8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/581/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328)
до Фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
24.02.2026 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Анатолійовича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Анатолійовича на користь Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут» 3% річних у сумі 538,69 грн., інфляційні втрати у сумі 5 728,18 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №03-6144 від 01.01.2019 в частині своєчасної оплати вартості використаної електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Анатолійовича про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/581/26. Вирішено розгляд справи №922/581/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ), яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця, вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/581/26 від 25.02.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
05.03.2026 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/581/26 від 25.02.2026 було повторно направлено на адресу відповідача.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на зазначене, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Проте, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2021 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п.п. 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
У відповідності до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Статтею 181 ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, внормовано, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п.10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Відповідно до п.4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п.9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).
Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до п. 3.2.5 Правил укладення споживачем Договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до Договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Враховуючи наведені приписи, та те, що Фізична особа-підприємець Зінченко Сергій Анатолійович (споживач) надав до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" підписану заяву-приєднання (підписана через систему ЕДО) до Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції №45Ф-Р, також фактично споживалась електрична енергія (відомості фактичного споживання додані до позовної заяви) - договір про постачання електричної енергії споживачу № 03 6144 від 01.01.2019 (далі - Договір) вважається укладеним.
Згідно з п. 2.1 Договору №03-6144 від 01.01.2019 за Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.5 Договору №03-6144 від 01.01.2019 встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Згідно з п.5.10 Договору споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції яка є додатком до цього Договору.
Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п.5 Комерційної пропозиції № 45 Ф-Р, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п.5.8 Договору якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
У відповідності до п. 5.9 Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.
У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснимим заходи з припинення постачання електричної енергії Споживача у порядку, визначеному цим Договором та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.
Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п.9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 45Ф-Р передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- лютий 2022 року на суму 76 393,87 грн. Відповідачем за лютий 2022 року спожито 25744 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за лютий 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 11.03.2022. Строк оплати 24.03.2022.
- за березень 2022 року на суму 15 365,16 грн. Відповідачем за березень 2022року спожито 4841 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за березень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 07.04.2022. Строк оплати 21.04.2022.
- за квітень 2022 року на суму 23 538,14 грн. Відповідачем за квітень 2022року спожито 7331 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за квітень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 10.05.2022. Строк оплати 24.05.2022.
- за травні 2022 року на суму 14 193,47 грн. Відповідачем за травень 2022 року спожито 4512 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за травні 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 10.06.2022. Строк оплати 24.06.2022.
- за червень 2022 року на суму 11 152,73 грн. Відповідачем за червень 2022 року спожито 3563 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за червень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 05.07.2022. Строк оплати 19.07.2022.
- за липень 2022 року на суму 13 892,48 грн. Відповідачем за липень 2022 року спожито 3877 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за липень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 08.08.2022. Строк оплати 22.08.2022.
- за серпень 2022 року на суму 13 914,37 грн. Відповідачем за серпень 2022 року спожито 3473 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за серпень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 08.09.2022. Строк оплати 22.09.2022.
- за вересень 2022 року на суму 13 537,36 грн. Відповідачем за вересень 2022 року спожито 2931 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за вересень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 07.10.2022. Строк оплати 21.10.2022.
- за жовтень 2022 року на суму 7 670,17 грн. Відповідачем за жовтень 2022 року спожито 1647 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за жовтень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 09.11.2022. Строк оплати 23.11.2022.
- за листопад 2022 року на суму 11 904,29 грн. Відповідачем за листопад 2022 року спожито 2625 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за листопад 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 09.12.2022. Строк оплати 21.12.2022.
- за січень 2023 року на суму 23 036,50 грн. Відповідачем за січень 2023 року спожито 4990 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за січень 2023 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 08.02.2023. Строк оплати 22.02.2023.
- за квітень 2023 року на суму 12 587,60 грн. Відповідачем за квітень 2023 року спожито 2955 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за квітень 2023 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 11.05.2023. Строк оплати 23.05.2023.
Як пояснив позивач, предметом даної позовної заяви є 3% річних у сумі 538,69 грн. за період з березня 2022 року по травень 2023 року, інфляційні втрати у сумі 5728,18 грн. за період з травня 2022 по серпень 2022. Заборгованість за вказаний вище період повністю, але несвоєчасно сплачена.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій:
- 18.05.2022 відповідач сплатив 1437,33 грн згідно платіжної інструкції №1002;
- 28.06.2022 відповідач сплатив 83000,00 грн згідно платіжної інструкції №1022;
- 19.07.2022 відповідач сплатив 11200,00 грн згідно платіжної інструкції №1027;
- 26.07.2022 відповідач сплатив 14150,00 грн згідно платіжної інструкції №1028;
- 18.08.2022 відповідач сплатив 14000,00 грн згідно платіжної інструкції №1050;
- 26.09.2022 відповідач сплатив 14000,00 грн згідно платіжної інструкції №1058;
- 13.10.2022 відповідач сплатив 7390,00 грн згідно платіжної інструкції №1068;
- 20.10.2022 відповідач сплатив 4010,00 грн згідно платіжної інструкції №1069;
- 31.10.2022 відповідач сплатив 2500,00 грн згідно платіжної інструкції №1073;
- 31.10.2022 відповідач сплатив 2000,00 грн згідно платіжної інструкції №1070;
- 09.11.2022 відповідач сплатив 6000,00 грн згідно платіжної інструкції №1078;
- 20.12.2022 відповідач сплатив 11050,00 грн згідно платіжної інструкції №1085;
- 27.01.2023 відповідач сплатив 18000,00 грн згідно платіжної інструкції №1092;
- 24.02.2023 відповідач сплатив 23000,00 грн згідно платіжної інструкції №1100;
- 22.03.2023 відповідач сплатив 20500,00 грн згідно платіжної інструкції №1109;
- 14.04.2023 відповідач сплатив 16000,00 грн згідно платіжної інструкції №c91c2e7d75;
- 14.04.2023 відповідач сплатив 298,20 грн згідно платіжної інструкції №c946d1f2680;
- 12.05.2023 відповідач сплатив 6300,00 грн згідно платіжної інструкції №eaed10d364;
- 25.05.2023 відповідач сплатив 6300,00 грн згідно платіжної інструкції №4e297f1f8b.
Як зазначив позивач, ПрАТ "Харківенергозбут" як постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого відповідачу нараховано 3% річних, інфляційні втрати які станом на 01.12.2025 року становить:
- 538,69 грн. 3% річних за період з березня 2022 року по травень 2023 року;
- 5 728,18 грн. індексу інфляції за період з травня 2022 року по серпень 2022 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до п.2 п.4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії за формою, наведеною у додатку цієї постанови.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Порядок розрахунків визначений Комерційною пропозицією № 45 Ф-Р.
Згідно з п.5 Комерційної пропозиції № 45 Ф-Р, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як було встановлено судом, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- лютий 2022 року на суму 76 393,87 грн. Відповідачем за лютий 2022 року спожито 25744 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за лютий 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 11.03.2022. Строк оплати 24.03.2022.
- за березень 2022 року на суму 15 365,16 грн. Відповідачем за березень 2022року спожито 4841 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за березень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 07.04.2022. Строк оплати 21.04.2022.
- за квітень 2022 року на суму 23 538,14 грн. Відповідачем за квітень 2022року спожито 7331 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за квітень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 10.05.2022. Строк оплати 24.05.2022.
- за травні 2022 року на суму 14 193,47 грн. Відповідачем за травень 2022 року спожито 4512 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за травні 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 10.06.2022. Строк оплати 24.06.2022.
- за червень 2022 року на суму 11 152,73 грн. Відповідачем за червень 2022 року спожито 3563 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за червень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 05.07.2022. Строк оплати 19.07.2022.
- за липень 2022 року на суму 13 892,48 грн. Відповідачем за липень 2022 року спожито 3877 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за липень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 08.08.2022. Строк оплати 22.08.2022.
- за серпень 2022 року на суму 13 914,37 грн. Відповідачем за серпень 2022 року спожито 3473 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за серпень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 08.09.2022. Строк оплати 22.09.2022.
- за вересень 2022 року на суму 13 537,36 грн. Відповідачем за вересень 2022 року спожито 2931 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за вересень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 07.10.2022. Строк оплати 21.10.2022.
- за жовтень 2022 року на суму 7 670,17 грн. Відповідачем за жовтень 2022 року спожито 1647 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за жовтень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 09.11.2022. Строк оплати 23.11.2022.
- за листопад 2022 року на суму 11 904,29 грн. Відповідачем за листопад 2022 року спожито 2625 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за листопад 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 09.12.2022. Строк оплати 21.12.2022.
- за січень 2023 року на суму 23 036,50 грн. Відповідачем за січень 2023 року спожито 4990 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за січень 2023 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 08.02.2023. Строк оплати 22.02.2023.
- за квітень 2023 року на суму 12 587,60 грн. Відповідачем за квітень 2023 року спожито 2955 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за квітень 2023 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою ЕДО 11.05.2023. Строк оплати 23.05.2023.
Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умовами цього Договору.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач несвоєчасно оплатив вищезазначену електричну енергію, а саме:
- 18.05.2022 відповідач сплатив 1437,33 грн згідно платіжної інструкції №1002;
- 28.06.2022 відповідач сплатив 83000,00 грн згідно платіжної інструкції №1022;
- 19.07.2022 відповідач сплатив 11200,00 грн згідно платіжної інструкції №1027;
- 26.07.2022 відповідач сплатив 14150,00 грн згідно платіжної інструкції №1028;
- 18.08.2022 відповідач сплатив 14000,00 грн згідно платіжної інструкції №1050;
- 26.09.2022 відповідач сплатив 14000,00 грн згідно платіжної інструкції №1058;
- 13.10.2022 відповідач сплатив 7390,00 грн згідно платіжної інструкції №1068;
- 20.10.2022 відповідач сплатив 4010,00 грн згідно платіжної інструкції №1069;
- 31.10.2022 відповідач сплатив 2500,00 грн згідно платіжної інструкції №1073;
- 31.10.2022 відповідач сплатив 2000,00 грн згідно платіжної інструкції №1070;
- 09.11.2022 відповідач сплатив 6000,00 грн згідно платіжної інструкції №1078;
- 20.12.2022 відповідач сплатив 11050,00 грн згідно платіжної інструкції №1085;
- 27.01.2023 відповідач сплатив 18000,00 грн згідно платіжної інструкції №1092;
- 24.02.2023 відповідач сплатив 23000,00 грн згідно платіжної інструкції №1100;
- 22.03.2023 відповідач сплатив 20500,00 грн згідно платіжної інструкції №1109;
- 14.04.2023 відповідач сплатив 16000,00 грн згідно платіжної інструкції №c91c2e7d75;
- 14.04.2023 відповідач сплатив 298,20 грн згідно платіжної інструкції №c946d1f2680;
- 12.05.2023 відповідач сплатив 6300,00 грн згідно платіжної інструкції №eaed10d364;
- 25.05.2023 відповідач сплатив 6300,00 грн згідно платіжної інструкції №4e297f1f8b.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 45Ф-Р передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 538,69 грн. 3% річних та 5728,18 грн. індексу інфляції.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Анатолійовича про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) 3% річних у сумі 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн 69 коп., інфляційні втрати у сумі 5 728 (п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 18 коп. на ХОУ АТ “Ощадбанк» НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. на ХОУ АТ “Ощадбанк» п/р НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "22" квітня 2026 р.
СуддяТ.О. Пономаренко