8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/12/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Берестинської окружної прокуратури (63304, Харківська область, м. Берестин, вул. Історична, 73), в інтересах держави,
в особі: Сахновщинської селищної ради Харківської області (64501, Харківська область, Берестинський район, с. Сахновщина, вул. Шмідта, 10; ідент. код 04398301);
до Фермерського господарства "Зьорнишко" (64501, Харківська обл., Берестинський район, смт Сахновщина, вул. Андрющенка Олексія, 6; ідент. код 38340548)
про стягнення 418 501,92 грн
за участю представників:
прокурор - Клейн Л.В.
позивача - не з'явився
відповідача - Головашич Ю.О.
Керівник Берестинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Зьорнишко" в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області кошти за період 2022-2024 років розмір сумі 418 501, 92 грн, як безпідставно збережені за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6324855100:00:019:0065, площею 0,6146 га, що розташована по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 смт. Сахновщина Берестинського району Харківської області без укладення договору оренди землі. Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.01.2026 прийнято позовну заяву Берестинської окружної прокуратури Харківської області до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/12/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання призначено на 29 січня 2026 року о 12:30.
22.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує на те, що:
- прокуратура зробила хибний висновок про те, що Фермерське господарство "Зьорнишко" користується всією земельною ділянкою, яку зазначає прокурор - площею 0,6146 га з кадастровим номером 6324855100:00:019:0065, оскільки до набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю А1, прибудову а, загальною площею 1724,8 кв. м. за адресою: Харківська область, смт Сахновщина, вул. Островського (зараз вул. Андрющенка Олексія), 6 за вказаною вище адресою на місці нежитлової будівлі А1 був гараж площею 1637,7 кв. м., який знаходився на земельній ділянці площею 0,1935 га, кадастровий номер: 6324855100:00:019:0008, що підтверджується договором дарування нерухомості від 22.08.2012 року, і така площа є більш ніж достатньою та необхідною для обслуговування нерухомості, та є зафіксованою у правовстановлюючому документі; у 2018 році прокуратурою було ініційовано позов про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати щодо вищенаведеної нерухомості і тоді прокурор, здійснюючи розрахунок заборгованості, виходив із розміру земельної ділянки по вул. Островського, 6 в смт Сахновщина площею 0,2691 га, визначеної на підставі топографічного плану та Акту обстеження земельної ділянки. Оскільки земельна ділянка не була сформованою як об'єкт цивільного права, то у позові прокурора було відмовлено; у подальшому відповідачем здійснювались спроби отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування нежитлової будівлі та укладення договору оренди землі, зокрема відповідач звертався до Сахновщинської селищної ради із заявами про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо зміни розміру, категорії та цільового призначення земельної ділянки у 2021 році, 23.02.2022, 04.11.2024. Проте Сахновщинська селищна рада не ухвалює жодних рішень з приводу поданих заяв і клопотань відповідача, повністю їх ігнорує. Одночасно відповідач наголошує, що згідно Витягу з ДЗК станом на 20.01.2026 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324855100:00:019:0065 має площу - 1,5251 га., відмінну від зазначеної в позові площі; надана технічна документація не відповідає даним, які містяться у Витязі з ДЗК. Тобто, земельної ділянки площею 0, 6146 га з кадастровим номером 6324855100:00:019:0065, про яку наголошує позивач в позові, не існує як об'єкт цивільного права, так як вона припинила своє існування. При цьому, відповідач наголошує, що площа належної відповідачу будівлі складає 1724,8 кв. м., тобто займає 0,1724 га., в той час як в Акті зазначається площа 0,6146 га., що значно перевищує розмір ділянки під нежитловою будівлею, проте ані прокурором, ані позивачем не доведено, що відповідач користується земельною ділянка саме розміром 0,6146 га. Одночасно відповідач не погоджується із нормативно грошовою оцінкою спірної земельної ділянки, яка проведена на підставі хибного цільового призначення (не вірного цільового призначення, яке не відповідає дійсним обставинам справи). Оскільки нежитлова будівля А1 загальною площею 1724,8 кв. м. за адресою: Харківська область, смт Сахновщина, вул. Островського (зараз вул. Андрющенка Олексія), 6, яка належить відповідачу, ФГ «Зьорнишко» не є будівлею торгівлі, не є магазином чи щось подібним, тобто не є комерційною будівлею; остання придбана саме для зберігання с/г продукції, тобто є всього на всього є складським приміщенням (згідно технічного паспорту - функціональне призначення приміщень у складі будівлі є наступним: склад, підсобні приміщення, кабінет). Натомість згідно долученої технічної документації значиться категорія земель - «Землі житлової та громадської забудови», а цільове призначення даної земельної ділянки - «Землі комерційного використання» (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). Також відповідач наголошує, що Сахновщинська селищна рада не повинна була взагалі нараховувати орендну плату за період з 01.03.2022 року по 06.09.2023 року, в порядку приписів пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу, який Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 року доповнено підпунктом 69.14, оскільки вся територія Берестинського (раніше Красноградського району (до якого входить і смт Сахновщина)) згідно ПЕРЕЛІКУ територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією входила до зазначеного переліку територій до 06.09.2023 року. Крім того, відповідач заявляє, що на момент звернення з позовом до суду (31.12.2025 року) прокурором пропущений встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів з відповідача за 2022 рік у сумі 124 604 грн. 21 коп.
У підготовчому засіданні 29.01.2026 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 26 лютого 2026 року о 12:00 год.
У підготовчому засіданні 26.02.2026 у справі задоволено усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання та постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 06.04.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 19 березня 2026 року об 11:00.
16.03.2026 позивачем були подані додаткові пояснення на відзив (вх. 6288), в яких позивач повідомляє, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324855100:00:019:0065, загальною площею 0,6146 га була сформована 22.07.2020 року. Проте, починаючи з 22.07.2020 по теперішній час відповідач не звертався з клопотанням про укладення договору оренди вищезазначеної земельної ділянки, хоча повинен був це вчинити. Натомість, звернення відповідача до Сахновщинської селищної ради з клопотаннями з метою отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо зміни розміру, категорії та цільового призначення земельної ділянки не слід ототожнювати з клопотаннями про укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто до теперішнього часу відповідач - ФГ "Зьорнишко" користується вказаною земельною ділянкою без правовстанавлючих документів, відповідно до положень чинного законодавства України та правової позиції Верховного суду, а відтак відповідач зобов'язаний повернути Сахновщинській селищній раді кошти, які воно зберегло у вигляді несплаченої орендної плати.
19.03.2026 року відповідачем подано клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою (вх. № 6589), заявлене з посиланням на необхідність визначення дійсного функціонального призначення земельної ділянки, яке значним чином впливає на розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки, оскільки НГО базується на коефіцієнтах, що залежать від функціонального використання.
19.03.2026 в підготовчому засіданні судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою у даній справі, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, оскільки категорія та вид цільового призначення залежать від того, що саме вказано у правовстановлюючих документах на земельну ділянку (генеральний план, проект землеустрою), відповідач з 2021 року був обізнаний щодо розміру формованої земельної ділянки та щодо визначення її цільового призначення та заявник не був позбавлений можливості подати суду висновок експерта, зроблений на замовлення учасника справи в порядку ч. 3 ст. 98 ГПК України, проте не скористався своїм правом.
У підготовчому засіданні 19.03.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/12/26 до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 02 квітня 2026 року о 13:30 год.
У судовому засіданні 02.04.2026 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань позивач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Присутній у судовому засіданні 02.04.2026 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне.
Як вказує прокурор, Берестинською окружною прокуратурою з метою захисту інтересів держави шляхом застосування представницьких повноважень вивчено питання щодо використання Фермерським Господарством "Зьорнишко" земельної ділянки по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 смт Сахновщина Берестинського району Харківської області (кадастровий номер земельної ділянки 6324855100:00:019:0065 площею 0,6146 га) та встановлено факт її використання без оформлення правовстановлюючих документів виходячи з наступного.
Фермерському господарству "Зьорнишко" на підставі свідоцтва про право власності САЕ № 870959 від 28.12.2012 належать нежитлові будівлі літ. «А-1» та прибудови А, загальною площею 1724,8 м2 розташовані по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6, смт Сахновщина.
ФГ "Зьорнишко" з 28.12.2012 року до 06.09.2021 використовувало земельну ділянку по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 у смт Сахновщина для обслуговування вищезазначеного об'єкту нерухомості яка фактично не була сформована та не була зареєстрована власником.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру 06.09.2021 в ДЗК зареєстровано відомості про земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 324855100:00:019:0065 площею 0,6146 га розташовану по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 смт. Сахновщина Берестинського району Харківської області із зазначенням категорії земель - землі житлової та громадської забудови та виду цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).
Таким чином, як вказує прокурор, ФГ "Зьорнишко", починаючи з 06.09.2021 і по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 324855100:00:019:0065 площею 0,6146 га розташовану по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 смт. Сахновщина Берестинського району Харківської області без будь-яких правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим безпідставно збережені кошти за користування вказаною земельною ділянкою повинні бути стягнуті на користь Сахновщинської селищної ради у судовому порядку.
Відповідно до розрахунку Сахновщинської селищної ради розмір безпідставно збережених ФГ "Зьорнишко" коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 324855100:00:019:0065 обрахований з урахуванням наступних складових: нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, ставки річної орендної плати - 6 %, затвердженої рішенням "Сахновщинської селищної ради XVIII сесії VIII скликання від 28.01.2022 «Про встановлення розмірів орендної плати на земельні ділянки на території Сахновщинської селищної ради", кількості днів, упродовж яких використовувалася земельна ділянка без правовстановлюючих документів.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 324855100:00:019:0065 на 2022 рік становила 2076736,80 грн, річна орендна плата за вищевказаний рік у 2022 році становила 124604,21 грн.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 324855100:00:019:0065 на 2023 рік становила 2388247,30 грн, річна орендна плата за вищевказаний рік у 2023 році становила 143294,84 грн.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 324855100:00:019:0065 на 2024 рік становила 2510047,91 грн, річна орендна плата за вищевказаний рік у 2024 році становила 150602,87 грн.
Отже, прокурор вказує, що ФГ "Зьорнишко" будучи власником нежитлової будівлі літ. «А-1» та прибудова «а» загальною площею 1724,8 м2, розташованих по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 у смт. Сахновщина, за період з січня 2022 по грудень 2024 належним чином не оформило речові права щодо спірної земельної ділянки та за користування земельною ділянкою не вносилася плата у встановленому законодавчими актами розмірі. Факт невнесення плати за вказану земельну ділянку не заперечується відповідачем.
З урахуванням викладеного, розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ФГ "Зьорнишко" земельною ділянкою площею 0,6146 га, з кадастровим номером 324855100:00:019:0065, розташованою по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 смт. Сахновщина, у вигляді орендної плати за землю виглядає наступним чином: - за 2022 рік заборгованості складає: 124604,21 грн. - за 2023 рік сума заборгованості складає: 143294,84 грн. - за 2024 рік сума заборгованості складає: 150602,87 грн. Таким чином, загальний розмір недоотриманих державою доходів за період за 2022 - 2024 роки, які підлягають стягненню з ФГ «Зьорнишко» складає 418 501, 92 грн., внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти.
Вказані обставини, на думку прокурора, щодо несплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, внаслідок чого Сахновщинська селищна рада (позивач) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачений статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас, згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Отже, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 30.12.2025 в ДЗК 06.09.2021 року зареєстровано відомості про земельну ділянку належну на праві власності Сахновщинській селищній раді з кадастровим номером 324855100:00:019:0065 площею 0,6146 га.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 324855100:00:019:0065 зареєстрована із визначенням цільового призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; вид використання: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія: землі житлової та громадської забудови; адреса: Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вулиця Островського, 6. Таким чином, відомості про спірну земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера, з огляду на що вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України.
У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 викладена правова позиція щодо встановлення дати виникнення в органу місцевого самоврядування права комунальної власності на земельну ділянку в межах населеного пункту, під час розгляду подібних справ, предметом яких є стягнення безпідставно збережених коштів за період, коли право власності на конкретну земельну ділянку за органом місцевого самоврядування зареєстровано не було, згідно якої із уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто, всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
Із 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".
За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Отже, беручи до уваги наведені положення, Сахновщинська селищна рада в силу закону наділена правом власності на спірну земельну ділянку, оскільки ця земельна ділянка розташована в межах населеного пункту.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з'ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17.
Отже, встановлені обставини дають суду підстави дійти висновку, що відповідач як власник об'єкта нерухомого майна, зокрема у період з 01.01.2022 по 31.12.2024, користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, у даному випадку обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею. Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався у справі на підставі Витягів № УНАП3021, УНАП 3022 від 21.12.2023 та №НВ-6300965522024 від 10.12.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки кадастровий номер 324855100:00:019:0065.
Судом врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, відповідно до якої чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Водночас, суд вказує, що жодні докази, які б свідчили про зміну нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період стягнення, в матеріалах справи відсутні та відповідачем по справі не надавалися.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищенаведені витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок можуть бути використаний при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 як належний та допустимий доказ.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого розмір орендної плати, за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 324855100:00:019:0065, розташованої у по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 смт. Сахновщина становить: за 2022 рік заборгованості складає - 124604,21 грн, за 2023 рік сума заборгованості складає - 143294,84 грн, за 2024 рік сума заборгованості складає - 150602,87 грн, загальна сума коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 становить 418 501,92 грн, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та правильність.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого наданими доказами та не спростованого відповідачем.
При цьому суд визнає, що позовна заява у даній справі пред'явлена прокурором з дотриманням чинного законодавства.
Щодо посилань відповідача на необґрунтованість розміру сформованої земельної ділянки та використання при визначенні нормативної грошової оцінки хибного цільового призначення, яке не відповідає дійсним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Факт формування Земельної ділянки, факт належності її на праві комунальної власності Сахновщинській селищній раді, факт знаходження на ній майна відповідача, а також факт відсутності договору оренди земельної ділянки та факт відсутності оплати за користування нею своєчасно і у визначеному розмірі підтверджується наявними у справі доказами. З урахуванням цього суд вважає факт безоплатного користування відповідачем Земельною ділянкою належною позивачеві доведеним.
З огляду на це та враховуючи, що: земельна ділянка є сформованою, як об'єкт права; земельна ділянка належить територіальній громаді від імені якої діє позивач; відповідач фактично використовує Земельну ділянку для розміщення належного йому майна; за користування Земельною ділянкою на користь позивача підлягають сплаті кошти у вигляді орендної плати; договір оренди Земельної ділянки не укладено; кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе, суд прийшов до висновку про те, що між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 1212 ЦК України виникли кондикційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов'язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування Земельною ділянкою належною позивачеві.
При цьому, з наданих відповідачем листів звернень до Сахновщинської селищної ради вбачається, що відповідач станом на 2021 рік був обізнаний про розміри сформованої земельної ділянки та зареєстроване за нею цільове призначення, проте не вчиняв жодних активних дій ані щодо захисту своїх прав, у разі визнання їх порушеними з боку Сахновщинської селищної ради; ані щодо реалізації свого обов'язку належним чином укласти договір оренди земельної ділянки.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Вказане підтверджується позицією Верховного суду від 13.07.2022 року по справі №922/246/21.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, у даному випадку обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.
При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Навіть за умови активної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.
Таким чином, посилання відповідача на тривалий ігнорування позивачем звернень відповідача, є необґрунтованим в контексті застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд наголошує, що з наданих доказів неможливо встановити та відповідачем не доведено, що останній вважав дій/бездіяльсть позивача, такою що порушує права відповідача - ФГ "Зьорнишко", оскільки відповідачем не було реалізовано право на захист своїх прав та останнім не висувались вимоги щодо належної реєстрації права користування спірної земельною ділянкою, хоча останній був обізнаний про розміри такої ділянки та її зареєстроване призначення.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що Сахновщинська селищна рада не повинна була взагалі нараховувати орендну плату за період з 01.03.2022 року по 06.09.2023 року, оскільки вся територія Берестинського (раніше Красноградського району (до якого входить і селище Сахновщина)) згідно ПЕРЕЛІКУ територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджена Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 224 від 17 серпня 2023 року) - входила до зазначеного переліку територій до 06.09.2023 року.
Загальновідомим є той факт, що на території Cахновщинської територіальної громади Берестинського району Харківської області починаючи з 24.02.2022 не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою Російською Федерацією.
Орендарі земельних ділянок на територіях можливих бойових дій за Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 р. не звільнялися від сплати орендної плати. П. 69.14 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу встановлював, що не нараховується і не сплачується плата за землю (включаючи орендну) лише за земельні ділянки, які розташовані на територіях де ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані. Такі території визначалися Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309. В подальшому даний Наказ був замінений Наказом Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28.02.2025 р. В даних Наказах територію Берестинського (раніше Красноградського) району було віднесено до територій можливих бойових дій. При цьому «можливі бойові дії» та «ведуться бойові дії це різні правові режими. Тобто норма п. 69.14 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу в редакції Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 р. була умовною, оскільки застосування її залежало від офіційного переліку КМУ. Отже, за Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 р. пільги поширювались лише на території бойових дій та окуповані, тому орендарі на територіях можливих бойових дій не звільнялись автоматично від орендної плати. селищна рада такого рішення також не приймала. Таким чином, у Відповідача не було підстав для не сплати орендної плати за землю, і з прийняттям Закону України № 3050 від 11 квітня 2023 року були остаточно врегульовані питання з автоматичного (без прийняття рішень органами місцевого самоврядування) звільнення від плати земельного податку та орендної плати за землю, проте ця норма розповсюджувалась тільки на території активних бойових дій та не стосувалася територій можливих бойових дій.
Водночас, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до правовідносин щодо стягнення безпідставно збережених коштів за 2022 рік.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2120-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, а також Закону України від 08.11.2023 № 3450-ЇХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: “19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Враховуючи викладене, з урахуванням перехідних положень ЦК України позивачем заявлено позовну заяву в межах строку позовної давності.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Зьорнишко" (64501, Харківська обл., Берестинський район, смт Сахновщина, вул. Андрющенка Олексія, 6; ідент. код 38340548) на користь Сахновщинської селищної ради Харківської області (64501, Харківська область, Берестинський район, с. Сахновщина, вул. Шмідта, 10; ідент. код 04398301) кошти за період 2022-2024 років розмір сумі 418 501, 92 грн, як безпідставно збережені за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6324855100:00:019:0065, площею 0,6146 га, що розташована по вул. Андрющенка (попередня назва Островського), 6 смт. Сахновщина Берестинського району Харківської області
3. Стягнути з Фермерського господарства "Зьорнишко" (64501, Харківська обл., Берестинський район, смт Сахновщина, вул. Андрющенка Олексія, 6; ідент. код 38340548) на користь Харківської обласної прокуратури 5022,10 грн. судового збору сплаченого при подачі позову.
4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "13" квітня 2026 р.
СуддяМ.І. Шатерніков