ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.04.2026Справа № 910/316/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Центр захисту інформаційного простору України" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців б. 60, оф. 325, ідентифікаційний код 41798218)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІУ ПРОДАКШН" (02189, м. Київ, вул. Степана Рудницького б. 6-Д, оф. 43, ідентифікаційний код 25281810)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (01601, м. Київ, вул. Франка Івана, буд. 19, ідентифікаційний код 43220275)
про стягнення 359 806, 32 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Хацкевич Л.М.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: Кострюкова Л.М.
Державне підприємство "Центр захисту інформаційного простору України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІУ ПРОДАКШН" (далі - відповідач) про стягнення 359 806, 32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору №25/07/25-03 від 25.07.2025 про надання послуг з розроблення моделі інформаційного продукту графічного характеру та виробництва поліграфічної інформаційної продукції в рамках кампанії "Книга для зміцнення національної єдності" та додаткових угод до нього позивач платіжною інструкцією № 990 від 04.12.2025 здійснив попередню оплату розмірі 358 500,00 грн, однак відповідач послуги у повному обсязі не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 358 500,00 грн заборгованості 3% річних в сумі 589, 32 грн, інфляційні втрати в сумі 717, 00 грн, нарахованих з 23.12.2025 по 12.01.2026, а також 3% річних до фактичного виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 залишено позовну заяву Державного підприємства "Центр захисту інформаційного простору України" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
22.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Державним підприємством "Центр захисту інформаційного простору України" подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/316/26, вирішив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.02.2026 загальним відділом діловодства суду зареєстроване клопотання відповідача від 18.02.2026 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву на 7 календарних днів - до 25.02.2026 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено, продовжено останньому строк, встановлений пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/316/26, для подання до суду відзиву на позовну заяву з доказами направлення позивачу до 25.02.2026 включно.
02.03.2026 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІУ ПРОДАКШН" надійшов відзив на позовну заяву (надіслано засобами поштового зв'язку 25.02.2026), у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних у повному обсязі з тих підстав, що ним фактично надано послуги за договором на суму 358 500,00 грн, при цьому не підписання позивачем акту приймання-передачі за відсутності вмотивованих зауважень не свідчить про ненадання вказаних послуг.
Також у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів України для розрахунків за договором виступає Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд призначити справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 25.03.2026.
09.03.2026 Державним підприємством "Центр захисту інформаційного простору України" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано заперечення на відзив, у яких позивач зазначає, що умови договору не передбачають поетапного виконання "в межах суми попередньої оплати" - попередня оплата є лише способом розрахунку, а не обмеженням обсягу зобов'язань виконавця, водночас станом на 20.12.2025 відповідачем послуги у повному обсязі не надані.
16.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "МІУ ПРОДАКШН" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано заперечення (на відповідь на відзив), у яких відповідачем наведено доводи, що послуги зі створення інформаційного продукту (книги) були ним надані, а також ним направлено позивачу акт приймання-передачі наданих послуг, у встановлений договором строк заперечення до акту позивач не подав, а отже погодився із фактом надання послуг; неповне виконання договору (в частині оформлення тиражу 1 000 примірників) пов'язане з обставинами непереборної сили, а тому відповідач має право на розумну плату за вже надані послуги; оскільки вартість наданих відповідачем послуг складає 359 098, 32 грн, перерахована позивачем попередня оплата у цій сумі зарахована в рахунок наданих послуг у повному обсязі.
У судовому засіданні 25.03.2026 суд, з метою надання можливості третій особі подати письмові пояснення у справі, на місці ухвалив відкласти судове засідання на 15.04.2026.
07.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Міністерством культури та стратегічних комунікацій України подано додаткові пояснення у справі, в яких третя особа підтримала задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем свої зобов'язання за договором не були виконані, а їх виконання частинами (розроблення моделі інформаційного продукту графічного характеру без виробництва поліграфічної інформаційної продукції) є неприйнятним; внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, у строки передбачені договором, своєчасне розповсюдження поліграфічної продукції не відбулось, при цьому у поточному бюджетному періоді Міністерство культури України не заплановані видатки на реалізацію проєкту "Книга для зміцнення національної єдності".
У судовому засіданні 15.04.2026 представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, відповідач в судове засідання своїх представників не направив, хоча про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У судовому засіданні 15.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
25.07.2026 між Державним підприємством "Центр захисту інформаційного простору України" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІУ ПРОДАКШН" (далі - виконавець) укладено договір №25/07/25-03 про надання послуг (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого в межах заходів щодо захисту національного інформаційного простору України, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення стратегічних комунікацій, інформаційної безпеки, заходів з європейської та євроатлантичної інтеграції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2015 року № 772 (із змінами), на виконання пункту 7 Плану заходів Міністерства культури та стратегічних комунікацій України щодо забезпечення стратегічних комунікацій, інформаційної безпеки, заходів з європейської та євроатлантичної інтеграції на 2025 рік, затвердженого наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 10 січня 2025 року № 14 (у редакції наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 11 червня 2025 року № 471), та наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 16.07.2025 року №600 "Про підготовку та проведення заходу з розроблення моделі інформаційного продукту графічного характеру та виробництва поліграфічної інформаційної продукції в рамках кампанії "Книга для зміцнення національної єдності", а саме: реалізація проєкту "Мade In Ukraine: shop, eat, travel.Forged by Fire", виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з розроблення моделі інформаційного продукту графічного характеру та виробництва поліграфічної інформаційної продукції і в рамках кампанії "Книга для зміцнення національної єдності" (ДК 021:2015 79820000-8 Послуги, пов'язані з друком) у порядку, на умовах та обсязі, передбачених цим договором (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх, відповідно до цін, що зазначені в додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 2.5. договору після надання послуг виконавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів підготувати та передати замовнику підписаний зі своєї сторони акт приймання - передачі наданих послуг (Додаток № 3 до Договору). Разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець передає замовнику створений графічний продукт та виготовлену поліграфічну інформаційну продукцію.
Згідно з пунктом 3.5. договору, у редакції, викладеній в додатковій угоді №2 від 03.12.2025 до договору, замовник здійснює попередню оплату послуг у розмірі 358 500, 00 грн без ПДВ згідно постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" від 04 грудня 2019 р. № 1070, за домовленістю сторін на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури, але в будь-якому разі після надходження коштів з Державного бюджету України на зазначені цілі.
За умовами пункту 6.12. договору, у редакції, викладеній в додатковій угоді №2 від 03.12.2025 до договору, у разі невиконання зобов'язань виконавець повертає грошові кошти перераховані йому за договором (авансовий платіж/попередня оплата) замовнику не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту настання строку виконання договору, з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до пункту 4.1. договору замовник здійснює оплату послуг з урахуванням статті 49 Бюджетного кодексу України та, в будь-якому разі, після надходження коштів з Державного бюджету України на зазначені цілі, після виконання виконавцем умов цього договору та у терміни, встановлені цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20.12.2025, але в будь якому разі до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за ним (пункт 11.1. договору).
Додатком №1 до договору сторони погодили кошторис витрат до договору, а саме: розроблення моделі інформаційного продукту (макету графічного характеру) та підготовка до видання - 805 000, 00 грн, в т.ч.: літературне редагування, перевірка тексту коректором, редактором - 387 000, 00 грн, дизайн та верстка обкладинки - 35 000, 00 грн, дизайн та верстка внутрішнього блоку - 383 000, 00 грн; створення інформаційного продукту - 390 000, 00 грн. Загальна вартість послуг за цим договором становить 1 195 000, 00 грн.
У додатку №2 до договору сторонами визначено технічні вимоги до послуг. Розроблення моделі інформаційного продукту графічного характеру та виробництва поліграфічної інформаційної продукції: фарби 1.1. Поліграфічний формат: книжкове видання 205*216 мм. 1.2. Наклад: 1000 примірників. 1.3. Орієнтовний обсяг: 252 сторінки. 1.4. Поліграфічна якість: 7БЦ - тверда обкладинка, папір - 130, друк повноколірний 4+4 1.5. Тип обкладинки: 4+0, ламінація матова, форзац: офсет 150 г/мІ. 2. Формат файлу (електронна версія книжкового видання): pdf. 2. Мова: англійська.
На виконання умов пункту 3.5. договору Державне підприємство "Центр захисту інформаційного простору України" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІУ ПРОДАКШН" 358 500, 00 грн попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією №990 (в.н. 467613124) від 04.12.2025.
16.12.2025 позивач звернувся до відповідача з листом виx. № 01-17/16-12, у якому просив в найкоротший термін (до 18.12.2025) надати до ДП "ЦЗІПУ" розроблену модель інформаційного продукту графічного характеру та поліграфічну інформаційну продукцію відповідно до технічних вимог додатку №2 до договору.
У відповідь на дане звернення відповідач своїм листом №1/191225 від 19.12.2025 повідомив про неможливість своєчасно виконати роботи у зв'язку зі складнощами проведення експедицій та польових досліджень, перебоями постачання паперу, розриву логістичних ланцюгів, тривалою відсутністю електропостачання у типографіях, у зв'язку з чим просив розглянути можливість внести зміни до відповідного наказу та розділення проведення заходу на дві частини, а саме: розроблення моделі інформаційного продукту (макету графічного характеру) та підготовку до видання - залишити до виконання у 2025 році відповідно до договору, а роботи зі створення (друку) інформаційного продукту перенести на перший квартал 2026 року.
У зв'язку з викладеним, позивач направив лист від 19.12.2025 №01-1/19-12 до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, яким повідомив останнє про вищевказані обставини та також, в свою чергу, просив розглянути можливість внесення змін до наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 16.07.2025 №600 та в Додаток № 2 до наказу, а саме: скасувати п. 2 створення інформаційного продукту загальною вартістю 390 000, 00 грн., лишивши п. 1 кошторису: розроблення моделі інформаційного продукту (макету графічного характеру).
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України за результатами розгляду даного звернення позивача зазначило в листі №01-01/24-12 від 24.12.2025, що наказ МКСК від 16.07.2025 № 600 був прийнятий на виконання пункту 7 Плану заходів щодо забезпечення стратегічних комунікацій, інформаційної безпеки, заходів з європейської та євроатлантичної інтеграції на 2025 рік, пунктом 1 наказу МКСК від 16.07.2025 № 600 була встановлена дата проведення заходу: з липня по 20.12.2025, відповідно до пункту 5 наказу МКСК від 16.07.2025 № 600 позивачу було доручено повернути на реєстраційний рахунок Міністерства бюджетні кошти, які не використані за результатами проведення заходів, у термін до 20.12.2025.
Позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) вих. №01-01/24-12 від 24.12.2025 у якій вимагав повернути протягом 2 календарних днів з дня отримання цієї претензії 358 500,00 грн попередньої оплати.
Відповідач у своєму листі №2-29/225 від 29.12.2025 вказав на передчасність та необґрунтованість вимоги позивача щодо повернення коштів, оскільки результат виконаних робіт знаходиться у фактичному розпорядженні замовника, та запропонував погодити акт приймання макету і затвердити нові строки.
Листом вих. №01-01/30-12 від 30.12.2025 Державне підприємство "Центр захисту інформаційного простору України" вимагало Товариство з обмеженою відповідальністю "МІУ ПРОДАКШН" на підставі пункту 6.12 договору повернути замовнику суму попередньої оплати не пізніше 2 банківських днів з моменту настання строків виконання договору з урахуванням індексу інфляції.
Позаяк відповідачем сума попередньої оплати повернута не була, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 359 806, 32 грн попередньої оплати.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що послуги зі створення інформаційного продукту (книги) на суму 358 500,00 грн фактично були ним надані, при цьому не підписання позивачем акту приймання-передачі за відсутності вмотивованих зауважень не свідчить про ненадання вказаних послуг; неповне виконання договору (в частині оформлення тиражу 1 000 примірників) пов'язане з обставинами непереборної сили, а тому відповідач має право на розумну плату за вже надані послуги.
Третя особа у своїх поясненнях підтримала задоволення позовних вимог з тих відстав, що відповідачем свої зобов'язання за договором не були виконані, їх виконання частинами (розроблення моделі інформаційного продукту графічного характеру без виробництва поліграфічної інформаційної продукції) є неприйнятним; при цьому внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з розроблення моделі інформаційного продукту графічного характеру та виробництва поліграфічної інформаційної продукції, у строки передбачені договором своєчасне розповсюдження поліграфічної продукції не відбулось, в результаті чого стало неможливим досягнення суспільного ефекту; також у 2026 Міністерство культури України не планує забезпечувати реалізацію проєкту "Книга для зміцнення національної єдності", відповідні видатки на зазначений проєкт у поточному бюджетному періоді не заплановані.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст.ст. 902, 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. В свою чергу, замовник, якщо договором передбачено надання послуг за плату, зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 11.1. договору встановлено, що такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20.12.2025, але в будь якому разі до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за ним.
Втім, як встановлено судом, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором послуги у повному обсязі не виконав.
Тоді як, частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів, що послуги не були надані не з його вини, зокрема, матеріали справи не містять належних доказів, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є наслідком дії форс-мажорних обставин.
Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов'язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Слід також зауважити, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, в будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Водночас, матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором №25/07/25-03 від 25.07.2026.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 6.12. договору, у редакції, викладеній в додатковій угоді №2 від 03.12.2025 до договору, сторони встановили, що у разі невиконання зобов'язань виконавець повертає грошові кошти перераховані йому за договором (авансовий платіж/попередня оплата) замовнику не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту настання строку виконання договору, з урахуванням індексу інфляції.
Таким чином суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про повернення 358 500, 00 грн попередньої оплати за ненадані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 589, 32 грн та інфляційні втрати в сумі 717, 00 грн за період з 23.12.2025 до 12.01.2026.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки такий здійснений за періоди, що не перевищують 15-ти днів.
Суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 11.07.2024 у справі № 910/5349/22.
За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку обґрунтованою є сума більша, ніж заявлена позивачем: 618,78 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, 3% річних підлягають стягненню в сумі, заявленій позивачем.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку повернути суму попередньої оплати.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви, розмір судового збору, визначений відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", становить 4 317,67 грн.
Однак при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 5 386,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №885 від 13.01.2026, на що звернув увагу і позивач в заяві про усунення недоліків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, враховуючи внесення судового збору в більшому розмірі, судовий збір повертається позивачу в розмірі переплаченої суми.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІУ ПРОДАКШН" (02189, м. Київ, вул. Степана Рудницького б. 6-Д, оф. 43, ідентифікаційний код 25281810) на користь Державного підприємства "Центр захисту інформаційного простору України" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців б. 60, оф. 325, ідентифікаційний код 41798218) грошові кошти у розмірі 358 500 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 589 грн 32 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 309 грн 07 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
5. Повернути Державному підприємству "Центр захисту інформаційного простору України" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців б. 60, оф. 325, ідентифікаційний код 41798218) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1 068 грн 67 коп., що був перерахований згідно з платіжною інструкцією №885 від 13.07.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 22.04.2026
Суддя Л.Г. Пукшин