Справа № 161/7925/26
Провадження № 2/161/4727/26
16 квітня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.
вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позивач подала заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки Toyota RAV4, днз НОМЕР_1 , 2019 року випуску та земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:34:039:0038, що зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_2 із накладенням заборони вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження даного рухомого та нерухомого майна.
Заяву мотивує тим, що за період спільного проживання та перебування в шлюбі, спільними зусиллями та за спільні кошти ними було придбано транспортні засоби марки Toyota RAV4, днз НОМЕР_1 , 2019 року випуску та марки Volkswagen Crafter, днз НОМЕР_2 , 2015 року випуску, а також на земельній ділянці кадастровий номер: 0710100000:34:039:0038, що знаходиться в м. Луцьку, вони спільно розпочали будувати житловий будинок, який, на даний час, не зареєстрований у встановленому законом порядку. Однак, як їй стало відомо, відповідач не визнає спірне майно спільною сумісною власністю подружжя.
Зазначає, що ОСОБА_2 будучи одноосібним власником спірного рухомого та нерухомого майна, може здійснити на власний розсуд заходи щодо розпорядження нерухомим майном, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про поділ майна подружжя, оскільки, транспортний засіб, що є спільною сумісною власністю подружжя марки Volkswagen Crafter, днз НОМЕР_2 , 2015 року випуску, вже був відчужений відповідачем.
Розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як зазначено у п. п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів, земельна ділянка, на яку позивач просить накласти арешт, належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2018 року та не є набутою під час шлюбу, а відтак не є предметом спору.
Будь-яких доказів, що свідчили б про наявність на земельній ділянці 0710100000:34:039:0038 об'єкта незавершеного будівництва, що є предметом даного спору, до матеріалів справи не додано.
Таким чином, накладення арешту на земельну ділянку, що належить на праві власності відповідачу та не є предметом спору, порушує права останнього на володіння, користування та розпорядження власним майном, а тому не підлягає до задоволення.
Крім того, вимога про накладення арешту на транспортний засіб Toyota RAV4, днз НОМЕР_1 , 2019 року випуску також не підлягає до задоволення, оскільки, позовні вимоги стосуються лише компенсації вартості частини даного транспортного засобу, а не визнання права власності на даний автомобіль за позивачем.
Відтак, позивач належно не обґрунтувала ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а доводи заяви ґрунтуються лише на припущеннях позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заявипозивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.