20 квітня 2026 р. Справа № 902/1616/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
представники сторін:
боржника: ОСОБА_2
арбітражний керуючий Бігдан О.А.
АТ "Акцент-Банк": Омельченко Є.В.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1616/25 арбітражного керуючого Бігдана О.А.. Призначено попереднє засідання у справі на 28.04.2026 року.
09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
24.02.2026 року до суду від АТ "Акцент-Банк" через систему "Електронний суд" надійшла заява вих. № б/н від 24.02.2026 року (вх. № 01-32/303/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 36 991,47 грн. у справі № 902/1616/25.
Ухвалою від 26.02.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 20.04.2026 року.
15.04.2026 року до суду від представника боржника надійшло повідомлення про розгляд грошових вимог АТ "Акцент-Банк", в якому боржник заявлені вимоги визнає частково.
17.04.2026 року до суду від арбітражного керуючого Бігдана О.А. надійшло повідомлення про розгляд грошових вимог АТ "Акцент-Банк", в якому зазначено про те, що заявлені вимоги визнаються частково.
В судове засідання на визначену дату з'явились представники заявника, боржника та арбітражний керуючий.
В ході розгляду справи представник заявника надав пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримав її вимоги та просив задоволити.
Арбітражний керуючий та представник боржника заявлені кредиторські вимоги визнали частково, про що зазначено у поданих раніше повідомленнях про результати розгляду грошових вимог кредитора.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається наступне.
27.08.2023 року ОСОБА_1 (надалі - Боржник) приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (надалі - Умови та Правила) з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. В подальшому Божником було підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою, на підставі вказаної заяви боржнику 27.08.2023 року було надано кредит (SAMABWFC10075567382) у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та, 27.08.2023 року підписано Паспорт споживчого кредиту "Кредитна картка".
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Банк на боргові зобов'язання за Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Умовами та правилами надання банківських послуг.
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.10. цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.
АТ "А-Банк" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Боржнику кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Згідно до п. 2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань за Договором, Клієнт сплачує Банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної місячної процентної визначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в Тарифах, нараховуються від суми загальної Заборгованості з моменту виникнення Заборгованості під час дії Пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення Щомісячного мінімального платежу в повному обсязі. При цьому Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього Договору та/або зміною процентної ставки за Договором, що здійснюється Банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до Договору не потребується.
Боржник не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, боржник зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Відповідно до п. 2.1.1.12.10 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань у цілому або в певній Банком частки у разі невиконання Клієнтом та \ або Довіреною особою Клієнта своїх Боргових та /інших зобов'язань за цим Договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за даним кредитним договором у Боржника станом на 04.02.2026 року сформувалася заборгованість в розмірі 29 244, 67 грн., яка складається з наступного:
21 307,63 грн. - заборгованість за кредитом;
7 937,04 грн. - заборгованість по відсоткам, що підтверджується розрахунком заборгованості та банківською випискою по карті.
Також, частина заборгованості підтверджена Заочним Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.02.2026 року по справі №134/1972/25, яким позовні вимоги Банку задоволені та стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором №бн (SAMABWFC10075567382) від 27.08.2023 року у сумі 27 315, 78 грн та понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 422, 40 грн.
Посилаючись на наведене, заявник просить суд визнати кредиторські вимоги АТ "А-Банк" до ОСОБА_1 в сумі 29 244,67 грн., та стягнути:
заборгованість за кредитним договором б/н (кредитна картка, внутрішньобанківський SAMABWFC10075567382) від 27.08.2023 року станом на 04.02.2026 року в розмірі 29 244,67 грн, з яких: 21 307,63 грн. - заборгованість за кредитом; 7 937,04 грн. - заборгованість по відсоткам,
а також стягнути: судовий збір за заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.02.2026 року по справі № 134/1972/25 у розмірі 2 422,40 грн; судовий збір сплачений за подання даної заяви кредитора у розмірі 5 324,80 грн.
Представник боржника у повідомленні про розгляд грошових вимог АТ "Акцент-Банк" зазначає про часткове визнання заявлених вимог, з огляду на таке.
11.02.2026 року Крижопільським районним судом Вінницької області № 134/1972/25 винесено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 27.08.2023 року у розмірі 27 315,41 грн та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Водночас, кредитор безпідставно у своїй заяві заявляє суму до стягнення в наступному розмірі 29 244, 67 грн заборгованості за кредитним договором б/ н від 27.08.2023 року, також судовий збір за вищезазначеним заочним рішенням в розмірі 2 422,40 грн і судовий збір, сплачений за подання заяви кредитора в розмірі 5 324,80 грн.
При цьому, з моменту звернення до суду з позовом до боржника АТ "А-Банк" використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
З моменту звернення банком до суду кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У вищезазначеному заочному рішенні сума заборгованості ОСОБА_1 зафіксована у розмірі 27 315,31 грн, з яких: 21 307,63 грн заборгованість за кредитом, 6 007,78 грн заборгованість за відсотками. У заяві кредитора заборгованість за відсотками визначена в розмірі 7 937,04 грн. Тобто, після звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 банком були нараховані проценти за користування кредитними коштами на суму 1 929,26 грн.
Такі відсотки були нараховані після винесення загальним судом вищевказаного рішення, в момент, коли ОСОБА_1 вже не міг правомірно користуватися наданими йому кредитними коштами. При цьому такі відсотки кредитор не заявив як такі, що нараховані в порядку ст. 625 ЦК України.
Отже, вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих після звернення банку з позовом до суду, задоволенню не підлягає.
Заявлені грошові вимоги АТ "Акцент-Банк" до боржника підлягають частковому визнанню з огляду на те, що кредитор пред'явив вимогу про стягнення, зокрема, суми процентів за користування кредитними коштами, нараховану після звернення кредитором в грудні 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 27.08.2023.
Отже, визнанню підлягають вимоги кредитора в наступному обсязі: за кредитним договором № б/н від 27.08.2023 року в розмірі 27 315,41 грн, з яких 21 307,63 грн сума заборгованості за кредитом; 6007,78 грн сума заборгованості за процентами; за судовим збором за заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2026 року по справі № 134/1972/25 у розмірі 2 422,40 грн; за судовим збором, сплаченим за подання даної заяви кредитора у розмірі 5 324,80 грн.
Сума вимог АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 , яка підлягає визнанню становить 35 062,61 грн з урахуванням судових витрат.
Арбітражний керуючий Бігдан О.А. у повідомленні про розгляд грошових вимог АТ "Акцент-Банк" зазначає про часткове визнання заявлених вимог, з огляду на таке.
Як вбачається з заяви з грошовими вимогами, 27.08.2023р. між Кредитором та Боржником укладений кредитний договір шляхом підписання Боржником заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. В подальшому Божником було підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою, на підставі якої Боржнику 27.08.2023 року було надано кредит (SAMABWFC10075567382) у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Як стверджує Кредитор, внаслідок невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань, у Боржника станом на 04.02.2026р. сформувалася заборгованість в розмірі 29 244,67 грн., в тому числі 21 307,63 грн. - заборгованість за кредитом; 7 937,04 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам.
На підтвердження суми заборгованості Кредитором надано, зокрема, копію заочного рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.02.2026р. по справі 134/1972/25, згідно якого задоволений позов АТ "Акцент Банк" до ОСОБА_1 ; стягнуто із Боржника на користь Кредитора заборгованість за кредитним договором, станом на 14.11.2025р., в розмірі 27 315,41 грн., в тому числі 21 307,63 грн. - заборгованість за кредитом; 6 007,78 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками. Крім того, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Всього в розмірі 29 737,81 грн.
Отже, сума грошових вимог Кредитора до Боржника, у порівнянні із рішенням суду, відрізняється лише в частині нарахованих відсотків за кредитом. З чого, а також з розрахунку заборгованості, наданого Кредитором, можливо дійти висновку, що Кредитором нараховувалися відсотки за користування кредитом після звернення із позовом до суду.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018р. по справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, у зв'язку зі зверненням Кредитора у грудні 2025 року з вимогою до Боржника про дострокове повернення заборгованості за Кредитним договором, з наведеної дати право Кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом - припинилося.
Відповідно до наведеного, Кредитором безпідставно нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 1 929,26 грн., після звернення з відповідним позовом до суду.
З огляду на наведене, наявні підстави для часткового визнання грошових вимог Кредитора до Боржника, а саме, в частині визнаних відповідним рішенням суду.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява АТ "Акцент-Банк" № б/н від 24.02.2026 року (вх. № 01-32/303/26) про визнання кредиторських вимог до боржника надійшла до суду 24.02.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" - 24.02.2026 року), тобто в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.02.2026 року у справі № 134/1972/25 позовні вимоги АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором б/н від 27.08.2023 року у розмірі 27315 (двадцять сім тисяч триста п'ятнадцять) гривень 41 копійка, станом на 14.11.2025 року, з яких: 21307 гривень 63 копійки - сума заборгованості за кредитом; 6007 гривень 78 копійок - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" судовий збір у сумі 2422 гривень 40 копійок.
Судом при розгляді справи встановлено, що 27.08.2023 року відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. відповідачем підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ "А-Банк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
До кредитного договору позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг з тарифами, а також Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка".
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить станом на 14 листопада 2025 року у розмірі 27315,41 грн, з яких: 21307,63 грн. заборгованість за кредитом, 6007,78 грн. заборгованість по відсоткам.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявність заборгованості та її розміру, суду не надано. На час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.
За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.08.2023 року в розмірі 27315,41 грн.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".
Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.02.2026 року у справі № 134/1972/25 обставини щодо наявної заборгованості боржника за кредитним договором від 27.08.2023 року, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
АТ "Акцент-Банк", пред'явлено до визнання грошові вимоги в загальному розмірі в сумі 29 244,67 грн., з яких:
заборгованість за кредитним договором б/н (кредитна картка, внутрішньобанківський SAMABWFC10075567382) від 27.08.2023 року станом на 04.02.2026 року в розмірі 29 244,67 грн, з яких: 21 307,63 грн. - заборгованість за кредитом; 7 937,04 грн. - заборгованість по відсоткам,
а також: судовий збір за заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.02.2026 року по справі № 134/1972/25 у розмірі 2 422,40 грн; судовий збір сплачений за подання даної заяви кредитора у розмірі 5 324,80 грн.
Водночас, суд зауважує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Отже, звернення кредитодавця про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, у випадку пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші обумовлені договором платежі.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та судову практику, з огляду на те, що банк у грудні 2025 року звернувся до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості за згаданим вище кредитним договором, чим було змінено порядок, умови і строк дії кредитного договору, внаслідок чого, право кредитора на нарахування відсотків після такого звернення припиняється, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні кредиторської заяви АТ "Акцент-Банк" в частині вимог про визнання 1 929,26 грн. відсотків за користування кредитом.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, до суду не надано доказів щодо спростування або ж погашення боржником заборгованості перед АТ "Акцент-Банк", в загальному розмірі 29 737,81 грн. (21 307,63 грн. - заборгованість за кредитом; 6 007,78 грн. - заборгованість по відсоткам, 2 422,40 грн - судовий збір за заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.02.2026 року по справі № 134/1972/25).
Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені до визнання АТ "Акцент-Банк" кредиторські вимоги до боржника за договором №бн (SAMABWFC10075567382) від 27.08.2023 року в загальному розмірі 29 737,81 грн. є конкурсними, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню в цій частині.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява АТ "Акцент-Банк" № б/н від 24.02.2026 року (вх. № 01-32/303/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1616/25 підлягає частковому задоволенню, а вимоги в загальному розмірі 29 737,81 грн. (21 307,63 грн. заборгованість за кредитом; 6 007,78 грн. заборгованість по відсоткам, 2 422,40 грн судовий збір за заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.02.2026 року по справі № 134/1972/25) - визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.
В решті вимог, в розмірі 1 929,26 грн. відсотків за користування кредитом, вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (6 656,00 х 0,8 = 5 324,80), підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ч.ч. 2,4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у черговості, визначеній ч. 4 ст. 133 КУзПБ
Отже, приписами статей 45, 133 КУзПБ не передбачено стягнення з боржника визнаних судом грошових вимог та судових витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, однак такі вимоги та витрати підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів та відшкодовуються під час судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відтак, викладена у вказаній кредиторській заяві АТ "Акцент-Банк" вимога щодо стягнення з боржника на користь АТ "Акцент-Банк" визнаних кредиторських вимог та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУзПБ, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Заяву АТ "Акцент-Банк" № б/н від 24.02.2026 року (вх. № 01-32/303/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1616/25, задоволити частково.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074; код ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 29 737,81 грн. (друга черга задоволення); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1616/25.
3. В решті вимог заяви АТ "Акцент-Банк" № б/н від 24.02.2026 року (вх. № 01-32/303/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1616/25, в розмірі 1 929,26 грн., відмовити.
4. Арбітражному керуючому Бігдану О.А. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/1616/25.
5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 адвокату Цимбал А.А. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Бігдану О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Акцент-Банк" - Legal.Collect@a-bank.com.ua, представнику АТ "Акцент-Банк" адвокату Омельченку Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.