номер провадження справи 17/28/26
17.04.2026 Справа № 908/277/26
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/277/26
за позовною заявою: акціонерного товариства “Укрнафта», 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС», 69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна/Академика Амосова, буд. 1/32, приміщення 2
про стягнення 65 749,20 грн
05.02.26 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 05.02.26 акціонерного товариства “Укрнафта» (далі АТ “Укрнафта») до товариства з обмеженою відповідальністю “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС» (надалі ТОВ “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС») про стягнення пені за договором про закупівлю товару від 27.06.25 № 13/3229-МТР/25 у розмірі 65 749,20 грн.
05.02.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/277/26 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 10.02.26 судом позовну заяву АТ “Укрнафта» за вих. від 05.02.26 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій (до якої):
- зазначити повну юридичну адресу (місцезнаходження) відповідача;
- зазначити інформацію щодо наявності чи відсутності у сторін зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;
- надати докази поставки товару на суму 459 600,00 грн згідно договору про закупівлю товару від 27.06.25 № 13/3229-МТР/25.
11.02.26 до суду в системі “Електронний суд» надійшла заява за вих. від 11.02.26 про усунення недоліків, в якій позивачем (представником позивача) усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 10.02.26.
Ухвалою від 16.02.26 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/277/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 17.04.26 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 05.02.26 зазначив, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю товару від 27.06.25, № 13/3229-МТР/25 не здійснив вчасно поставку товару, а саме трансформаторів. У відповідності до п. 8.2. Договору сторони погодили відповідальність, яка яка настає, зокрема, за неналежне виконання умов договору. Вказаним пунктом встановлено відповідальність у формі штрафу та пені за несвоєчасне постачання постачальником товару на адресу покупця. Зокрема, у разі прострочення Постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару Покупець має право нарахувати Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково нарахувати штраф у розмірі 7% від вказаної вартості, які Постачальник зобов'язаний сплатити. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання. Ненадання разом з Товаром супровідних документів, передбачених Технічною специфікацією, є порушенням строків поставки Товару. АТ «УКРНАФТА» на адресу ТОВ «ТД Східний Експрес» було надіслано лист за вих. від 22.10.25 № 01/01/13/10/28/02 02/01/17296 з вимогою про сплату пені. Вказаний лист залишився без відповіді з боку Постачальника. А тому, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені за договором про закупівлю товару від 27.06.25 № 13/3229-МТР/25 у розмірі 65 749,20 грн.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли (не надано).
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Ухвала суду від 16.02.26 про відкриття провадження у справі № 908/277/26 доставлена до електронного кабінету відповідача - 16.02.26 (18:58), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/277/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.06.25 між товариством з обмеженою відповідальністю “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС» (Постачальник) та публічним акціонерним товариством “Укрнафта» (Покупець) укладено договір про закупівлю товару № 13/3229-МТР/25 (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, предмет закупівлі: Трансформатор підвищуючий трифазний масляний (Товар). На умовах цього Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що номенклатура, кількість, ціна Товару визначені у Специфікації до даного Договору, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною (Специфікація).
Згідно із п. 3.1. Договору, ціна Товару в Договорі визначається в національній валюті України та вказується у Специфікації.
У відповідності до п. 3.3. Договору, загальна ціна Договору становить - 3 223 000,00 грн, ПДВ (20 %) - 644 600,00 грн, разом з ПДВ - 3 867 600,00 грн.
Строк поставки, умови поставки (у т.ч. які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020»), орієнтовне місце поставки, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів визначаються в Технічній специфікації. Про точне місце поставки Товару Покупець письмово повідомляє Постачальника не пізніше ніж за 5 робочих днів до строку поставки, визначеного Договором (п. 5.1. Договору).
Пунктом 5.2. Договору визначено, що строк поставки Товару зазначається у Технічній специфікації, вказаний з урахуванням періоду, необхідного для здійснення вхідного контролю (якщо такий період передбачено умовами Технічної специфікації) / приймання по кількості та/або якості, що складає 90 (дев'яносто) календарних днів.
Відповідно до п. 5.5. Договору, датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидентом України) або акту приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України). Підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі здійснюється Покупцем після приймання за кількістю та якістю (у тому числі після зняття усіх зауважень) та здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачено умовами Технічної специфікації).
Згідно із п. 5.6. Договору, право власності на Товар переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидентом України) або акту приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України) згідно з умовами даного Договору. При цьому, товарно-транспортні накладні та інші товарно-супровідні документи не є документами, що свідчать про прийом Товару за кількістю та якістю.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 8.1. Договору).
У відповідності до п. 8.2. Договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару Покупець має право нарахувати Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково нарахувати штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості, які Постачальник зобов'язаний сплатити. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання. Ненадання разом з Товаром супровідних документів, передбачених Технічною специфікацією, є порушенням строків поставки Товару.
Пунктом 11.1. Договору визначено, що Сторони дійшли згоди, що всі спори (розбіжності), які можуть виникнути при виконанні умов цього Договору, повинні вирішуватися шляхом взаємних переговорів.
Згідно із п. 11.2. Договору, у разі недосягнення Сторонами згоди шляхом переговорів, усі спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку в судах України відповідно до чинного законодавства України. У випадку, якщо Постачальником є нерезидент України, спори розглядаються Господарським судом м. Києва. Правом, яке регулює цей Договір, є матеріальне право України.
Відповідно до п. 11.3. Договору, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, Сторони досягли згоди про таку зміну строків позовної давності за вимогами, що пов'язані з виконанням цього Договору:
- строк позовної давності до вимог Покупця у зв'язку із поставкою Товару неналежної якості та іншими недоліками Товару складає 3 роки із дня встановлення Покупцем факту поставки Товару неналежної якості (наявних недоліків);
- строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу, пені складає 3 роки.
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання Договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.25, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором (п. 12.1. Договору).
Пунктом 12.2. Договору визначено, що закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі Сторін Договору від виконання своїх зобов'язань за Договором та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору.
У відповідності до п. 12.3. та п. 12.4. Договору, у разі, укладання Договору у формі електронного документу, останній є оригіналом електронного документу після його підписання Сторонами у порядку, визначеному Договором. У разі, укладення Договору у формі електронного документу, Постачальник підтверджує, що:
- виражає волевиявлення укласти Угоду про впровадження між Сторонами електронного документообігу (Угода про електронний документообіг) в порядку, встановленому ст. 634 ЦК України;
- в повній мірі ознайомився з текстом Угоди про електронний документообіг, оприлюдненої на веб-сайті: https://www.ukrnafta.com/ugodapryiednannya, приймає її умови, зобов'язується її виконувати і підтверджує набрання нею чинності для Сторін з дати приєднання до Угоди про електронний документообіг (дати підписання Договору).
Згідно із Специфікацією (Додаток № 1 до Договору):
- загальна вартість Товару, що постачається за цією Специфікацією складає 3 223 000,00 грн, ПДВ (20 %) - 644 600,00 грн, разом з ПДВ - 3 867 600,00 грн;
- партією товару є: обсяг Товару визначений відповідною видатковою накладною або актом приймання-передачі Товару;
- строки оплати Товару (партії Товару): 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидентом України) або акту (-ів) приймання передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України).
Відповідно до Технічної специфікації, інформації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (Додаток № 2 до Договору):
- умови поставки Товару (ІНКОТЕРМС-2020): DDP склад призначення для резидентів, DAP- склад призначення для нерезидентів. Транспортні витрати по доставці товару в місце призначення (при умовах поставки DDP/DAP) включені в ціну товару (п. 1);
- строк поставки Товару: протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору (п. 2).
У відповідності до:
- видаткової накладної № 336 від 06.10.25, товар на загальну суму 3 408 000,00 грн було поставлено відповідачем позивачу 09.10.25;
- видаткової накладної № 335 від 06.10.25, товар на загальну суму 459 600,00 грн було поставлено відповідачем позивачу 14.10.25, про що свідчать підписи отримувача товару.
22.10.25 АТ “Укрнафта» на адресу ТОВ “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС» було надіслано вимогу за вих. від 22.10.25 № 01/01/13/10/28/02 02/01/17296 щодо сплати штрафних санкцій за договором від 27.06.25 № 13/3229-МТР/25, в якій вимагало в останнього здійснити оплату штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 65 749,20 грн. Вказана вимога залишилась без відповіді з боку відповідача
Не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо вчасної поставки товару за договором про закупівлю від 27.06.25 № 13/3229-МТР/25 стало підставою для звернення позивачем до суду щодо стягнення штрафних санкцій.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із положеннями ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 ЦК України.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Між сторонами склались господарські правовідносини на підставі укладеного між ними договору про закупівлю товару від 27.06.25 № 13/3229-МТР/25, який є договором купівлі продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вже зазначалося судом, строк поставки, умови поставки (у т.ч. які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020»), орієнтовне місце поставки, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів визначаються в Технічній специфікації. Про точне місце поставки Товару Покупець письмово повідомляє Постачальника не пізніше ніж за 5 робочих днів до строку поставки, визначеного Договором (п. 5.1. Договору).
Пунктом 5.2. Договору визначено, що строк поставки Товару зазначається у Технічній специфікації, вказаний з урахуванням періоду, необхідного для здійснення вхідного контролю (якщо такий період передбачено умовами Технічної специфікації) / приймання по кількості та/або якості, що складає 90 (дев'яносто) календарних днів.
Відповідно до п. 5.5. Договору, датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидентом України) або акту приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України). Підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі здійснюється Покупцем після приймання за кількістю та якістю (у тому числі після зняття усіх зауважень) та здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачено умовами Технічної специфікації).
Відповідно до п. 2 Технічної специфікації, інформації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (Додаток № 2 до Договору), строк поставки Товару: протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.
Отже, у відповідності до п. 2 Додатка № 2 до Договору, товар за вказаним Договором мав бути поставлений відповідачем позивачу по 25.09.25 включно (27.06.25 (дата підписання договору) + 90 днів).
У відповідності до:
- видаткової накладної № 336 від 06.10.25, товар на загальну суму 3 408 000,00 грн було поставлено відповідачем позивачу 09.10.25;
- видаткової накладної № 335 від 06.10.25, товар на загальну суму 459 600,00 грн було поставлено відповідачем позивачу 14.10.25, про що свідчать підписи отримувача товару.
Підсумовуючи вищенаведене, відповідач свого обов'язку щодо вчасної поставки Товару позивачу обумовленого у Договорі не виконав та поставив товар з простроченням терміну, а саме:
- за видатковою накладною № 336 від 06.10.25 (поставлено товар 09.10.25) на 13 днів;
- за видатковою накладною № 335 від 06.10.25 (поставлено товар 14.10.25) на 18 днів.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару Покупець має право нарахувати Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково нарахувати штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості, які Постачальник зобов'язаний сплатити. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання. Ненадання разом з Товаром супровідних документів, передбачених Технічною специфікацією, є порушенням строків поставки Товару.
Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до суду позов щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за Договором про закупівлю товару від 27.06.25 № 13/3229-МТР/25.
Разом з тим, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних штрафних санкцій.
У відповідності до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2. ст. 551 ЦК України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.10 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Позивачем нараховано пеню за поставку товару з простроченням, що відповідає чинному законодавству України та умовам Контракту від 10.12.19 № 233UA-12/19.
Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем у позовній заяві за вих. від 05.02.26, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано не зовсім вірно.
А саме:
- згідно з видатковою накладною від 06.10.25 № 336, товар поставлено 09.10.25, а не по 25.09.25 включно, як того передбачають умови договору. Тобто, протермінування поставки товар є 13 днів: 3 408 000,00 грн (сума видаткової накладної) х 0,1 % (відсоток пені за п. 8.2. Договору) х 13 днів = 44 304,00 грн;
- згідно з видатковою накладною від 06.10.25 № 335, товар поставлено 14.10.25, а не по 25.09.25 включно, як того передбачають умови договору. Тобто, протермінування поставки товар є 18 днів: 459 600,00 грн (сума видаткової накладної) х 0,1 % (відсоток пені за п. 8.2. Договору) х 18 днів = 8 272,80 грн.
Загальна сума пені за видатковими накладними від 06.10.25 № 335 та № 366 повинна становити 52 576,80 грн.
А тому, як наслідок, судом частково задовольняється позовна вимога позивача щодо стягнення пені за договором про закупівлю товару від 27.06.25 № 13/3229-МТР/25 у розмірі 52 576,80 грн.
В іншій частині вимог щодо стягнення пені (штрафних санкцій) судом відмовляється через недоведеність та необґрунтованість.
Таким чином, судом задовольняються позовні вимоги частково.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.
Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС» (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна/Академика Амосова, буд. 1/32, приміщення 2, код ЄДРПОУ 37408149) на користь акціонерного товариства “Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) - 52 576 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн 80 коп. пені та 2 128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн 86 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.04.26.
Суддя В.Л. Корсун