20 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/26/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Козир Т.П., Остапенко О.М.)
та постанову Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 (суддя Стасюк С.В.)
у справі №910/26/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінічний санаторій «Жовтень»
про банкрутство,
Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ПрАТ «Укрпрофоздоровниця») 31.03.2026 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та постанову Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 у справі № 910/26/22, якою припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінічний санаторій «Жовтень», визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Мучінського Ігоря Дмитровича. Також скаржником подано клопотання про зупинення виконання постанови Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №910/26/22 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» у касаційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було допущено істотні порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення суперечать правовим висновкам Верховного Суду, що охоплюють усі ключові питання, вирішені судами попередніх інстанцій: актуальність фінансового аналізу, легітимність рішення зборів кредиторів, перевірку можливості санації, врахування позиції засновника та правовий режим активів.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так, скаржник посилається на те, що при розгляді справи було порушено :
-ст. ст. 1, 49, 50 Кодексу України з процедур банкрутства; ч. 5 ст. 21 Цивільного кодексу України; ч. 2 ст. 25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки засновник з часткою 51 % не був повноцінно залучений до вирішення питання про введення ліквідаційної процедури;
- ст.ст. 45, 46, 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки збори кредиторів проведені при незавершеному реєстрі вимог кредиторів: порушено кворум та легітимності рішення;
- ч. ч. 2, 3 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки збори проведені у формі опитування, що є недопустимою формою для ухвалення рішення щодо ліквідаційної процедури;
- ст.ст.44, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки фінансовий аналіз скаржника є застарілим та неналежним доказом;
- ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства; ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», незареєстроване право господарського відання та неможливість формування ліквідаційної маси;
- ст. ст. 58, 61 Кодексу України з процедур банкрутства; ст. 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», оскільки майно боржника перебуває під управлінням АРМА - правова колізія двох режимів реалізації майна залишилась без оцінки;
- ст. ст. 1, 49, 50, 53 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили реальну можливість санації. Так, майновий комплекс «Санаторій «Жовтень» (Конча-Заспа, 17,795 га, площа 22 762,9 кв.м) є значним активом у одному з найпрестижніших рекреаційних районів Київської агломерації, проте його ринкова вартість не оцінювалась - суди оперували лише балансовою вартістю, що зазвичай суттєво занижує реальну вартість рекреаційних об'єктів і жодного цілеспрямованого пошуку потенційних інвесторів не здійснювалось поза межами формального оголошення.
Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення без врахування висновків Верховного Суду, щодо застосування вищевказаних норм права, що викладені у постановах:
- від 02.07.2024 у справі №904/1938/22 (передчасність ліквідації без актуального звіту розпорядника майна). Правовий висновок: без актуального звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника ухвалення рішення про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним і суперечить меті процедури банкрутства;
- від 30.11.2023 у справі № 907/935/21 (обов'язковість дослідження фінансового стану на момент ухвалення рішення). Правовий висновок: відсутність дослідження дійсного фінансово господарського стану боржника на момент вирішення питання про визнання банкрутом суперечить меті та вимогам КУзПБ; суд зобов'язаний встановити реальний стан боржника на дату ухвалення рішення, а не лише використовувати ретроспективні дані;
- від 25.02.2025 у справі № 908/713/20 (ненадання актуального аналізу як самостійна підстава для направлення на новий розгляд). Правовий висновок: ненадання арбітражним керуючим актуального фінансового аналізу є самостійною та достатньою підставою для направлення справи на новий розгляд незалежно від інших обставин;
- від 02.07.2024 у справі № 904/4261/22 (передчасність ліквідації без перевірки можливості санації). Правовий висновок: без перевірки реальної можливості санації та встановлення актуального фінансового стану боржника рішення про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним; суд зобов'язаний упевнитись, що санація дійсно є неможливою, оскільки лише цей факт є необхідною передумовою визнання банкрутом (ст. 1 КУзПБ);
- від 10.11.2022 у справі № 910/866/20 (відповідність постанови про банкрутство нормам права та достовірно встановленим обставинам). Правовий висновок: постанова про банкрутство повинна прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та лише на підставі достовірно встановлених обставин; господарський суд не може ухвалити таке рішення на підставі припущень або неперевірених даних;
- від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16 та від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19 (судовий розсуд при оцінці рішення зборів кредиторів). Правовий висновок: наявність рішення зборів кредиторів про введення ліквідаційної процедури не є безумовною та автоматичною підставою для задоволення відповідного клопотання; господарський суд зобов'язаний самостійно і незалежно від волевиявлення кредиторів оцінити наявність або відсутність ознак банкрутства боржника та з'ясувати, чи вичерпано всі можливості відновлення платоспроможності;
- від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (колізія між ліквідаційним режимом та управлінням АРМА). Правовий висновок: право ліквідатора на реалізацію активів банкрута виникає не раніше моменту їх фактичного повернення з управління АРМА; факт перебування майна під управлінням АРМА на підставі судового рішення у кримінальному провадженні є юридичною перешкодою для його включення до ліквідаційної маси та реалізації в межах справи про банкрутство до вирішення зазначеної колізії між двома правовими режимами;
Також скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про застосування подальшої судової процедури у справі про банкрутство, зокрема: не надали належної правової оцінки процесуальному статусу та доводам засновника Боржника; не перевірили дотримання вимог закону під час формування волевиявлення кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури; не з'ясували відповідність форми проведення зборів кредиторів характеру прийнятого рішення; поклали в основу висновків докази, які не є належними та допустимими з огляду на їх актуальність і спосіб отримання; не дослідили обставини, пов'язані з можливістю формування ліквідаційної маси та правовим режимом майна Боржника; не надали оцінки впливу спеціального правового режиму управління активами на перебіг процедури банкрутства; не встановили обставин, які свідчать про неможливість застосування процедури санації як альтернативи ліквідації. Крім того, суд апеляційної інстанції не виконав у повному обсязі функцію перегляду судового рішення, обмежившись частковим реагуванням на окремі доводи апеляційної скарги без надання оцінки іншим суттєвим аргументам (чим було порушено ст. 269 ГПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Перевіривши матеріали касаційної скарги ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з урахуванням приписів ст. 294 ГПК України.
Крім того, у касаційній скарзі ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» заявило клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі № 910/26/22 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, з посиланням на недопущення вчинення ліквідатором незворотних дій щодо формування та реалізації ліквідаційної маси до розгляду справи Верховного Суду.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд враховує ймовірність утруднення повороту виконання рішення у разі скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушення прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
При цьому застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи) на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19).
Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили у випадку його скасування судом касаційної інстанції.
Натомість сама лише незгода скаржника з судовим рішеннями не є автоматичною підставою для зупинення виконання або зупинення дії судових рішень, а касаційний суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що скаржник вважає їх незаконними.
Набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання чи дія, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання та дія судового рішення саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов'язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.
Касаційний суд не може ставити під сумнів законність судових рішень судів попередніх інстанцій на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження тільки через те, що такі судові рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними. При цьому судове рішення, яким є і ухвала про зупинення виконання оскаржуваних рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, не може ґрунтуватись на припущеннях.
Клопотання ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та постанови Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 у справі № 910/26/22 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку не містить доказів щодо необхідності їх зупинення, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Керуючись статтями 234, 235, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та постанову Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 у справі № 910/26/22.
2. Призначити розгляд справи № 910/26/22 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у відкритому судовому засіданні на 28 травня 2026 року о 11:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.
3. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14 травня 2026 року.
4. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та постанови Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 у справі № 910/26/22.
5. Витребувати з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/26/22.
6. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов'язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков
ДО УВАГИ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ !
Суди продовжують працювати, проте в умовах воєнного стану проведення судових засідань має особливості щодо явки до суду та необхідності забезпечення безпеки відвідувачів.
Просимо поєднати дотримання процесуальних норм з повагою до інших учасників справи та до суду, у зв'язку з чим:
-максимально реалізувати право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України;
-про намір участі в судовому засіданні в приміщенні Касаційного господарського суду , або про розгляд справи без участі представників сторін, завчасно повідомити про це суд.
Про свій вибір просимо завчасно повідомити суд поштою або в електронному вигляді на електронну адресу суду (kgs@supreme.court.gov.ua) із застосуванням електронного цифрового підпису, або з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд".
Також, повідомляємо, що у випадку оголошення повітряної тривоги у судових засіданнях буде оголошуватися перерва задля забезпечення учасникам судового засідання можливості скористатися захисними спорудами. При цьому продовження судового засідання буде узалежнено від часу закінчення повітряної тривоги, про що повідомляється у застосунку "Київ цифровий".
Цей застосунок рекомендується учасникам судового засідання завчасно самостійно завантажити з мережі Інтернет.
Найближчі до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) захисні споруди, визначені Київською міською державною адміністрацією для укриття населення під час сигналу «Повітряна тривога», розташовано за наступними адресами:
м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 6;
м. Київ, вул. Панаса Мирного, 5;
м. Київ, вул. Євгена Гуцала, 3, 5 та 8.
Крім того, захисними спорудами визначено станції метро "Печерська" та "Арсенальна".
Також, звертаємо увагу на те, що згідно з новою редакцією частин п'ятої - дев'ятої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС, у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Такі учасники справи також мають можливість ознайомитись з матеріалами справи через ЄСІТС.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду