вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/211/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів"
до відповідача 1: фізичної особи - підприємця Супрунця Романа Володимировича
до відповідача 2: ОСОБА_1
про: стягнення 703 060,34 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
Акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця Супрунця Романа Володимировича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 703 060,34 грн, з яких: 624 999,93 грн заборгованість за кредитом, 78 060,41 грн заборгованість за відсотками.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 листопада 2023 року між АТ АКБ "Львів" та фізичною особою - підприємцем Супрунцем Романом Володимировичем було укладено кредитний договір №921/В/2023, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 1 500 000,00 гривень, із процентною ставкою 28% річних, з кінцевою датою повернення 16 листопада 2026 року.
Позивач стверджує, що станом на 10 лютого 2026 року заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 78 060,41 грн.
Банком припинено нараховувати проценти у зв'язку із направленням позичальнику листа-вимоги про дострокове виконання кредитного зобов'язання, яка змінила кінцевий термін повернення кредиту.
Станом на 10.02.2026 року заборгованість по основному боргу, відсотках згідно з кредитним договором №921/B/2023р. від 17.11.2023 року становить 703 060,34 грн, з яких: заборгованість за кредитом 624 999,93 грн; заборгованість за відсотками - 78 060,41 грн.
17.11.2023 року з метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором №921/B/2023 від 17.11.2023 року між АТ АКБ "Львів" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №921/8/2023/P-1.
На виконання п. 2.8. договору поруки, поручителю було надіслано лист-вимогу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 умов укладеного договору, та невиконанням вимоги поручителя про виконання умов договору поруки позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості.
Відзиву на позовну заяву з відображенням своєї правової позиції відповідач 1 та відповідач 2 суду не надали.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17 березня 2026 року.
Ухвалою суду від 17 березня 2026 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 21 квітня 2026 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Ухвалу суду від 17 березня 2026 року позивачем отримано 18.03.2026 року.
Ухвалу суду від 17 березня 2026 року ОСОБА_2 отримав 24 березня 2026 року.
Ухвала суду від 17 березня 2026 року яка направлялась ОСОБА_1 повернулись до суду з відміткою "Одержувач відсутній за вказаною адресою)", про що свідчать відомості відслідковування поштового направлення з веб-сайту АТ "Укрпошта".
Водночас вказане поштове повідомлення було направлене на адресу, за якою зареєстроване місце проживання відповідача.
Згідно з правилами статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, в розумінні процесуального закону відповідач 1 та відповідач 2 були належним чином повідомлені про місце дату та час розгляду справи.
Згідно з положеннями статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
17 листопада 2023 року Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" (позивач/банк) та фізична особа - підприємець Супрунець Роман Володимирович (відповідач 1/позичальник) уклали кредитний договір №921/В/2023, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 1 500 000,00 гривень, із процентною ставкою 28% річних, з кінцевою датою повернення 16 листопада 2026 року (надалі договір).
Згідно з умовами пунктів 2.3. - 2.5. кредитного договору підставою здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований банку документ позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання позичальником цього договору є одночасно ініціативою позичальника на отримання кредиту, а тому видача кредитних коштів банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів,
Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.
Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).
Згідно з меморіальним ордером №992506 від 17 листопада 2023 року банк надав відповідачу 1 кредитні кошти в сумі 1 500 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.1.6. кредитного договору графік погашення кредиту оформленого додатком №1 до цього договору що є його невід'ємною частиною.
Згідно з умовами пунктів 4.1.-.4.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3, цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору.
Згідно з положеннями пункту 2.7. договору, банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у випадках невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим договором.
Позивач вказує, що зважаючи на те, що по даному кредитному зобов'язанню була наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, банком було надіслано позичальнику лист-вимогу від 12.01.2026 року за вих.257/0-05, яка отримана 24.01.2026 року позичальником, однак яка залишились без відповідного реагування зі сторони позичальника.
У вказаному повідомленні банк зазначив про прийняте рішення про дострокове повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів.
Суд відзначає, що у вказаній вимозі банк посилаючись зокрема на положення статті 1050 ЦК України, просив позичальника погасити протягом 10 днів з моменту отримання вимоги наявну заборгованість з строкової заборгованості, строкових процентах, простроченої заборгованості та прострочених процентах. А у випадку невиконання вимог банк останній буде змушений розпочати процедуру примусового стягнення всієї суми заборгованості по кредитному договору.
Пунктами 4.1., 4.8., 4.9. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.
Банк у випадках, передбачених п. 2.7. цього договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8.) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
Таким чином зі змісту вимоги банку слідує, що останнім пред'явлено вимогу про оплату простроченої заборгованості протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, а у випадку не виконання вимоги у встановлений строк банком повідомлено про початок дострокового повернення всіх сум наданих за кредитним договором.
Доказів виконання надісланої банком позичальнику вимоги матеріали справи не містять.
Позивач вказує, що станом на 10.02.2026року заборгованість позичальника перед АТ АКБ "Львів" по основному боргу, відсотках згідно кредитного договору №921/B/2023р. від 17.11.2023р. становить 703 060,34 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 624 999,93 грн; заборгованість за відсотками 78 060,41 грн.
Також, як видно з матеріалів справи, 17.11.2023 року з метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором №921/B/2023 від 17.11.2023 року між АТ АКБ "Львів" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №921/В/2023/P-1 (надалі договір поруки), відповідно до предмету якого порукою за цим договором забезпечується належне виконання позичальником (ФОП Супрунець Роман Володимирович) основного зобов'язання у повному обсязі.
Безпосередні обсяг, розмір, порядок і умови виконання основного зобов'язання визначаються відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням усіх додаткових договорів/угод і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому. Станом на день укладення цього договору сума кредиту (обсяг основного зобов'язання), становить 1 500 000,00 грн. Кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 16.11.2023 року.
Розмір процентів за користування кредитом становить 28 % річних.
Розмір інших платежів, обумовлених кредитним договором, станом на день укладення цього договору, порядок і умови їх сплати, визначено кредитним договором.
Згідно з умовами пункту 1.3. договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором.
Відповідно до пункту 1.4. договору поруки поручитель несе солідарну з позичальником відповідальністю за неналежне виконання позичальником основного зобов'язання.
Відповідно до пункту 1.6. договору поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
Пунктом 2.8. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний здійснити погашення суми прострочення основного зобов'язання не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора.
Водночас, вимога кредитора вважається такою, що отримана поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на поштову адресу або на адресу електронної пошти поручителя, зазначені в цьому договорі, або повідомлені поручителем додатково, або вручена йому особисто.
14 січня 2026 року банк направив ОСОБА_1 лист-вимогу від 12 січня 2026 року за вих.№258/0-05, в якому відповідача 2 повідомлено про наявну прострочену заборгованість позичальника перед банком. Вказану вимогу направлено за адресою місця реєстрації поручителя, проте поштове повідомлення повернулось як не вручене.
Докази виконання вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються договірних правовідносин пов'язаних з наданням кредитних коштів, а також договірних відносин що стосуються вчинення правочину з забезпечення виконання основного зобов'язання. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної повернення отриманих кредитних коштів порушеними.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з нормами частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Укладений банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно з правилами статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 204 ЦК України укладений сторонами кредитний договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Нормами частини 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас нормами частини 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 1 500 000,00 грн за процентною ставкою 28 % річних з графіком погашення що визначений додатком №1 до договору.
Водночас у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 умов кредитного договору (прострочення платежів з повернення кредитних коштів та відсотків) 14 січня 2026 року банк направив позичальнику лист вимогу про оплату прострочених платежів. Вказаний лист - вимогу позичальник отримав 24 січня 2026 року.
Як випливає зі змісту вказаної вимоги банк повідомив позичальника, що у випадку невиконання такої вимоги протягом 10 днів з моменту її отримання (тобто останнім днем виконання вимоги є 6 лютого 2026 року) банком буде розпочато процедуру повернення всієї суми заборгованості, що передбачено положеннями пунктів 4.8.-4.9. кредитного договору.
Докази виконання вимоги банку матеріали справи не містять.
Пунктами 4.1., 4.8., 4.9. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Банк у випадках, передбачених п. 2.7. цього договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8.) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
З огляду на встановлені судом обставини, суд робить висновок, що заявивши вимогу про повернення простроченої заборгованості та повідомивши позичальника про наслідки невиконання вказаної вимоги (до позичальника буде застосовано процедуру дострокового повернення отриманого кредиту) банк реалізував своє право вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту починаючи з 7 лютого 2026 року. Таким чином суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості за кредитом 624 999,93 грн, заборгованості за відсотками 78 060,41 грн є законними та обґрунтованими, а тому такими, що мають бути задоволені.
Як установив суд, 17.11.2023 року з метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором №921/B/2023 від 17.11.2023 року, АТ АКБ "Львів" та ОСОБА_1 уклали договір поруки №921/В/2023/P-1 (надалі договір поруки), відповідно до предмету якого порукою за цим договором забезпечується належне виконання позичальником (ФОП Супрунець Роман Володимирович) основного зобов'язання у повному обсязі.
Згідно з умовами пункту 1.3. договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором.
Відповідно до пункту 1.4. договору поруки поручитель несе солідарну з позичальником відповідальністю за неналежне виконання позичальником основного зобов'язання.
Пунктом 2.8. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний здійснити погашення суми прострочення основного зобов'язання не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора.
При цьому, вимога кредитора вважається такою, що отримана поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на поштову адресу або на адресу електронної пошти поручителя, зазначені в цьому договорі, або повідомлені поручителем додатково, або вручена йому особисто.
14 січня 2026 року банк направив ОСОБА_1 лист-вимогу від 12 січня 2026 року за вих.№258/0-05, в якому відповідача 2 повідомлено про наявну прострочену заборгованість позичальника перед банком. Вказану вимогу направлено за адресою місця реєстрації поручителя, проте поштове повідомлення повернулось як не вручене.
В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем-2 умов договору поруки та вимоги банку.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому.
З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Таким чином суд робить висновок, що договорами поруки забезпечено виконання зобов'язання за договором.
Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителями, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Таким чином, фізична особа - підприємець Супрунець Роман Володимирович та ОСОБА_1 солідарно відповідають перед Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" за зобов'язаннями що виникають з кредитного договору №921/В/2023.
Висновки суду
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Зокрема суд установив, що відповідач-1 не виконав зобов'язання передбачені умовами кредитного договору.
Обґрунтованими є позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 703 060,34 грн, з яких: 624 999,93 грн заборгованість за кредитом, 78 060,41 грн заборгованість за відсотками.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за подання даного позову складає 10 545,91 грн.
Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неповернення кредиту позичальником (неправильних дій відповідача 1), судові витрати у вигляді судового збору суд покладає на відповідача 1.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця Супрунця Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 ,рнокпп НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська 1, ідентифікаційний код 09801546) заборгованість за кредитом в сумі 624 999 (шістсот двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 93 коп, заборгованість за відсотками в сумі 78 060 (сімдесят вісім тисяч шістдесят) грн 41 коп.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Супрунця Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 ,рнокпп НОМЕР_1 ) користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська 1, ідентифікаційний код 09801546) 10 545 (десять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн 91 коп судового збору.
Позивач (Стягувач): Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська 1, ідентифікаційний код 09801546).
Відповідач 1 (Боржник): фізична особа - підприємець Супрунець Роман Володимирович ( АДРЕСА_1 ,рнокпп НОМЕР_1 ).
Відповідач 2 (Боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Андрій КАЧУР