61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
22.04.2026 Справа №905/122/26
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт постач» (84116, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Батюка, 50, код ЄДРПОУ 42056129)
про стягнення 951697,58 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Сосунов Є.В. - в порядку самопредставництва
від відповідача: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт постач», м.Слов'янськ про стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 334767,56 грн та індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 616930,02 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1149-01024 від 23.05.2019, внаслідок чого рішенням Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/352/25 з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення заборгованість за електричну енергію для врегулювання небалансів в сумі 12343501,68 грн, інфляційні нарахування в сумі 850,11 грн та 3% річних в сумі 16264,60 грн. При цьому, період нарахування інфляційних витрат та 3% річних в вищезазначеному рішенні закінчувався по частині зобов'язання в розмірі 12333494,15 грн - 26.03.2025 та по частині зобов'язання в розмірі 10007,53 грн - 30.04.2025, проте відповідачем й досі не погашено заборгованість у повному обсязі, у зв'язку із чим позивачем додатково нараховано інфляційні витрати та 3% річних станом на 19.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/122/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольт постач» було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі №905/122/26 та розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження, враховуючи наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронних листів до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд».
Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т.ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 31.03.2026 постановлено ухвалу в протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.04.2026.
Представник позивача у судове засідання 22.04.2026 з'явився (у приміщення суду), позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 22.04.2026 не з'явився, судом не викликався.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 по справі №905/352/25, яке набрало законної сили 04.09.2025, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт постач» про стягнення 12361209,94 грн, з яких: заборгованість за період жовтень-грудень 2023 року, січень 2024 року у сумі 12333494,15 грн, інфляційні нарахування у сумі 850,11 грн та 3% річних у сумі 16839,23 грн; заборгованість за період березень-травень 2023 року у сумі 10007,53 грн, 3% річних у сумі 18,92 грн, задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт постач» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості за електричну енергію для врегулювання небалансів в сумі 12343501,68 грн, інфляційні нарахування в сумі 850,11 грн, 3% річних в сумі 16264,60 грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 148327,39 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
У зв'язку з наведеним, господарський суд при вирішенні розглядуваного спору вважає обставини, що встановлені при розгляді справи №905/352/25, такими, що не підлягають повторному доказуванню.
Таким чином, рішення Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 по справі №905/352/25, в частині наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1149-01024 від 23.05.2019 у розмірі 12343501,68 грн, має преюдиційний характер для цієї справи, з огляду на що такі факти не повинні доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 зазначеного нормативно-правового акту, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №905/352/25 за грошовим зобов'язанням за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1149-01024 від 23.05.2019 у розмірі 12343501,68 грн не розрахувався, за твердженням позивача, існують підстави для стягнення 3% річних в розмірі 334767,56 грн (по частині грошового зобов'язання в розмірі 10007,53 грн за період з 01.05.2025 по 19.02.2026 в сумі 242,64 грн та по частині грошового зобов'язання в розмірі 12333494,15 грн за період з 27.03.2025 по 19.02.2026 в сумі 334524,92 грн) та інфляційних втрат у розмірі 616930,02 грн (по частині грошового зобов'язання в розмірі 10007,53 грн за період з 01.05.2025 по 19.02.2026 в сумі 427,19 грн та по частині грошового зобов'язання в розмірі 12333494,15 грн за період з 27.03.2025 по 19.02.2026 в сумі 616502,83 грн).
Відповідач наявність заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1149-01024 від 23.05.2019 у розмірі 12343501,68 грн не спростував.
Перевіривши розрахунки позивача за допомогою комп'ютерної програми «Ліга.Закон», суд встановив, що розрахунок 3% є арифметично вірним, а сума інфляційних втрат за визначений позивачем період є фактично більшою, ніж заявлена ним до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму 3% річних у розмірі 334767,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 616930,02 грн.
Крім того, суд зазначає, що у справі №905/352/25 за грошовими зобов'язаннями за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1149-01024 від 23.05.2019, нарахування 3% річних та інфляційних втрат по частині грошового зобов'язання в розмірі 12333494,15 грн здійснено до 26.03.2025 включно та по частині грошового зобов'язання в розмірі 10007,53 грн здійснено до 30.04.2025 включно, а отже позивач має право на стягнення в рамках цієї справи 3% річних та інфляційних втрат протягом визначених ним періодів.
Поряд з цим, правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18.
Судом також враховано, що відповідні нарахування здійснені позивачем лише на суму основного боргу, що була стягнута згідно із рішенням суду у справі №905/352/25.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 11420,37 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт постач» (84116, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Батюка, 50, код ЄДРПОУ 42056129) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних - 334767,56 грн, інфляційні втрати - 616930,02 грн, а також судовий збір у розмірі 11420,37 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 22.04.2026.
Повний текст рішення складено 22.04.2026.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця