16 квітня 2026 року
м. Київ
Cправа № 910/12677/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (вх. № 9213/2025)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025
у справі № 910/12677/23
за заявою Приватного підприємства "Лімекс Експрес Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
про банкрутство,
Перед Верховним Судом постало питання щодо правомірності відмови у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції у справі про банкрутство.
Обставини справи
1. 03.09.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/12677/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - ТОВ "Дієса"); введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бандуру І.В.
2. 26.09.2025 від Головного управління ДПС у місті Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.
3. 29.09.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва повідомлено Головне управління ДПС у місті Києві про недоліки заяви про грошові вимоги кредитора, що виявилися у відсутності доказів сплати судового збору за подання заяви; встановлено строк до 04.10.2025 для усунення недоліків такої заяви.
4. 03.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків заяви з грошовими вимогами до боржника. У клопотанні зазначалося про труднощі зі вчасною сплатою судового збору у зв'язку з тим, що заявник є бюджетною установою.
5. 06.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2025. При цьому заявник заявив клопотання про поновлення строку на виконання вимог вказаної ухвали.
6. 08.10.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/12677/23 продовжено Головному управлінню ДПС у місті Києві, як відокремленому підрозділу ДПС, строк для усунення недоліків заяви з грошовими вимогами до боржника до 08.10.2025; призначено до розгляду заяву Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, з грошовими вимогами до боржника на 22.10.2025; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду та кредиторам повідомлення про розгляд заяв.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
7. Не погодившись з постановленою ухвалою, ТОВ "Дієса" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/12677/23; визнати неподаною заяву Головного управління ДПС у місті Києві та відмовити у продовженні строку для усунення недоліків заяви кредитора.
8. 08.12.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/12677/23 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Дієса" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025.
9. Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала місцевого господарського суду про продовження строку для усунення недоліків заяви з грошовими вимогами до боржника, призначення до розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника та зобов'язання розпорядника майна боржника надати суду та кредиторам повідомлення про розгляд заяв. Втім, за висновком суду, така ухвала не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 ГПК України, і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті (в даному випадку таким рішенням суду є ухвала попереднього засідання за результатами розгляду кредиторських вимог до боржника у даній справі)
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі ТОВ "Дієса" просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі №910/12677/23; справу передати до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/12677/23.
11. Скаржник стверджує, що частиною другою статті 9 КУзПБ передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом. Водночас, на переконання скаржника, ГПК України не містить виключення у праві на оскарження боржником ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у цій справі.
Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
12. У відзиві Головне управління ДПС у місті Києві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки вважає ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції у частині продовження кредитору на усунення недоліків заяви з грошовими вимогами.
15. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
16. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
17. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
18. Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом про банкрутство, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (частина п'ята статті 232 ГПК України).
19. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина перша статті 232 ГПК України).
20. Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.
21. Водночас процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.
22. Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
23. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17).
24. Колегія суддів враховує такі правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №920/162/23.
25. Для цілей з'ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи: 1) спеціальні - ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ; 2) універсальні - ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані КУзПБ.
26. Так, суд першої інстанції постановляє універсальні ухвали у справі про банкрутство, коли здійснює процесуальні дії чи вирішує процедурні питання, розглядає і вирішує клопотання, заяви, скарги за правилами та на підставі приписів ГПК України, зокрема, але не виключно, застосовує норми інститутів відводу (самовідводу) судді, процесуальних строків, судових викликів і повідомлень, судових витрат, заходів процесуального примусу, забезпечення судом повного і всебічного з'ясування обставин справи та дослідження доказів, фіксування судового процесу.
27. Серед спеціальних ухвал, зокрема, але не виключно: ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі (частина перша статті 35 КУзПБ); про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина друга статті 37 КУзПБ); про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі (частина третя статті 37 КУзПБ); про повернення заяви про відкриття провадження у справі (стаття 38 КУзПБ); про залишення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду (абзац 3 частини шостої статті 38 КУзПБ); про приєднання до матеріалів справи інших заяв (частина четверта статті 39 КУзПБ); про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі (частина п'ята статті 39 КУзПБ); про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці (частина одинадцята статті 39 КУзПБ) та інші ухвали, які суд першої інстанції постановляє з питань, що вирішуються виключно у справах про банкрутство за нормами КУзПБ.
28. Зважаючи на викладене, спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих КУзПБ, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
29. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
30. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).
31. Абзацом третім підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
32. Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).
33. Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами КУзПБ та ГПК України.
34. Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
35. У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.
36. Зокрема, згідно з пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
37. Водночас у КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у статті 9 КУзПБ.
38. Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
39. Частиною другою статті 9 КУзПБ визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
40. У основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені: а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема, частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ); б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.
41. Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити: 1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство); 2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ; 3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.
42. Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (частина п'ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.
43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц констатувала, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
45. На переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
46. Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
47. Як вбачається з матеріалів справи, після надходження заяви Головного управління ДПС у місті Києві з грошовими вимогами до боржника суд залишив її (заяву) без руху у зв'язку з виявленими недоліками (відсутністю доказів сплати судового збору за подання заяви) та встановив строк на усунення таких недоліків.
48. 03.10.2025 Головне управління ДПС у місті Києві звернулося спочатку до суду із заявою про продовження строку на усунення недоліків заяви, а 06.10.2025 - з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору на виконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху та клопотанням про поновлення строку на виконання вимог вказаної ухвали.
49. 08.10.2025 Господарський суд міста Києва ухвалою продовжив Головному управлінню ДПС у місті Києві строк для усунення недоліків заяви з грошовими вимогами до боржника та призначив до розгляду заяву Головного управління ДПС у місті Києві з грошовими вимогами до боржника на 22.10.2025; зобов'язав розпорядника майна боржника надати суду та кредиторам повідомлення про розгляд заяв.
50. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Дієса" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025; визнати заяву Головного управління ДПС у місті Києві неподаною відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України та відмовити у продовженні строку для усунення недоліків заяви кредитора.
51. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
52. Згідно з частинами першою і другою статті 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.
53. Зазначена норма визначає алгоритм дій суду у разі надходження до суду заяви з грошовими вимогами до боржника без дотримання вимог КУзПБ, строк, який суд встановлює заявнику на усунення недоліків заяви, та процесуальні наслідки не усунення відповідної заяви.
54. Водночас види процесуальних строків, порядок їх обчислення, поновлення та продовження врегульовано у главі 6 Розділу 1 ГПК України.
55. Предметом апеляційного оскарження у даній справі була ухвала місцевого господарського суду про продовження строку для усунення недоліків заяви з грошовими вимогами до боржника, призначення до розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника та зобов'язання розпорядника майна боржника надати суду та кредиторам повідомлення про розгляд заяви, яка, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 ГПК України як така, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
56. Отже, ухвала суду першої інстанції про продовження строку для усунення недоліків заяви з грошовими вимогами до боржника не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті (в даному випадку таким рішенням суду, зокрема, є ухвала попереднього засідання за результатами розгляду кредиторських вимог до боржника).
57. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи касаційної скарги із посиланням на статтю 9 КУзПБ, про можливість апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку на усунення недоліків заяви.
58. Верховний Суд також не бере до уваги доводи скаржника щодо незгоди із ухвалою суду першої інстанції, на яку ним була подана апеляційна скарга, оскільки така ухвала не є предметом касаційного перегляду у цій справі.
59. Колегія суддів також звертає увагу, що учасник справи про банкрутство має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами ГПК України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу, постанову), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов'язаним із такою ухвалою (пункт 76 постанови Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23).
60. Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
61. Верховний Суд наголошує на тому, що зміст оскаржуваної ухвали свідчить, що, дійшовши спочатку в її мотивувальній частині обґрунтованого висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/12677/23 не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, не підлягає прийняттю до розгляду та має повертатися скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України, апеляційний суд у подальшому в пункті 1 резолютивної частини ухвали від 08.12.2025 у підсумку дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Дієса".
62. За таких обставин колегія суддів з метою усунення допущеного судом апеляційної інстанції неістотного порушення норм процесуального права (частини 1 статті 234, пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України), керуючись принципом процесуальної економії, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та зміни резолютивної частини ухвали від 08.12.2025.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
64. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини цієї справи, Верховний Суд з метою усунення допущеного судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права (пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України), керуючись принципом процесуальної економії, дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні з викладенням її резолютивної частини в новій редакції. У решті оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 300, 301, статтями 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" задовольнити частково.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 910/12677/23 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції: "Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/12677/23 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Радикал" повернути скаржнику".
3. У решті Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 910/12677/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік