Справа № 161/27193/25
Провадження № 2/161/17/26
21 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої - судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань- Маєвської Х.Ю.
представника відповідача - Матвіюк Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
31 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір №15.09.2023-100001947, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн., зі сплатою відсотків та строком на 42 дні. Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором у загальному розмірі 15056 грн., з яких: 8000 грн. - тіло кредиту;7056 грн. - проценти, а також судові витрати.
24 лютого 2026 року від представника відповідача - адвоката Матвіюк Н.Р. надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору відповідачем. Так, у справі відсутні достатні дані про те, що відповідач підписала цей договір за допомогою одноразового ідентифікатора, як це було визначено договором. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Також, позивач не довів факту отримання кредитних коштів саме ОСОБА_1 . Також, зазначила, що Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 (дата набрання чинності 24.12.2023), а саме пунктом 5 розділу І цього Закону внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки (1 % в день) та порядку її застосування (поступового введення протягом 240 днів), а саме: перші 120 днів - не вище 2,5 %, наступні 120 днів - не вище 1,5 %. Враховуючи, що кредитний договір № 15.09.2023-100001947 від 15.09.2023 був укладений 15.09.2023, тобто до набрання чинності вказаним змінами, то у період з 15.09.2023 до 24.12.2023 нарахування процентів мало відбуватись відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», а саме максимальний розмір денної процентної ставки мав складати 1% в день, чого позивачем не було зроблено. Разом з тим, вказує, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать обмеженням, встановленим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушують принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків. З урахування наведених положень закону, необхідно перерахувати проценти за користування відповідачем кредитними коштами з урахуванням максимального розміру денної процентної ставки 1 %, зокрема: 8000 грн. х 1%= 80 грн. х 42 днів= 3360 грн. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий Центр» у повному обсязі.
02 березня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання зазначає, що кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв'язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу - Liqpay. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Також, зазначає, що відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Відсотки за користування кредитом нараховано законно, наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі .
09 березня 2026 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що представник позивача не надав жодного доказу того, що саме ОСОБА_1 підписала спірний договір, що саме на її номер телефону чи електронну пошту приходив одноразовий ідентифікатор, що саме відповідач реєструвалась в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримала логін та пароль в даній системі, а також ознайомилась з усіма істотними умовами договору. Відтак, саме по собі твердження про те, що нібито відповідач вчинила ряд дій, спрямованих на укладення кредитного договору, без подання належних та достатніх доказів на підтвердження цим твердженням, є виключно припущеннями сторони позивача, на яких не може ґрунтуватися доказування. Надані позивачем докази не є достовірними, належними, та у своїй сукупності достатніми на підтвердження факту виконання позивачем своїх обов'язків за кредитними договором, оскільки не містять повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу на який було перераховано суму кредиту. Жодного підтвердження перерахування коштів саме ОСОБА_1 ТОВ «Споживчий центр» не надало, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності.
Представник відповідача - адвокат Матвіюк Н.Р. у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи судом встановлено, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №15.09.2023-100001947, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн., зі сплатою відсотків в розмірі 2, 1 % в день та строком на 42 дні.
Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії).
Документи, що складають Кредитний договір, підписувались ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останньою, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору.
Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв'язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Кредитний договір №15.09.2023-100001947 від 15 вересня 2023 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був власноручно введений ним для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомилася та погодилася з усіма умовами договору.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кошти в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: 5168-74ХХ-ХХХХ-1051. Дана обставина підтверджується підтверджується квитанцією від 15 вересня 2023 року.
У свою чергу, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «Споживчий центр», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
Судом встановлено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором становить 15056 грн., з яких: 8000 грн. - тіло кредиту;7056 грн. - проценти.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний №15.09.2023-100001947 від 15 вересня 2023 року в електронному вигляді. На підставі цього договору відповідач отримав кредитні кошти, однак їх не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 15056 грн., з яких: 8000 грн. - тіло кредиту; 7056 грн. - проценти. Відсотки за договором нараховані в межах строку дії договору (за 42 дні за період з 15 вересня 2023 року по 26 жовтня 2023 року), що відповідає положенням ст.1048 ЦК України в діючій на час нарахування редакції та умовам договору.
Щодо заперечень сторони відповідача щодо законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX(який набрав чинності 24 грудня 2023 року) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Також, ч.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору (15 вересня 2023 року) та строк його дії (до 26 жовтня 2023 року) денна процентна ставка передбачена договором в розмірі 2, 1 % є законною.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №15.09.2023-100001947 від 15 вересня 2023 року у розмірі 15056 грн., з яких: 8000 грн. - тіло кредиту; 7056 грн. - проценти.
Крім того, на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 536, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.09.2023-100001947 від 15 вересня 2023 року у розмірі 15056 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят шість) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення у повному обсязі складено 21 квітня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій