ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2025Справа № 910/484/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ЕНЕРГО" буд. 1Г, приміщення 1, м-н Діброва, м. Новодністровськ, Дністровський р-н, Чернівецька обл., 60236
до Державного підприємства "Гарантований покупець" вул. Петлюри Симона, 27,м. Київ,01032
про стягнення 19 414 324,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Прохоров Ю.Г.
від відповідача: Бойчук Н.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 19 414 324,00 грн., а саме 19 237 054,69 грн. основного боргу, 36 694,980 грн. процентів річних та 140 574,33 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 13129/01 від 28.02.2017 року в частині своєчасної та повної оплати придбаної у позивача як виробника за «зеленим тарифом» електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду від 13.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/484/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.03.2025 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через канцелярію суду 07.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 15/1111 від 04.03.2025 року, з доказами надсилання на адресу місцезнаходження позивача, в якому відповідач повідомив про часткову сплату основної заборгованості за Договором в сумі 1 900 198,15 грн., у зв'язку з чим просив закрити провадження у справі у відповідній частині, а також відмовити у задоволенні решти позовних вимог в повному обсязі та зменшити розмір 3% річних до 1,00 грн. (у разі якщо суд дійде до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог). При цьому, заперечуючи проти позовних вимог посилається на існуючий алгоритм розрахунків згідно п. 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641, відповідно до якого обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Оскільки НЕК «Укренеpгo» має заборгованість перед відповідачем за надані послуги згідно Договору № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 року за вересень 2022 року, травень-липень, вересень-жовтень 2023 року, відповідач вважає, що зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК Украйні не виникли.
Також відповідач зазначає, що в частині остаточних розрахунків за період січень, квітень - серпень, жовтень - грудень 2024 року зобов'язання Гарантованого покупця не виникло з огляду на відсутність рішення Регулятора про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у зазначених місцях, а також враховуючи положення пункту 10.4 Порядку № 641, згідно якого гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Додатково у відзиві на позовну заяву відповідач звернув увагу на наявність у позивача заборгованості перед Гарантованим покупцем у сумі 6 545 624,31 грн. з відшкодування вартості небалансу електричної енергії та частки відхилення, а тому, за твердженнями відповідача, в силу положень підпункту 12 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 545 624,31 грн. не підлягають задоволенню, оскільки в Гарантованого покупця були всі правові підстави для зменшення рівня розрахунків з позивачем, а також просив зменшити розмір процентів річних до 1,00 грн., посилаючись на принципи розумності, справедливості та пропорційності та той факт, що відповідач зобов'язаний діяти відповідно до нормативно - правових актів Міністерства енергетики України.
З урахуванням вищенаведеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а також повідомив про здійснення відповідачем часткової оплати електроенергії, відпущеної в серпні, жовні, листопаді, грудні 2024 року, квітні - червні 2023 та вересні 2022 року на загальну суму 1 900 198,15 грн., на підтвердження чого надано відповідні платіжні інструкції, та просив закрити провадження у справі у відповідній частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» 1 900 198,15 грн. основного боргу згідно п. 2 ч. 1 ст. 2321 ГПК України.
В свою чергу, через систему "Електронний суд" 12.03.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив б/н від 11.03.2025 року, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136), регулюють розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець", не звільняють Державне підприємство "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару, а також не змінюють обов'язку Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При цьому на час воєнного стану на Державне підприємство "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, відтак, як наголошує позивач, відсутні будь - які обмеження щодо розміру виплат, передбачених п. 10.1 Порядку № 641.
Окрім цього, у відповіді на відзив позивач повідомив про сплату відповідачем після відкриття провадження у справі на рахунок позивача 1 900 198,15 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними інструкціями, отже на даний момент предмет спору в частині стягнення 1 900 198,15 грн. основного боргу відсутній, у зв'язку з чим позивач просив закрити провадження у справі у відповідній частині.
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 13.03.2025 року за усним клопотанням представника відповідача протокольною ухвалою оголошено перерву до 10.04.2025 року.
Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 31.03.2025 року від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ЕНЕРГО" надійшла заява б/н від 31.03.2025 року про проведення судового засідання 10.04.2025 року та всіх наступних судових засідань у справі № 910/484/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 року задоволено заяву представника позивача про участь у судових засіданнях у справі № 910/484/25 в режимі відеоконференції.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" 18.03.2025 представником відповідача подані заперечення б/н від 18.03.2025 року на відповідь на відзив, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, в яких відповідач просить здійснювати розгляд справи з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки доводи позивача дублюються з тими, що наведені в позовній заяві. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/484/25 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 15.05.2025 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» представником позивача 13.05.2025 року подані додаткові пояснення б/н від 13.05.2025 року, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в яких позивач посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 01.09.2021 року у справі № 910/13034/20 та від 14.09.2021 року у справі № 910/7256/20, згідно якої недодержання НЕК «Укренерго» своїх обов'язків не є підставою для звільнення Гарантованого покупця від виконання зобов'язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідно до договору, зазначив про наявність права на своєчасне та повне отримання коштів за відпущену електричну енергію згідно Договору, а також наголосив на оприлюдненні відповідних постанов НКРЕКП про затвердження вартості послуги за липень, квітень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, січень, травень, червень 2024 року, лютий 2025 року, та завернув увагу на обставинах прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 16.07.2021 року у справі № 640/4069/21, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2022року, про визнання протиправним і нечинним підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.05.2025 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 12.06.2025 року.
Судом повідомлено, що представником відповідача через систему «Електронний суд» 12.06.2025 року подано клопотання б/н від 12.06.2025 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, з доказами надсилання до електронного кабінету іншої сторони, в якому відповідач повідомляє про здійснення після подання відзиву на позовну заяву часткової оплати електроенергії, відпущеної ТОВ «Імперіал Енерго» в січні, квітні - липні, жовтні, грудні 2024 року в загальному розмірі 2 072 930,90 грн., на підтвердження чого надано копії відповідних платіжних інструкцій, та просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» 2 072 930,90 грн. боргу. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.06.2025 року з метою надання позивачу можливості підготовки заяви про відмову від позовних вимог в частині, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 26.06.2025 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» представником позивача 25.06.2025 року подано заяву б/н від 25.06.2025 року про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач просить суд на підставі ст. 191, п.4 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі № 910/484/25 в частині стягнення з відповідача 3 769 341,25 грн. заборгованості, 25 483,07 грн. процентів річних та 105 233,13 грн. втрат від інфляції у зв'язку з відмовою від частини позовних вимог, долучити до матеріалів справи розрахунки грошових зобов'язань за червень - листопад 2024 року та стягнути з ДП «Гарантований покупець» на користь позивача 15 478 048,91 грн. заборгованості, 11 211,91 грн. процентів річних, 35 341,20 грн. втрат від інфляції та судовий збір в сумі 232 971,88 грн.
Розглянувши в судовому засіданні 26.06.2025 року заяву б/н від 25.06.2025 року представника позивача про відмову від частини позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
При цьому у відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь - якій стадії судового процесу.
Поряд із цим згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Як визначено в ч. 5 ст. 191 ГПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 191 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
В свою чергу, наслідком відмови позивача від позову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України є закриття провадження у справі.
Поряд із цим суд наголошує, що за приписами ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; наявність рішення про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позовних вимог не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Наразі, роз'яснені судом згідно ст. 191 ГПК України в судовому засіданні 26.06.2025 року наслідки відмови від позовних вимог відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України представнику позивача зрозумілі.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та перевіривши повноваження представника позивача на відмову від позову в частині, враховуючи вимоги ст. 191 ГПК України, а також беручи до уваги той факт, що заява про відмову від позову в частині подана позивачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Енерго" після відкриття провадження у справі, та оскільки дана заява позивача не суперечить чинному законодавству і не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд доходить висновку про прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення 3 769 341,25 грн. заборгованості, 25 483,07 грн. процентів річних та 105 233,13 грн. втрат від інфляції, у зв'язку з чим закриває провадження у справі у відповідній частині на підставі п. 4 ч.1 ст.231 ГПК України, подальший розгляд справи здійснюється в межах решти заявлених позовних вимог, а саме 15 478 048,91 грн. основного боргу, 11211,91 грн. процентів річних та 35 341,20 грн. втрат від інфляції.
При цьому, враховуючи процесуальну неможливість прийняття судом на стадії розгляду справи по суті нового розрахунку процентів річних та втрат від інфляції з періодом нарахування до 25.06.2025 року, розгляд позовних вимог в частині процентів річних та втрат від інфляції здійснюється з урахуванням первісного розрахунку, поданого разом з позовною заявою.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.06.2025 року представник позивача подав клопотання б/н від 26.06.2025 року про долучення до матеріалів справи копії касаційної скарги ДП «Гарантований покупець» від 27.05.2025 року у справі № 910/11212/24 в аналогічній справі. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.06.2026 року з метою надання представнику позивача можливості ознайомлення з наданими представником відповідача матеріалами судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 10.07.2025 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 08.07.2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подані пояснення б/н від 08.07.2025 року у справі № 910/484/25, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в яких позивач з урахуванням наданих відповідачем доказів щодо розгляду справи № 910/11212/24 зазначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами, а також наголошує на рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі № 640/4069/21. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 10.07.2025 року та 14.08.2025 року судом протокольними ухвалами оголошено перерви до 14.08.2025 року та 10.09.2025 року відповідно, зокрема, до оприлюднення результату розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи № 910/11212/24.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.09.2025 року, з метою надання сторонами пояснень щодо суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 14.08.2025 року у справі № 910/6904/24 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 24.09.2025 року.
Так, до початку судового засідання через систему «Електронний суд» представником відповідача 17.09.2025 року подані додаткові пояснення б/н від 17.09.2025 року, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, в яких відповідач зазначив, що право відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення за своєю природою є оперативно-господарською санкцією, а також представником позивача 24.09.2025 року - пояснення у справі № 910/484/25 б/н від 24.09.2025 року, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в яких позивач просить задовольнити позов та зазначає, що спірний Договір між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «ІМПЕРІАЛ ЕНЕРГО» укладений на підставі типового договору, який не містить оперативно-господарських санкцій у зв'язку з несплатою вартості небалансів, відтак встановлення таких санкцій можливо виключно шляхом внесення Регулятором відповідних змін виключно до Типового договору.
Вказані пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.09.2025 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 25.09.2025 року.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті станом на 25.09.2025 року до суду не надходило.
У судове засідання з розгляду справи по суті 15.05.2025 року з'явився уповноважений представники позивача, уповноважений представник позивача - не з'явився.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 12.06.2025 року, 26.06.2025 року, 10.07.2025 року, 14.08.2025 року, 10.09.2025 року, 24.09.2025 року та 25.09.2025 року уповноважений представник позивача брав участь в режимі відеоконференції.
Уповноважений представник відповідача з'явився в судові засідання з розгляду справи по суті 12.06.2025 року, 26.06.2025 року, 10.07.2025 року, 10.09.2025 року, 24.09.2025 року, 25.09.2025 року, у судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.08.2025 року - брав участь в режимі відеоконференції.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 12.06.2025 року, 26.06.2025 року, 10.07.2025 року, 14.08.2025 року, 10.09.2025 року, 24.09.2025 року та 25.09.2025 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, в тому числі з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог.
Представник відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті 12.06.2025 року, 26.06.2025 року, 10.07.2025 року, 14.08.2025 року, 10.09.2025 року, 24.09.2025 року та 25.09.2025 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, дійсний на час спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до ст. 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону про ринок функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, сприяння розвитку альтернативної та відновлювальної енергетики.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого для відповідного виробника. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Відповідно до частини 6 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Процедура укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом регулюється розділом 2 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
Згідно з частиною 1 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії «Гарантований покупець» Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов'язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року № 455 затверджено Статут ДП «Гарантований покупець», відповідно до п. 5 якого останнє утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 25.06.2019 року № 1217 ДП «Гарантований покупець» видано ліцензію зі здійснення функцій гарантованого покупця.
В свою чергу, в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ЕНЕРГО" є виробником електричної енергії, тобто суб'єктом господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії на підставі ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП від 20.10.2016 року за №1855.
Як встановлено судом за матеріалами справи, між Державним підприємством «Енергортинок» (ДПЕ за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Енерго» (позивач у справі, виробник за «зеленим тарифом» за договором, ВАД) 28 лютого 2017 року укладено Договір № 13129/01 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого виробник за «зеленим тарифом» зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим тарифом», та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
Додатковими угодами № 13130/01 від 28.02.2017 року, № 13676/01 від 20.06.2017 року, № 14478/01 від 30.11.2017 року та №415/01 від 05.07.2019 року до Договору від 28.02.2017 року № 13129/01 сторони внесли зміни до Договору та, зокрема, дійшли згоди в преамбулі Договору замінити слова «Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ) на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.
Також сторонами були укладені Додаткові угоди № 1837/01 від 28.12.2019 року, № 592/01/20 від 23.03.2020 року до Договору, якими вносились зміни до реквізитів сторін та об'єктів виробництва електроенергії.
В свою чергу, згідно п.1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 593/01/20 від 23.03.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал Енерго» (далі - продавець за «зеленим» тарифом) продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Окрім цього Додатковими угодами № 1080/01/201 від 05.03.2021 року, № 2036/07/23 від 13.06.2023 року до Договору сторонами вносились зміни до умов пунктів Договору та Додатковою угодою № 1019/07/24 від 26.01.2024 року до Договору сторони дійшли згоди в преамбулі Договору замінити слова «продавець за «зеленим» тарифом» на слово «продавець» та замінити глави 1-8 Договору главами 1-9 в новій редакції.
Зокрема, згідно п.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1019/07/24 від 26.01.2024 року, продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок).
Статтями 3 - 7 Договору сторони узгодили умови визначення обсягів купівлі - продажу електричної енергії та порядок розрахунків, права, зобов'язання та відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення суперечок та інші умови тощо.
Згідно п. 7.4 Договору якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).
До цього Договору та його додатків (у разі необхідності) можуть бути внесені зміни в разі внесення змін до затвердженої типової форми договору купівлі - продажу електричної енергії між виробником за «зеленим» тарифом та гарантованим покупцем (п. 7.2 Договору).
Вказаний Договір та Додаткові угоди до нього підписані представниками гарантованого покупця та виробника за «зеленим» тарифом та скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Господарський кодекс України).
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Як визначено п. 2.1 Договору, сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП № 308 від14.03.2018 року, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця (п.2.2 Договору).
Згідно п.1.3 Порядку виробник за «зеленим» тарифом - суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зазначеним приписам Закону кореспондують умови п.п.2.3 - 2.5 Договору, згідно яких продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець здійснює продаж гарантованому покупцю електричної енергії відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно п.п. 2.3, 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1019/07/24 від 26.01.2024 року продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.
Так, «зелений» тариф встановлюється НКРЕКП відповідно до Законів України «Про альтернативні джерела енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств, затвердженого постановою НКРЕКП від 02.11.2012 року № 1421, та яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 30 серпня 2019 року №1817 про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок встановлення «зеленого» тарифу).
Зокрема, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 року № 1117, оприлюдненою 12.09.2022 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та лютому - червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 року № 1190, оприлюдненою 21.09.2022 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року.
Постановою НКРЕКП № 473 від 14.03.2023 року, оприлюдненою 15.03.2023 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 30.04.2024 року № 858, оприлюдненою 01.05.2024 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні, лютому та липні - вересні 2023 року.
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 року № 896, оприлюдненою 10.05.2024 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у грудні 2022 року, березні - червні, листопаді та грудні 2023 року.
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 року № 946, оприлюдненою 16.05.2024 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у вересні - листопаді 2022 року та жовтні 2023 року.
Постановою НКРЕКП від 18.12.2024 року № 2146, оприлюдненою 20.12.2024 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у лютому та березні 2024 року.
Постановою НКРЕКП від 21.01.2025 року № 76, оприлюдненою 23.01.2025 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у липні 2024 року.
Постановою НКРЕКП від 11.02.2025 року № 193, оприлюдненою 13.02.2025 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у квітні та серпні 2024 року.
Постановою НКРЕКП від 18.02.2025 року № 247, оприлюдненою 19.02.2025 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у жовтні та листопаді 2024 року.
Постановою НКРЕКП від 25.02.2025 року № 285, оприлюдненою 26.02.2025 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у грудні 2024 року.
Постановою НКРЕКП від 11.03.2025 року № 378, оприлюдненою 12.03.2025 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у січні 2025 року.
Постановою НКРЕКП від 08.04.2025 року № 529, оприлюдненою 10.04.2025 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у січні, травні та червні 2024 року та лютому 2025 року.
У відповідності до п.п.3.1 - 3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1019/07/24 від 26.01.2024 року обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають прав за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку.
Згідно Глави 10 Порядку правовідносини між позивачем та відповідачем за Договором додатково регулюються вказаними пунктами.
Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Зокрема, згідно п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Згідно з п. 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Як встановлено судом за матеріалами справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, на виконання умов Договору позивачем вироблено та продано, а гарантованим покупцем придбано електричну енергію в жовтні 2021 року, січні 2022 року - грудні 2024 року на загальну суму 77 157 840,40 грн., на підтвердження чого між сторонами було складено та підписано без зауважень відповідні акти купівлі-продажу електроенергії та акти коригування до актів купівлі - продажу електроенергії за липень, серпень, грудень 2022 року, грудень 2024 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Факт продажу продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії та прийняття її відповідачем згідно спірного Договору на вказану суму відповідачем не заперечувався.
При цьому обґрунтованих заперечень щодо факту отримання, обсягів проданої продавцем за «зеленим» тарифом та купленої відповідачем електроенергії та її вартості, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаних актах купівлі - продажу електроенергії з боку відповідача як покупця не надано.
За таких обставин, суд доходить висновку, що ТОВ "Імперіал Енерго" як виробником/продавцем за «зеленим» тарифом виконано прийняті на себе зобов'язання з продажу електричної енергії, виробленої об'єктом електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за винятком обсягу електроенергії, необхідного для власних потреб, відповідачу у відповідності до умов Договору в обсягах та на суми, зазначені в актах купівлі - продажу електричної енергії, з урахуванням актів коригування, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача як продавця (виробника) за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
За змістом ч.ч.4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до п.10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
У п. 10.4 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) зазначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Згідно п. 12.5 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Суд зазначає, що з 26.01.2024 року Порядок діє у новій редакції відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 року № 178 та відповідно до пункту 10.4 Порядку гарантований покупець здійснює купівлю відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії відповідно до положень цього Порядку та договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Згідно з п. 11.4 Порядку (в редакції, яка діяла після 26.01.2024 року) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за зеленим тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати електричної енергії, виробленої продавцем/виробником за «зеленим» тарифом, за Договором в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу, за умовами п. 4.1 Договору продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Пунктом 5.5.1 Договору та п. 4.5. Додаткової угоди № 415/01 від 05.07.2019 року до договору від 28.02.2017 № 13129/01; п. 4.5. Додаткової угоди № 593/01/20 від 23.03.2020 року до Договору визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Також згідно п. 4.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 10109/07/24 від 26.01.2024 року гарантований покупець зобов'язаний здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку; своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.
Згідно приписів п.2 ч.3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як встановлено судом, сторони погодили, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, формування актів купівлі - продажу електричної енергії здійснюється відповідно до глави 10 Порядку (глави 11 Порядку після 26.01.2024 року).
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони керуючись принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на положення п. 10.4 Порядку або главу 6 Порядку № 2804.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 07.04.2023 року у справі № 910/15867/21, від 21.06.2024 року у справі № 910/4439/23, від 10.09.2025 року у справі № 910/17727/23.
При цьому оскільки Регулятор затвердив розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у спірні місяці, після 24.01.2024 року слід керуватися редакцією Порядку № 641 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 24.01.2024 року № 178, позаяк у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Враховуючи вищевикладене, в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.10.4 Порядку (до 26.01.2024 року) та п. 11.4 Порядку (після 26.01.2024 року), п.3.3 Договору та ст.530 Цивільного кодексу України строк виконання грошового зобов'язання відповідача по розрахунку в обсязі 100% за придбану у позивача в жовтні 2021 року, січні 2022 року - грудні 2024 року в рамках виконання Договору електричну енергію за «зеленим» тарифом є таким, що настав.
Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення зазначених умов Договору відповідачем оплата проданої позивачем як продавцем/виробником за «зеленим» тарифом електричної енергії за період жовтень 2021 року, січень 2022 року - грудень 2024 року в повному обсязі проведена не була, оскільки внаслідок часткової оплати в сумі 57 920 785,71 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень та платіжних інструкцій, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 19 237 054,69 грн.
Заперечень щодо факту та розміру здійсненої оплати від відповідача до суду не надходило.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати електричної енергії за Договором та з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 21.11.2024 року №45 щодо сплати заборгованості за Договором в сумі, яка утворилась станом на 20.11.2024 року в розмірі 21 845 133,73 грн. Копія претензії наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в ціни лист від 25.11.2024 року, накладної № 6023601801495 від 25.11.204 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6023601801495, згідно якого претензія отримана відповідачем 27.11.2024 року.
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Імперіал Енерго» як продавцю/виробнику електричної енергії за «зеленим» тарифом грошових коштів в сумі 19 237 054,69 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Державного підприємства «Гарантований покупець» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 13129/01 від 28.02.2017 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
При цьому, як встановлено судом, відповідачем під час розгляду справи було здійснено оплату основного боргу в сумі 3 769 341,25 грн., а саме платіжними інструкціями № 441659 від 14.01.2025 року за відпущену у грудні 2024 року електроенергію в сумі 164 899,29 грн., № 449 551 від 31.01.2025 року за відпущену в червні 2023 року електроенергію в сумі 220 796,24 грн., № 447015 від 31.01.2025 року за відпущену в травні 2023 року електроенергію в сумі 566 777,97 грн., № 446167 від 31.01.2025 року за відпущену в квітні 2023 року електроенергію в сумі 60 446,15 грн., № 448701 від 31.01.2025 року за відпущену в жовні 2023 року електроенергію в сумі 115 268,91 грн., № 452 837 від 20.02.2025 року за відпущену в вересні 2022 року електроенергію в сумі 37 862,20 грн., № 453483 від 24.02.2025 року за відпущену в серпні 2024 року електроенергію в сумі 42 055,00 грн., № 456118 від 26.02.2025 року за відпущену в листопаді 2024 року електричну енергію в сумі 58 447,97 грн., № 455316 від 26.02.2025 року за відпущену в серпні 2024 року електроенергію в сумі 429 856,62 грн., № 457849 від 28.02.2025 року за відпущену в жовтні 2024 року електроенергію в сумі 203 787,80 грн., № 474625 від 25.04.2025 року за відпущену в січні 2024 року електроенергію в сумі 201 179,96 грн., № 458852 від 11.03.2025 року за відпущену в квітні 2024 року в сумі 479 802,87 грн., № 475522 від 25.04.2025 року за відпущену в травні 2024 року електроенергію в сумі 50 666,28 грн., № 479975 від 19.05.2025 року за відпущену в травні 2024 року електроенергію в сумі 246 017,87 грн., № 483709 від 09.06.2025 року за відпущену в червні 2024 року електроенергію в сумі 162 822,50 грн., № 461418 від 12.03.2025 року за відпущену в липні 2024 року електроенергію в сумі 166 496,14 грн., № 469587 від 07.04.2025 року за відпущену в липні 2024 року електроенергію в сумі 249 667,31 грн., № 468446 від 01.04.2025 року за відпущену в липні 2024 року електроенергію в сумі 9 367,26 грн., № 464967 від 24.03.2025 року за відпущену в липні 2024 року електроенергію в сумі 247 876,06 грн., № 459792 від 11.03.2025 року за відпущену в жовтні 2024 року електроенергію в сумі 43 090,54 грн., № 460600 від 11.03.2025 року за відпущену в грудні 2024 року електроенергію в сумі 12 156,31 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим позивач шляхом подання заяви б/н від 25.06.2025 року відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3 769 341,25 грн. основного боргу, 25 483,07 грн. процентів річних та 105 233,13 грн. втрат від інфляції та така відмова прийнята судом в судовому засіданні 26.06.2025 року, провадження у справі в частині стягнення 3 769 341,25 грн. основного боргу, 25 483,07 грн. процентів річних, 105 233,13 грн. втрат від інфляції закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, про що зазначено судом вище.
Поряд із цим, посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що зводяться до оплати виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом, покладені Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641, як на гарантованого покупця, так і на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", а отже оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання та має заборгованість перед відповідачем за Договором № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, що є підставою для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення судом до уваги не приймаються, оскільки за умовами укладеного між сторонами спірного Договору саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом і здійснювати її оплату відповідно до умов такого Договору та законодавства України, в тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641.
Відповідач посилається на обставини прийняття НКРЕКП 25.02.2022 року постанови № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", а також 03.04.2024 року - постанови № 652 "Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332", якою:"1. Абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" викласти у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.".
Проте, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів на підтвердження звернення ДП «Гарантований покупець» до позивача із відповідною заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за Договором у спірні періоди на суму 6 545 624,31 грн. Крім того, відповідач зобов'язаний був вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема, повідомити позивача про таке зменшення, відобразити відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог тощо, тобто відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та згідно яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків.
Отже, оскільки відповідне право згідно абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332 відповідачем фактично не реалізовано, суд дійшов висновку про те, що підстави для зменшення розміру боргу у даній справі на вказану суму відсутні, та зазначає, що права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за договорам за відсутності доказів реалізації зазначеного відповідачем права.
Щодо тверджень відповідача про відсутність зобов'язань Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди 2023-2024 років суд зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення № 507)).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи по суті діє воєнний стан.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано Накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.
Згідно з Наказом № 140 Державне підприємство "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку № 641 та з урахуванням таких положень:
- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 Наказу № 140);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 Наказу № 140);
- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 Наказу № 140).
Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу № 140 запроваджено Наказом № 206 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).
Крім того, відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», від 14 березня 2022 року №133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17 травня 2022 року №341 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану Міністерством енергетики України прийнято Наказ «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» від 15.06.2022 №206, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 червня 2022 року за №692/38028, згідно якого Державне підприємство "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державного підприємства "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку № 641 та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:
- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);
- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом" для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.
У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).
При цьому згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 в наведених вище Наказах № 140, № 206: мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець"; Накази не звільняють Державне підприємство "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару; Накази не змінюють обов'язку Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці; на час воєнного стану на Державне підприємство "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Як додатково зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, метою Наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану. Отже Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об'єднана палата у постанові від 21.06.2024 року у справі № 910/4439/23 виснувала, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Разом з цим, об'єднана палата наголошує на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у наказах № 140 та № 206.
Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках Державного підприємства "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Поряд з цим, об'єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
Окрім цього, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої від позивача у жовтні 2021 року - грудні 2024 року.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в повному обсязі у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам (з урахуванням здійсненого після відкриття провадження погашення в сумі 3 769 341,25 грн.) та на момент прийняття рішення доказів оплати решти вартості електричної енергії на зальну суму 15 467 713,44 грн. (19 237 054,69 грн. - 3 769 341,25 грн.) відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у вказаній сумі.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати продавцю за «зеленим» тарифом у строк, визначений умовами Договору та Порядку, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано та пред'явлено до стягнення проценти річних 11 211,91 грн. процентів річних за період 16.07.2024 року - 13.01.2025 року та 35 341,20 грн. втрат від інфляції за період серпень 2024 року - листопад 2024 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку, позаяк відповідач заперечує проти позовних вимог в цілому.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються пені, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як встановлено судом та зазначалось вище, строк виконання відповідачем зобов'язань зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом за спірні періоди червень - листопад 2024 року, за які здійснене позивачем нарахування процентів річних та втрат від інфляції, визначається з урахуванням строків, встановлених п. 11.4 Порядку № 641, в редакції, чинній з 26.01.2024 року, тобто з урахуванням затвердження та оприлюднення після 26.01.2024 року Постанов НКРЕКП №№ 529, 76, 193, 2418, 247, відтак, визначений позивачем період нарахування процентів річних та втрат від інфляції з 16.01.2024 року по 13.01.2025 року не відповідає граничним строкам виконання зобов'язань, з урахуванням дат оприлюднення відповідних постанов НКРЕКП, за виключенням періоду 07.01.2025 року - 13.01.2025 року прострочення оплати за вересень 2024 року в сумі 31 751,00 грн.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору, в межах визначеного позивачем в позовній заяві періоду прострочення, становить 18,27 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 18,27 грн. процентів річних.
В свою чергу, враховуючи порядок нарахування втрат від інфляції, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці, отже, приймаючи до уваги визначений судом в межах зазначених позивачем в розрахунку дат період прострочення відповідача з оплати за вересень 2024 року - 07.01.2025-13.01.2025 року, який складає менше місяця, нарахування інфляційних за цей період неможливе, відтак, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення втрат від інфляції.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру процентів річних до 1,00 грн. з посиланням на принципи розумності, справедливості та пропорційності суд зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Таким чином наведеними нормами статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшувати розмір заявлених до стягнення сум неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд звертає увагу, що ні у вище зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Отже, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18).
В свою чергу, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, з огляду компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Суд наголошує на вищезазначеній нормі ст. 42 ГК України щодо визначення господарської діяльності відповідача, в процесі реалізації якої було укладено спірний Договір, як підприємницької, а отже такої, що зумовлює певні пов'язані з нею ризики.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених процентів річних, які нараховують за неналежне виконання стороною свої зобов'язань, кореспондується із обов'язком сторони, до якої така міра відповідальності застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
В свою чергу, судом враховано вищенаведені висновки про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині процентів річних, розмір яких є незначним, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для зменшення нарахованих процентів річних.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, зважаючи на сплату відповідачем основної суми боргу в розмірі 3 769 341,25 грн., 25 483,07 грн. процентів річних, 105 233,13 грн. втрат від інфляції, у зв'язку з чим позивач відмовився від позовних вимог у відповідній частині та провадження у справі закрито, суд доходить висновку, що вимоги позивача в решті позовних вимог підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що з урахуванням часткового погашення основного боргу та відмови позивача від частини позовних вимог під час ухвалення рішення по суті було вирішено питання лише в частині основного боргу, процентів річних та інфляційних втрат, тому відповідно до приписів частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині пропорційно розміру їх задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 191, п. 4 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 3 769 341,25 грн. основного боргу, 25 483,07 грн. процентів річних, 105 233,13 грн. втрат від інфляції.
2. Провадження у справі № 910/484/25 в частині стягнення 3 769 341,25 грн. основного боргу, 25 483,07 грн. процентів річних, 105 233,13 грн. втрат від інфляції закрити.
3. Позовні вимоги задовольнити частково.
4. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Петлюри Симона, 27, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ ЕНЕРГО» (буд. 1Г, приміщення 1, м-н Діброва, м.Новодністровськ, Дністровський р-н, Чернівецька обл., 60236, код ЄДРПОУ 37610502) 15 467 713,44 грн. основного боргу, 18,27 грн. процентів річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 185 612,78 грн.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2026 року.
Суддя А.М.Селівон