вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без руху
21.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2044/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Іванова Т.В., розглянувши матеріали
за позовом Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мілохова Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення заборгованості та моральної шкоди за договором про рекламну співпрацю №036 від 03.03.2026 у загальному розмірі 30 000 грн
15.04.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Мілохова Юрія Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та моральної шкоди за договором про рекламну співпрацю №036 від 03.03.2026 у загальному розмірі 30 000 грн, а саме позивач просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Мілохов Юрій Миколайович заборгованість у розмірі 20 000 грн;
- стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн;
- стягнути судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 справу №904/2044/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
15.04.2026 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. суду №18260/26 від 15.04.2026) про долучення доказів.
Розглянувши матеріали справи, позовну заяву з доданими до неї документами, клопотання про долучення доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до положень пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Господарський суд звертає увагу позивача, що в позовній заяві відсутні відомості щодо поштового індексу позивача, що суперечить положенням пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що в позовній заяві зазначено невірну адресу відповідача, а саме: "92902, Луганська область, місто Кремінна, провулок Гоголя, будинок 4", вірною є адреса з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме :"49100, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 340, квартира 7".
Господарський суд звертає увагу позивача на те, що в шапці позовної заяви не міститься вказівки на статус позивача та відповідача - фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), з чого може вбачатися, що спір підсудний суду іншої юрисдикції.
Положеннями пунктів 7-10 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, в позовній заяві відсутні дані відомості.
Приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем до позовної заяви долучено додатки: "1. DOHOVIR 036-2.zip., 2. DOSUDOVA PRETENZIIa 036-2.zip., 3. Докази.zip., 4. Архив.zip., 5. Архив 2.zip., 6. receipt.pdf."
Проте ні номерів, ні дат, ні кількості вказаних документів позивачем не зазначено. Позивач не конкретизував перелік документів, яких додано до позовної заяви в форматі zip папок, із посиланням на реквізити вказаних документів та не надано їх поіменний перелік.
Також положеннями частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Суд зазначає, що належним доказом направлення саме копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення з переліком документів, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
При цьому зі змісту долучених до позовної заяви доказів на підтвердження надсилання позовної заяви з доданими документами відповідачу - не конкретизовано, які саме документи позивач направив відповідачу.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір". Частиною 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно зі статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Позивачем при подані даної позовної заяви було заявлено одну майнову вимогу щодо стягнення заборгованості та моральної шкоди за договором про рекламну співпрацю №036 від 03.03.2026 у загальному розмірі 30 000 грн.
Оскільки позивачем заявлено одну майнову вимогу на суму 30000 грн - судовий збір за подання позовної заяви з урахуванням подання в електронній формі через систему "Електронний суд" складає 2662,40 грн.
Позивачем на підтвердження факту сплати судового збору за подання позовної заяви долучено квитанцію про сплату №2S1M-QL2B-EZDE від 14.04.2026 на суму 1331,20 грн.
Отже, до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у встановлених порядку та розмірі.
Також відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Судом встановлено, що позивачем не було долучено обґрунтованого розрахунку суми стягнення.
Окрім цього господарський суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено додатки з перепискою в месенджері Telegram. Проте позивачем не було долучено доказів та/або пояснень на підтвердження того, з ким саме велась дана переписка, та яким чином зазначена переписка має стосунок до розгляду судом даної справи.
Окрім цього, вказаний додаток подано на іноземній мові, без нотаріально посвідченого перекладу, що безперечно є порушенням норм законодавства.
Суд зазначає, що статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова, як державна, є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
За приписами статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 10 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.
Мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом (частини 1, 6 статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної").
Згідно зі статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
При цьому згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Статтею 79 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Вказане підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.
Схожа за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" та частини 1 статті 9 Цивільно процесуального кодексу України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові від Верховного Суду 18.09.2024 у справі №751/1620/23.
У справі, що розглядається, суди встановили, що документи: "Соглашение об основных условиях сделки (Term Sheet) № 260419 от 26 апреля 2019 года" та "Дополнительное соглашение № 1 от 26 апреля 2019 года" не містять перекладу у встановленому законодавством порядку на державну мову, що унеможливлює для суду оцінку таких документів як доказів у справі, зокрема, достовірно встановити зміст такого документу та дії, які вчинені на підставі вказаного документу особами.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 Господарсько процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23).
Ураховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перекладу з іноземної мови на українську мову всіх додатків, доданих до позовної заяви, які викладені на іноземній мові, як того вимагає чинне законодавства.
Також, позивачем до позовної заяви долучено частково обрізані скан-копії додатків, а саме: "квитанція від 05.03.2026", "квитанція від 30.03.2026".
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За наведених обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, в порядку передбаченому частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
При цьому господарський суд звертає увагу й на те, що залишення позовної заяви без руху не є перешкодою в доступі до правосуддя.
Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду заяви, поданої без дотримання статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.
Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями Господарського процесуального кодексу України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі неусунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
На підставі викладеного та керуючись статтями 50, 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича до Фізичної особи-підприємця Мілохова Юрія Миколайовича про стягнення заборгованості та моральної шкоди за договором про рекламну співпрацю №036 від 03.03.2026 у загальному розмірі 30 000 грн - залишити без руху.
Встановити Фізичній особі-підприємцю Азарову Станіславу Михайловичу строк для усунення недоліків - 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме надати до суду:
- надати уточнену позовну заяву із вірним зазначенням вказівки на статус фізичної особи - підприємця, з вірними поштовим індексом позивача та адресою відповідача;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- поіменний перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- опис вкладення із поіменним переліком документів, як доказ направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача;
- докази доплати судового збору на суму 1331,20 грн;
- обґрунтованого розрахунку суми стягнення;
- пояснення щодо долучених додатків до позовної заяви, а саме щодо додатку листування в месенджері Telegram;
- додаток "листування в месенджері Telegram", та всі долучені документи до позовної заяви, викладені на іноземній мові, перекласти українською мовою із нотаріальним засвідченням та надати вказані докази суду разом із таким перекладом;
- надати у паперовому вигляді якісні додатки до позову, а саме додатки: "квитанція від 05.03.2026", "квитанція від 30.03.2026";
- надати докази направлення заяви про усунення недоліків з доданими до неї документами на адресу відповідача
Роз'яснити, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 21.04.2026 та не підлягає оскарженню.
Суддя Т.В. Іванова