вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.04.2026м. ДніпроСправа № 904/932/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води
до Фізичної особи-підприємця Пєхова Петра Семеновича, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води
про стягнення 30 735,19 грн
Без виклику представників сторін
Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Пєхова Петра Семеновича ради про стягнення 30 735,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 114-Т/25 від 01.01.2025.
Суд ухвалою від 26.02.2026 позовну заяву Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради залишив без руху. Запропонував Комунальному підприємству "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви з уточненням прохальної частини позовної заяви, а саме: вказати окремо суму основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, у строк до 12.03.2026 включно.
03.03.2026 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 про залишення позовної заяви без руху. У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 30 735,19 грн, з яких: 28 681,99 грн - основний борг, 596,24 грн - пеня, 490,06 грн - 3% річних, 966,90 грн - інфляційні втрати.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 04.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
07.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву.
13.04.2026 позивач подав до суду відповідь відзив на позовну заяву.
21.04.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 462278403 від 30.01.2026 (а.с. 20-21) Пєхову Петру Семеновичу на праві приватної власності належить 1/2 частина нежитлового приміщення, магазину «Заводський» площею 717,1 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Заводська, будинок 12/57.
Позивач зазначає, що вказане нежитлове приміщення було відключене від централізованого опалення в 2013 році.
Позивач зазначає, що відключення нежитлового приміщення відповідача від мережі центрального теплопостачання не веде до втрати відповідачем статусу «споживача» та обов'язків оплачувати послуги, надані КП КП«Жовтоводськтепломережа» ЖМР з централізованого опалення багатоквартирного будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Заводська, 12, тому що відповідач є співвласником спільного майна будинку та зобов'язаний брати участь у загальних витратах на його утримання, в т.ч. опалення місць загального користування та допоміжних приміщень.
Як зазначає позивач, починаючи з 01.01.2025 він в своїй роботі при проведенні нарахувань за послугу з постачання теплової енергії застосовує «Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 (далі - Методика).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
01.10.2021 набрала законної сили Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії»», якою затверджено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що має форму публічного договору приєднання.
Пунктом 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний (типовий) договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Позивач зазначає, що Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради, як виконавцем послу, на своєму офіційному сайті 21.10.2021 було опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Оскільки, як зазначає позивач, протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 12 по вул. Заводська у м. Жовті Води про обрання моделі договірних відносин, з 01.01.2025 з ФОП Пєховим Петром Семеновичем фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір). Позивач зазначає, що даний типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами № 114-Т/25 від 01.01.2025.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п. 5. договору).
Відповідно до п.30 договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 41 договору).
Споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) (пп. 11 п. 41 договору).
Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 47 договору).
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії (п. 54 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Позивач зазначає, що у період з січня 2025 року по грудень 2025 року відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 28 370,47 грн з ПДВ, а також відповідачу надано послуги з абонентського обслуговування на суму 311,52 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- № 14-0000135 від 31.01.2025 про надання відповідачу у січні 2025 року послуг з постачання теплової енергії у кількості 1,22 Гкал на суму 6177,11 грн з ПДВ та надання послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ, всього на суму 6202,87 грн з ПДВ (а.с. 31);
- № 14-0000581 від 28.02.2025 про надання відповідачу у лютому 2025 року послуг з постачання теплової енергії у кількості 1,23 Гкал на суму 6322,61 грн з ПДВ та надання послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ, всього на суму 6348,37 грн з ПДВ (а.с. 31);
- № 14-0000916 від 31.03.2025 про надання відповідачу у березні 2025 року послуг з постачання теплової енергії у кількості 0,95 Гкал на суму 4999,72 грн з ПДВ та надання послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ, всього на суму 5025,48 грн з ПДВ (а.с. 32);
- № 14-0001181 від 30.04.2025 про надання відповідачу у квітні 2025 року послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ (а.с. 32);
- № 14-0001448 від 31.05.2025 про надання відповідачу у травні 2025 року послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ (а.с. 33);
- № 14-0001716 від 30.06.2025 про надання відповідачу у червні 2025 року послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ (а.с. 33);
- № 14-0001982 від 31.07.2025 про надання відповідачу у липні 2025 року послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ (а.с. 34);
- № 14-0002251 від 29.08.2025 про надання відповідачу у серпні 2025 року послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ (а.с. 34);
- № 14-0002520 від 30.09.2025 про надання відповідачу у вересні 2025 року послуги з абонентського обслуговування на суму 25,76 грн з ПДВ (а.с. 35);
- № 14-0002821 від 30.10.2025 про надання відповідачу у жовтні 2025 року послуги з абонентського обслуговування на суму 24,72 грн з ПДВ (а.с. 35);
- № 14-0003110 від 30.11.2025 про надання відповідачу у листопаді 2025 року послуг з постачання теплової енергії у кількості 0,58 Гкал на суму 3348,05 грн з ПДВ та надання послуги з абонентського обслуговування на суму 27,48 грн з ПДВ, всього на суму 3375,53 грн з ПДВ (а.с. 36);
- № 14-0003434 від 31.12.2025 про надання відповідачу у грудні 2025 року послуг з постачання теплової енергії у кількості 1,3 Гкал на суму 7522,98 грн з ПДВ та надання послуги з абонентського обслуговування на суму 27,48 грн з ПДВ, всього на суму 7550,46 грн з ПДВ (а.с. 36).
Позивач зазначає, що виставив відповідачу рахунки, а факт постачання теплової енергії на житловий будинок № 12 по вул. Заводська у місті Жовті Води у спірний період підтверджується розпорядженнями голови виконкому Жовтоводської міськради про початок та закінчення опалювального сезонів та інформацією фахівців відділу енергозбуту.
Господарський суд зауважує, що спірні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).
Господарський суд зазначає наступне.
Факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Господарський суд наголошує, що будь-які докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в матеріалах справи відсутні.
Позивач зазначає, що відповідач за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 28 681,99 грн, з яких: заборгованість за спожиту у період з січня 2025 року по грудень 2025 року теплову енергію у розмірі 28 370,47 грн з ПДВ та заборгованість за послуги абонентського обслуговування за той же період у розмірі 311,52 грн з ПДВ.
Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем у період з січня 2025 року по грудень 2025 року за поставлену теплову енергію та заборгованість за послуги абонентського обслуговування у розмірі 28 681,99 грн.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію, а також за надані послуги абонентського обслуговування не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28 681,99 грн, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати заборгованості за поставлену теплову енергію, а також за надані послуги абонентського обслуговування в сумі 28 681,99 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 28 681,99 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 596,24 грн за загальний період з 03.03.2025 по 15.02.2026.
Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд зазначає, що Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", але був чинним в період виникнення спірних правовідносин.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем при розрахунку не враховано приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а також при розрахунку на заборгованість за актами № 14-0001181 від 30.04.2025, № 14-0001982 від 31.07.2025, № 14-0002821 від 30.10.2025 та № 14-0003434 від 31.12.2025 позивачем використано неправильні початкові дати періодів нарахування.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню на заборгованість, зокрема:
- за актом №14-0001181 від 30.04.2025 на суму 25,76 грн за період з 02.06.2025 по 15.02.2026;
- за актом №14-0001982 від 31.07.2025 на суму 25,76 грн за період з 01.09.2025 по 15.02.2026;
- за актом №14-0002821 від 30.10.2025 на суму 24,72 грн за період з 01.12.2025 по 15.02.2026;
- за актом №14-0003434 від 31.12.2025 на суму 7550,46 грн за період з 02.02.2026 по 15.02.2026.
Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відповідно до п. 34 договору та з урахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити за поставлену теплову енергію та надані послуги:
- за актом № 14-0001181 від 30.04.2025 у строк до 02.06.2025 включно;
- за актом № 14-0001982 від 31.07.2025 у строк до 01.09.2025 включно;
- за актом № 14-0002821 від 30.10.2025 у строк до 01.12.2025 включно;
- за актом № 14-0003434 від 31.12.2025 у строк до 02.02.2026 включно.
У зв'язку із викладеним, початковою датою нарахування пені на заборгованість:
- за актом № 14-0001181 від 30.04.2025 має бути 03.06.2025;
- за актом № 14-0001982 від 31.07.2025 має бути 02.09.2025;
- за актом № 14-0002821 від 30.10.2025 має бути 02.12.2025;
- за актом № 14-0003434 від 31.12.2025 має бути 03.02.2026.
Також, як вказано вище, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України (втрата чинність 28.08.2025) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 352,56 грн.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 03.03.2025 по 15.02.2026 у розмірі 490,06 грн та інфляційні втрати за загальний період з березня 2025 року по січень 2026 року у розмірі 966,90 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем також при розрахунку на заборгованість за актами № 14-0001181 від 30.04.2025, № 14-0001982 від 31.07.2025, № 14-0002821 від 30.10.2025 та № 14-0003434 від 31.12.2025 використано неправильні початкові дати періодів нарахування.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 489,43 грн. Розмір інфляційних втрат позивачем розраховано правильно.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 490,88 грн, з яких: 28 681,99 грн - основний борг, 352,56 грн - пеня, 489,43 грн - 3% річних, 966,90 грн - інфляційні втрати.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 21,03 грн (0,79 %), на відповідача - 2641,37 грн (99,21 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пєхова Петра Семеновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Березнева, буд. 42, ідентифікаційний код 23645975) 33 132,25 грн, а саме: 30 490,88 грн, з яких: 28 681,99 грн - основний борг, 352,56 грн - пеня, 489,43 грн - 3% річних, 966,90 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2641,37 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 22.04.2026.
Суддя І.В. Мілєва