154/720/26
2/154/801/26
заочне
20 квітня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Вітера І.Р.,
з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
18 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9480, 43 грн.
Стислий виклад позовних вимог.
Позов мотивований тим, що 08 вересня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця було укладено електронний договір про надання кредиту № 1445-0434. Позивач зазначає, що договір укладено в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом входу відповідача до особистого кабінету, ознайомлення з умовами кредитування та підписання договору одноразовим ідентифікатором А5737. За твердженням позивача, разом із договором, Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту ці документи становлять єдиний договір, з умовами якого відповідач був попередньо ознайомлений.
Як зазначає позивач, за умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит для задоволення особистих потреб у сумі 1000,00 грн строком на 365 днів із базовим періодом 21 день, пільговою процентною ставкою 0,01 % на день, зниженою процентною ставкою 1,00 % на день та стандартною процентною ставкою 1,00 % на день протягом перших 180 календарних днів і 0,75 % на день, починаючи зі 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку його дії або до фактичного повернення всієї суми кредиту.
Крім того, 10 вересня 2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої відповідачу надано додаткові кошти у кредит у сумі 1000,00 грн, а після їх надання сума кредиту, яку відповідач зобов'язався повернути, склала 1998,00 грн. Також позивач зазначає, що за цією додатковою угодою нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у розмірі 15 % від їх суми.
Позивач посилається на те, що виконав свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач, отримавши їх, не відмовився від договору у передбачений законом строк, чим підтвердив виникнення у нього відповідних грошових зобов'язань. У позовній заяві також зазначено, що відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості, що, на думку позивача, свідчить про визнання ним боргу, однак у подальшому належним чином свої зобов'язання не виконав, кредит у повному обсязі не повернув та інші передбачені договором платежі не сплатив.
Станом на 20 січня 2026 року, за твердженням позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором № 1445-0434 становить 9480,43 грн, з яких: 1998,00 грн - заборгованість за кредитом, 6352,43 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 150,00 грн - заборгованість по комісії, 980,00 грн - заборгованість по штрафах. Позивач вважає нарахування процентів, комісії та штрафів правомірним, посилається на умови укладеного договору, норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування», і просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також 2662,40 грн судового збору.
Процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак у судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, своїм правом на подання доказів на спростування позовних вимог не скористався.
З урахуванням повторної неявки відповідача, відсутності поданого відзиву, а також відсутності заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи та ухвалення 20 квітня 2026 року заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.
Судом встановлено, що 08 вересня 2024 року о 14 год. 52 хв. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1445-0434 продукту «CreditKasa» в електронній формі. У договорі зазначено дані позичальника: паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14 грудня 2022 року, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_5, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2. Договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором A5737. У тексті договору зазначено, що він укладається у вигляді електронного договору, а доступ до особистого кабінету та вчинення дій у системі кредитодавця здійснюються із використанням одноразового ідентифікатора, який надсилається позичальнику засобами електронної комунікації.
Згідно з умовами цього договору кредитодавець відкрив для позичальника кредитну лінію та надав кредит для задоволення особистих потреб. У договорі та паспорті споживчого кредиту зазначено, що сума кредиту становить 1000,00 грн, строк кредитування - 365 календарних днів, базовий період сплати відсотків - 21 календарний день, а дата повернення кредиту визначена 07 вересня 2025 року. У пункті 5.3 договору наведено розрахунок для повного погашення кредиту в останній день першого базового періоду, а саме: останній день першого базового періоду - 28 вересня 2024 року, сума кредиту - 1000,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом у перший базовий період та комісія разом - 2,10 грн, разом до сплати - 1002,10 грн. У договорі також зазначено орієнтовну реальну річну процентну ставку 2376,61 % та орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк кредитування 4187,50 грн.
На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем подано квитанцію про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи, з якої вбачається, що 08 вересня 2024 року о 14 год. 52 хв. за операцією № НОМЕР_3 було здійснено виплату 1000,00 грн із призначенням платежу: видача кредитних коштів за договором 1445-0434, на платіжний інструмент VISA 414960*41. Крім того, у тій самій квитанції містяться відомості про ще одну виплату 10 вересня 2024 року о 15 год. 19 хв. за операцією № НОМЕР_4 на суму 1000,00 грн з аналогічним призначенням платежу та на той самий платіжний інструмент. Також у довідці про перерахування суми кредиту № 1445-0434 від 08 вересня 2024 року зазначено, що 08 вересня 2024 року відбулася видача кредиту у сумі 1000,00 грн, а 10 вересня 2024 року - добір по кредиту у сумі 1000,00 грн, разом 2000,00 грн.
Із наданої додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1445-0434 вбачається, що 10 вересня 2024 року о 15 год. 19 хв. між тими ж сторонами, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та в електронній формі, укладено додаткову угоду до вказаного договору. У реквізитах цієї додаткової угоди також зазначено позичальника ОСОБА_1 , його РНОКПП, місце проживання, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_5 , електронну адресу та одноразовий ідентифікатор A0566. У пункті 1 додаткової угоди зазначено, що станом на момент її укладення сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на цей момент, становила 998,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів - 0,20 грн, сума нарахованої та несплаченої комісії - 0,00 грн. Відповідно до пунктів 2.1-2.4 цієї додаткової угоди кредитодавець зобов'язався надати позичальнику додаткові грошові кошти у кредит в розмірі 1000,00 грн, дата їх надання - 10 вересня 2024 року, а після їх надання позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю суму грошових коштів у розмірі 1998,00 грн, яка складається із суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих на підставі цієї додаткової угоди. Також у додатковій угоді зазначено, що позичальник зобов'язується повернути суму кредиту у строк 365 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, а комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15 % від суми додаткових грошових коштів, тобто 150,00 грн. У повідомленні, доданому до цієї додаткової угоди, зазначено, що строк кредитування за договором з урахуванням умов додаткової угоди становить 367 днів, а строк, який залишився з дати укладення додаткової угоди до дати його завершення, становить 365 днів.
Із доданих до договору та додаткової угоди таблиць обчислення загальної вартості кредиту для споживача вбачається, що за первісним договором графік платежів передбачав сплату нарахувань кожні 21 день, а загальна вартість кредиту за весь строк користування визначалась у розмірі 4187,50 грн, з яких 1000,00 грн - сума кредиту та 3187,50 грн - проценти. За додатковою угодою графік платежів також побудований за 21-денними розрахунковими періодами; у підсумку в таблиці зазначено суму кредиту 1998,00 грн, проценти 6369,65 грн, комісію 150,00 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 8517,65 грн. У тексті правил відкриття кредитної лінії зазначено, що стандартна процентна ставка застосовується протягом усього строку кредитування, за винятком строку використання права користування кредитом за промо-, зниженою та/або пільговою ставкою; знижена процентна ставка може бути використана позичальником протягом перших 180 календарних днів користування кредитом за умови сумлінного здійснення платежів; пільгова процентна ставка може застосовуватися протягом першого базового періоду на умовах, визначених договором. У додатковій угоді окремо зазначено, що знижена процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом і може застосовуватися за умови повного та своєчасного виконання позичальником своїх грошових зобов'язань протягом перших 180 календарних днів дії цієї додаткової угоди.
З наданого розрахунку заборгованості за договором № 1445-0434 станом на 20 січня 2026 року вбачається, що позивач зазначив суму наданого кредиту 2000,00 грн. У цьому розрахунку вказано, що загальна заборгованість складається з: 1998,00 грн - основний борг, 6352,43 грн - залишок відсотків, 0,00 грн - залишок відсотків за статтею 625 ЦК України, 150,00 грн - залишок комісій, 980,00 грн - залишок штрафів, а всього 9480,43 грн. Із табличної частини цього розрахунку вбачається, що нарахування процентів відображено щоденно: з 08 вересня 2024 року із зазначенням ставки 0,01 %, з 29 вересня 2024 року - 1,00 %, а в подальшому, починаючи з періоду, відображеного у таблиці за квітень-вересень 2025 року, - 0,74 % на день; також у розрахунку відображено нарахування штрафів у розмірі 490,00 грн 01 жовтня 2024 року та 490,00 грн 09 вересня 2025 року. У підсумковому рядку розрахунку зазначено: всього нараховано відсотків 6352,53 грн, штрафів 980,00 грн, комісій 150,00 грн, основний борг 1998,00 грн, сума докредитування за кредитом 1000,00 грн, залишок нарахованих і непогашених відсотків 6352,43 грн, залишок штрафів 980,00 грн, залишок комісій 150,00 грн, сума платежу 2,10 грн, коригування кредиту 0,00 грн.
Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, однак така свобода не є абсолютною, оскільки реалізується з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а також вимог розумності, добросовісності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять як умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, так і ті умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України прямо встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, укладення між сторонами кредитного договору свідчить про досягнення ними згоди щодо його істотних умов, а саме предмета договору, суми кредиту, строку кредитування, порядку повернення кредитних коштів, розміру та порядку сплати процентів, а також інших платежів, прямо передбачених договором. Сам по собі факт незгоди боржника з наслідками виконання укладеного ним договору не спростовує обов'язковості такого договору, якщо він у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. У випадку укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем слід також враховувати припис абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, за яким такий договір вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина перша статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.
Таким чином, якщо кредитним договором прямо визначено суму кредиту, строки та порядок його повернення, строки сплати процентів, комісії чи інших погоджених сторонами платежів, позичальник зобов'язаний виконувати такі умови саме у погодженому обсязі та у визначені договором строки. Невиконання цього обов'язку, як і виконання його з порушенням строку, способу чи повноти, означає порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правове регулювання кредитних правовідносин конкретизоване у статтях 1048, 1049 та 1054 ЦК України.
Так, частина перша статті 1048 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, обов'язок позичальника за кредитним договором складається не лише з повернення основної суми кредиту, а й зі сплати процентів та інших платежів, прямо погоджених сторонами і не заборонених законом.
У контексті цієї справи наведені норми права дають підстави для висновку, що після укладення кредитного договору та фактичного отримання кредитних коштів у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, яке підлягало виконанню у строки, порядку та на умовах, визначених договором. Оскільки належних і допустимих доказів повного та своєчасного виконання цього зобов'язання відповідач суду не подав, а матеріалами справи підтверджується факт надання кредиту та нарахування передбачених договором платежів, суд виходить із того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання є доведеним, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту у спосіб, визначений законом та умовами договору.
Так, судом установлено, що 08 вересня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1445-0434 в електронній формі. Умовами договору передбачено, що він укладається через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, а акцепт оферти та підписання договору здійснюються шляхом введення одноразового ідентифікатора. Сторони прямо погодили, що документи, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором, є еквівалентними документам у письмовій формі, підписаним власноручно. Таке погодження відповідає приписам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, за якими договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем і підписаний у визначеному законом порядку, вважається укладеним у письмовій формі.
Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують не лише факт укладення договору, а й факт реального отримання відповідачем кредитних коштів. Первісно за договором відповідачу надано 1000,00 грн. 10 вересня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою погоджено надання ще 1000,00 грн, у зв'язку з чим сума неповернутого кредиту визначена сторонами у розмірі 1998,00 грн. Факт перерахування обох сум підтверджено квитанціями та довідкою про перерахування суми кредиту. Отже, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав належним чином і в повному обсязі, тоді як відповідач доказів повернення всієї отриманої суми кредиту суду не подав.
За змістом договору та додаткової угоди відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом у строки, визначені базовими періодами, а повернення основної суми кредиту здійснити не пізніше останнього дня строку кредитування. Первісний договір встановлював строк кредитування 365 календарних днів з датою повернення 07 вересня 2025 року, при цьому самим договором прямо передбачено, що строк кредитування може бути змінений лише додатковою угодою. Додатковою угодою від 10 вересня 2024 року сторони змінили умови кредитування, визначивши, що після її укладення сума кредиту становить 1998,00 грн, а кількість днів користування кредитом, що залишилася після укладення додаткової угоди, становить 365 календарних днів. Графік платежів, доданий до додаткової угоди, передбачає остаточний платіж 09 вересня 2025 року.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить, що позивач нараховував відповідачу проценти як плату за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування. Із розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися до 09 вересня 2025 року включно, а починаючи з 10 вересня 2025 року у графі нарахування процентів зазначено 0,00 грн. Тобто наданий позивачем розрахунок не містить подальшого зростання договірних процентів після закінчення погодженого строку користування кредитом. Окремо суд враховує, що у розрахунку заборгованості відсутні будь-які нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України, оскільки у відповідній графі розрахунку зазначено 0,00 грн. За таких обставин заявлена до стягнення сума 6352,43 грн є саме сумою договірних процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування, а не відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оцінюючи вимогу про стягнення комісії у сумі 150,00 грн, суд виходить із того, що така комісія прямо передбачена додатковою угодою як комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит, включена сторонами до графіка платежів і до загальної вартості кредиту. Закон України «Про споживче кредитування» відносить до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а нормативні акти Національного банку України щодо розрахунку загальної вартості кредиту прямо передбачають відображення таких платежів у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача. Оскільки комісія 150,00 грн погоджена сторонами в додатковій угоді та включена до графіка платежів, а доказів її сплати відповідач не подав, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1998,00 грн основного боргу, 6352,43 грн процентів за користування кредитом та 150,00 грн комісії знайшли своє підтвердження належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню. Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню в цій частині, становить 8500,43 грн.
Разом з тим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафу в сумі 980,00 грн. Із Правил відкриття кредитної лінії та умов самого договору вбачається, що у разі прострочення сплати процентів, комісії або суми кредиту кредитодавець нараховує неустойку у формі штрафу, а сам штраф є платежем саме за порушення виконання зобов'язання. Поданий позивачем розрахунок також підтверджує, що штраф був нарахований окремо від суми основного боргу, окремо від договірних процентів і окремо від комісії у двох випадках по 490,00 грн, а всього 980,00 грн. Отже, за своєю правовою природою заявлена до стягнення сума 980,00 грн є неустойкою, тобто цивільно-правовою відповідальністю за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки, тобто штрафу чи пені, за таке прострочення.
Воєнний стан, запроваджений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, на час виникнення спірних правовідносин продовжував діяти, а Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 його дію продовжено з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Отже, як укладення договору, так і нарахування штрафів відбувалися в період дії воєнного стану, тому положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягають безпосередньому застосуванню до спірних правовідносин.
За таких обставин нарахований позивачем штраф у сумі 980,00 грн не підлягає стягненню, оскільки є санкцією за прострочення виконання грошового зобов'язання, від сплати якої позичальник у період дії воєнного стану звільнений законом. Саме тому в цій частині позов підлягає відхиленню.
Отже, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1445-0434 від 08 вересня 2024 року в сумі 8500,43 грн, яка складається з 1998,00 грн основного боргу, 6352,43 грн процентів за користування кредитом та 150,00 грн комісії; у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 980,00 грн слід відмовити.
Суд відхиляє доводи позивача про правомірність нарахування штрафу з підстав виключення із Закону України «Про споживче кредитування» положення про звільнення споживача від відповідальності під час воєнного стану.
Дійсно, пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону був виключений на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Однак таке законодавче рішення не припинило дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який станом на чинну редакцію Кодексу залишається діючою імперативною нормою та прямо передбачає, що у період дії воєнного стану і протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, виключення аналогічного положення зі спеціального закону саме по собі не означає скасування чи обмеження дії норми ЦК України, яка продовжує безпосередньо регулювати спірні цивільні правовідносини.
Судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Ціна позову становить 9480,43 грн. Позов підлягає частковому задоволенню, оскільки суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 8500,43 грн, а саме: 1998,00 грн основного боргу, 6352,43 грн процентів за користування кредитом та 150,00 грн комісії; у задоволенні вимоги про стягнення 980,00 грн штрафу слід відмовити.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за формулою: 8500,43 грн ? 2662,40 грн / 9480,43 грн = 2387,19 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2387,19 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1445-0434 від 08 вересня 2024 року у розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 43 копійки, яка складається з: 1998,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 6352,43 грн заборгованості за процентами, 150,00 грн заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 19 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення штрафу у розмірі 980,00 грн, відмовити.
Відповідач має право подати до Володимирського міського суду Волинської області заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ігор Вітер