ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
22.04.2026Справа № 910/4263/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця,5, код ЄДРПОУ 40075815)
про визнання недійсним комерційного акту,
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсним комерційного акту № 467004/125 від 30.05.2025, складеного АТ "Українська залізниця".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишено без руху; встановлено Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Павлоградвугілля» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - належного обґрунтування нормами права вимоги про визнання недійсним комерційного акту № 467004/110 від 25.05.2025, складеного АТ "Українська залізниця"; - зазначення відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; - доказів направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу; встановлено Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Павлоградвугілля» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
21.04.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано заяву про відмову у відкритті провадження у справі №910/4263/26.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
За змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 917/1964/19, постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 905/778/18, від 07.03.2018 у справі № 916/611/17.
Під юридичним спором загально прийнято вважати юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов'язків, що перешкоджає їх реалізації. Спори можуть виникати не лише на стадії реалізації правовідносин, а й до їх виникнення (переддоговірні спори) або припининення (відшкодування збитків) тощо.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків передбачені ст. 11 ЦК України серед яких, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З поданого позову вбачається, що відносини сторін виникли під час перевезення вантажу вугілля кам'яного та його контрольного зважування на підставі залізничної накладної № 45193539.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Складені у процесі виконання угоди на перевезення вантажу документи, якими сторони фіксують стан виконання цієї угоди в розумінні вимог чинного законодавства не є правочинами, оскільки не встановлюють, не змінюють та не припиняють цивільні права та обов'язки сторін.
Такі документи є лише способом фіксації фактів, які можуть мати юридичне значення.
Тому спір про оскарження цих документів не є юридичним.
Вирішення судом питання про дійсність такого доказу можливе лише у ході вирішення спору про виконання договору.
Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
Суд наголошує, що комерційний акт №467004/125 від 30.05.2025, який є предметом поданого позову, за своєю правовою природою не належить до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), оскільки не породжує прав чи обов'язків для учасників перевезення.
За своєю суттю він є лише доказом, що фіксує невідповідність маси вантажу даним, вказаним у накладній.
Як наслідок, на цей спір не поширюється дія п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України, що унеможливлює його розгляд у порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Вказаний припис законодавства є застосовним і в тому разі, якщо у справі відсутній юридичний спір, а тому справа не може бути розглянута судами жодної юрисдикції.
Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 917/1964/19.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Отже, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Відмовити у відкритті провадження за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсним комерційного акту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 22.04.2026
Суддя І.О. Андреїшина