20 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10245/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026
та на рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2025
у справі №910/10245/24
за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Бершадської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"; Комунального некомерційного підприємства "Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138 305,56 грн,-
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 31.03.2026 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 (повний текст складено 09.03.2026) та на рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2025 у справі № 910/10245/24, подана до Суду 30.03.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі:Могил С.К.-головуючий (доповідач),Волковицька Н.О.,Случ О.В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 04.08.2022 року, №2 від 04.08.2022 року, №3 від 27.09.2022 року, №4 від 14.10.2022 року, №5 від 18.10.2022 року до договору №10-01 від 10.01.2022 року про постачання електричної енергії споживачу, укладені між КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» та Товариством з обмежено відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь Бершадської міської ради 138 305, 56 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі №910/10245/24 задоволено частково, мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі №910/10245/24 змінено, викладено в редакції вказаної постанови. В решті рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" без задоволення.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються, вимоги особи, яка подає скаргу.
Такі вимоги повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями ст. 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
У тексті поданої касаційної скарги, зокрема у прохальній її частині викладено вимоги скаржника щодо скасування судових рішень попередніх інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції але без урахування повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 308 ГПК України.
З огляду на викладене, Суд вказує заявнику касаційної скарги на необхідність уточнити вимоги касаційної скарги, а саме уточнити вимоги скарги з урахуванням приписів ст. 308 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3 028 грн.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
З оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138 305,56 грн.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову та рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а отже, враховуючи що касаційну скаргу подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню, тому за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 29 068,80 грн [(3028 грн х 5+3 028) х 200 %) х0, 8 ].
До матеріалів касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору заявником додано платіжну інструкцію від 30.03.2026 № 428 про сплату 6 056 грн судового збору.
Таким чином, скаржник має доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 23 012,80 грн (29 068,80 грн - 6 056 грн).
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 23 012,80 грн за наведеними нижче реквізитами.
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що скарга подається на підставі п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" зокрема посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, однак не зазначає, яким висновкам Верховного Суду не відповідають висновки апеляційного господарського суду та у яких саме постановах Верховного Суду містяться інші висновки з приводу застосування норми права, відмінні від тих, що викладені в оскаржуваній постанові.
Водночас формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах, є обов'язком саме скаржника, оскільки правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Положення ГПК України зобов'язують скаржника, а не Суд, у скарзі повно викласти та детально описати яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та, у випадку обрання п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в якості підстави касаційного оскарження, чітко зазначити яким саме висновкам Верховного Суду та у яких саме постановах не відповідають висновки оскаржуваних рішень. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу.
Таким чином, Суд вважає посилання скаржника на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України такими, що здійснені без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Вказане свідчить про недотримання скаржником вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, та, як результат - про залишення касаційної скарги без руху з підстави ч. 2 ст. 292 ГПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на постанови/постанову Верхового Суду, в яких/якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та не врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови із наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (з зазначенням цих норм права) під час ухвалення оскаржуваної постанови у даній справі з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати до Суду: 1) уточнення вимог, викладених в прохальній частині касаційної скарги; 2) докази доплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 23 012,80 грн.; 3) касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень буде розглянуто після усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 та на рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2025 у справі № 910/10245/24 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.