Справа № 161/2410/26
Провадження № 2/161/2969/26
20 квітня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Філюк Т.М.
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивує тим, що 06.05.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06.05.2023-100002155 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 3000 грн. строком на 42 дні із відсотковою ставкою 2% від суми кредиту за кожен день користування.
Всупереч умов Договору № 06.05.2023-100002155 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, що створило заборгованість у розмірі 5010 грн., яка складається з наступного: 3000 грн. - заборгованість по кредиту; 2010 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 5010 грн. та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просить слухати справу у його відсутності, позов задовольнити.
Від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із закриттям Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
З 21 жовтня 2019 року в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, який прийнятий Верховною Радою України 18 жовтня 2018 року та набрав чинності 21 жовтня 2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Системний аналіз положень Кодексу Україниз процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу Україниз процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №922/928/17).
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.01.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
На виконання приписів ст. 45 та ст. 119 Кодексу України з процедури банкрутства на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернеті оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10 червня 2025 року у справі №903/1281/23 закрите провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою від 16.01.2024, звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів (окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 КУзПБ), згідно з цим судовим рішенням вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені впродовж строку, встановленого КУзПБ, або які були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами, вважаються такими, що не підлягають виконанню, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито.Вказана ухвала господарського суду набрала законної сили і є обов'язковою для виконання згідно зі ст. 129-1 Конституції України.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» є конкурсним кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ТОВ не були заявлені до господарського суду вимоги до боржника у межах процедури про неплатоспроможність фізичної особи протягом строку, встановленого КУзПБ, вимоги ТОВ до ОСОБА_1 не належать до категорій, визначених нормами ч.2 ст. 134 КУзПБ (не стосуються відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, виконання інших вимог, які нерозривно пов'язаних з особистістю фізичної особи), то такі вимоги вважаються погашеними.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950)). Зокрема, відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Зважаючи на те, що з урахуванням чинної ухвали Господарського суду Волинської області від 10.06.2025 у справі № 903/1281/23 вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 вважаються погашеними, між сторонами справи у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в даній цивільній справі, а тому провадження вданій справіслід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України.
Керуючись ст. 12, 13, 255 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 255 ЦПК України).
Роз'яснити стороні позивача, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (зі змінами)).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту ухвали - 20 квітня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М. Філюк