14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/1675/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мельникової Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 (суддя Бажанова Ю. А.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 (головуючий суддя Верхогляд Т. А., судді Іванов О. Г., Чередко А. Є.)
у справі № 904/1675/25
за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Імпульс»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «Механобрчормет»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Макрос-Консалт» і 3) ОСОБА_1 ,
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
(у судовому засіданні взяли участь: Прокурор - Гудименко Ю. В. та представник відповідача - Лисак П. О.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Керівник Криворізької східної окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Імпульс» (далі - ТОВ «ТП Імпульс»), в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідача будівлю електропідстанції - А-1, загальною площею 118,7 кв.м та будівлю електропідстанції - Б-1, загальною площею 70,8 кв.м, І - вимощення, №1-3 - огорожа, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1950126012110).
2. Обґрунтовуючи заявлений позов, Прокурор зазначив, що відповідно до наказу Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 01.12.1997 № 12/330-А0 та переліку від 07.12.2004 до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «Механобрчормет» передано об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в тому числі будівлю електропідстанції (інв. номер 11007) та будівлю електропідстанції (інв. номер 11008).
3. Однак, надалі (а саме 25.10.2019) державним реєстратором Комунального підприємства «Криничанське БТІ» було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - будівлю електропідстанції - А-1, загальною площею 118,7 кв.м, та будівлю електропідстанції - Б-1, загальною площею 70,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1950126012110).
4. Прокурор вважає, що документи, на підставі яких здійснено відповідну реєстрацію не дають можливості встановити набуття речових прав на зазначене нерухоме майно, а тому у ОСОБА_1 право власності на спірні будівлі в установленому законом порядку не виникло. Проте після цього відбувалася неодноразова перереєстрація прав на вказані об'єкти нерухомості: спочатку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Макрос-Консалт», а потім і за останнім їх набувачем - ТОВ «ТП Імпульс».
5. За твердженнями Прокурора, з урахуванням наведених обставин та у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, спірне майно вибуло з володіння власника (держави в особі Фонду державного майна України) поза його волею, через що наявні підстави для витребування цього майна у останнього набувача.
6. До того ж, з огляду на об'єктивну можливість відповідача з відкритих джерел довідатися про порушення порядку державної реєстрації прав на відповідні будівлі та набуття ним цього майна всупереч закону, Прокурор стверджує, що ТОВ «ТП Імпульс» не є добросовісним набувачем спірної нерухомості.
Узагальнений зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 у справі № 904/1675/25 заявлений Прокурором позов залишено без розгляду.
8. Зазначену ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади законодавцем поставлено в залежність від попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Усупереч наведеному у цьому разі Прокурором не було виконано вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2025 про залишення поданого ним позову без руху та не було надано документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірного майна (1 033 700,01 грн), у зв'язку з чим заявлений позов підлягає залишенню без розгляду.
9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 залишено без змін.
10. Погодившись з позицією суду першої інстанції, апеляційний господарський суд серед іншого зауважив, що хоча Прокурором і подано позов до набрання чинності відповідними законодавчими змінами, внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов'язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ), що і мало місце у цьому разі. Водночас на час постановлення ухвали про залишення позову без руху суд першої інстанції мав керуватися положеннями Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з урахуванням змін, внесених Законом №4292-ІХ. Обставини ж добросовісність / недобросовісність набуття ТОВ «ТП Імпульс» права власності на спірне майно входять до предмету доказування та підлягають встановленню за наслідками розгляду справи на підставі оцінки наявних у її матеріалах доказів.
Касаційна скарга
11. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025, а справу № 904/1675/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
13. Викладені у касаційній скарзі Прокурора доводи зводиться до такого:
- частина п'ята статті 390 ЦК України передбачає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або Прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду, відтак її невнесення Прокурором на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом Прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача;
- частина п'ята статті 390 ЦК України не поширюється на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача, проте питання добросовісності чи недобросовісності набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, і відповідно у випадку встановлення обставин недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України, а у разі встановлення обставин добросовісності - застосовуючи її, відмовляє у задоволенні позову, з огляду на обрання неналежного способу захисту та неможливість застосування положень статті 388 ЦК України через невнесення Прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду;
- Законом № 4292-ІХ передбачено компенсацію органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачу вартості витребуваного у нього нерухомого майна, тому відповідна компенсація має здійснюватися за рахунок цих органів, а не за рахунок Прокурора;
- у Законі № 4292-ІХ відсутні норми щодо зворотної дії в часі частини шостої статті 164 ГПК України, яка не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, оскільки є нормою процесуального (а не матеріального) права та лише встановлює вимоги до процесуального документа - позовної заяви;
- норми ГПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, тобто у цьому разі на час звернення Прокурора до суду з позовом, який подано 08.04.2025.
14. Обґрунтовуючи ці доводи, Прокурор посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 10.12.2025 у справі № 354/417/25 та від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, у яких судом касаційної інстанції висловлено висновки щодо застосування норм Закону № 4292-ІХ.
Позиція інших учасників справи
15. У межах встановлено Верховним Судом строку ТОВ «ТП Імпульс» подало відзив на касаційну скаргу Прокурора, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
16. Зі змісту відзиву відповідача вбачається, що він погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, вважаючи, що у цьому разі підлягають застосуванню норми Закону № 4292-ІХ, оскільки ТОВ «ТП Імпульс» є добросовісним набувачем спірного майна, на момент відкриття провадження у справі № 904/1675/25 зазначений Закон набрав чинності, а частина п'ята статті 390 ЦК України у відповідності із його нормами має зворотну дію у часі.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
17. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені фактичні обставини справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Прокурора підлягає задоволенню, з огляду на таке.
19. У справі, що переглядається, перед судом касаційної інстанції постало питання щодо обґрунтованості залишення місцевим господарським судом поданого Прокурором позову без розгляду у зв'язку із не усуненням ним недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження, а саме не наданням документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірного нерухомого майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, необхідність внесення яких передбачена Законом № 4292-IX.
20. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що названий Закон набрав чинності 09.04.2025.
21. Абзацом 1 пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164, 174 цього Кодексу.
22. Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
23. Частину ж другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім, згідно з яким: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
24. Водночас Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою, за змістом якої: « 5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
25. Крім того, Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
26. Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умов попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
27. У цій справі, залишаючи заявлений Прокурором позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким надалі погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна.
28. Верховний Суд не може погодитись із наведеним, з огляду на таке.
29. Як унормовано у пункті 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
30. Статтею ж 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
31. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц констатовано, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.
32. Верховний Суд зауважує, що положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
33. При цьому у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п'ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві. Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
34. Схожі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, на які серед іншого посилається Прокурор у поданій касаційній скарзі.
35. Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, подаючи заяву після його залишення без руху, а надалі подаючи апеляційну та касаційну скарги у цій справі, Прокурор дотримується послідовної позиції стосовно того, що ТОВ «ТП Імпульс» є недобросовісним набувачем спірної нерухомості, оскільки воно мало об'єктивну можливість з відкритих джерел довідатися про порушення порядку державної реєстрації прав на відповідні будівлі та набуття ним цього майна всупереч закону.
36. Позаяк Прокурор пред'явив позов про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача, приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини шостої статті 164, частини четвертої статті 174 ГПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.
37. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про залишення позову без розгляду.
38. Верховний Суд вбачає, що суд першої інстанції помилково не врахував в сукупності усіх обставин та помилково постановив оскаржувану ухвалу про залишення поданого Прокурором позову без розгляду, а суд апеляційної інстанції зазначених недоліків не усунув, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу № 904/1675/25 слід передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
39. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги Прокурора знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
40. Натомість аргументи відзиву відповідача не можуть бути прийняті, оскільки суперечать як викладеному у цій постанові стосовно правильного у такому випадку правозастосування, так і раніше висловленим у постановах суду касаційної інстанції висновкам щодо цього, на які посилається Прокурор у касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
42. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
43. Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
44. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що має наслідком скасування судових рішень у справі з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розподіл судових витрат
45. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 у справі № 904/1675/25 скасувати.
3. Справу № 904/1675/25 передати для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил