Справа № 161/7925/26
Провадження № 2/161/4727/26
про залишення позовної заяви без руху
16 квітня 2026 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюк А.М. вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Однак, дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимогст. 175, 177 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Також, відповідно до п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звернулася з вимогами майнового характеру без зазначення ціни позову та сплатила мінімальний судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Разом з тим, позивач просить суд, стягнути на свою користь грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки Toyota RAV4, днз НОМЕР_1 , 2019 року випуску, грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки Volkswagen Crafter, днз НОМЕР_2 , 2015 року випуску, та грошову компенсацію вартості частини об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:34:039:0038.
Однак, до матеріалів справи не додає будь-яких документів, що містять інформацію про дійсну вартість спірного нерухомого майна на день подання позову, зокрема, не визначено ринкової вартості транспортних засобів та об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Таким чином, посилання позивача на неможливість сформувати ціну позову за відсутності фізичного доступу до оспорюваного спільного майна є неспроможними, оскільки, на підставі вищенаведених норм законодавства така оцінка може бути проведена шляхом порівняльного підходу.
Тягар доказування вартості майна несуть позивачі. Відтак, позивачем не надано доказів проведення належної оцінки майна, яка б відповідала дійсній вартості майна, яке є предметом спору.
Оскільки, матеріали позовної заяви не містять інформації про проведену оцінку вартості автомобілів, доказів проведення оцінки нерухомого майна, з урахуванням зазначеного позивачу необхідно долучити до позовної заяви оцінку вартості майна, зокрема транспортних засобів та житлового будинку - об'єкта незавершеного будівництва, актуальну станом на час звернення до суду із позовом, чи інший доказ про вартість нерухомого майна для встановлення дійсної ціни позову у відповідності до п. 2, 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року (в редакції від 15.12.2017 року) з 01 січня 2026 року, за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою: ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн. та за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 16640,00 грн.
Реквізити рахунку для оплати судового збору: отримувач коштів УК у м. Луцьку /м. Луцьк/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA538999980313101206000003550, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Оригінал платіжного документа необхідно представити в суд.
Також, варто зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
З врахуванням викладеного та відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши термін для усунення зазначених недоліків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог суду позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області А.М. Пахолюк