вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/85/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної,за участю секретаря судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали справи за первісним позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" про витребування державного майна та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" до Фонду державного майна України, керівника Рівненської окружної прокуратури про визнання права власності
за участю представників сторін:
Представник прокуратури Котяй Ірина Вікторівна;
Представник позивача за первісним позовом,(відповідача за зустрічним позовом) Коваль Людмила Іванівна;
Представник відповідача за первісним позовом ( позивач за зустрічним позовом) Бевз Тетяна Сергіївна.
В січні 2026 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" про витребування державного майна.
Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25 лютого 2026 року.
23 лютого 2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23 лютого 2026 року до Господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" з зустрічною позовною заявою до Фонду державного майна України, Рівненської окружної прокуратури про визнання права власності на спірне майно яке є предметом розгляду даної справи.
Ухвалою суду від 25.02.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" до відповідача 1 Фонду державного майна України, відповідача 2 Рівненської окружної прокуратури про визнання права власності до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 918/85/26. Зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання призначено на 01.04.2026 року.
02 березня 2026 року прокурором подано відповідь на відзив.
05 березня 2026 року через електронну систему "Електронний суд" від Фонду державного майна України надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
10 березня 2026 року прокурором подано суду відзив на зустрічну позовну заяву.
31 березня 2026 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" надійшло клопотання про витребування доказів.
В судовому засідаанні 01 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" підтримала своє клопотання про витребування у Господарського суду Рівненської області для огляду у судовому засіданні матеріали справи №11/69. Суд протокольною ухвалою від 01.04.2026 року відмовив у його задоволені в порядку ст. 81 ГПК України, оскільки заявником не надано суду доказів вчинення заходів, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Водночас представник ТОВ "Ізотоп" просила відкласти розгляд справи для подачі відповідних доказів. Представник прокуратури щодо відкладення заперечила.
Ухвалою суду від 01.04.2026 року розгляд справи відкладено на 22.04.2026 року.
В судовому засіданні 22.04.2026 року судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" у зустрічному позові до відповідача 1 Фонду державного майна України, відповідача 2 Рівненської окружної прокуратури просить визнання права власності на спірне майно предметом якого є вимога про витребування у первинному позові.
Як зазначено вище по тексту ухвалою суду від 25.02.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" до відповідача 1 Фонду державного майна України, відповідача 2 Рівненської окружної прокуратури про визнання права власності до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 918/85/26. Зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Частиною 1 ст.177 ГПК України передбачено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
Інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 ГПК України визначено категорії справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України.
Так, зокрема, частиною 3 статті 30 ГПК України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" про витребування державного майна за місцем знаходження відповідного цілісного майнового комплексу, відтак суд відкрив провадження у справі №918/85/26.
Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" звернулось до Господарського суду Рівненської області із зустрічною позовною заявою до відповідача Фонду державного майна України, про визнання права власності на спірне майно.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.02.2026 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №918/85/26 та призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2026.
Слід зазначити, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Так, відповідно до частини 14 статті 30 ГПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Суд відзначає, що хоча норми ч. 14 ст. 30 ГПК України містять застереження щодо непоширення цих правил у випадку наявності обставин виключної підсудності розгляду зустрічного позову іншим судом, разом з тим, ні вказана норма, ні інші норми ГПК України не містять заборони господарському суду приймати зустрічний позов до розгляду та об'єднувати із первісними позовними вимогами, зокрема у випадку коли первісний позов також подано з урахуванням правил виключної підсудності (ч.3 ст.30 ГПК України), оскільки за змістом ст. 180 ГПК України підставою для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є їх взаємопов'язаність та доцільність їх спільного розгляду, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, з урахуванням загальних засад господарського судочинства.
Вказані критерії судом враховано під час постановлення ухвали від 25.02.2026 у цій справі.
Поряд з цим, частиною 5 статті 30 ГПК України, передбачено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 30 Господарського процесуального кодексу України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.
З урахуванням наведеного, у випадку виникнення конкуренції норм ч.3 ст. 30 ГПК України та ч. 5 ст. 30 ГПК України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, судам слід керуватись ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.07.2022 у справі №910/1718/21, від 12.01.2021 у справі №918/572/19 та від 04.02.2020 у справі №914/240/18.
Статтею 45 ГПК України визначено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вже було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" звернулось до Господарського суду Рівненської області із зустрічною позовною заявою до відповідача Фонду державного майна України, про визнання права власності.
Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (ст. 1 ЗУ "Про Фонд державного майна України").
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з частиною 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
З аналізу вказаних норм випливає, що суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, передає справу за виключною підсудністю іншому суду лише у випадку, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Слід зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено виокремлення зустрічного позову та передача лише зустрічної позовної заяви до іншого суду та наявність двох справ з єдиним унікальним номером. Питання про передачу справи за виключною підсудністю може бути вирішено судом після вирішення питання щодо відповідності зустрічної позовної заяви вимогам ГПК та прийняття її до сумісного розгляду з первісним позовом.
Отже, у випадку коли справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, в тому числі якщо справа стала такою внаслідок змін у складі відповідачів, що спричинило віднесення справи до виключної підсудності іншого суду, суд передає на розгляд іншого суду справу, а не матеріали зустрічного позову, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено передачу тільки зустрічного позову до іншого суду без прийняття такого до провадження.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить про те, що суд обов'язково повинен бути встановлений законом, тобто, кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому, обов'язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених у параграфі 3 глави 2 ГПК України.
Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства та суб'єктний склад учасників даного спору, зважаючи на те, що у зв'язку із пред'явленням зустрічного позову та прийняття його судом до спільного розгляду з первісним позовом у цій справі відбулася зміна у складі відповідачів, зокрема, статусу відповідача за зустрічним позовом набуло Фонд державногомайна України, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин правил виключної підсудності, визначених ч.5 ст.30 ГПК України, та направлення вказаної справи за підсудністю Господарському суду міста Києва.
Суд відзначає, що передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав заявника на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо юрисдикції.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч.6 ст.31 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи передання цієї справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва, подані до суду клопотання судом не розглядаються.
Керуючись ст. ст. 27, 30, 31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Передати матеріали справи за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" про витребування державного майна та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" до Фонду державного майна України, керівника Рівненської окружної прокуратури про визнання права власності - за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва (01054, Україна, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 44/В).
Ухвала у відповідності до вимог ст.235 ГПК України набирає законної сили з моменту її проголошення суддею 22.04.2026 року та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Церковна Н.Ф.