майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
08 квітня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/159/26
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
секретар судового засідання: Бугайов І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу
за позовом Дочірнього підприємства "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран"
про стягнення 409 762,55 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Дочірнє підприємство "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран" (далі - відповідач) з вимогою про стягнення 409 762,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості продукції за Договором поставки №19/11-2025 від 19.11.2025, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 372 453,47 грн, нараховано 30 % річних - 18 579,11 грн та пеня - 18 729,97 грн.
Правові підстави: ст. 525, 526, 549, 612, 625 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
06.02.2026 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран" про стягнення 409 762,55 грн.
Ухвалою Суду від 11.02.2026 залишено позовну заяву без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
12.02.2026 позивач у строк, встановлений судом, на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 12.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 12.03.2026.
У судове засідання 12.03.2026 не прибув представник відповідача, не повідомив про причини неявки, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом надсилання ухвали в його електронний кабінет, ухвала була отримана 13.02.2026 о 08:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
За таких обставин неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів (ч. 3 ст. 202 ГПК України).
У судовому засіданні Суд заслухав пояснення представника позивача по суті позовних вимог. З огляду на наявність питань щодо зміни ціни за поставлений товар з урахуванням умов договору та розрахунку пені і 30 % річних, суд визнав за необхідне витребувати від позивача додаткові письмові пояснення та встановив строк для їх подання - 7 днів. Суд протокольною ухвалою вирішив оголосити перерву у судовому засіданні до 01.04.2026.
18.03.2026 через підсистему “Електронний суд» представник позивача подав додаткові пояснення (вх.№01-44/1148/26 від 19.03.2026), у яких уточнив позовні вимоги, а саме зменшив розмір заявлених до стягнення сум пені та 30 % річних і просить стягнути з відповідача 408 259,15 грн, з яких 372 453,47 грн - основний борг, 17 978,27 грн - пеня, 17 827,41 грн - 30% річних.
У судове засідання 01.04.2026 представник відповідача не з'явився, не повідомив про причини неявки, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом надсилання ухвали в його електронний кабінет, ухвала була отримана 12.03.2026 о 19:22, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
За таких обставин Суд, керуючись ч. 3 ст. 202 ГПК України, вирішив проводити розгляд справи по суті на підставі наявних матеріалів у відсутність відповідача.
У судовому засіданні Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, наявні в матеріалах справи, та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши його проголошення на 08.04.2026. Представник позивача заявив усне клопотання про проведення подальшого розгляду справи за його відсутності.
Зважаючи на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства (ст. 13, 14, 74 ГПК України), суд вважає, що було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
У судове засідання 08.04.2026 на проголошення судового рішення учасники справи не з'явились, а відтак фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
ІІІ. Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, Суд установив такі фактичні обставини.
19.11.2025 між Дочірнім підприємством "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран" (Покупець) укладено Договір поставки №19/11-2025 (далі - Договір).
Предметом цього Договору визначено, що Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, поставити (передати у власність) Покупцеві Товар (щебенева продукція в асортименті) на його усне чи письмове замовлення, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі прийняти і оплатити Товар по цінам, в кількості і асортименті згідно Специфікацій та/або накладних до даного Договору, які є його невід'ємними частинами. Найменування, кількість, асортимент, номенклатура та ціна товару (партії товару), який поставляється Постачальником по даному договору, вказуються у специфікаціях та накладних на партію товару, які є його невід'ємною частиною (п.1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 загальна сума цього Договору Сторонами не обмежується і визначається шляхом сумування вартості Товару, фактично проданого протягом строку дії даного Договору на підставі відповідних накладних.
Покупець за придбаний товар (партію товару) сплачує ціну, зазначену в рахунках, специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник продає Покупцю Товар за договірними цінами. При здійсненні купівлі-продажу партії Товару ціни на Товар щоразу узгоджуються Сторонами та зазначаються в специфікації або накладній (п. 2.1, 2.2 Договору).
Ціна на Товар та вартість партії Товару, що вказана у специфікації/накладній, вважається узгодженою з моменту підписання Сторонами специфікації/накладної на партію Товару та Покупець вважається таким, що згідний із ціною на Товар, що вказана у специфікації/накладній, та не має права відмовитися від оплати Товару з причин невідповідності ціни Товару попередньо узгодженій ціні та/або внаслідок підписання накладних працівниками Покупця, не уповноваженими на узгодження ціни на Товар (п. 2.3 Договору).
Під час дії цього договору ціни на товар можуть змінюватися у зв'язку з змінами цін на сировину, послуги, а також із урахуванням інфляційних процесів і змін курсу національної валюти. Якщо зміна цін відбулася після виставлення рахунку, і Покупець ще його не оплатив, Постачальник має право змінити раніше виставлений ним рахунок на новий, письмово (факс, телеграма, лист) повідомивши Покупця про такі зміни. Покупець протягом трьох днів з моменту отримання повідомлення зобов'язаний оплатити фактичну суму вартості товару відповідно до виставлених Постачальником рахунків (п. 2.4 Договору).
Розрахунки за чинним договором здійснюються у формі 100% передплати в безготівковому порядку шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок (п. 5.1 Договору).
Датою фактичного отримання товару при постачанні залізничним транспортом є дата накладення ЕЦП адресованої партії товару відповідальною особою отримувача в програмному комплексі АС клієнт Укрзалізниці https//as-client.uz.gov.ua (п. 5.3 Договору).
При наявності боргу Покупця за отриманий Товар всі наступні платежі (незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні), які ним здійснюються по даному договору на поточний рахунок Постачальника, зараховуються в рахунок погашення наявного боргу (п. 5.6 Договору).
У пункті 7.2 та 7.5 Договору визначено, що за прострочення платежу:
- Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку у формі пені із розрахунку від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня;
- Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % (тридцять процентів) річних від простроченої суми за весь час прострочення платежу.
Згідно з пунктом 10.1 цей Договір, зокрема набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2025 р, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, що залишилися невиконаними.
Цей Договір підписано та скріплено печатками сторін з використанням систем електронного документообігу.
19.11.2025 сторони уклали угоду про впровадження електронного документообігу.
На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив поставку щебеневої продукції залізничним транспортом, що підтверджується залізничними та видатковими накладними на загальну суму 1 122 250,49 грн (з ПДВ), а саме:
- №200 від 28 листопада 2025 на суму 158 614,39 грн;
- №205 від 04 грудня 2025 на суму 128 333,04 грн;
- №212 від 05 грудня 2025 на суму 449 143,25 грн;
- №213 від 06 грудня 2025 на суму 224 543,86 грн;
- №221 від 16 грудня 2025 на суму 161 615,95 грн.
Зазначені видаткові накладні підписані сторонами з використанням КЕП/ЕЦП згідно з угодою від 19.11.2025 про впровадження електронного документообігу.
Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 766 576,38 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
- №539 від 28.11.2025 - 156 976,38 грн;
- №562 від 05.12.2025 - 127 600,00 грн;
- №607 від 12.12.2025 - 75 000,00 грн;
- №612 від 12.12.2025 - 25 000,00 грн;
- №672 від 23.12.2025 - 132 000,00 грн;
- №703 від 02.01.2026 - 50 000,00 грн;
- №717 від 05.01.2026 - 150 000,00 грн;
- №737 від 06.01.2026 - 50 000,00 грн.
06.01.2026 позивач направив відповідачу повідомлення про зміну ціни за вих. №2 від 05.01.2026, у якому, посилаючись на п. 2.4 Договору, повідомив про збільшення цін на продукцію, реалізовану та не оплачену відповідачем, на 20 грн за тонну продукції з 07.01.2026 включно. У цьому повідомленні позивач також зазначив, що у разі відсутності оплати заборгованості в сумі 555 674,11 грн до 06.01.2026 ним буде здійснено перерахунок вартості товару та виставлено оновлений рахунок на поставлену продукцію.
Після отримання повідомлення про підвищення ціни відповідач сплатив 150 000,00 грн - 05.01.2026, 50 000,00 грн - 06.01.2026.
У зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості у визначений у повідомленні строк позивач, посилаючись на пункт 2.4 Договору та надісланий лист про зміну ціни, здійснив перерахунок вартості товару, зазначеного у видаткових накладних №213 від 06.12.2025 на суму 224 543,86 грн та №221 від 16.12.2025 на суму 161 615,95 грн, і склав нові видаткові накладні: №230 від 06.12.2025 на суму 234 327,82 грн та №229 від 16.12.2025 на суму 168 611,35 грн.
Позивач зазначає, що нові видаткові накладні 14.01.2026 були надіслані відповідачу через систему електронного документообігу, проте відповідач їх не підписав.
15.01.2026 позивач через систему електронного документообігу направив відповідачу претензію №3 від 14.01.2026 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 372 453,47 грн, зазначивши строк сплати до 23.12.2026 включно. Вказану претензію додатково надіслано відповідачу через поштового оператора ТОВ “Нова пошта», що підтверджується скріншотом експрес-накладної.
У зв'язку з простроченням оплати отриманого товару позивач просить стягнути з відповідача відповідно до уточненого розрахунку:
1) за видатковою накладною №213 від 06.12.2025 пеню у розмірі 5 911,96 грн за період з 06.12.2025 по 07.01.2026 та 30% річних у розмірі 5 721,25 грн;
2) за видатковою накладною №221 від 16.12.2025 пеню у розмірі 2 882,52 грн за період з 16.12.2025 по 07.01.2026 та 30% річних у розмірі 2 922,37 грн;
3) за видатковою накладною № 230 від 06.12.2025 пеню у розмірі 3 685,91 грн за період з 06.12.2025 по 29.01.2026 та пеню у розмірі 1 340,33 грн за період з 29.01.2026 по 05.02.2026, а також 30% річних у розмірі 5 026,24 грн;
4) за видатковою накладною № 229 від 16.12.2025 пеню у розмірі 3 048,86 грн за період з 16.12.2025 по 07.01.2026 та пеню у розмірі 1 108,68 грн за період з 07.01.2026 по 05.02.2026, а також 30% річних у розмірі 4 157,54 грн.
Відповідач не надав суду контррозрахунку.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд установив, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного господарського договору, який за правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойка є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
2. Оцінка Суду
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3,4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до диспозитивності господарського судочинства, визначеного ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач зобов'язується поставити товар, тоді як відповідач прийняти товар та здійснити оплату.
Оскільки умовами укладеного між сторонами договору не визначено строку оплати товару, суд зазначає, що відповідно до частин першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інший строк оплати не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, обов'язок відповідача з оплати поставленого товару виник з моменту його прийняття, оскільки інший строк оплати сторонами не визначено.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу щебеневу продукцію за видатковими накладними №200 від 28.11.2025, №205 від 04.12.2025, №212 від 05.12.2025, №213 від 06.12.2025 та №221 від 16.12.2025 на загальну суму 1 122 250,49 грн. Зазначені видаткові накладні підписані сторонами з використанням КЕП/ЕЦП відповідно до угоди про впровадження електронного документообігу від 19.11.2025.
Суд зазначає, що підписання відповідачем видаткових накладних свідчить про прийняття товару, погодження його найменування, кількості та ціни, а також про виникнення у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар у погодженому сторонами розмірі. Це узгоджується з пунктами 2.1-2.3 Договору, за змістом яких покупець сплачує ціну, зазначену у рахунках, специфікаціях та/або видаткових накладних, а ціна товару та вартість партії товару, зазначені у специфікації/накладній, вважаються узгодженими з моменту підписання сторонами відповідної специфікації/накладної.
Водночас відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 766 576,38 грн. Отже, виходячи з вартості товару, погодженої сторонами у підписаних видаткових накладних, неоплаченою залишилася сума: 355 674,11 грн (1 122 250,49 грн - 766 576,38 грн).
Таким чином, Суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, а також наявність заборгованості у розмірі 355 674,11 грн, яка складається із залишку несплаченої вартості товару за видатковою накладною №213 від 06.12.2025 у розмірі 194 058,16 грн та вартості товару за видатковою накладною №221 від 16.12.2025 у розмірі 161 615,95 грн.
Разом з тим позивач заявив до стягнення основний борг у розмірі 372 453,47 грн, тобто з урахуванням збільшення вартості товару на 16 779,36 грн, яке позивач здійснив після направлення відповідачу повідомлення про зміну ціни за вих. №2 від 05.01.2026 та складення нових видаткових накладних №230 від 06.12.2025 на суму 234 327,82 грн і №229 від 16.12.2025 на суму 168 611,35 грн. Водночас сам позивач зазначає, що такі нові видаткові накладні були направлені відповідачу 14.01.2026 через систему електронного документообігу, однак відповідач їх не підписав.
Суд враховує, що відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. При цьому зміна ціни у договорі після його виконання не допускається.
За змістом пункту 2.4 Договору ціни на товар можуть змінюватися під час дії договору у зв'язку зі зміною цін на сировину, послуги, інфляційними процесами та змінами курсу національної валюти. Водночас цей пункт передбачає право постачальника змінити раніше виставлений рахунок на новий у разі, якщо зміна цін відбулася після виставлення рахунку і покупець його ще не оплатив, з письмовим повідомленням покупця про такі зміни.
Однак у цій справі позивач здійснив перерахунок вартості товару, який уже був поставлений, прийнятий відповідачем і вартість якого була погоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних №213 від 06.12.2025 та №221 від 16.12.2025. Нові видаткові накладні №230 і №229 відповідачем не підписані, а тому вони не підтверджують погодження відповідачем нової ціни товару. Саме лише направлення позивачем повідомлення про зміну ціни та нових видаткових накладних не є достатнім доказом зміни сторонами погодженої вартості вже поставленого товару.
Суд також звертає увагу, що пункт 2.4 Договору регулює порядок зміни раніше виставленого рахунку, однак не передбачає безумовного права постачальника після поставки товару та підписання видаткової накладної в односторонньому порядку змінювати погоджену сторонами ціну товару шляхом складання нової видаткової накладної без її підписання покупцем. Такий підхід суперечив би загальним засадам обов'язковості договору, належного виконання зобов'язань та неприпустимості односторонньої зміни умов зобов'язання.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими частково, а саме у розмірі 355 674,11 грн, а у частині стягнення 16 779,36 грн, що виникла внаслідок одностороннього перерахунку позивачем ціни товару за непідписаними відповідачем новими видатковими накладними №230 і №229, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення пені та 30 % річних Суд зазначає таке.
Пунктами 7.2 та 7.5 Договору сторони погодили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми за весь час прострочення платежу.
Суд зауважує, що нарахування пені та 30 % річних має здійснюватися лише на суму доведеного грошового зобов'язання. Оскільки Суд не приймає до стягнення збільшення основного боргу на 16 779,36 грн, здійснене позивачем внаслідок одностороннього перерахунку ціни товару за непідписаними новими видатковими накладними №230 та №229, нарахування пені та 30 % річних на цю частину боргу є необґрунтованим.
При визначенні початку перебігу періоду прострочення Суд враховує, що відповідно до статті 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у строк (термін), встановлений договором. За змістом статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Суд враховує, що Договором передбачено здійснення розрахунків у формі 100 % передплати. Водночас фактично позивач поставив товар без попередньої оплати, а відповідач прийняв його за підписаними сторонами видатковими накладними та здійснив часткову оплату. За таких обставин обов'язок відповідача з оплати отриманого товару виник після його прийняття. У такому разі прострочення оплати товару за видатковою накладною №213 від 06.12.2025 починається з 08.12.2025 (понеділок), а за видатковою накладною №221 від 16.12.2025 - з 17.12.2025.
Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок пені та 30 % річних і, з урахуванням установленого розміру основної заборгованості, дат поставки товару, дат часткової оплати та періодів прострочення, здійснив за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 власний перерахунок. За результатами якого Суд встановив, що обґрунтованим є нарахування пені у розмірі 17 572,06 грн та 30 % річних у розмірі 17 071,23 грн.
Водночас у решті заявлених до стягнення сум пені та 30 % річних позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідні нарахування здійснені позивачем з урахуванням збільшення основного боргу на 16 779,36 грн, правові підстави для стягнення якого Судом не встановлені.
V. Висновки Суду
Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Зокрема, обґрунтованими є та підлягають задоволенню вимоги про стягнення:
- 355 674,11 грн - основного боргу;
-17 071,23 грн - 30% річних;
- 17 572,06 грн - пені.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 16 779,36 грн основного боргу, 1 157,91 грн пені та 1 561,88 грн 30 % річних слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
VІ. Розподіл судових витрат
1. Судовий збір
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 917,15 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки із загальної суми заявлених позовних вимог у розмірі 409 762,55 грн Суд задовольнив 390 317,40 грн, витрати позивача зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 4 683,81 грн.
2. Витрати на професійну правничу допомогу
Позивач заявив до відшкодування 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження цих витрат подано:
- Договір про надання правової допомоги №19 від 26.01.2026 (далі - Договір), який укладено між адвокатом Осадовським Р. Е. (далі - адвокат) та Дочірнім підприємством "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс" (далі - клієнт);
- Ордер на надання правничої допомоги серії АС №1164964 від 03.02.2026, адвокат Осадовський Р. Е.;
- Додаткова угода до договору про надання правової допомоги №19 від 26.01.2026;
- Детальний опис робіт за Договором про надання правової допомоги №19 від 26.01.2026 на представництво інтересів Дочірнього підприємства "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс" у господарському суді з приводу стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран" .
За умовами п. 1.1 Договору, Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до п. 1.2 Договору, Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема надає Замовнику юридичні послуги, щодо захисту інтересів останнього в господарських судах України.
Згідно з п. 3.1 Договору, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 Договору, Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі та на умовах визначених в додатках цього Договору , які є його невід'ємною частиною.
Цей договір підписаний сторонами та скріплений печаткою Дочірнього підприємства "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс".
У Додатковій угоді до Договору про надання правової допомоги №19 від 26.01.2026 (далі - Угода), сторони визначили зокрема: розмір гонорару відповідно до п. 3.1 Договору за представництво інтересів клієнта з приводу стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран" становить 8 000,00 грн.
Згідно детального опису робіт за Договором, у дану суму гонорару включено:
1. Проведення аналізу документів, які необхідні для розгляду справи;
2. Консультації пов'язані із розглядом справи та опрацювання нормативної бази, що регулює відносини у даній сфері;
3. Опрацювання документів пов'язаних із проведенням господарських операцій по взаємовідносинах із відповідачем;
4. Складання позовної заяви та виготовлення додатків до неї;
5. Складання заяви про забезпечення позову;
6. Проведення розрахунків 30% річних та пені;
7. Складення процесуальних документів;
8. Представництво інтересів в суді;
9. Підготовка процесуальних документів для отримання рішення та його виконання у разі задоволення позову;
10. У разі задоволення позову, супровід виконання рішення суду та повернення судових витрат пов'язаних з розглядом справи. Підготовка процесуальних документів для виконання рішення суду, зокрема до органів ДВС.
Відповідач не реалізував право на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу Суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України.
За змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.
Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція наведена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при визначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Водночас Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Суд враховує, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів, предметом спору було стягнення заборгованості за договором поставки, а позовні вимоги задоволено частково. Також Суд бере до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, зокрема підготовку позовної заяви, розрахунків, процесуальних документів та участь представника позивача - адвоката Осадовського Р. Е. в одному судовому засіданні (01.04.2026) в режимі відеоконференції.
Оцінивши подані докази у сукупності та врахувавши критерії, передбачені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, Суд дійшов висновку, що на відповідача слід покласти витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн. Саме такий розмір витрат є обґрунтованим, розумним і пропорційним до предмета спору, обсягу наданої правничої допомоги та результату вирішення справи. У решті заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Суд відмовляє.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позов Дочірнього підприємства "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран" на користь Дочірнього підприємства "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс":
- 355 674,11 грн (триста п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 11 копійок) - основний борг;
-17 071,23 грн (сімнадцять тисяч сімдесят одна гривня 23 копійки) - 30% річних;
- 17 572,06 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні 06 копійок) - пеня;
- 4 683,81 грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят три гривні 81 копійка) - судові витрати зі сплати судового збору.
- 7 500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) - судові витрати на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 19 445,15 грн.
Позивач: Дочірнє підприємство "Камене-дробильний завод "ВІТА" Приватного підприємства "Соріс"(код ЄДРПОУ 30811207; вул. Польна, буд. 33, смт. Клесів, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34550)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтогран" (код ЄДРПОУ 45581217; вул. Кемського Сергія, буд. 68, офіс 10, м. Коростень, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11500)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 21.04.2026
Суддя С. НЕСТЕРЧУК