номер провадження справи 7/14/26
20.04.2026 Справа № 908/372/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/372/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» (69126, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 161, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38700172)
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661)
про стягнення коштів.
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 16.02.2026 (зареєстровано в канцелярії суду вх.№ 493/08-07/26 від 17.02.2026) звернулось із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» заборгованості у розмірі 133403,86грн, що складається з 77553,71грн основного боргу, 9 408,43 грн трьох відсотків річних, 46 441,72 грн інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.02.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/372/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 18.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/372/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з даними підсистеми Електронний суд ЄСІКС відповідач має зареєстрований електронний кабінет.
Ухвала суду від 18.02.2026 про відкриття провадження у справі № 908/372/26 була надіслана відповідачу до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 18.02.2026.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
У системі «Електронний суд» 25.02.2026 (зареєстровано в канцелярії суду вх.№ 4207/08-08/26 від 25.02.2026) відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення щодо заявлених вимог та просить суд урахувати їх при розгляді справи по суті.
Позивачем у системі «Електронний суд» 26.02.2026 сформовано відповідь на відзив (зареєстровано в канцелярії суду вх.№ 4422/08-08/26 від 27.02.2026). Позивач підтримав позовні вимоги повністю та заперечив проти викладених у відзиві обставин.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 20.03.2026 сплинув тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 20.04.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Стислий виклад позицій учасників страви.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» заборгованості у розмірі 133403,86грн, що складається з 77553,71грн основного боргу, 9 408,43 грн трьох відсотків річних, 46 441,72 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 19073-2018 від 01.03.2018, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 510, 525, 526, 610, 611, 625, 854, 879 Цивільного кодексу України.
Відповідач щодо позову заперечив та зазначив, що роботи виконувалися на промисловому майданчику ВП ЗАЕС у м. Енергодарі, яке з 04.03.2022 знаходиться в тимчасовій окупації військ рф і доступ до усіх документів, у т.ч. за договором, на підставі якого заявлено позовні вимоги, на теперішній час є тимчасово обмеженим.
Указує на те, що правовідносини Позивача та Відповідача з 04.03.2022 регулюються спеціальним Законом України, а саме, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється (п. 6 ст. 13 Закону). Позивач - ТОВ «НМВП «Електропівденмонтаж» 06.06.2025 змінив податкову адресу та місцезнаходження, перереєструвавшись на підконтрольній Україні території, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 161 офіс 10, про що внесені відповідні зміни у ЄДРПОУ. Отже, за період з 04.03.2022 по 06.06.2025 з боку Відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку із встановленою спеціальним Законом України забороною на здійснення розрахунків.
Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів реєстрації Позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, із чим пункт 2.2 договору пов'язує строк для оплати відповідачем частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ. Позивач не довів факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН на суму ПДВ - 12 925,52 грн, яка входить до загальної суми позову за виконані роботи за Довідкою № 573 від 15.12.2021. Отже, відповідач вважає, що обов'язок у Відповідача з оплати виконаних робіт на суму ПДВ (12 925,52 грн) не виник.
Ураховуючи викладене, вказує на те, що включення суми ПДВ (12 925,52 грн) до загальної суми позову та нарахування на цю суму 3% річних та інфляційних витрат є безпідставним та необґрунтованим.
Із боку відповідача відсутня вина у порушенні виконання грошового зобов'язання за договором, оскільки на законодавчому рівні встановлена заборона на здійснення господарської діяльності з юридичними особами, місцезнаходження яких є тимчасово окупована територія.
Також зазначив про сплив позовної давності за пред'явленими вимогами.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що окупація міста Енергодар спричинила втрату суб'єктом господарювання, які здійснювали там господарську діяльність, доступу до власного майна, у тому числі первинних документів. Відсутність висловлених відповідачем сумнівів у факті виконаних за договором робіт, у сукупності з іншим, свідчить про більшу вірогідність існування спірної заборгованості, аніж про її відсутність. Договір укладався відповідачем із заздалегідь визначеним підрядником і стосувався робіт, обсяг і зміст яких цьому підряднику був заздалегідь відомим та зрозумілим.
Граничним терміном оплати виконаних за договором робіт спірних відносинах є 31.01.2022. Місто Енергодар було окуповано через місяць та чотири дні від граничної дати оплати.
Реєстрація податкової накладної платником, який використовує касовий метод нарахування ПДВ, здійснюється після зарахування (отримання) коштів за виконані роботи, адже лише після такого отримання у платника виникають податкові зобов'язанняі з ПДВ.
Позивач зазначив, що касовий метод нарахування податку на додану вартість, на відміну від загальної системи, передбачає, що податкові зобов'язання платника виникають лише після отримання від покупця (або замовника) оплати за отриманий товар, роботу чи послуги. Отже, скласти і зареєструвати податкову накладну платник податку, який застосовує касовий метод нарахування ПДВ, може виключно після того, як отримає грошові кошти на рахунок.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідальністю та Товариством з обмеженою «Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» (надалі за текстом - Позивач) 01 березня 2018 року було укладено Договір № 19073-2018 «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м.Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 4. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами) 2 СБ. Пусконалагоджувальні роботи» (надалі за текстом - Договір).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1420 утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661). Вказаною постановою Уряду також встановлено, що акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи акціонерного товариства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (філії, представництва).
Державна реєстрація Акціонерного товариства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відбулася 11 січня 2024 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, у спірних правідносинах Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі за текстом - Відповідач) є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Згідно з п.п.1.1 Договору Позивач (підрядник) зобов'язався за дорученням Відповідача (замовника) виконати роботи за вказаною вище темою, а Відповідач, згідно з п.п.2.2 Договору, - оплатити виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої в установленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 45 днів від дати підписання вказаної довідки.
У грудні 2021 року Позивач виконав на користь Відповідача частину обумовлених Договором робіт на суму 77 553,71 грн, що підтверджується підписаною сторонами 15 грудня 2021 року довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3).
Додатково факт виконання Позивачем підрядних робіт на вказану вище суму та їх прийняття Відповідачем без зауважень підтверджується також актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), також підписаним сторонами 15.12.2021.
Відтак, за умовами Договору Відповідач мав оплатити Позивачеві виконані останнім роботи не пізніше 31 січня 2022 року (перший робочий день після спливу 45-денного строку на оплату).
Позивач у позовній заяві зазначив, що взяті на себе зобов'язання Відповідач не виконав.
Позивач 13 грудня 2022 року звернувся до Відповідача із претензією щодо оплати заборгованості за виконані роботи, в тому числі за Договором № 19073-2018 на суму 77 553,71 грн.
Як зазначає Позивач, Відповідач у відповіді на претензію вих.№ 21-374/28 від 27.01.2023, фактично відмовився від розгляду по суті вимог Позивача, пославшись на «загальновідомі» форс-мажорні обставини, та зазначив, що «претензійні вимоги будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні».
Наведене стало підставою для звернення Позивача до суду.
На час вирішення спору в суді, кошти відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Судом установлено, що в грудні 2021 року Позивач виконав на користь Відповідача частину обумовлених Договором робіт на суму 77 553,71 грн, що підтверджується підписаною сторонами 15 грудня 2021 року довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3).
За умовами Договору Відповідач мав оплатити Позивачеві виконані останнім роботи в не пізніше 31 січня 2022 року (перший робочий день після спливу 45-денного строку на оплату).
Взяті на себе зобов'язання Відповідач не виконав.
Згідно з п. 2.2 договору, оплата виконаних робіт здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої відповідно до розділу 4 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 45 днів від дати підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3).
Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
При застосуванні підрядником касового методу нарахування ПДВ, у випадку відсутності реєстрації підрядником податкової накладної в ЄРПН протягом терміну встановленого п. 201.10 ПК України від дати перерахування грошових коштів Замовником, підрядник на підставі письмової вимоги Замовника повертає грошові кошти в розмірі суми ПДВ. У разі неповернення грошових коштів в розмірі суми ПДВ, Підрядник зобов'язаний сплатити штраф за невиконання такого обов'язку в розмірі суми неповерненого ПДВ.
Довідку про вартість виконаних будівельних робіт підписано між сторонами 15.12.2021. Період - протягом 45 календарних днів з дати підписання довідки припадає на 31.01.2022. Початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання припадає на 01.02.2022.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано доказів належного виконання умов договору підряду щодо оплати виконаних робіт.
Заперечення щодо відсутності обов'язку сплатити кошти суд вважає безпідставними з урахуванням наступного.
З урахуванням статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позову.
Щодо застосування касового методу нарахування податку на додану вартість суд зазначає таке.
Як уже зазначалося, згідно з п. 2.2 договору, оплата виконаних робіт здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої відповідно до розділу 4 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 45 днів від дати підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3).
Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
При застосуванні підрядником касового методу нарахування ПДВ, у випадку відсутності реєстрації підрядником податкової накладної в ЄРПН протягом терміну встановленого п. 201.10 ПК України від дати перерахування грошових коштів Замовником, підрядник на підставі письмової вимоги Замовника повертає грошові кошти в розмірі суми ПДВ. У разі неповернення грошових коштів в розмірі суми ПДВ, Підрядник зобов'язаний сплатити штраф за невиконання такого обов'язку в розмірі суми неповерненого ПДВ.
За загальним правилом, податкові зобов'язання з оплати податку на додану вартість виникають у платника за так званим правилом «першої події» - або в момент відвантаження товару, роботи або послуги на користь покупця (стовно виконаних робіт таким моментом є підписання акту приймання - передачі виконаних робіт), а о в момент отримання оплати за поставлений товар, роботу чи послугу - залежно від того, яка подія настала раніше.
Одночасно із виникненням податкового зобов'язання платника податку (продавець) має скласти та зареєструвати в установленому порядку податкову накладну, на підставі якої у покупця виникає податковий кредит на таку ж саму суму податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 14.1.266 Податкового кодексу України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Касовий метод нарахування податку на додану вартість, на відміну від загальної системи, передбачає, що податкові зобов'язання платника виникають лише після отримання від покупця (або замовника) оплати за отриманий товар, роботу чи послугу.
Таким чином, скласти і зареєструвати податкову накладну платник податку, який застосовує касовий метод нарахування ПДВ, може виключно після того, як отримає грошові кошти на рахунок (або інший спосіб компенсації поставленого товару, роботи, послуги).
Ураховуючи те, що відповідач не перерахував кошти за виконанні роботи, позивач не міг зареєструвати податкову накладну протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПК України.
Посилання на оплату Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, суд вважає безпідставним, оскільки при застосуванні касового методу нарахування податку на додану вартість оформлення такої податкової накладної можливо лише після перерахування замовником усієї суми виконаних робіт визначеної сторонами шляхом підписання Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3). Та лише у разі відсутності реєстрації підрядником податкової накладної в ЄРПН протягом терміну встановленого п. 201.10 ПК України від дати перерахування грошових коштів Замовником, Підрядник на підставі письмової вимоги Замовника повертає грошові кошти в розмірі суми ПДВ. У разі неповернення грошових коштів в розмірі суми ПДВ, Підрядник зобов'язаний сплатити штраф за невиконання такого обов'язку в розмірі суми неповерненого ПДВ.
Щодо неперерахування коштів у зв'язку з реєстрації Позивача на тимчасово окупованій території м. Енергодар суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.
Із 24.02.2022 в Україні через військову агресію рф введений воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року
за № 380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
За даними Переліку Енергодарська міська територіальна громада, до якої входить м. Енергодар, код UA23040110000019947, є тимчасово окупованою з 04.03.2022.
Як було установлено, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт підписано між сторонами 15.12.2021. Період - протягом 45 календарних днів з дати підписання довідки припадає на 31.01.2022. Початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання припадає на 01.02.2022.
Як зазначає Відповідач, ТОВ «НМВП «Електропівденмонтаж» змінило своє місцезнаходження з м. Енергодар на м. Запоріжжя 06.06.2025.
Отже, посилання Відповідача на неможливість перерахування коштів Позивачу за виконанні роботи є безпідставним, оскільки така можливість у відповідача була.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.02.2022 по 16.02.2026 у розмірі 9408,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 46441,72 грн за період з лютого 2022 року по січень 2026 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний характер та не залежить від вини боржника у невиконанні грошового зобов'язання.
За довідкою форми КБ-3 сума виконаних робіт становить 77553,71 грн, отже і нарахування 3% річних та інфляційних повинно відбуватися з урахуванням вказаного розміру заборгованості.
Крім того, настання строку виконання зобов'язання з оплати частини виконаних робіт у розмірі суми ПДВ після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН, не є подією, яка неминуче має настати в силу вимог статті 530 ЦК України, і не є визначеним строком виконання зобов'язання, оскільки залежить від дій та волевиявлення інших осіб - контролюючого податкового органу.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явлених до стягнення сум трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 9408,43 грн та інфляційних втрат у сумі 46441,72 грн, суд установив що пред'явлена до стягнення сума процентів річних розрахована вірно та підлягає задоволенню. Разом із цим, розрахунок інфляційних втрат не співпадає з розрахунком позивача та правильним розміром інфляційних втрат є 46441,70 грн.
Із приводу доводів Відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором, суд зауважує таке.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У ст. 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому ст. 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 у справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18).
Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікат про настання форс-мажорних обставин Відповідачем не надано.
Оркім цього, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зробив правовий висновок, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Відтак, сама по собі війська агресія російської федерації проти України та тимчасова окупація територій не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності форс-мажору покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Підсумовуючи викладене суд зауважує, що настання форс-мажорних обставин, не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов'язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).
Щодо спливу строку позовної давності за заявленими вимогами суд зазначає таке.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на наведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку був зупинений.
Отже, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
При цьому Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025, виключено Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Таким чином, відносно вимог, які суд визнав обґрунтованими, трирічна позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України, на момент подання позову - 16.02.2026, не пропущена, оскільки навіть станом на 01.02.2022 (початок прострочення оплати за договором), вона вже була продовжена у зв'язку з набранням чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX, і в подальшому також продовжена Законом від 15.03.2022 №2120-IX (набрав чинності 17.03.2022), а також зупинена (Законом від 08.11.2023 №3450-IX (набрав чинності 30.01.2024), до 4 вересня 2025 року - набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.
Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» (69126, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 161, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38700172) 77 553 (сімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят три) гривні 71 копійку основного боргу, 9 408 (дев'ять тисяч чотириста вісім) гривень 43 копійки 3% річних, 46 441 (сорок шість тисяч чотириста сорок одну) гривню 70 копійок інфляційних втрат, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 20.04.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна