ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2026Справа № 910/13541/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс";
до Іноземного підприємства "1+1 Продакшн";
про стягнення 605 600 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від позивача: Вихрицький Р.П., адвокат, ордер серії АІ № 1235124 від 26.05.2022;
Від відповідача: Здоровець С.В., адвокат, ордер серії СВ 1148501 від 03.11.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Іноземного підприємства "1+1 Продакшн" компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 605 600,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не отримував згоди позивача на використання музичного твору "Птахи" гурту "Скрябін", частина авторських та суміжних прав на який належать позивачу, шляхом транслювання у складі телемарафону "Єдині новини", розміщення відео на YouTube каналі "ТСН", розміщення відео на офіційній сторінці програми "ТСН" в соціальній мережі Facebook.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/13541/25; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 09.12.2025.
25.11.2025 Іноземне підприємство "1+1 Продакшн" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" подало до господарського суду відповідь на відзив Іноземного підприємства "1+1 Продакшн" на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/13541/25 до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 31.03.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 31.03.2026 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
31.03.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариству з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" (далі також - позивач, ТОВ "Мун Рекордс", видавець) було передано авторські майнові права та суміжні права на музичний твір з текстом "Птахи" гурту "Скрябін" на підставі договорів про передання авторських та суміжних прав з учасниками гурту "Скрябін":
- ОСОБА_1 (творчий псевдонім - "ОСОБА_1") - договір про передання авторських прав №126/01-12-20 від 01 грудня 2020 р. - 25% (пункт 32 Додатку №2 до Договору), договір про передання суміжних прав №127/01-12-20 від 01 грудня 2020 р. - 33,32% (пункт 10 Додатку №2 до Договору);
- ОСОБА_2 (творчий псевдонім - "ОСОБА_2") - договір про передання авторських та суміжних прав №128/01-12-20 від 01 грудня 2020 р. - 25% (пункт 33 Додатку №2 до Договору), договір про передання суміжних прав №129/01-12-20 від 01 грудня 2020 р. - 33,32% (пункт 9 Додатку №2 до Договору).
Відповідно до предмету вказаних договорів (далі також - договори) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (далі також разом - правовласники) передали видавцеві права на Об'єкти, перераховані в додатках до договору з правом їх використання.
Пунктом 4.3. вказаних договорів передбачено, що правовласник передає видавцеві право захищати Об'єкти від недобросовісного використання третіми особами, порушувати відповідні справи у будь-яких судових органах України і іноземних держав, домагатися досудового або позасудового врегулювання і отримувати з порушників Прав будь-які дозволені законом суми, забороняти реалізацію контрафактних екземплярів Носіїв і конфісковувати такі Носії, якщо це дозволено законом у кожному конкретному випадку. Видавець повинен виплачувати правовласникові частину стягнутих з порушників сум відповідно до Статті 5.
Відповідно до п.п. 7.1. договорів, правовласники гарантують видавцеві, що є законними володільцями прав, які передаються.
Згідно з умовами договорів, «Об'єкти» - Твори, Альбоми, Відеокліпи, Фонограми та зафіксовані на них Виконання, Зображення, та інші об'єкти інтелектуальної власності, що передані за цими Договорами. «Твори» - означає музичні твори з текстом (чи без такого) та/або їх частини, аранжування музичних творів, назви яких перераховані в Додатках до Договорів, при чому термін «Твори» охоплює будь-який варіант Твору.
Як передбачено додатком №2 від 01.12.2020 до договору №126/01-12-20 від 01 грудня 2020 року, Правовласник передає видавцеві виключні майнові авторські права на використання нижчезазначених Творів, згідно умов договору про передання авторських прав № 126/01-12-20 від 01 грудня 2020 року, та у п.32 переліку Творів зазначено Твір «Птахи».
З додатку №2 від 01.12.2020 до договору №127/01-12-20 від 01 грудня 2020 року вбачається, що Правовласник передає видавцеві виключні майнові суміжні права на використання Виконань, Фонограм, нижчезазначених творів, згідно умов Договору про передання авторських та суміжних прав № 127/01-12-20 від 01 грудня 2020 року, та у п.10 переліку Творів зазначено Твір «Птахи».
Відповідно до додатку №2 від 01.12.2020 до договору №128/01-12-20 від 01 грудня 2020 року правовласник передає видавцеві виключні майнові авторські права на використання нижчезазначених Творів, згідно умов Договору про передання авторських прав №128/01-12-20 від 01 грудня 2020 року, та у п.33 переліку Творів зазначено Твір «Птахи».
Згідно з додатком №2 від 01.12.2020 до договору №129/01-12-20 від 01 грудня 2020 року Правовласник передає Видавцеві виключні майнові суміжні права на використання Виконань, Фонограм, нижчезазначених творів, згідно умов Договору про передання авторських та суміжних прав № 129/01-12-20 від 01 грудня 2020 року, та у п.9 переліку Творів зазначено Твір «Птахи».
Відповідно до умов договорів, позивач має виключне майнове авторське право використовувати, дозволяти іншим особами використання та забороняти іншим особам неправомірне використання об'єктів і/чи їх частин, включаючи, але не обмежуючись, наступними способами:
- публічне виконання у будь-якому форматі (на концертах, на телебаченні, у мережах кабельного мовлення, на радіо та інакше);
- публічне сповіщення (включаючи показ, виконання або передачу до ефіру), що означає доведення до загального відома шляхом передачі до ефіру і (чи) подальшої передачі до ефіру, у тому числі за допомогою супутникового зв'язку (право на передачу в ефір), у тому числі для інтерактивного доступу; - використання об'єктів, повністю або частково, у складі будь-яких аудіовізуальних творів, театрально видовищних вистав, мультимедійних продуктів і інших об'єктів інтелектуальної власності (право на синхронізацію).
Як вказує позивач, 17.05.2025 в ефірі телеканалу "1+1" в рамках телемарафону "Єдині новини" було використано музичний твір із текстом під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", виконаний гуртом " ІНФОРМАЦІЯ_2 " і ОСОБА_3 " ОСОБА_4 , що є похідним твором від музичного твору із текстом під назвою "Птахи" гурту " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Позивач зазначає, що фактично було здійснено переробку цього твору, включення його до ефіру телемарафону "Єдині новини" та подальше його розповсюдження, доведення до загального відома широкої публіки.
За твердженнями позивача, у відеоматеріалі на 05:00 - 08:40 хвилині було використано (виконано) в приміщенні телестудії Іноземного підприємства "1+1 Продакшн" (далі також - відповідач) в ефірі телемарафону твір "Птахи" гурту "Скрябін", правовласником 50% авторських і 66,64% суміжних прав якої є позивач.
При цьому позивач вказує, що відповідач не звертався за дозволом на використання музичного твору із текстом під назвою "Птахи" гурту "Скрябін", а позивач такої згоди, відповідно не давав, у зв'язку з чим просить суд стягнути 605 600,00 грн
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що проаналізувавши надані позивачем матеріали, зокрема, відеозаписи з відеохостингової платформи «Youtube», інші документи, позивач не довів причетності відповідача до вчинення потенційного правопорушення та наявності його складу у діях Іноземного підприємства "1+1 Продакшн", зокрема самого факту вчинення підприємством правопорушення, вини, причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та можливим порушенням майновим авторських прав.
Відповідач також зазначає, як випливає з рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2022 у справі № 910/20884/21 (залишене без змін постановою ПАГС від 28.03.2023) автором та єдиним власником виключних майнових авторських прав на всі твори, зазначені у позовній заяві, був ОСОБА_5 , після його загибелі усі виключні майнові авторські права на всі твори успадковані його дружиною та передані в користування ТОВ «Кузьма Скрябін», що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.02.2016 і договором від 14.07.2016.
Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач, який набув право на управління лише частиною прав на твір не може перешкоджати його поширенню, переробці іншими правовласниками, якими вірогідно є учасники гурту "Скрябін", які прийняли на себе відповідальність за публічне виконання пісні "Птахи-Лелеки".
В свою чергу, за твердженнями відповідача, предмет позову складається з вимоги зі сплати компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 605 600 грн, утім позивач не навів жодне розумне обґрунтування і алгоритм розрахунку такої ціни позову, оскільки позивач, обираючи таку форму відповідальності, як сплата компенсації, має довести, що саме зазначена сума могла бути сплачена порушником у разі його правомірної поведінки, тобто звернення до правовласника про надання відповідного дозволу на використання права замість безпідставного використання об'єкту авторського права.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами першою і третьою статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Відповідно до статті 436 ЦК України, авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.
Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
Статтею 443 ЦК України передбачено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно зі статтею 440 ЦК України та частиною третьою статті 15 Закону, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Як передбачено статтею 34 Закону, об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, способу і форми вираження, є:
1) виконання;
2) фонограма;
3) відеограма;
4) програма організації мовлення.
За змістом статті 35 Закону, суміжні права становлять: 1) суміжні права виконавця - особисті немайнові права виконавця і майнові права на виконання; 2) суміжні права виробника фонограми - право на ім'я (найменування) виробника фонограми і майнові права на фонограму; 3) суміжні права виробника відеограми - право на ім'я (найменування) виробника відеограми і майнові права на відеограму; 4) суміжні права організації мовлення - право на найменування організації мовлення і майнові права на програму організації мовлення. Суб'єктами суміжних прав є: 1) виконавець (первинний суб'єкт суміжних прав на виконання), спадкоємці виконавця та інші фізичні або юридичні особи, які набули майнові права на виконання на підставі договору або закону; 2) виробник фонограми (первинний суб'єкт суміжних прав на фонограму), спадкоємці (правонаступники) виробника фонограми та інші фізичні або юридичні особи, які набули майнові права на фонограму на підставі договору або закону; 3) виробник відеограми (первинний суб'єкт суміжних прав на відеограму), спадкоємці (правонаступники) виробника відеограми та інші фізичні або юридичні особи, які набули майнові права на відеограму на підставі договору або закону; 4) організація мовлення (первинний суб'єкт суміжних прав на програму організації мовлення), правонаступники організації мовлення та інші фізичні або юридичні особи, які набули майнові права на програму організації мовлення на підставі договору або закону.
Підпунктом 51.2 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" відмовлено.
У вказаному рішення суд прийшов до висновку, що за наявними в матеріалах справи доказами єдиним автором спірних віршів (текстів пісень) є ОСОБА_5 , після смерті якого права інтелектуальної власності успадкувала його дружина ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 16.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрською Н.В. та зареєстроване в реєстрі за №203, яка надала ТОВ "Кузьма Скрябін" виключні майнові авторські та суміжні права на твори, останній передав ТОВ "Видавництво Фоліо" виключні права на видання і перевидання в будь-якій формі, включаючи електронну, і розповсюдження на території України творів ОСОБА_5 (псевдонім - ОСОБА_7 ), зокрема, "Я, "Побєда" і Берлін", а позивачем не доведено авторство/співавторство ОСОБА_2 і ОСОБА_8 , то позовні вимоги ТОВ "Мун Рекордс" є безпідставними, необґрунтованими та документально не підтвердженими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Крім того, у рішенні встановлено, що 16.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрською Наталією Володимирівною посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №203, згідно з яким спадкоємцем вказаного у даному свідоцтві майна ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_6 . Спадщина, на яку видано зазначене свідоцтво, складається з майнових авторських прав та суміжних прав на всі твори в цілому, як у галузі літератури, так і мистецтва, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, що належали ОСОБА_5 , у тому числі під псевдонімом ( ОСОБА_7 ), а саме:
- літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
- музичні твори з текстом і без тексту;
- фонограми, відеограми;
- драматичні, музично-драматичні твори;
- аудіовізуальні твори;
- похідні твори;
- збірники творів, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, о входять до них як складові частини.
В подальшому, ОСОБА_6 (правовласник) і ТОВ "Кузьма Скрябін" (правонабувач) 14.07.2016 було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьміним Олексієм Олександровичем та зареєстрований в реєстрі за №934, за умовами якого:
"Твори" - всі твори в цілому, в тому числі у галузі літератури і мистецтва, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, що створені ОСОБА_5 (творчий псевдонім ОСОБА_7 ), а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); музичні твори з текстом і без тексту; фонограми, відеограми; драматичні, музично-драматичні твори; аудіовізуальні твори; похідні твори; збірники творів, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, о входять до них як складові частини (розділ "визначення термінів");
"База даних Правовласника" - це сукупність творів, даних або будь-якої інформації у будь-якій формі на будь-яких носіях, в тому числі на цифрових, які містять інформацію, на підставі якої відбувається ідентифікація авторів і правовласників творів для фіксації частки, збору, розподілу роялті та інших відомостей; а також містять інформацію про умови використання творів, або будь-які інші дані, у яких представлена така інформація (розділ "визначення термінів");
на умовах і в обсягах, визначених даним договором, правонабувач набуває в користування від правовласника виключні майнові авторські та суміжні права на твори, що створені ОСОБА_5 (творчий псевдонім ОСОБА_7 ), а також, правонабувач отримує від правовласника виключний дозвіл (ліцензію) на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг), які були або будуть зареєстровані правовласником в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (пункт 1.1).
Суд зазначає, як встановлено у вказаному рішенні, згідно з додатком 1 від 14.07.2016 до вказаного договору до переліку музичних творів, фонограм, та зафіксованих на них виконань, авторські та суміжні права на які передаються правовласником правонабувачу, ТОВ "Кузьма Скрябін" увійшли, зокрема, такі твори та фонограми: " Два озера повні сліз "; "Загублений рай"; "Змучений (Я не маю сил)"; "Казка"; "Люди чекають"; "Медор"; "Мовчати"; "Модна країна"; "Мудрий, бо німий"; "Най буде дощ"; "Наше місто"; "Не вмирай"; "Не дай"; "Неділя, понеділок"; "Нема дурних"; "Ненормальне літо"; "Нікому то не треба"; "Птахи"; "Сам"; "Стриптиз"; "Спи собі сама"; "Там, де мене лишили"; "Танець пінгвіна"; "Той прикрий світ"; "Фільм (скоро буде)"; "Шось зимно".
Крім того, у вказаному рішенні, суд зазначив, щодо посилань позивача на інтерв'ю ОСОБА_5 , в яких він говорить про те, що пісні пишуться разом з іншими учасниками гурту, то такі інтерв'ю не підтверджують співавторство ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 щодо віршів (текстів пісень) "Два озера повні сліз"; "Загублений рай"; "Змучений (Я не маю сил)"; "Казка"; "Люди чекають"; "Медор"; "Мовчати"; "Модна країна"; "Мудрий, бо німий"; "Най буде дощ"; "Наше місто"; "Не вмирай"; "Не дай"; "Неділя, понеділок"; "Нема дурних"; "Ненормальне літо"; "Нікому то не треба"; "Птахи"; "Сам"; "Стриптиз"; "Спи собі сама"; "Там, де мене лишили"; "Танець пінгвіна"; "Той прикрий світ"; "Фільм (скоро буде)"; "Шось зимно".
В свою чергу суд також звертає увагу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 910/20884/21, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025, та в якій встановлено, що авторські права ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , які на момент розгляду даної справи не були визнані ОСОБА_6 та ТОВ "Кузьма Скрябін", розподілені між сторонами ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24.03.2025 у справі №760/17288/24, яка набрала законної сили 24.03.2025 і саме з наведеної дати визнано наявність у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 авторських прав на ряд музичних творів.
Також у вказаній ухвалі суд вказав, що наведені обставини за своєю природою є саме новими обставинами, а не нововиявленими, і тому заява ТОВ "Мун Рекордс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З наведеного вбачається, що авторські і суміжні права на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " належали ОСОБА_6 , яка в подальшому їх передала ТОВ "Кузьма Скрябін" у користування від правовласника виключні майнові авторські та суміжні права на вказаний твір.
Отже, авторські та суміжні права на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " станом на 01.12.2020, дату коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передали позивачу авторські та суміжні права на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за відповідними договорами, їм не належали.
Лише в подальшому, що вбачається з ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 24.03.2025 у справі № 760/17288/24, якою заяву про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМА СКРЯБІН» про визнання авторського права та суміжних прав - задоволено та затверджено мирову угоду (далі - Угода), укладену між сторонами у цивільній справі № 760/17288/24, було розподіллено авторські та суміжні права, зокрема на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у відповідних частках.
Тобто, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лише з моменту набрання вказаною ухвалою суду законної сили, а саме 24.03.2025, виникли авторські та суміжні права на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у відповідних частинах, визначених в ухвалі.
Однак, позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передали позивачу авторські та суміжні права на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у відповідних частинах за відповідними договорами після набуття ними казаних прав, а саме після 24.03.2025.
Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" не доведено, що позивач набув авторські та суміжні права на музичний твір "Птахи", а відтак, відповідно, права позивача не є порушеними.
Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 13.05.2021 по справі №910/6393/20, від 08.06.2021 по справі №910/11203/20, від 08.09.2021 по справі №913/690/20, від 21.12.2021 по справі №917/713/19, від 23.12.2021 по справі № 924/1351/20 (924/620/20) вказано, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Такої ж позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Також, суд зважає на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що встановивши те, що відсутність порушених прав і законних інтересів позивача, суди попередніх судових інстанцій за відсутності необхідності вдалися також й до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, не врахували того, що встановлена ними відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. Подібні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.
А відтак, суд приходить до висновку, що права і законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" не порушені, а позовні вимоги є недоведеним та законодавчо необґрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають покладенню на позивача.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.04.2026.
Суддя О.В. Мандриченко