14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5008/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мельникової Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Кравчук Г. А., Сибіга О. М.)
у справі № 910/5008/20
за позовом Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами
до Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Корпорація «Альтіс-Холдинг»,
про розірвання договору,
(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Іванченко В. А.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами (далі - Лікарня) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього» (далі - Благодійний фонд) про розірвання договору про співробітництво від 07.10.2009 № 576 та стягнення 200 000, 00 грн збитків.
2. Заявлені позовні вимоги Лікарня обґрунтувала тим, що порушення відповідачем істотних умов зазначеного договору, а саме невиконання ним його пунктів 3.6, 4.4, 4.5, у відповідності до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для розірвання вищевказаного договору.
3. Також Лікарня зазначала про порушення відповідачем її прав, як землекористувача, внаслідок чого з Благодійного фонду на користь позивача підлягає стягненню 200 000, 00 грн збитків.
Узагальнений зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
4. У процесі судового розгляду справи № 910/5008/20 Лікарня подала заяву про залишення позовної вимоги про стягнення 200 000, 00 грн збитків без розгляду, яку було задоволено судом першої інстанції.
5. Надалі ж рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/5008/20 у задоволенні позову Лікарні до Благодійного фонду про розірвання договору про співробітництво було відмовлено.
6. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б у встановленому порядку підтверджували істотне порушення відповідачем умов цього договору, виходячи з його правової природи, як і доказів, які свідчили б про те, що через його порушення відповідачем позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору про співробітництво.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Розірвано укладений сторонами справи договір про співробітництво від 07.10.2009 №576. Стягнуто з Благодійного фонду у тому числі судові витрати на проведення експертизи в розмірі 68 155, 20 грн.
8. Апеляційний господарський суд дійшов протилежного порівняно із судом першої інстанції висновку про те, що у матеріалах справи наявні докази, які вказують на таке порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору, що має наслідком його розірвання у судовому порядку.
Касаційна скарга
9. Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Благодійний фонд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 залишити в силі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. У своїй касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
11. На переконання скаржника апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови не було ураховано висновків, наведених, зокрема, у постановах суду касаційної інстанції від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, від 22.02.2023 у справі № 346/3552/20, від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 08.05.2018 у справі № 206/2414/16-ц, від 07.05.2024 у справі № 916/326/23, від 30.10.2024 у справі № 916/19/24, від 09.12.2025 у справі № 922/4489/24, від 03.02.2026 у справі № 902/1337/24, від 05.02.2026 у справі № 903/285/25, а також інших постановах Верховного Суду, на які, зокрема, містяться посилання у перелічених судових рішеннях суду касаційної інстанції.
12. Із змісту процитованих Благодійним фондом у касаційній скарзі висновків Верховного Суду вбачається, що вони стосуються застосування частини другої статті 651 ЦК України, а саме обумовленості розірвання договору у судовому порядку на підставі цієї статті встановленням істотності порушення стороною його умов та заподіяння цим негативних наслідків іншій стороні.
13. Крім того, посилаючись на висновки, висловлені Верховним Судом у додаткових постановах від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 10.12.2019 у справі № 902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19, від 02.03.2023 у справі № 5019/1274/11, а також постановах від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20, від 10.12.2009 у справі № 902/844/18, від 14.05.2025 у справі № 903/753/22, скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертизи у розмірі 68 155, 20 грн.
Позиція інших учасників справи
14. У межах встановленого Верховним Судом строку Лікарня своїм правом подати відзив на касаційну скаргу Благодійного фонду не скористалася, відповідний відзив до суду касаційної інстанції не подала.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
15. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що 07.10.2009 Лікарня та Благодійний фонд уклали договір про співробітництво № 576, за умовами якого сторони зобов'язалися спільно діяти відповідно до Указа Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення» від 06.12.2005 № 1694 та постанови Кабінета Міністрів України «Про утворення Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини» від 25.05.2006 №722 (із змінами та доповненнями) щодо забезпечення ефективного розвитку системи охорони здоров'я, реалізації права громадян на медичну допомогу та з метою будівництва, оснащення медичним обладнанням «Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері та дитини» (далі - Центр) у м. Києві по вул. Академіка Заболотного, 21 (пункт 1.1 договору).
16. Відповідно до пункту 2.3 зазначеного договору сторони зобов'язалися для якнайшвидшого досягнення мети та предмету цього договору сприяти одне одному у виконанні іншою стороною її обов'язків.
17. За умовами договору про співробітництво Благодійний фонд виконує функції замовника на розробку проєктно-кошторисної документації з будівництва Центру та усіх необхідних вихідних даних для її підготовки з подальшим обов'язковим погодженням її з Лікарнею, а також на виконання робіт з інженерної підготовки земельної ділянки до забудови Центру (встановлення огорожі, винесення існуючих інженерних мереж, прокладання тимчасових доріг до мереж, гідрогеологічні вишукувальні дослідження, влаштування пробного куща паль, тимчасового побутового містечка, тощо) та проведення заходів з організації відбору генпідрядника для цих робіт (пункт 2.4 договору).
18. В свою чергу Лікарня, зокрема, зобов'язується (пункт 3 договору):
- передати відповідачу будівельний майданчик для організації виконання робіт з інженерної підготовки земельної ділянки до забудови Центру, на період виконання вищевказаних робіт (підпункт 3.1);
- здійснити заходи щодо будівництва Центру, за наявності бюджетного фінансування, на наданій земельній ділянці, крім виконання робіт з інженерної підготовки земельної ділянки до забудови (підпункт 3.2);
- сприяти Благодійному фонду у підготовці проєктно-кошторисної документації (підпункт 3.3);
- за наявності бюджетного фінансування, організувати та провести тендер із запрошенням Благодійного фонду (без права залучення представників відповідача до складу тендерного комітету) з метою вибору та залучення генерального підрядника з будівництва Центру, крім виконання робіт з інженерної підготовки земельної ділянки до забудови Центру (підпункт 3.6);
- отримати відповідні дозвільні документи для початку проведення будівельних робіт та будівництва Центру (підпункт 3.7);
- забезпечити проведення будівельно-монтажних робіт із безпосереднього спорудження Центру, за наявності бюджетного фінансування, згідно з отриманою та затвердженою проєктно-кошторисною документацією, крім виконання робіт з інженерної підготовки земельної ділянки до забудови Центру (підпункт 3.8).
19. До того ж згідно з пунктом 4.2 договору Благодійний фонд зобов'язується на підставі затвердженого медичного завдання та завдання на проєктування за рахунок власних та залучених коштів у встановленому порядку організувати розробку проєктної документації Стадія «Проєкт» та Стадії «Робоча документація»; експериментальної програми будівництва та індивідуальних технічних вимог; інших документів та вишукувань, необхідних для підготовки документації зазначеної у підпунктах 4.2.1-4.2.2 та виконання пункту 4.10 цього договору.
20. За змістом пунктів 4.3, 4.4 та 4.5 договору Благодійний фонд зобов'язується і забезпечити проведення експертизи проєктно-кошторисної документації відповідно до вимог чинного законодавства України, надати затверджену у встановленому порядку проєктно-кошторисну документацію Лікарні та передати на безоплатній основі цю проєктно-кошторисну документацію та фактичні об'єми виконаних робіт Лікарні.
21. Як встановили суди попередніх інстанцій, на виконання умов договору Лікарнею у 2010 році було передано будівельний майданчик Корпорації, яка виконала роботи з інженерної підготовки території та улаштування пальового поля фундаментів усіх корпусів (90%).
22. Зазначені обставини були визнані усіма учасниками справи.
23. Водночас згідно з доводами Лікарні того ж року будівельні роботи було зупинено, у зв'язку з відсутністю затвердженої в установленому порядку проєктно-кошторисної документації стадії «Проєкт» та припиненням фінансування.
24. На даний час бюджетне фінансування для забудови Центру відсутнє, про що Лікарня повідомила Благодійний фонд листом від 19.11.2018 № 1-10/5/1707 та просила повернути будівельний майданчик в її користування.
25. У листі від 12.12.2018 вих.№ 9 Благодійний фонд не заперечив проти передачі будівельного майданчика, але запропонував вирішити ряд питань: консервація об'єкта, створення інвентаризаційної комісії, оплата послуг з охорони об'єкта, замовлення нової охорони.
26. Лікарня листом від 29.12.2018 № 1-10/5/1928 повідомила Благодійний фонд, що зробить всі необхідні заходи для запобігання руйнації об'єкта будівництва та зазначила, що за договором про співробітництво не має зобов'язань із оплати будь-яких робіт та послуг охорони. Також Лікарня просила Благодійний фонд до 15.01.2019 надати список осіб (представників Благодійного фонду) для залучення до комісії для обліку стану виконаних робіт на будівельному майданчику та передачі їй будівельного майданчика.
27. Лікарня також повторно просила Благодійний фонд до 15.02.2019 надати такий список осіб (лист від 23.01.2019 №1-10/5/114).
28. Надалі ж листом від 16.07.2019 №1-10/5/892 Лікарня надіслала Благодійному фонду додаткову угоду про розірвання договору від № 576, проте Благодійний фонд її не підписав.
29. Докази відправлення всіх вищевказаних листів Благодійному фонду долучені до матеріалів справи.
30. На виконання наказу Лікарні «Про створення комісії для огляду будівельного майданчика на предмет виконання умов договору» від 17.10.2019 було складено акт перевірки виконання умов договору про співробітництво від 30.10.2019, у якому зафіксовано, що пункти 4.4, 4.5 договору - не виконано; в порушення істотних умов договору, а саме пункту 3.6 Благодійний фонд почав будівництво Центру, не маючи на це жодних повноважень, погоджень, прав.
31. З урахування наведеного, звертаючись із позовом до суду, Лікарня з посиланням на частину другу статті 651 ЦК України зазначила, що відповідачем істотно порушено договір, оскільки:
- він у порушення пункту 3.6 договору почав будівництво Центру не маючи на це жодних повноважень, погоджень та прав. На будівельному майданчику залитий бетон під фундамент та встановлені залізобетонні палі, на земельній ділянці знаходиться невстановлена будівельна техніка, автомобільний транспорт, малі архітектурні форми, на які не має жодних погоджень;
- відповідачем не виконано умови пунктів 4.4 та 4.5 поговору, позаяк не передано позивачу затверджену в установленому порядку проєктно-кошторисну документацію та об'єми виконаних робіт.
32. Натомість Благодійний фонд, заперечуючи проти задоволення цього позову, стверджував, що він не порушував прав позивача, вказував, що пункти 3.6, 4.4 та 4.5 договору, з огляду на його правову природу, не можуть вважатися істотними умовами цього договору та зазначав, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували порушення ним істотних умов договору та свідчили б про те, що позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при його укладенні.
33. Корпорація «Альтіс-Холдинг» (третя особа у справі) повністю підтримала позицію відповідача, а також повідомила, що з метою виконання договору, між нею та Благодійним фондом укладено договори генерального підряду на проєктування та виконання підготовчих робіт від 27.07.2009 № ДПМ-01 і генерального проєктування від 02.11.2009 № ДЛМ-02, за якими здійснюється виконання робіт.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
34. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Дослідивши в межах вимог касаційних скарг Благодійного фонду наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені фактичні обставини справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
36. Як унормовано у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
37. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 названого Кодексу).
38. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
39. У статті 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
40. Разом з тим загальні підстави для зміни або розірвання договору наведено у статтях 651, 652 ЦК України.
41. Так, за змістом частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
42. Частиною ж другою цієї статті передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
43. У справі, що переглядається (№ 910/5008/20), предметом судового розгляду стала вимога про розірвання укладеного сторонами справи договору про співробітництво.
44. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
45. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
46. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
47. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
48. Наведене викладено у статтях 1130, 1131 ЦК України.
49. У цій справі, задовольняючи позов та розриваючи укладений позивачем та відповідачем договір про співробітництво, апеляційний господарський суд, зокрема, виходив з того, що за умовами договору про співробітництво Благодійному фонду переданий будівельний майданчик для організації виконання робіт з інженерної підготовки земельної ділянки до забудови, проте було виконано будівельні роботи, які виходяться за межі наданих відповідачу повноважень. Це підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та висновком судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.08.2025 № 15652/23-44.
50. Також за висновками суду апеляційної інстанції умови пунктів 4.4, 4.5 договору про співробітництво передбачають обов'язок Благодійного фонду надати Лікарні затверджену у встановленому порядку проєктно-кошторисну документацію, передати на безоплатній основі цю проєктно-кошторисну документацію та фактичні об'єми виконаних робіт. Однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували виконання відповідачем цих умов договору.
51. Доводи Благодійного фонду про те, що ним не було виконано умови пунктів 4.4, 4.5 договору, оскільки позивач не передав йому затвердженого медичного завдання та завдання на проєктування для організації розробки проєктної документації на будівництво, як це передбачено пунктом 4.2 договору, суд апеляційної інстанції відхилив, дійшовши висновку, що умовами договору цього не передбачено.
52. Встановивши наведене, апеляційний господарський суд констатував, що з'ясовані обставини свідчить про доведеність позивачем такого порушення відповідачем договірних зобов'язань, що є підставою для розірвання укладеного ними договору у судовому порядку.
53. Верховний Суд погоджується із вищевикладеним висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на встановлені ним фактичні обставини цієї справи.
54. Стосовно ж доводів та вимог касаційної скарги Благодійного фонду Верховний Суд вбачає за необхідне зазначити таке.
55. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
56. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
57. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вище вказаного пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
58. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
59. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
60. На предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
61. Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
62. Відтак подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
63. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
64. Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, висловлений у подібних правовідносинах, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
65. Як вже зазначалось, у поданій касаційній скарзі відповідач посилається, зокрема, на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, від 22.02.2023 у справі № 346/3552/20, від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 08.05.2018 у справі № 206/2414/16-ц, від 07.05.2024 у справі № 916/326/23, від 30.10.2024 у справі № 916/19/24, від 09.12.2025 у справі № 922/4489/24, від 03.02.2026 у справі № 902/1337/24, від 05.02.2026 у справі № 903/285/25, та вважає, що судом апеляційної інстанції при оскарженні
66. З аналізу змісту процитованих скаржником висновків суду касаційної інстанції вбачається, що вони стосуються застосування частини другої статті 651 ЦК України та узагальнено зводяться до того, що розірвання договору у судовому порядку на її підставі потребує встановлення істотності порушення стороною умов договору, а також завдання цим порушенням таких негативних наслідків (шкоди) іншій стороні, що значною мірою позбавило б її того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
67. Верховний Суд вбачає, що такі висновки мають загальний характер і підлягають урахуванню судами залежно від встановлених фактичних обставин конкретної судової справи, зокрема, умов укладеного сторонами договору, суті та обставин їх порушення однією із сторін, наслідків, до яких це порушення призвело, тобто характеру негативних наслідків (шкоди) заподіяних іншій стороні договору.
68. Як зазначено, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, на яку у тому числі посилається відповідач у касаційній скарзі, у кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
69. Отже, підставність застосування частини другої статті 651 ЦК України до регулювання спірних правовідносин залежить від встановлених обставин конкретної судової справи.
70. У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції було проаналізовано умови укладеного сторонами договору, досліджено та оцінено наявні у матеріалах справи докази (зокрема, висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.08.2025 № 15652/23-44), на підставі чого зроблено висновок про істотне порушення відповідачем умов договору про співробітництво.
71. З'ясоване апеляційним господарським судом виконання на наданому позивачем будівельному майданчику будівельних робіт, які виходяться за межі наданих відповідачу повноважень, не охоплюються взятими Благодійним фондом на себе зобов'язаннями за договором та є новим будівництвом, вочевидь свідчить про створення негативних наслідки для Лікарні як землекористувача.
72. Із викладеного вбачається, що висновок про наявність підстав для розірвання укладеного сторонами договору про співробітництво судом апеляційної інстанції зроблено, виходячи з предмета, підстав позову, заявленого у цій справі, а також з огляду на наявні у матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі фактичні обставини справи.
73. Висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норм прав, зокрема, частини другої статті 651 ЦК України, не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, оскільки апеляційний господарський суд не зазначав про можливість застосування відповідної правової норми без з'ясування обставин істотного порушення стороною договору його умов та завданням цим шкоди іншій стороні, а навпаки виходив із необхідності встановлення таких обставин та виснував про їх підтвердженість за встановлених обставин цієї справи.
74. Крім того, у судових справах, про які зазначає відповідач у касаційній скарзі, цитуючи ухвалені Верховним Судом постанови, укладені сторонами договори, їх права та обов'язки за цими договорами, фактичні обставини порушення умов таких договорів та наслідки, до яких це призвело, не є ідентичними до обставин справи, що переглядається (в жодній із зазначених справ не було встановлено подібних до цієї справи обставин (детальніше див., зокрема, пункт 30 цієї постанови).
75. Натомість посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у результатах вирішення спорів (змісті судових рішень) зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, помилково.
76. Трактування скаржником правових позицій із постанов Верховного Суду на власну користь не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом апеляційної інстанції чинних правових норм.
77. Доводи ж відповідача щодо відсутності підстав для розірвання укладеного сторонами справи договору про співробітництво зводяться до власного тлумачення умов цього договору та обставин його виконання таким чином, щоб це свідчило про відсутність з його боку порушення взятих на себе договірних зобов'язань.
78. Схожі за змістом аргументи Благодійного фонду вже були досліджені, оцінені та вмотивовано відхилені апеляційним господарським судом, а відповідні доводи полягають у спонуканні до переоцінки доказів та встановлених фактичних обставин цієї справи.
79. Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.
80. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справ № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
81. Сама по собі незгода Благодійного фонду з наданою апеляційним господарським судом оцінкою обставин справи та наявних у її матеріалах доказів, як і в результаті його незгода із ухваленими ним судовим рішенням, не є належним обґрунтуванням передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, а отже не може бути підставою для його зміни чи скасування.
82. Інші наведені у касаційній скарзі відповідача аргументи та твердження із оскарження постанови суду апеляційної інстанції щодо суті спору не охоплюються визначеними у частині другій статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження, а тому Верховним Судом не аналізуються та не оцінюються.
83. Водночас, з урахуванням ухвалення судом апеляційної інстанції у цій справі судового рішення про задоволення позову та підтвердженого (зокрема, актом здачі висновку експерта) понесення позивачем витрат на проведення експертизи у розмірі 68 155, 20 грн, Верховний Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при покладенні таких витрат у повному обсязі на відповідача.
84. Висловлюючи у касаційній скарзі сумніви щодо дійсного розміру цих витрат, відповідач належного, на його думку, їх розміру не навів, не обґрунтував та не підтвердив.
85. Висновки ж суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у цьому питанні, стосуються розподілу витрат на правничу допомогу, а не витрат на проведення експертизи.
86. Таких порушень апеляційним господарським судом процесуальних норм, які б призвели до ухвалення незаконного судового рішення в частині розподілу витрат на проведення експертизи, Верховний Суд не вбачає.
87. Отже, всі викладені у касаційній скарзі Благодійного фонду доводи не отримали свого підтвердження, за відсутності їх належного обґрунтування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
88. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
89. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
90. Звертаючись із касаційною скаргою у цій справі, Благодійний фонд належним чином не обґрунтував передбачену пунктом 1 частиною другою статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, у зв'язку з чим подана ним касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
91. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судове рішення, що оскаржувалося, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 910/5008/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил