ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2026Справа № 910/1312/26
Суддя Господарського суду міста Києва Усатенко І.В., розглянувши
заяву ОСОБА_1
про відвід судді Трофименко Т.Ю
у справі № 910/1312/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ"
до: 1. Фізичної особи-підприємця Андрусишина Володимира Йосифовича
2. ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та стягнення 2 335 480,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" звернулось до Господарського суду міста Києва за позовом до Фізичної особи-підприємця Андрусишина Володимира Йосифовича та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди обладнання № 010223-О від 01.02.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІАЛАЙТ" та Фізичною особою-підприємцем Андрусишиним Володимиром Йосифовичем, та стягнення 2 335 480,00 грн солідарно з відповідачів 1, 2.
17.04.2026 до суду від відповідача-2 надійшла заява про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/1312/26. Вказана заява мотивована тим, що подане відповідачем-2 клопотання про залишення позову без розгляду та застосування заходів процесуального примусу було залишене судом в підготовчому засіданні 15.04.2026 без задоволення, внаслідок чого у відповідача-2 виникли обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді. Зокрема, відповідачем-2 вказано, що суддя Трофименко Т.Ю. відмовила у визнанні дій Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАЛАЙТ» зловживанням процесуальними правами (подання кількох позовів з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ) та залишенні даного позову без розгляду шляхом постановлення відповідної ухвали без оформлення окремого документа шляхом зазначення про неї у протоколі судового засідання, без повідомлення сторонам мотивів такого судового рішення. Відтак, відповідач-2 стверджує про відсутність можливості переконатися, що відповідна ухвала була постановлена суддею законно, обґрунтовано, об'єктивно і безсторонньо. Також відповідач-2 вказав, що наявні й інші обставини, які підтверджують сумніви у об'єктивності та неупередженості судді, а саме: не задоволення клопотання відповідача-1 про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив при відповідному продовженні позивачу процесуального строку для подання відповіді на відзив; не оголошення судом перерви у судовому засіданні 15.04.2026 для надання можливості відповідачам ознайомитись і надати пояснення у письмовій формі щодо поданих клопотань, які надійшли до суду 14.04.2026.
Ухвалою суду від 20.04.2026 визнано відвід судді необґрунтованим, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/1312/26 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026, заяву про відвід передано на розгляд судді Усатенко І.В.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Трофименко Т.Ю від розгляду справи № 910/1312/26, суд дійшов висновку про наступне.
За приписами частини 2 та 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Положеннями статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Водночас, викладені в заяві про відвід судді доводи Гардобій Тетяни Олександрівни щодо необхідності відводу судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/1312/26 не можуть бути підставою для відводу в розумінні процесуального законодавства згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З поміж іншого, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справи, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З заяви про відвід вбачається, що позиція заявника ґрунтується на незгоді з процесуальними діями та рішеннями судді щодо результатів розгляду клопотання про залишення позову без розгляду та застосування заходів процесуального примусу шляхом постановлення відповідної ухвали без оформлення окремого документа шляхом зазначення про неї у протоколі судового засідання, без повідомлення сторонам мотивів такого судового рішення, не задоволення клопотання відповідача-1 про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив при відповідному продовженні позивачу процесуального строку для подання відповіді на відзив; не оголошення судом перерви у судовому засіданні 15.04.2026 для надання можливості відповідачам ознайомитись і надати пояснення у письмовій формі щодо поданих клопотань, які надійшли до суду 14.04.2026.
На думку заявника, вказані обставини свідчать про упередженість та необ'єктивність судді Трофименко Т.Ю. при розгляді справи № 910/1312/26.
Проте, необхідно зазначити, що такі доводи заявника не є підставою, передбаченою ст. 35, 36 ГПК України, для відводу судді, оскільки вони фактично зводяться до незгоди сторони спору з процесуальними діями та рішеннями судді під час вирішення питань, що виникли під час розгляду заяви про залишення позову без розгляду через зловживання з боку позивача. Суд також відзначає, що докази зловживань, зокрема вчинення дій покликаних маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями, в матеріалах справи відсутні.
Водночас, згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України правомірність, повнота та об'єктивність прийнятого судового рішення, правильне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному господарському суді або касаційному господарському суді, та не є підставою для відводу судді.
В зв'язку з зазначеним, суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Трофименко Т.Ю від розгляду справи № 910/1312/26, не вбачає підстав для її задоволення з огляду на її необґрунтованість.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на вищевикладене, оскільки заява ОСОБА_1 про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи №910/1312/26 зводиться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді в даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/1312/26, оскільки наведені заявником доводи та їх обґрунтування не можуть бути підставою для відводу судді від розгляду справи в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/1312/26 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя І.В.Усатенко