21 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/14889/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л. і Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сінгента Кроп Протекшн АГ (далі - Компанія)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 (головуючий суддя Станік С.Р., судді: Сотніков С.В. і Остапенко О.М.)
у справі № 910/14889/24
за позовом:
1) Компанії;
2) Сінгента Лімітед
до:
1) Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства (далі - Міністерство; правонаступник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України);
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (далі - ТОВ "Укравіт Агро");
3) товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (далі - ТОВ "Укравіт Сайенс Парк")
про зобов'язання вчинити дії та визнання недійсним наказу від 13.11.2020 № 270.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
Компанія та Сінгента Лімітед звернулися до суду з позовом до Міністерства, ТОВ "Укравіт Агро", ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої судом):
- зобов'язання ТОВ "Укравіт Агро" припинити порушення прав Компанії та Сінгента Лімітед на винахід за патентом України № 99816 від 10.10.2012;
- зобов'язання ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" припинити порушення прав Компанії та Сінгента Лімітед на винахід за патентом України № 99816 від 10.10.2012;
- заборону ТОВ "Укравіт Агро" використовувати винахід за патентом України № 99816 від 10.10.2012 у інсекто-фунгіциді для протруєння насіння "Паскаль, ТН";
- заборону ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" використовувати винахід за патентом України № 99816 від 10.10.2012 у інсекто-фунгіциді для протруєння насіння "Паскаль, ТН";
- визнання недійсним наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 270 від 13.11.2020 (далі - Наказ від 13.11.2020 № 270) в частині державної реєстрації препарату для протруювання насіння "Паскаль, ТН";
- зобов'язання Міністерства виключити з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, інсекто-фунгіцид для протруєння насіння "Паскаль, ТН" (реєстраційний номер препарату № 13441, дата видачі - 20.11.2020, серія А 08386).
Обґрунтовуючи свої вимоги при зверненні з позовом до суду, позивачі зазначили, що з веб-сайту https://www.ukravit.ua їм стало відомо, що пропонується до продажу інсекто-фунгіцидний потруйник "Паскаль" з комбінацією діючих речовин тіаметоксам 250 г/л, тебуконазол, 30 г/л, азоксистробін, 20 г/л, флудіоксоніл, 50 г/л, який зареєстрований Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України за Наказом № 270 від 13.11.2020.
Разом з тим, позивачі вважають, що ТОВ "Укравіт Агро" та ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" використовують винахід за належним позивачам патентом на винахід "Спосіб боротьби з ушкодженими патогенами або ушкодженням шкідниками, спосіб захисту матеріалу для розмноження рослин, матеріал для розмноження рослин та пестицидна комбінація" за фактом реєстрації препарату "Паскаль, ТН", чим порушують права інтелектуальної власності позивачів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 (суддя Зеленіна Н.І.):
- позов задоволено;
- зобов'язано ТОВ "Укравіт Агро" та ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" припинити порушення прав Компанії та Сінгента Лімітед на винахід за патентом України № 99816 від 10.10.2012;
- заборонено ТОВ "Укравіт Агро" та ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" використовувати винахід за патентом України № 99816 від 10.10.2012 у інсекто-фунгіциді для протруєння насіння "Паскаль, ТН";
- визнано недійсним Наказ від 13.11.2020 № 270 в частині державної реєстрації препарату для протруювання насіння "Паскаль, ТН";
- зобов'язано Міністерство виключити з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, інсекто-фунгіциді для протруєння насіння "Паскаль, ТН" (реєстраційний номер препарату № 13441, дата видачі - 20.11.2020, серія А 08386).
За висновком суду першої інстанції матеріалами справи підтверджено, що зареєстрований препарат "Паскаль, ТН" порушує право інтелектуальної власності позивачів як власників патенту України № 99816 від 10.10.2012.
Так, надавши оцінку наявним у матеріалам справи доказам в сукупності із висновком експертів, суд першої інстанції виснував, що у інсекто-фунгіцидному потруйнику "Паскаль, ТН" (тіаметоксам 250 г/л + тебуконазол, 30 г/л + азоксистробін, 20 г/л), зареєстрованому на підставі Наказу № 270 від 13.11.2020 використано кожну ознаку незалежних пунктів 1, 10 та 18 формули винаходу за належним позивачам патентом України № 99816 від 10.10.2012 або ознаку, еквівалентну їй. Доводи ТОВ "Укравіт Агро" та ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" щодо невикористання ними у спірному препараті винаходу позивачів не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" оскаржило його в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду, який ухвалою від 08.12.2025 відкрив апеляційне провадження у справі № 910/14889/24 за апеляційною скаргою відповідача-3 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025.
ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" 24.12.2025 звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14889/24 до закінчення розгляду справи № 910/12650/25 за позовом ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" до Компанії, Сінгента Лімітед та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - Укрноіві) про визнання патенту на винахід недійсним та зобов'язання вчинити дії.
Клопотання ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" мотивоване тим, що:
- позивачами заявлено вимогу про зобов'язання ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" та ТОВ "Укравіт Агро" припинити дії, що становлять порушення прав Компанії та Сінгенти Лімітед на винахід за патентом України № 99816, власником якого є позивачі, а також про заборону відповідачам використовувати винахід, що охороняється зазначеним патентом;
- відповідно до частин першої, четвертої статті 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" права на винахід (корисну модель) можуть бути визнані в судовому порядку недійсними повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону; г) державної реєстрації винаходу (корисної моделі) внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту;
- ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" звернулося з позовом до Компанії, Сінгенти Лімітед та Укрноіві про визнання недійсним патенту України № 99816 через його невідповідність умовам патентоздатності, і на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним патенту до позову ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" було долучено висновок судового експерта Петренка С.А. № 218-01 від 29.09.2025 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві;
- 23.10.2025 (тобто вже після винесення оскаржуваного рішення у цій справі) ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/12650/25 за позовом ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" до Компанії, Сінгенти Лімітед та Укрноіві про визнання недійсним патенту України № 99816 через його невідповідність умовам патентоздатності, розгляд справи № 910/12650/25 перебуває на стадії підготовчого провадження;
- оскільки патент позивачів на винахід "Спосіб боротьби з ушкодженням патогенами або ушкодженням шкідниками, спосіб захисту матеріалу для розмноження рослин, матеріал для розмноження рослин та пестицидна комбінація" є предметом позовних вимог у справі № 910/12650/25 та водночас підставою позовних вимог у цій справі, то зазначені справи є пов'язаними, і відповідно, у справі № 910/12650/25 будуть встановлені обставини, що матимуть істотне значення для розгляду цієї справи (зокрема, обставина дійсності/недійсності патенту позивачів, на підставі якого заявляються позовні вимоги у цій справі);
- справа № 910/12650/25, яка розглядається Господарським судом міста Києва, та справа № 910/14889/24 - є пов'язаними між собою з огляду на підстави заявлених одними й тими ж сторонами позовних вимог та подані на їх підтвердження докази в обох справах;
- від результату розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/12650/25 безпосередньо залежить результат розгляду справи № 910/14889/24, адже задоволення позовних вимог ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" у справі № 910/12650/25 виключить задоволення позову Компанії та Сінгенти Лімітед у справі № 910/14889/24, і навпаки;
- набрання законної сили рішенням у справі № 910/12650/25 призведе до встановлення преюдиційних обставин (фактів), а саме обставин щодо дійсності та чинності патенту, що є об'єктивно важливими для вирішення цієї справи та обумовлюють неможливість її розгляду до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/12650/25;
- наявність двох взаємно суперечливих рішень протирічитиме принципу правової визначеності як складника верховенства права, що також зумовлює необхідність зупинення провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026: клопотання ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" про зупинення провадження у справі № 910/14889/24 задоволено; апеляційне провадження у справі № 910/14889/24 зупинено до закінчення розгляду справи 910/12650/25.
Суд апеляційної інстанції погодився із доводами ТОВ "Укравіт Сайенс Парк", наведеними в обґрунтування заявленого клопотання.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України, посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статей 2, 7, 15, частини першої статті 227, статті 269 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: частини першої статті 28, частини першої статті 33, частини першої статті 33-1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (неправильне тлумачення норм судом) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (незастосування судом).
Просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до цього суду для продовження розгляду.
Узагальнено у касаційній скарзі Компанія:
- вважає, що висновки апеляційного суду неправомірно обмежують позивачів у здійсненні своїх виключних прав на винахід;
- звертає увагу на презумпцію дійсності охоронного документа (патенту), який засвідчує права на винахід, оскільки права, що випливають з державної реєстрації винаходу, вважаються дійсними, допоки інше не встановлено у передбаченому Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" порядку - за рішенням суду, яке набрало законної сили, або за рішенням апеляційної палати Укрноіві, яке набрало чинності;
- стверджує, що наявні у справі докази чинності прав на винахід дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування у цій справі. Враховуючи предмет позову у цій справі, у межах її розгляду суд не оцінює законність державної реєстрації винаходу, а встановлює лише обставини наявності такої державної реєстрації;
- посилається на неправомірне затягування строків розгляду цієї справи у зв'язку із необґрунтованим зупиненням апеляційного провадження у цій справі за оскаржуваною ухвалою;
- наголошує на тому, що провадження у справі № 910/12650/25 відкрито вже після прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі № 910/14889/24, відтак, незалежно від результатів вирішення спору у справі № 910/12650/25, судове рішення, ухвалене в її межах, не може вважатися доказом на підтвердження незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі;
- вважає, що у випадку встановлення у справі № 910/12650/25 обставин, які виключають можливість позивачів забороняти використання винаходу третім особам, ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" не позбавлене права скористатися механізмом перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами в порядку пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України.
ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Сінгента Лімітед, ТОВ "Укравіт Агро" та Міністерства відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
Компанія подала пояснення на відзив ТОВ "Укравіт Сайенс Парк".
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, відзив відповідача-3, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Виходячи з мотивів ухвали суду апеляційної інстанції та доводів касаційної скарги Компанії, перевірці підлягає правильності застосування апеляційним судом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України з урахуванням характеру спірних правовідносин та обґрунтування відповідного клопотання ТОВ "Укравіт Сайенс Парк".
Так, порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини першої статті 229 ГПК України).
Водночас за приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, Верховний Суд виходить із системного аналізу цього пункту крізь призму характеру спірних правовідносин у цій конкретній справі, завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зокрема, виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 звернув увагу, що згідно з нормою пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у справі, яка розглядається, є захист прав інтелектуальної власності позивачів шляхом припинення та заборони використання ТОВ "Укравіт Агро" та ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" винаходу, захищеного патентом України № 99816 від 10.10.2012.
Отже, з огляду на предмет та підстави заявлених у цій справі вимог Верховний Суд зазначає, що до предмету доказування у цьому спорі входять обставини щодо належності позивачам майнових прав на винахід, який охороняється патентом та відповідно, чинності майнових прав на винахід, що є предметом заявлених вимог. Тобто, чинності належного позивачам патенту України № 99816 від 10.10.2012 та чинності прав які охороняються ним. У свою чергу, ТОВ "Укравіт Агро" та ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" мають довести суду невикористання ними у спірному препараті винаходу позивачів, захищеного цим патентом.
Натомість предметом спору у справі № 910/12650/25 за позовом ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" до Компанії, Сінгента Лімітед та Укрноіві є визнання недійсним належного позивачам патенту України № 99816 від 10.10.2012 з підстав його невідповідності умовам патентоздатності за критеріями "винахідницький рівень" та "промислова придатність" та зобов'язання Укрноіві внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України.
Тобто, у справі № 910/12650/25 мають бути встановлені обставини відповідності спірного винаходу умовам надання правової охорони.
Верховний Суд звертає увагу на те, що право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до частини третьої статті 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
За приписами частин першої, другої, п'ятої статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" права, що випливають з державної реєстрації винаходу, діють від дати, наступної за датою державної реєстрації винаходу. Володілець патенту має право використовувати винахід на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших володільців патенту. Патент надає його володільцю виключне майнове право перешкоджати використанню винаходу (корисної моделі), у тому числі забороняти таке використання, крім випадків, якщо таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу (корисної моделі).
Відтак, з урахуванням змісту спірних правовідносин висновок апеляційного суду про неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/12650/25 та, відповідно, з'ясування обставин відповідності винаходу за патентом України № 99816 умовам надання правової охорони, є помилковим, оскільки суд першої інстанції встановив обставини чинності прав за патентом України № 99816 та їх належність позивачам станом на час вчинення порушення заявлених до захисту прав інтелектуальної власності.
Відповідно частин першої-четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом наведених положень суд апеляційної інстанції перевіряє правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, виходячи з наявних у справі доказів, за винятком ситуацій, коли подання нових доказів обґрунтовано об'єктивними причинами їх неподання раніше.
Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі № 910/12650/25 відкрито лише 23.10.2025, тобто після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 15.10.2025 у справі № 910/14889/24.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, неправильно застосувавши приписи пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Верховний Суд наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.
За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України при вчиненні оскаржуваної процесуальної дії, знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга Компанії підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Сінгента Кроп Протекшн АГ задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 у справі № 910/14889/24 скасувати.
Справу № 910/14889/24 направити для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова