га) та 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га).
39. В свою чергу, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.11.2019 № 7827 ТОВ «Тімекс-Інвест» земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га) та 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га) було передано ПАТ «Промінвестбанк», яке відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № № 312545712, 312546185 є власником вказаних земельних ділянок на час розгляду і вирішення спору у даній справі.
40. Відповідно до поданої прокурором до матеріалів справи інформації Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» (далі - ДНВП «Картографія») за № 464 від 07.12.2022 земельні ділянки, зокрема, з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056, 3223155400:03:033:0057, знаходяться в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро та повністю накладаються на землі водного фонду.
41. Спираючись на наведені обставини, обґрунтовуючи належність спірних земельних ділянок, які відведено у приватну власність громадянам на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.07.2002 № 10 до земель водного фонду, прокурор і звернувся до господарського суду з позову у цій справі, вважаючи, що рішення про державну реєстрацію за ПАТ «Промінвестбанк» земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га) мають бути скасовані в судовому порядку, а самі земельні ділянки мають бути повернуті місцевій територіальній громаді відповідно до приписів статей 16, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статей 26, 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
42. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Верховний Суд виходить з того, що згідно з положеннями частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами, викладеними у касаційній скарзі у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
44. Так, Верховний Суд зазначає, що після подання скаржником касаційної скарги у цій справі Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку судові рішення у справі № 372/1268/23 за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації.
45. У наведеній справі № 372/1268/23 у постанові від 04.02.2026 Касаційний цивільний суд касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовільнив частково, постанову Київського апеляційного суду від 06.12.2024 скасував, а справу передав на новий розгляд до апеляційного суду, на підставі таких сформованих висновків:
«У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року в справі № 911/1480/18 вказано, що:
«офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статей 73, 76-79 ГПК, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті.
При цьому, жодною із сторін не надано висновку з цих самих питань, однак, з'ясування відповідного питання має значення для визначення того, чи накладаються земельні ділянки, які належать позивачу, на земельну ділянку, передану СТ «Економіст» у постійне користування на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №000331 від 10.12.2001 та огороджену парканом з розсувними воротами. Дослідження відповідної обставини дійсно потребує спеціальних знань. Крім того, у зв'язку з тим, що саме позивачем, як ініціатором судового провадження у даній справі, не надано доказів знаходження вказаних ділянок на території відповідача, а для з'ясування вказаної обставини суд дійшов висновку щодо необхідності призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, місцевий суд мотивовано попередньо поклав судові витрати за проведення такої експертизи саме на позивача. Однак, судова експертиза була не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов'язок покладався саме на відповідну особу».
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта-п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
У справі, що переглядається:
прокурор звернувся з позовом про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації, посилаючись на те, що відведення у власність первинним набувачам земельних ділянок відбулось з грубими порушеннями вимог законодавства, а саме статей 19, 20, 58, 59, 60-62, 83, 84, 116 ЗК України та статей 1, 4, 88- 90 ВК України (у редакції на час виникнення правовідносин), у зв'язку з чим останні підлягають поверненню у власність територіальної громади. Неодноразовий поділ/об'єднання земельних ділянок та утворення нових земельних ділянок, жодним чином не впливає на наявність правових підстав для їх повернення у власність Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради (фактичного власника). Прокурор стверджував, що надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, суперечить нормам статей ЗК України та ВК України;
прокурор надав викопіювання з ортофотоплану, отримані від ДНВП «Картографія» від 07 грудня 2022 року № 464, відповідно до яких спірні земельні ділянки повністю розташовані у межах 100-метрової прибережної захисної смуги р. Дніпро;
апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі №1018/4559/12 встановлено, що спірні земельні ділянки не належать до земель водного фонду;
в апеляційній скарзі прокурор, зокрема, вказував, що судом залишено поза увагою надані прокурором картографічні матеріали, отримані від ДНВП «Картографія» від 07 грудня 2022 року № 464. Прокурор також акцентував увагу на тому, що на вирішення експертизи у справі № 1018/4559/12 ставилося єдине питання - чи належать до категорії земель сільськогосподарського призначення спірні земельні ділянки? Питання, чи належать спірні земельні ділянки до земель водного фонду, експертом не вирішувалося;
апеляційний суд не надав оцінки вказаним доказам, не перевірив доводи прокурора про належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду. За таких обставин апеляційний суд доводи апеляційної скарги прокурора по суті не перевірив та зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції».
46. З аналізу змісту постанови Касаційного цивільного суду, та оскаржуваних судових рішень у справі № 372/1268/23, колегія суддів встановила, що:
- предметом розгляду у зазначеній справі були вимоги прокурора про усунення перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, які були передані громадянам - членам ТІЗ «ГРІН-ЗУНД», безкоштовно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель вказаного товариства за рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради;
- в підставу відмови у позові судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції покладено рішення Обухівського районного суду Київської області 28.10.2013 у справі № 1018/4559/12 за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області, в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київської області, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Інвест» про визнання рішень, договорів купівлі-продажу недійсними та повернення земельної ділянки, в якому з урахуванням отриманих судом доказів, зокрема, висновку судової земельно-технічної експертизи, було зроблено висновок про те, що земельні ділянки за кадастровим номером 3223155400:03:033:0058 площею 4,5141 га, за кадастровим номером 3223155400:03:033:0055 площею 1,0887 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, а земельні ділянки за кадастровим номером 3223155400:03:033:0054 площею 0,3000 га, за кадастровим номером 3223155400:03:033:0056 площею 0,6000 га, за кадастровим номером 3223155400:03:033:0057, площею 0,6000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови;
- за висновком судів першої та апеляційної інстанції, Обухівський районний суд Київської області у рішенні від 28.10.2013 у справі № 1018/4559/12 визнав доведеним те, що фактично спірні земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду, а є землями житлової та громадської забудови, сільськогосподарського призначення, не знаходяться в межах прибережної захисної смуги;
- суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що спірні земельні ділянки у справі № 372/1268/23 є тими ж земельними ділянками, що були предметом розгляду у справі № 1018/4559/12.
47. З аналізу змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у справі № 911/880/23, колегія суддів встановила, що:
- суд апеляційної інстанції не прийняв як доказ знаходження спірних земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги річки Дніпро лист ДНВП «Картографія» від 07.12.2022 № 464 із фрагментом ортофотоплану, наданий прокурором, та визнав не актуальною інформацію, зазначену у ньому;
- виснувавши, що спірні земельні ділянки у справі № 911/880/23 були предметом розгляду справи № 1018/4559/12, і з огляду на наявність рішення у справі № 1018/4559/12, суд апеляційної інстанції дійшов аналогічного висновку, як і суди першої та апеляційної інстанції у справі № 372/1268/23, що зазначеним рішенням було встановлено, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду.
48. Крім того, з аналізу доводів касаційних скарг у справах № 372/1268/23 (з тексту відповідної постанови) та № 911/880/23, вбачається, що вони подані прокурорами з аналогічних мотивів: відведення у власність первинним набувачам земельних ділянок відбулося з грубими порушеннями вимог законодавства, а саме статей 19. 20, 58, 59, 60-62, 83, 84, 116 ЗК України та статей 1, 4, 88-90 ВК України; безпідставність взяття судами за основу доводів, викладені у рішенні Обухівського районного суду Київської області від 28.10.2013 у справі № 1018/4559/12; залишення судами поза увагою доводів, що питання чи відносяться спірні земельні ділянки до земель водного фонду взагалі не ставилось під час проведення судової експертизи у справі № 1018/4559/12; відхилення судами інформації, наданої ДНВП «Картографія» у листі від 07 грудня 2022 року № 464.
49. Отже, як вбачається із предметів і підстав позовів (як фактичних, так і юридичних), встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі аналогічних доказів, правовідносини у справах № 372/1268/23 (яка переглядалася у Касаційному цивільному суді) та у справі № 911/880/23 є подібними, і в силу частини четвертої статті 300 ГПК України Верховний Суд вважає за необхідне урахувати вищенаведені висновки Касаційного цивільного суду при здійсненні касаційного перегляду цієї справи (щодо ухвалення постанови апеляційного суду з порушенням норм процесуального права, а також часткового задоволення касаційної скарги і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції).
50. У зв'язку із викладеним вище, колегія суддів констатує, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, частково підтвердилася, а саме оскаржувана постанова ухвалена без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.12.2024 у справі № 748/55/23, від 01.11.2023 у справі № 748/2090/22, від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22 та від 14.06.2025 № 911/880/23 (щодо допустимості такого засобу доказування як інформація ДНВП «Картографія» при встановлення фактів знаходження земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг річок); від 06.04.2020 у справі № 369/8770/14-ц (відповідно до якої, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)); від 06.12.2022 у справі № 904/738/22 (відповідно до якої, принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, можуть мати наслідком порушення принципу рівності прав сторін у процесі); від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (відповідно до яких обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний); від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (відповідно до яких преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом); від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21 (відповідно до яких звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу). Посилання ж на інші постанови Верховного Суду з урахуванням викладених у цій постанові висновків є передчасними.
51. Отже, апеляційний суд не надав оцінки вказаним вище доказам, не перевірив доводи прокурора про належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду. За таких обставин апеляційний суд доводи апеляційної скарги прокурора по суті не перевірив, та зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволені позову.
52. Таким чином, викладені у касаційній скарзі прокурора доводи, якими обґрунтовано визначені ним підстави касаційного оскарження, знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного провадження, а допущене апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цієї справи, і це не може бути усунуто Верховним Судом в силу вимог статті 300 ГПК України («Межі розгляду справи судом касаційної інстанції»).
53. На підставі наведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
54. У зв'язку із скасуванням оскаржуваного у справі судового рішення через неповноту судового дослідження, колегія суддів не аналізує та не надає оцінки іншим підставам касаційного оскарження, визначеним скаржником у касаційній скарзі. Доводи ж відзивів в частині, що стосується мотивів цієї постанови, зазначених висновків Суду не спростовують, а в іншій - також є передчасними, у зв'язку із викладеним вище.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
56. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
57. За змістом частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
58. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частин третьої статті 310 ГПК України, касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розподіл судових витрат
59. Оскільки справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № 911/880/23 скасувати.
3. Справу № 911/880/23 в частині позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га) шляхом їх повернення від Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради, передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил