адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.04.2026 Справа № 917/1239/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Мацко О.С., розглянувши матеріали справи 917/1239/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗ ТУР ЕКСПО ГРУП", 79022, Львівська область, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 174.
до Приватного акціонерного товариства «ОБОД», проїзд Ярославський, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611
про стягнення коштів
Секретар судового засідання: Токар А.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцькі колеса» звернулось до суду з позовом, в якому просить:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «ОБОД» (проїзд Ярославський, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, ідентифікаційний код юридичної особи 13933348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцькі колеса» (вул. Київська, 76, оф. 7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 41262842) 1 484 982 (один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 42 копійки попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар за Договором № 17/2020;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «ОБОД» (проїзд Ярославський, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, ідентифікаційний код юридичної особи 13933348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцькі колеса» (вул. Київська, 76, оф. 7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 41262842) пеню у розмірі 3 235 512 (три мільйони двісті тридцять п'ять тисячі п'ятсот дванадцять) гривень 33 копійки;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «ОБОД» (проїзд Ярославський, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, ідентифікаційний код юридичної особи 13933348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцькі колеса» (вул. Київська, 76, оф. 7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 41262842) компенсацію понесених витрат в рамках виконавчого провадження № 77437868, у зв'язку з затримкою поставки, а саме: 835 489 (вісімсот тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 79.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 року цей позов переданий на розгляд судді Погрібній С.В.
Ухвалою від 30.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.08.2025, 10:00, прийнято до розгляду додаткові докази, надані позивачем. Після чого підготовче засідання неодноразово відкладалося.
Ухвалою від 27.10.2025 р. підготовче засідання призначено на 04.12.2025 р. 10:00.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.12.2025 року № 143 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1239/25 у зв'язку із відбуттям судді у довготривале відрядження до іншого суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 року справу № 917/1239/25 розподілено судді Мацко О.С.; прийнято справу № 917/1239/25 до свого провадження; призначено підготовче засідання у справі на 23.12.2025 р. 10:00.
Заявою від 22.12.2025р. позивач повідомив про зміну найменування позивача та адреси місцезнаходження, та надав відповідні докази (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.12.2025р.).Ухвалою від 12.01.2025р. дану заяву задоволено, замінено найменування та місцезнаходження позивача з ТОВ «Кременчуцькі колеса», м.Кременчук на ТОВ «УЗ ТУР ЕКСПО ГРУП» , м.Львів; відкладено підготовче засідання.
Ухвалою від 12.02.2026р. закрито підготовче провадження у справі ; призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10.03.2026 11:15; проведено судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення "ВКЗ" з використанням власних технічних засобів за участю представників сторін. Під час розгляду справи по суті оголошувалася перерва; 09.04.2026р. судом проголошено скорочене судове рішення, роз'яснено строк і порядок його оскарження та набрання ним законної сили.
Під час розгляду справи судом встановлено наступні обставини:
Спір виник через неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів:
- договір про надання дилерських послуг (далі Дилерський договір), за умовами якого Продавець доручає, а Дилер бере на себе зобов'язання розповсюджувати колісну продукцію, виготовлену Продавцем (надалі - Продукт) і забезпечувати після продажу продукту його супровід;
- договір поставки продукції №17/2020 (далі - Договір поставки), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує колісну продукцію.
Згідно з пунктом 3.1. Дилерського договору, продавець, серед іншого, зобов'язаний надавати Дилерові партію Продукту в необхідній кількості протягом погодженого з Дилером строку, зазначеного в його заявці, відповідно до договору поставки продукції №17/2020 від 03.08.2020р. Згідно пункту 4.1 Дилерського договору Продавець установлює ціну на Продукт згідно договору поставки продукції №17/2020 від 03.08.2020р. Відповідно до пункту 2.4 Договору поставки, поставка Товару здійснюється за цінами, що діють на момент надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця в межах діючого замовлення і дотримання строків оплати згідно п. 3.2.
Згідно п. 1.1. договору поставки, «Продавець» продає, а «Покупець» купує колісну продукцію (далі Товар), згідно специфікацій, які будуть укладатися на протязі дії договору і є невід'ємною частиною Договору. Сума договору складає 10 000 гривень України, в тому числі ПДВ 1 666 666,67грн. Розділом 3 Умови поставки, визначено, що кількість та номенклатура Товару, який належить до постачання на період, зазначаються замовленнями «Покупця». Замовлення надається «Покупцем» на три послідуючі місяці: 1-ий місяць - «Покупець» зобов'язується надати номенклатуру та кількість коліс для постачання, за 45 днів до початку місяця поставки Товару, з гарантією відвантаження даного замовлення. «Покупець» може внести у замовлення додаткові зміни по номенклатурі, кількості та строкам поставки шляхом надання скорегованих замовлень у термін не пізніше чим за 14 календарних днів до початку місяця поставки. Замовлення на 2-й та 3-й місяці є орієнтованим та коригується кожного місяця. Замовлення несерійної продукції здійснюється за 60 календарних днів, що передують місяцю поставки. Після надходження передплати за несерійну продукцію «Продавець» надає «Покупцю» підтвердження про прийняття замовлення до виконання. Пунктом 3.3. Договору передбачено, що в разі коли строки надходження замовлення на Товар та перерахування не витримуються відповідно вказаних, «Продавець» припиняє відповідне зобов'язання щодо строків поставки товару.
Договір поставки набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року. Якщо жодна зі сторін, за одни мсяць до закінчення дії даного договору, не заявить у письмовій формі про намір його розірвання, договір продовжує дію на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік до моменту розірвання його сторонами, яке оформлюється письмовою угодою.
Позивач зазначає, що ним було замовлено виготовлення коліс 6Jx15H2 207.3101015.03 у кількості 1700 штук з ціною 890,00грн. за одну штуку.
При цьому згідно п.4.1 договору поставки, розрахунки за товар здійснюються у формі попередньої оплати на підставі рахунку, виданого продавцем. У матеріалах справи міститься виписаний відповідачем рахунок від 01.04.2024р. на суму 1 815 600,00 грн (а.с.15, том 1). При цьому, як вбачається з пояснень позивача, станом на час виникнення спірних правовідносин і виставлення рахунку, у відповідача перед позивачем була наявна значна заборгованість та рахувалася внесена позивачем попередня оплата у розмірі 8 977 333,08 грн (взаєморозрахунки за інші партії товарів, що не заперечується відповідачем та відображено в акті звірки розрахунків за період з 27.03.2024р. - 13.11.2024р. за договором №17/2020 від 03.08.2020р.- арк.справи 13-14). Відтак, вказаний рахунок окремо не оплачувався, однак, як вказує позивач, його виставлення свідчить про підтвердження прийняття замовлення на виготовлення вказаної партії товару, яка, з огляду на положення п.3.2 договору поставки мала бути виготовлена протягом 60 календарних днів рахуючи з 01.04.2024р. - до 31.05.2024р.
Проте, як вказує позивач, дана партія товару виготовлена і передана не була; листом від 05.07.2024р. відповідач повідомив про наявність причин затримки виготовлення коліс та неможливість спрогнозувати строки відвантаження (лист №04/70). Подальші перемовини сторін не призвели до врегулювання спору, відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 484 982,42 грн попередньої оплати за непоставлений товар (при визначенні остаточної суми боргу враховано використання частини попередньої оплати для придбання товару з наявного асортименту, що не заперечено відповідачем).
При цьому, позивач зазначає, що вказана ситуація вплинула на його господарську діяльність та можливість виконання взятих на себе зобов'язань перед іншими контрагентами: так, за договором №1124 від 27.03.2024р. відповідач взяв на себе зобов'язання продати ТОВ «Больверк» колеса 6Jx15H2 207.3101015.04, які повністю відповідають характеристикам - диска колісного Шевроле Нива 6Jx15H2 ЕТ-48 5х139.7 у кількості 1650 шт (копія договору №1124 - арк..справи 17-18). У зв'язку з неможливістю виконання цього зобов'язання, позивач поніс збитки в сумі 835 489,79 грн (759 308,90 грн штрафу та 76180,89 грн витрат виконавчого провадження та виконавчого збору) - витрати, понесені у виконавчому провадженні при виконанні рішення Господарського суду Полтавської області від 14.01.2025р. у справі №917/1927/24, яким було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Больверк» до ТОВ «Кременчуцькі колеса» про стягнення попередньої оплати за товар та штрафних санкцій. Вказана сума збитків заявлена до стягнення з відповідача в даній справі з посиланням, серед іншого, на п.6.3 дилерського договору.
Крім того, з посиланням на п.6.3 дилерського договору, яким передбачено сплата дилерові пені за несвоєчасну поставку продукту в розмірі 1% за кожен день прострочення, починаючи з моменту закінчення строку замовлення, позивач нарахував та заявив до стягнення 3 235 512,33 грн пені за період з 01.06.2024р. по 30.11.2024р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те,що:
- в порушення умов договору поставки, жодного замовлення на продукцію надано не було; сторонами не узгоджувалося ні найменування товару, ні його кількість, ні ціна, ні строк з поставки товару;
- позивачем не здійснювалася оплата виставленого рахунку від 01.04.2024р.;
- дилерський договоір припинив свою дію 31.12.2022р., відтак нарахування пені на підставі п.6.3 даного договору є неправомірним;
- позивачем не доведено, що між ним та ТОВ «Бельверк» існували правовідносини саме щодо того товару, який ніби-то було замовлено позивачем у відповідача, оскількнайенування виробів - відрізняється; крім того, укладаючи з ТОВ «Бельверк» договір 27.03.2024р. та отримуючи від нього грошові кошти, позивач був достеменно обізнаний, що фактично виготовити і поставити товар у такій кількості (1700 шт.) в межах 5-денного строку неможливо.
У відповіді на відзив позивач спростовує наведені доводи та зазначає, що за тривалий період співпраці між сторонами всі замовлення здійснювалися усно і беззаперечно приймалися відповідачем; зважаючи на тривалість співпраці, позивач систематично здійснював попередню оплату на рахунок відповідача з посиланням на договір №17/2020 від 03.08.2020р. з метою гарантування наявності 100% попередньої оплати для кожного наступного замовлення; факт виставлення рахунку від 01.04.2024р. є підтвердженням прийняття замовлення; листом від 05.07.2024р. №04/70 відповідач визнав прострочення виконання замовлення та наступними листами запропонував графік погашення заборгованості, який ним самим дотриманий не був.
Крім того, позивач підкреслює, що ним направлялася вимога відповідачу вих..№02-11/2024 від 01.11.2024р. про поставку товару,а вразі неможливості поставки- повернення попередньої оплати (отримана відповідачем 15.11.2024р.), однак відповідач не поставив товар, не повернув попередню оплату, водночас не надав жодних доказів відсутності заборгованості. Посилання відповідача на припинення дилерського договору позивач спростовує, аналізуючи приписи розд.8 договору, відтак, вважає нарахування пені законним. Стосовно посилання відповідача на те, що у правовідносинах з ТОВ «Бельверк» предметом договору був інший товар - позивач наполягає, що технічні характеристики колес ідентичні, оскільки вони виготовляються за одним кресленням, а остання цифра креслення відображає колір фарбування, що є неістотним.
Перелік доказів, наданих позивачем у підтвердження позовних вимог:
дилерський договір від 03.08.2020р., договір поставки від 03.08.20, акт звірки взаємних розрахунків за 27.03.2024-13.11.2024р., рахунок № 5 від 01.04.2024р., листування між сторонами, договір з ТОВ «Больверк» від 27.03.2024р., досудова претензія від 01.11.2024р., вимога про поставку товару від 01.11.2024р. з доказами направлення і отримання відповідачем, відповідь на претензію від 12.11.2024р., оборотно-сальдова відомість за 27.03.2024р.- 18.12.2024р., рішення Господарського суду Полтавської області від 14.01.2025р. №917/1927/24, матеріали Вп №77437868, ллист від 03.06.2025р.. фільтровані банківські виписки, оборотно-сальдова відомість за весь період співпраці за спірним договором з 03.08.2020р. по 31.12.2024р., копії накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, креслення колес і ін..
Перелік доказів, наданих відповідачем на спростування позовних вимог: виписка по рахунку з 27.03.2024р. по 14.07.2025р.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного:
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України, був чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 3, 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
В силу приписів частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Оцінивши та дослідивши усі докази, наявні у матеріалах справи, суд погоджується з доводами позивача про правомірність і обгруновність позовних вимог в частині стягнення 1 484 982,42 грн заборгованості - попередньої оплати за непоставлений товар. Позивачем поданими до справи доказами доведено факт перерахування грошових коштів в рамках договірних правовідносин, що виникли та існували між сторонами з договору поставки продукції №17/2020, в той час як відповідачем не спростовано факт наявності даної заборгованості та її розмір.
Однак, суд не погоджується з доводами позивача в частині позовних вимог про стягнення пені, виходячи з наступного:
При нарахуванні пені позивач посилається на приписи п.6.3 дилерського договору (процитовані вище в даному рішенні). Відповідач наполягає, що даний договір припинив свою дію: так, за п.8.1 договору, договір діє з 03.08.2020р. по 31.12.2021р. У разі відсутності письмових звернень від сторін, договір вважається автоматично пролонгованим на строк 1 календарний рік, з урахуванням усіх положень, викладених у даному договорі. Враховуючи дане застереження ( «… з урахуванням усіх положень, викладених у даному договорі»), а також відсутність письмових звернень від сторін, суд погоджується з доводами позивача, що строк дії договору автоматично продовжувався на кожен наступний рік, а відтак - договір був чинним у спірний період (2024р.).
Позивач нараховує пеню з 01.06.2024р. по 30.11.2024р., пояснюючи початок строку нарахування тим, що виставлення рахунку 01.04.2024р. є замовленням, а 31.05.2024р. - днем закінчення строку замовлення (оскільки за умовами договору поставки - п.3.2- колеса мали бути виготовлені протягом 60 календарних днів з дати підтвердження прийняття замовлення). Однак суд, ретельно проаналізувавши положення договору поставки та дилерського договору, а саме: п.3.1 договору поставки («Кількість і номенклатура товару, який належить до постачання на період, зазначаються замовленням покупця»), п.3.2 («…після надходження передплати за несерійну продукцію продавець надає покупцю підтвердження про прийняття замовлення до виконання»), п.3.1 договору про надання дилерських послуг («продавець зобов'язаний надавати дилерові партію продукту в необхідній кількості протягом погодженого з дилером строку, зазначеного в його заявці відповідно до договору поставки продукції №17/2020 від 03.08.2020р.»), п.5.1 («Продавець передає дилерові продукт відповідно до його замовлення на партію в письмовому виді»), п.6.3, який містить вказівку на початок строку нарахування пені з моменту закінчення строку замовлення, і ін.., дійшов до висновку, що виставлення рахунку від 01.04.2024р. не є прийняттям замовлення в розумінні вказаних приписів договорів.
Іншими словами, доводи позивача про те, що протягом тривалого періоду співпраці замовлення оформлялися усно і приймалися до виконання відповідачем, і так само було і цього разу - не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.Сторони, як субєкти підприємницької діяльності, яка здійснюється ними на власний ризик, повинні усвідомлювати можливі наслідки неналежного оформлення чи відсутності документів, що підтверджують замовлення товару, його передачу, тощо, вживати для цього всіх розумних заходів, та несуть ризик настання несприятливих наслідків, пов"язаних з їх відсутністю. Так, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик; особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні та виконанні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
Відтак, необгрунованими є доводи позивача стосовно того, що у нього виникло право на нарахування пені з 01.06.2024р. При вирішенні цього питання суд виходить з приписів ст.530 ЦК України та керується тим, що вимога про поставку товару (поставити оплачений товар протягом 7 днів, а в разі неможливості поставки товару у вказаний строк - терміново повернути грошові кошти сплачені в рахунок попередньої оплати за вказаним замовленням) від 01.11.2024р. вих..№02-11/2024 (а.с.22, том 1) була отримана відповідачем 15.11.2024р. (а.с.37, том 1), що ним не заперечується. Відтак, з урахуванням наданого 7-денного строку для виконання зобов'язання, наявні підстави для нарахування пені у встановленому дилерським договором розмірі у період з 23.11.2024р. по 30.11.2024р. (не виходячи за строк нарахування, наведений позивачем у позові). Судом здійснено відповідний розрахунок (з урахуванням зміни суми основного боргу, відповідно до розрахунку позивача). За розрахунками суду, правомірним та обґрунтованим є розмір пені - 119 033,31 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені задовленню не підлягають.
Стосовно заявленої до стягнення суми збитків:
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В силу положень ст. 224 Господарського кодексу України ( тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру. Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.
Таким чином, для застосування обраного позивачем заходу відповідальності - стягнення збитків - позивач має довести, а суд - встановити, наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу правопорушення: 1. протиправної поведінки, 2. збитків, 3. причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і 3. вини.
При цьому, обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.
Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
При вирішенні позову в цій частині суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що позивачем не доведено наявності всіх необхідних елементів складових цивільного правопорушення, що є необхідним для покладення на відповідача обов'язку відшкодовувати збитки. Так, як вбачається з встановлених судом обставин, спір між сторонами виник з приводу виготовлення та поставки чітко визначеного товару: коліс 6Jx15H2 207.3101015.03 у кількості 1700 штук, в той час як зі змісту договору №1124 від 27.03.2024р. між позивачем і ТОВ «Больверк» вбачається, що його предметом була поставка коліс 6Jx15H2 207.3101015.04 - тобто, вказані товари не є ідентичними, і посилання позивача на те, що одна цифра в номері креслення не є істотною, оскільки визначає тільки колір фарбування, суд оцінює критично. Також суд вважає обґрунтованими зауваження відповідача стосовно того, що, укладаючи договір з ТОВ «Больверк» від 27.03.2024р. на його умовах, зокрема, щодо підготовки товару до передачі перевізнику у термін 5 календарних днів з моменту зарахування оплати, позивач повинен був усвідомлювати неможливість належного виконання цього договору (з огляду на положення та обставини виконання договору поставки між позивачем та відповідачем) та передбачати можливі негативні наслідки. Крім того, як вбачається зі змісту рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2025р. у справі №917/1927/24 за позовом ТОВ «Больверк» до ТОВ «Кременчуцькі колеса» про стягнення 6 798 021,75 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 27.03.2024р. договору №1124, ТОВ «Обод» не було учасником даної справи.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026р. у справі 922/5241/21: "Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо вона перебуває з одним з них у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог позивачем чи відповідачем. Однак предмет судового спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. У цих висновках Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 7.22-7.23 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17.
При цьому процесуальний закон визнає бажаним залучення до участі у справі осіб, на права або обов'язки яких може вплинути рішення суду (частини перша та друга статті 50, частина перша статті 51 ГПК), і визначає наслідки незалучення таких осіб (частина друга статті 51 ГПК): у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони (п.10.6-10.7 даної постанови).
Відтак, обставини, встановлені при розгляді справи №917/1927/24, не є преюдиційними в розумінні чинних норм ГПК України та підлягають доказуванню на загальних підставах.
У даному спорі суд, з урахуванням усіх обставин справи у сукупності, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених збитків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову частково. Судові витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст..129 ГПК України).
Керуючись ст..ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ОБОД» ( проїзд Ярославський, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, 13933348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗ ТУР ЕКСПО ГРУП" (79022, Львівська область, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 174, код ЄДРПОУ 41262842) 1 484 982,42 грн заборгованості (попередня оплата за непоставлений товар), 119 033,31 грн пені, 19 248,19 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 21.04.2026р.
Рішення набирає законної сили та може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ГПК України (ст.ст.241,256,257 ГПК України).
Суддя О.С.Мацко