вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа № 918/1179/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Кулакевича Василя Арсеновича від 20.04.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/1179/25 за позовом фізичної особи-підприємця Кулакевича Василя Арсеновича
до Колективного підприємства "Шляхзалізобетон"
про стягнення заборгованості в сумі 832 122 грн 86 коп.,
без виклику учасників справи.
У грудні 2025 року фізична особа-підприємець Кулакевич Василь Арсенович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Колективного підприємства "Шляхзалізобетон" про стягнення заборгованості в сумі 832 122 грн 86 коп., з яких: 801 500 грн 00 коп. - основний борг та 30 622 грн 86 коп. - 3% річні.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг екскаватора від 2 липня 2024 року № 02/07, укладеного між Колективним підприємством "Шляхзалізобетон" та фізичною особою-підприємцем Кулакевичем Василем Арсеновичем, а саме зобов'язань щодо здійснення оплати за надані послуги в сумі 801 500 грн 00 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Крім того у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 30 622 грн 86 коп.
Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Кулакевича Василя Арсеновича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 26 січня 2026 року на 09:45 год.
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року розгляд справи відкладено на 9 лютого 2026 року на 11:00 год.
Ухвалою суду від 9 лютого 2026 року розгляд справи відкладено на 23 лютого 2026 року на 10:15 год.
Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року заяву Колективного підприємства "Шляхзалізобетон" від 09.02.2026 року про перехід справи до розгляду в порядку загального позовного провадження задоволено та постановлено справу № 918/1179/25 розглядати за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання для розгляду справи, яке призначене на 23 лютого 2026 року, підготовчим засіданням. Також вказаною ухвалою клопотання Колективного підприємства "Шляхзалізобетон" про поновлення строку для подання відзиву на позовну задоволено, поновлено Колективному підприємству "Шляхзалізобетон" пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов та долучено до матеріалів справи відзив Колективного підприємства "Шляхзалізобетон" на позовну заяву. Крім того вказаною ухвалою підготовче засідання відкладено на 9 березня 2026 року на 12:10 год.
Ухвалою суду від 9 березня 2026 року підготовче засідання відкладено на 23 березня 2026 року на 13:30 год.
Ухвалою суду від 23 березня 2026 року підготовче засідання відкладено на 6 квітня 2026 року на 14:00 год.
Ухвалою суду від 6 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника Колективного підприємства "Шляхзалізобетон" від 06.04.2026 року про витребування доказів відмовлено. Крім того вказаною ухвалою у задоволенні клопотання представника Колективного підприємства "Шляхзалізобетон" про продовження строку проведення підготовчого засідання у справі на 30 днів та відкладення розгляду справи, яке міститься у клопотанні від 06.04.2026 року про витребування доказів, також відмовлено. Одночасно вказаною ухвалою підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 квітня 2026 року на 14:00 год.
У судовому засіданні 20 квітня 2026 року оголошено перерву до 4 травня 2026 року до14:00 год.
20 квітня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 20.04.2026 року про забезпечення позову, в якій посилаючись на ст. 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно Колективного підприємства "Шляхзалізобетон" у межах суми позову 832 122,86 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг екскаватора від 2 липня 2024 року № 02/07, укладеного між позивачем і відповідачем, а саме - зобов'язань щодо здійснення оплати за надані в липні-жовтні 2024 року послуги. Враховуючи суму заборгованості (близько 100 розмірів мінімальних заробітних плат), період її існування (виникла в липні-жовтні 2024 року і з тих пір взагалі не погашалася), поведінку відповідача (затягування розгляду справи, який триває з грудня 2025 року), погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача (наявність податкового боргу, що потягло за собою виникнення податкової застави на все майно (підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно)), невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або й взагалі унеможливить виконання рішення суду. Заявник вважає, що таким заходом має бути накладення арешту на майно, що належить відповідачу. На думку заявника вказаний захід забезпечить виконання майбутнього рішення суду незалежно від того, чи будуть на той час на рахунках у відповідача стягнуті з нього грошові кошти. Як зазначає заявник, накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Оскільки, як зазначено вище, такий захід забезпечення не завдасть шкоди та збитків відповідачу, заявник вважає, що відповідно до ст. 141 ГПК України відсутня необхідність у зустрічному забезпеченні. Заявник зазначає, що як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності відповідача перебувають два об'єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення по вул. Князя Володимира, 112К в м. Рівне і земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:008:0084 по вул. Князя Володимира, 112В в м. Рівне. Отже, на думку заявника вказаний захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Положення ст. ст. 136, 137 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 6.2 постанови від 25.02.2019 року у справі № 908/685/18, п. 13 постанови від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18).
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 17.06.2022 року у справі № 908/2382/21.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Однак підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76-79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову), ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви фізичної особи-підприємця Кулакевича Василя Арсеновича від 20.04.2026 року про забезпечення позову на підставі ст. 137 ГПК України.
За ч. ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Кулакевича Василя Арсеновича від 20.04.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/1179/25 - відмовити.
Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 22 квітня 2026 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Політика Н.А.