ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2026Справа № 910/1374/26
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інкам" (Україна, 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А, кім. 119-а; ідентифікаційний код: 44628749)
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227)
про стягнення 135 738,10 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інкам" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення 135 738,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі №910/13723/22 (910/5075/24), внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 100 138,14 грн інфляційних втрат та 35 599,96 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
13.02.2026 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про передачу справи за підсудністю, яка 13.02.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
27.02.2026 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 27.02.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 було відкрито провадження у справі № 910/13723/22 про банкрутство ТОВ "Ернерінг" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/13723/22 ТОВ "Ернерінг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
23.10.2023 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/8571/23 про стягнення з ТОВ "Ернерінг" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" 4 595 690,25 грн основної заборгованості, 17 153 670,06 грн інфляційних втрат, 2 576 849,69 грн 3% річних, 28 861 520,40 грн пені, 8 010 907,40 грн штрафу, а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 939 400,00 грн.
31.10.2023 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з грошового рахунку ТОВ "Ернерінг", відкритого в АБ "Укргазбанк", на користь стягувача стягнуто кошти в сумі 1066114,03 грн.
07.11.2023 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з грошового рахунку ТОВ "Ернерінг", відкритого в АБ "Укргазбанк", на користь стягувача стягнуто кошти в сумі 226978,21 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/13723/22 частково задоволено скаргу арбітражного керуючого на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 23.10.2023. При розгляді скарги на дії ДВС суд встановив, що відкриття провадження та виконання наказу №910/8571/23 від 28.08.2023 суперечить вимогам частини чотирнадцятої статті 39, статті 41 та частини першої статті 59 КУзПБ, а також пункту 3 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (01.03.2023) пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише в порядку, визначеному КУзПБ, та в межах провадження у справі; забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до вимог законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум.
08.03.2024 державним виконавцем ДВС Григорян О.Г. скасовано наступні документи у виконавчому провадженні НОМЕР_1: "Постанова про відкриття виконавчого провадження", "Постанова про арешт коштів боржника", "Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій", "Постанова про стягнення виконавчого збору".
04.04.2024 між ТОВ "Ернерінг" в особі арбітражного керуючого Вегери А.А. (далі - продавець) та ТОВ "ФК "Інкам" (далі - покупець) було укладено Договір відступлення права вимоги майна придбаного на аукціоні №ВRD001-UА-20240312-46813 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець передає покупцю, а покупець набуває всі права вимоги з повернення безпідставно стягнутих коштів у сумі 1 293 092,24 грн, боржник ПАТ "НЕК "Укренерго".
Відповідно до п. 2 Договору майно передається на підставі протоколу проведення електронного аукціону № ВRD001-UА-20240312-46813 від 22.03.2024.
Згідно з п. 3 Договору за відступлені права вимоги за цим договором покупець сплатив продавцю грошову суму в розмірі 527 581,63 грн.
На виконання п. 3 Договору ТОВ "ФК "Інкам" сплатило ТОВ "Ернерінг" 527581,63 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 223 від 21.03.2024, № 32 від 03.04.2024 та № 238 від 03.04.2024.
08.04.2024 ТОВ "ФК "Інкам" направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги з повернення безпідставно стягнутих коштів у сумі 1 293 092,24 грн з проханням сплати борг на користь нового кредитора.
Вказані обставини встановлені судами під час розгляду справи №910/13723/22 (910/5075/24).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 позов ТОВ "ФК "Інкам" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 1 471 948,43 грн задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "ФК "Інкам" 1 471 948,43 грн, з яких 1293092,24 грн безпідставно набутих грошових коштів, 139846,50 грн інфляційних втрат, 39009,69 грн 3% річних та судовий збір у розмірі 18404,32 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ТОВ "ФК "Інкам", ТОВ "Ернерінг" про визнання недійсними результатів аукціону та договору відступлення права вимоги відмовлено повністю.
Вказане рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 та постановою Верховного Суду від 24.02.2026.
17.11.2025 відповідачем було сплачено на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1490352,75 грн, з яких 1293092,24 грн безпідставно набутих грошових коштів, 139846,50 грн інфляційних втрат, 39009,69 грн 3 % річних та судовий збір у розмірі 18404,32 грн, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі №910/13723/22 (910/5075/24).
З огляду на те, що відповідач своєчасно не повернув безпідставно отримані кошти, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 100138,14 грн інфляційних втрат та 35599,96 грн 3% річних за період з 17.12.2024 по 16.11.2025.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.
Обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі №910/13723/22 (910/5075/24), мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача обов'язку повернути безпідставно набуті кошти.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (див. висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі №539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20).
Так, суд враховує, що правова природа грошових коштів, стягнутих державним виконавцем на користь відповідача у виконавчому провадженні НОМЕР_1, відповідає змісту статті 1212 Цивільного кодексу України.
Вказане не спростовується сторонами, а також встановлено судовими рішеннями при розгляді справи №910/13723/22 (910/5075/24).
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, у відповідача, у зв'язку з набуттям грошових коштів без достатньої правової підстави, виникло зобов'язання повернути безпідставно отриманні кошти.
Для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що зобов'язання відповідача з повернення безпідставно набутих коштів у сумі 1 293 092,24 грн було виконане 17.11.2025.
При цьому, зобов'язання з повернення безпідставно набутих коштів виникає безпосередньо в момент отримання грошових коштів набувачем або в момент, коли правова підстава набуття таких коштів відпала.
Правова підстава утримання коштів відпала 13.12.2023, з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/13723/22, а тому у відповідача виник обов'язок повернути отримані в межах виконавчого провадження кошти відразу після відпадіння підстави набуття майна - набрання ухвалою законної сили.
Відтак період прострочення виконання відповідачем зобов'язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, тривав з 13.12.2023 по 16.11.2025.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі №910/13723/22 (910/5075/24) було стягнуто з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 15.12.2023 по 16.12.2024, наявні підстави для стягнення з відповідача відсотків за період 17.12.2024 - 16.11.2025.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відтак позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення щодо позовних вимог у цій справі зводяться до незгоди з правовою природою стягнутих з нього в межах справи №910/13723/22 (910/5075/24) безпідставно набутих коштів, а відтак спростовуються висновками суду в цьому рішенні та висновками судів під час розгляду справи №910/13723/22 (910/5075/24). Окрім того, суд враховує, що відповідачем було самостійно здійснено повернення безпідставно набутих коштів у повному обсязі, а також сплачено інфляційні втрати та 3% річних у встановлених судом розмірах.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 100138,14 грн та 3% річних у розмірі 35599,96 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інкам" (Україна, 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А, кім. 119-а; ідентифікаційний код: 44628749) інфляційні втрати в розмірі 100 138 (сто тисяч сто тридцять вісім) грн 14 коп., 3% річних у розмірі 35 599 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.04.2026.
Суддя О.В. Нечай