Постанова від 21.04.2026 по справі 904/5054/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 м. Дніпро Справа № 904/5054/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Джепи Ю.А., Соп'яненко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (позивача): Семенюк В.Є. (в режимі відеоконференції);

Бабіч В.Ю. (в режимі відеоконференції);

Буславець Д.О. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Мельник К.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 (ухвалене суддею Татарчуком В.О. у м. Дніпрі, повне рішення складене 12.01.2026)

та

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 (ухвалене суддею Татарчуком В.О. у м. Дніпрі, повне додаткове рішення складене 26.01.2026) у справі № 904/5054/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область)

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі по тексту - відповідач) заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1513СВ від 22.06.2020 у загальному розмірі 907 565 грн 72 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 720 068 грн 35 коп. - основний борг;

- 140 801 грн 44 коп. - інфляційні втрати;

- 46 695 грн 93 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1513СВ від 22.06.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих в період з вересня 2021 року по травень 2022 року послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 720 068 грн 35 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 25.06.2023 по 22.08.2025 в сумі 140 801 грн 44 коп., а також 3% річних за період прострочення з 25.06.2023 по 22.08.2025 у сумі 46 695 грн 93 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 у справі №904/5054/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 обґрунтоване наступним:

- відповідач не заперечує щодо виконання умов укладеного договору в частині здійснення оплати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за обсяги електричної енергії, безпосередньо спожиті субспоживачами, однак не за обсяги всієї згенерованої електричної енергії позивачем;

- судом першої інстанції враховано, що НКРЕКП листом від 22.05.2023 № 5420/20.3/7-23 на звернення ПрАТ "Укргідроенерго" надано роз'яснення щодо розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - виробника електричної енергії;

- згідно з положеннями пункту 2.5.6 глави 2.5 розділу ІІ ПРРЕЕ, до витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності;

- таким чином, під час розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - виробника електричної енергії має прийматися обсяг електричної енергії, який надійшов у відповідні мережі спільного використання (які використовуються для транспортування електричної енергії до електроустановок споживача, приєднаного до мереж виробника) та обсяг електричної енергії, який віддано з мереж спільного використання в електричні мережі (електроустановки) споживача (субспоживача), приєднаного до електричних мереж виробника;

- отже, оплата послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання має здійснюватися за обсяги електричної енергії, спожиті субспоживачем, а не за обсяги всієї згенерованої електричної енергії;

- з огляду на викладене, з урахуванням приписів пункту 2.5.6 глави 2.5 розділу ІІ ПРРЕЕ, пункту 1.3 Методики обрахування плати, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні у справі докази в сукупності підтверджують, що позивачем має здійснюватись нарахування відповідачу оплата послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за обсяги електричної енергії, спожиті субспоживачем, а не за обсяги всієї згенерованої електричної енергії. Доводи відповідача в цій частині знайшли своє підтвердження під час розгляду справи з огляду на приписи статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України та не були спростовані позивачем;

- з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем обсяг електричної енергії в розрахунку плати за спільне використання технологічних мереж за договором не відповідає пунктам 2.5.1 2.5.6 глави 2.5 розділу ІІ ПРРЕЕ, пункту 1.3 Методики обрахування плати, а також умовам договору, адже у вказаному розрахунку помилково застосовано згенерований загальний обсяг електричної енергії, а не спожитий споживачами відповідача.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі № 904/5054/25 задоволено частково заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 обґрунтоване наступним:

- оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи незначну складність справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, є 10 000 грн 00 коп.

Не погодившись з вказаними рішенням та додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. суду № 48671 від 03.02.2026), в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 та додаткове рішення від 15.01.2026 у справі № 904/5054/25, ухвалити нове рішення, з урахуванням обставин, наведених у відповідній апеляційній скарзі;

- стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- плата за спільне використання технологічних електричних мереж здійснюється за утримання СВ ТЕМ, а не за обсяги транспортованої електричної енергії субспоживачу позивача, відтак, на виконання умов договору ПрАТ "Укргідроенерго" щомісячно надавало користувачу для підписання та оплати рахунки та акти прийому-здачі наданих послуг зі спільного використання технологічних електричних мереж за період з вересня 2021 року по травень 2022 року на загальну суму 720 068 грн 35 коп., однак заборгованість залишилась непогашеною, отже, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав. Відтак, судом першої інстанції не було надано належну оцінку доказам та поясненням, які надавались позивачем, на підтвердження порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором;

- Методика обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затверджена постановою НКРЕ № 691 від 12.06.2008, не містить імперативного, а отже, однозначного та беззаперечного визначення, що обсягами віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання є виключно електрична енергія, яка була доставлена субспоживачу, а обсяг надходження в мережі спільного використання - це лише електрична енергія, яка зайшла в технологічні електричні мережі зі сторони ОСР. У свою чергу, обсяги надходження та віддачі із мереж спільного використання визначаються відповідно до пунктів 2.1.2, 4.4.4, 4.4.5, 4.4.7, 4.4.8 Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018;

- при спільному використанні технологічних електричних мереж, загальні обсяги надходження/віддачі електричної енергії в мережі спільного використання за площадкою комерційного обліку основного споживача (виробника) підтверджуються Актами звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії і підписуються обома сторонам ( Виробником і ОСР) щомісяця, відповідні акти (підписані позивачем і відповідачем та наявні в матеріалах справи) були проігноровані судом першої інстанції.

- подана відповідачем заява про розподіл витрат на правничу правову допомогу не містила належних та достатніх доказів, на підтвердження понесених витрат, а саме: - не надано доказів, які підтверджують вартість наданих послуг; - не надано доказів оплати клієнтом послуг адвоката; - не надано договір, умови якого визначають чіткий алгоритм визначення вартості послуг адвоката. Отже, якщо стороною документально не доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, доказів, які підтверджують вартість наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення цих витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Соп'яненко О.Ю.

Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 1563/26 від 10.02.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.03.2026.

Від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 1977/26 від 18.02.2026), в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області - без змін, посилаючись на таке:

- при спільному використанні основний споживач є проміжною ланкою, що забезпечує можливість ОСР здійснювати розподіл (передачу) електричної енергії іншим споживачам або транспортувати електричну енергію у свої мережі. Спільність використання певних мереж якраз і полягає в тому, що такі мережі використовує, як основний споживач для отримання електричної енергії на власні потреби, так і оператор системи розподілу для здійснення розподілу електричної енергії у мережі інших споживачів (субспоживачів) або для транспортування електричної енергії у власні мережі;

- основною метою укладення договору СВТЕМ між позивачем та відповідачем було врегулювання відносин, пов'язаних із використанням ТЕМ позивача відповідачем, з метою забезпечення доставки електричної енергії від відповідача до ДПВШ "Укрводшлях", який не приєднаний безпосередньо до мереж відповідача;

- підставою для стягнення оплати за спільне використання ТЕМ є саме використання оператором системи розподілу ТЕМ основного споживача для передачі електроенергії або субспоживачу, або у власні мережі ОСР. Разом з тим, згідно з твердженнями та документами, наданими позивачем по даній справі, з боку відповідача відсутній факт використання ТЕМ позивача. При цьому, позивач, виставляючи відповідачу рахунки за договором СВТЕМ, не пояснює в чому полягає спільність використання відповідачем ТЕМ позивача для потреб субспоживача - ДПВШ "Укрводшлях", що є очевидним свідченням безпідставності та необґрунтованості здійснених розрахунків та заявлених позовних вимог;

- в листах-розшифровках до актів прийому-передачі наданих послуг "Відомості про обсяги переданої електричної енергії (надходження-віддача) ПрАТ "Укргідроенерго", що долучені позивачем до позовної заяви у додатку 4.1., позивачем надається розшифровка тих даних, що використані ним при розрахунку плати за договором СВТЕМ. Саме позивач в більшості випадків є субспоживачем Шлюзу, коли, при нульовій віддачі електроенергії до Шлюзу, він мав значні надходження від Шлюзу: 28 824 кВт*г - у червні 2021 року; 57 910 к8т*г - у липні 2021 року; 5 826 кВт*г - у серпні 2021 року; 151 кВт*г - у грудні 2021 року; 2 248 кВт*г - у квітні 2022 року (зазначене підтверджується даними, відображеними в листах-розшифровках). При описаній ситуації, недоречним є зазначення позивачем у показниках надходження електричної енергії в ТЕМ спільного користування обсягів електричної енергії, що надійшли до його мереж від відповідача через мережі Шлюзу. Адже, в такому випадку відсутнє користування ТЕМ позивача відповідачем. При цьому, вся електрична енергія, що надходить від Шлюзу до позивача, останнім і споживається;

- у зв'язку із тим, що не було надходження електроенергії в ТЕМ позивача від мереж відповідача, не було й використання відповідачем ТЕМ позивача для здійснення доставки/транзиту електроенергії субспоживачу;

- відповідно до пункту 2.5.6 ПРРЕЕ до витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності. Отже, обсяги, згенерованої виробником електричної енергії, не можуть враховуватися при розрахунках плати за спільне використання ТЕМ основного споживача. Правомірність означеного висновку підтверджується і з боку регулятора НКРЕКП. Зокрема, у листі від 22.05.2023 № 5420/20.3/7-23 НКРЕКП зазначило, що під час розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж мають враховуватися обсяги електричної енергії, використані для забезпечення розподілу електричної енергії споживачам (субспоживачам), а також для транспортування електричної енергії в мережі ОСР (без урахування обсягів згенерованої (виробленої) електричної енергії основним споживачем - виробником електричної енергії). Окрім того, правомірність зазначеного висновку підтверджена і в судовій практиці - у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 по справі № 910/442/25. Таким чином, врахування позивачем в обсягах віддачі із ТЕМ основного споживача обсягів електричної енергії, що були згенеровані позивачем, є неправомірним та суперечить вищенаведеним висновкам НКРЕКП. За таких обставин факт дійсного використання відповідачем ТЕМ позивача відсутній. Дані, відображені в листах-розшифровках, та вищенаведені схеми перетікання електричної енергії підтверджують той факт, що відповідач за спірний період не здійснював транспортування електричної енергії мережами позивача. А отже, якщо позивач стверджує, що надходження електричної енергії в мережі СВ ТЕМ від мереж ОСР не здійснювалося, то і підстав для стягнення плати за договором СВТЕМ немає, адже фактично мережі позивача не використовувалися відповідачем для транспортування електричної енергії ані до субспоживача, ані до власних мереж відповідача. Обґрунтованість вищезазначеного висновку підтверджена і умовами укладеного договору СВТЕМ. Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 5.1 договору СВТЕМ Користувач (відповідач) має право не сплачувати за використання технологічних електричних мереж за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулася не з вини користувача. Вищезазначений пункт договору підтверджує, що за відсутності надходжень електричної енергії з мереж ОСР до ТЕМ основного споживача, відсутній і факт спільного використання ТЕМ основного споживача;

- недоречними є також твердження позивача про те, що плата за спільне використання ТЕМ може бути стягнута і за обсяги електричної енергії, що були транспортовані в мережі ОСР. При цьому по даній справі позивачем жодним доказом не доведений факт транспортування за спірний період електричної енергії в мережі відповідача. Крім того, згідно з листами-розшифровками, що долучені позивачем до актів прийому-передачі наданих послуг, ані обсяги надходження, ані обсяги віддачі електричної енергії не пов'язані із транспортуванням електричної енергії в мережі відповідача. Відповідач звертає увагу суду, що лічильником № 84371388, показання якого використані позивачем для розрахунку плати за спільне використання ТЕМ, не зафіксований факт передачі електричної енергії в мережі відповідача. З огляду на все вищевикладене, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт використання ТЕМ позивача відповідачем, що в свою чергу свідчить про безпідставність та необґрунтованість нарахування з боку позивача плати за договором СВТЕМ;

- щодо додаткового рішення зазначено таке. На підтвердження вартості понесених витрат на професійну правничу допомогу по даній справі відповідач долучив Акт наданих послуг № 49/904/5054/25-ДнЕМ від 31.12.2025, що був підписаний сторонами договору № 5986-ДнЕМ за допомогою ЕЦП у електронному сервісі "Вчасно". З огляду на зазначене, безпідставними та необґрунтованими є твердження позивача про ненадання доказів, які підтверджують вартість наданих послуг. Для розподілу витрат на правничу допомогу достатньо підтвердження обсягу їх надання та їх вартості, безпосередня сплата на момент розгляду питання не є обов'язковою. В апеляційній скарзі позивач також стверджує про те, що у справі відсутній договір, умови якого визначають чіткий алгоритм визначення вартості послуг адвоката, з огляду на що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з позивача. Такі твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими, адже до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду відповідачем було долучено договір № 5986-ДнЕМ, укладений між ним та АО "Перший радник". Умовами зазначеного договору встановлено, що сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, та судова інстанція відображається сторонами в Акті наданих послуг (пункт 1.3 договору № 5986-ДнЕМ). За пунктом 4.2. договору розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначаються номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога. Отже, між сторонами договору № 5986-ДнЕМ було досягнуто згоди про те, що вартість наданих послуг буде визначатися окремо у кожній справі та відображатися в акті наданих послуг. Відповідач наполягає, що зазначені позивачем в апеляційній скарзі підстави скасування додаткового рішення від 15.01.2026 по справі № 904/5054/25 є загальними та необґрунтованими;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції - витрати на правову допомогу, складають 15 000 грн 00 коп. Остаточний розмір та розрахунок понесених відповідачем витрат на правову допомогу залежатиме від складності справи, трудозатрат на підготовку відповідних процесуальних документів та буде надано додатково.

У зв'язку з відрядженням суддів Джепи Ю.А. та Соп'яненко О.Ю. - членів колегії суддів, визначених протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026, судове засідання, призначене на 11.03.2026, не відбулося, про що учасники справи були повідомлені телефонограмою № 4 від 10.03.2026.

Враховуючи усунення обставин, що унеможливили проведення судового засідання, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 судове засідання було призначено на 13.04.2026.

У судове засідання 13.04.2026 з'явилися представники скаржника (позивача) та відповідача.

У судовому засіданні 13.04.2026 протокольно було оголошено перерву у судовому засіданні до 21.04.2026.

У судове засідання 21.04.2026 з'явилися представники скаржника (позивача) та відповідача.

Представник скаржника (позивача) у судовому засіданні 21.04.2026 просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 та додаткове рішення від 15.01.2026 у справі № 904/5054/25, ухвалити нове рішення, з урахуванням обставин, наведених у відповідній апеляційній скарзі; стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 21.04.2026 представник відповідача просив апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 та додаткове рішення від 15.01.2026 у справі № 904/5054/25 залишити без змін, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 21.04.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

22.06.2020 між Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго" (далі - основний споживач, позивач) та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - користувач, відповідач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1513СВ (далі - договір), згідно з пунктом 1.1. якого основний споживач зобов'язується забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з використання технологічних електричних мереж спільного використання (далі - ТЕМ СВ) та інші послуги відповідно до умов цього договору.

У пункті 1.2. договору зазначено, що доставка електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, який є додатком 1 до цього договору, наданого основним споживачем, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору основний споживач зобов'язаний, зокрема:

- утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для доставки електричної енергії до межі балансової належності електроустановок ОСР або інших суб'єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач;

- щомісяця першого дня розрахункового періоду надавати користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж та два примірники акта приймання-передачі наданих послуг, який є додатком 3 до договору, оформлені основним споживачем.

Згідно з пунктом 3.1. договору основний споживач має право, зокрема, на отримання від оператора системи плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423 (із змінами) (далі - Методика обрахування плати).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що користувач зобов'язується здійснювати оплату за використання технологічних електричних мереж основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання технологічних електричних мереж основного споживача здійснюється згідно з Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком 5 до цього договору.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5.1. договору користувач має право на отримання від основного споживача інформації щодо якості електричної енергії, порядку визначення плати за використання технологічних електричних мереж основного споживача, умов та режимів передачі електричної енергії.

Пункт 7.1. договору визначає, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 7.2. договору вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається відповідно до Порядку обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком 5 до цього договору, розробленого відповідно до Методики обрахування плати.

Оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого основним споживачем рахунка та оформленого акту прийому-здачі наданих послуг у десятиденний строк з дати отримання рахунка (пункт 7.3. договору).

Пунктом 11.1. договору встановлено, що цей договір укладається на строк до 31.12.2020, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього строку одна із сторін не повідомить іншу про відмову від цього договору або його перегляд.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1513СВ від 22.06.2020 був чинним у спірному в даній справі періоді.

До договору сторонами підписані такі додатки до договору:

- додаток № 1 (специфікація) до договору;

- додаток № 2 (Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін) до договору;

- додаток № 3 (зразок Ату прийому-передачі наданих послуг) до договору;

- додаток № 4 (зразок довідки про обсяги переданої електричної енергії) до договору;

- додаток № 5 (порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж) до договору;

- додаток № 6 (зразок кошторису обґрунтованих річних витрат) до договору.

Додатки №№ 1-6 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.

У подальшому, 06.05.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1, в якій сторони дійшли згоди викласти таблицю 2 "Розрахунок граничного рівня річних витрат" додатку № 6 до договору у новій редакції.

11.06.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2, в якій сторони дійшли згоди викласти додаток № 6 до договору у новій редакції.

На виконання умов договору позивач надсилав відповідачу листи щодо оплати послуг за договором про спільне використання технологічних електричних мереж з додатками (рахунками, актами прийому-передачі наданих послуг та відомостями про обсяги переданої електричної енергії), а саме:

- лист № 28-1/4191 від 13.10.2021 щодо оплати послуг за договором за вересень 2021 вересень 2021 року;

- лист № 28-1/4498 від 01.11.2021 щодо оплати послуг за договором за жовтень 2021 року;

- лист № 28-1/5103 від 02.12.2021 щодо оплати послуг за договором за листопад 2021 року;

- лист № 28-1/155 від 12.01.2022 щодо оплати послуг за договором за грудень 2021 року та з повторним проханням здійснити оплати за червень - листопад 2021 року, з огляду на роз'яснення Регулятора;

- лист № 28-1/535 від 03.02.2022 щодо оплати послуг за договором за січень 2022 року;

- електронний лист (скріншот) від 10.03.2022 щодо оплати послуг за договором за лютий 2022 року;

- електронний лист (скріншот) від 04.04.2022 щодо оплати послуг за договором за березень 2022 року;

- електронний лист (скріншот) від 06.05.2022 щодо оплати послуг за договором за квітень 2022 року;

- електронний лист (скріншот) від 03.06.2022 щодо оплати послуг за договором за травень 2022 року (а.с. 59-81 том 1).

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконував умови договору, виставлені рахунки та акти не підписував та не повертав, аргументуючи це відсутністю підстав для їх підписання, зокрема, через незгоду із визначенням обсягів віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж, які є складовою при визначенні плати за спільне використання технологічних електричних мереж, зокрема, вищезазначене вбачається з листів відповідача № 54307/1001 від 16.12.2021; № 7401/1001 від 17.02.2022; № 10364/1001 від 03.03.2023.

22.12.2022 після проведення ініційованих позивачем попередніх слухань щодо досудового врегулювання спірного питання між позивачем та відповідачем, за результатом проведення слухань, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг склала відповідний Протокол № 131-п/2022 (арк.с. 88-90 в томі 1).

В протоколі попередніх слухань щодо врегулювання спірного питання між ПРАТ "Укренерго" та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" від 22.12.2022 та 06.01.2023 № 131-п/2022 зроблено наступний висновок:

- ураховуючи норми законодавства та проаналізувавши однолінійну схему, що є додатком № 1 до договору № 1513С, за обсяг надходження в технологічні електричні мережі спільного використання має прийматися обсяг електричної енергії, який надійшов у трансформатор Т5, а за обсяг віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання має прийматися обсяг віддачі електричної енергії з мереж спільного використання в електричні мережі (електроустановки) субспоживача (ВП "Дніпродзержинський судноплавний шлюз" ДП "Укрводшлях"). Тому НКРЕКП не вбачає порушень вимог законодавства у діях АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" у частині непогодження оформлених ПРАТ "Укргідроенерго" актів прийому-передачі наданих послуг за договором № 1513С (оскільки під час розрахунку плати за спільне використання ПРАТ "Укргідроенерго" було невірно визначено обсяг надходження в технологічні електричні мережі спільного використання).

У зв'язку із чим, позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з листом № 28-1/685 від 27.02.2023 та № 28-1/1115 від 03.04.2023 з проханням надати роз'яснення з приводу підходу щодо розрахунків плати на утримання ТЕМ (арк.с. 91, 92 в томі 1).

22.05.2023 листом № 5420/20.3/7-23 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надала роз'яснення щодо методики розрахунку плати за СВТЕМ, якщо їх власник виступає в ролі виробника електричної енергії.

Як зазначає позивач, 09.06.2023, керуючись зазначеними вище роз'ясненнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, позивач листом № 28-1/2132 відкликав попередньо надіслані акти та рахунки за укладеним договором та надіслав нові рахунки, акти прийому-передачі наданих послуг та листи-розшифровки за період червень 2021 року - травень 2022 року (арк.с. 94-108 в томі 1).

16.06.2023 відповідач листом № 29149/1-01 надіслав відмову у підписанні актів (арк.с. 109 в томі 1).

У зв'язку із чим, позивач листом № 28/2299 від 20.06.2023 щодо відмови ОСР здійснювати оплату послуг з утримання технологічних мереж звернувся (повторно) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з проханням надати роз'яснення з приводу підходу розрахунків плати на утримання ТЕМ, які були виконані відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 5420/20.3/7-23 від 22.05.2023, та за результатами розгляду цього звернення провести тристоронню зустріч між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, позивачем та відповідачем для остаточного врегулювання питання щодо порядку обрахування плати послуг зі спільного використання мереж філії "Середньодніпровська ГЕС" Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (арк.с. 111, зворотній аркуш 111 в томі 1).

23.08.2023 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом № 8856/20.3/7-23 (арк.с. 112, зворотній аркуш 112 в томі 1) повідомила таке:

- згідно з інформацією, наданою ПРАТ "Укргідроенерго", за результатами проведених попередніх слухань щодо врегулювання спірного питання між ПРАТ "Укргідроенерго" та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" від 22.12.2022 та 06.01.2023, ПРАТ "Укргідроенерго" було здійснено перерахунок вартості послуг з утримання технологічних електричних мереж, відповідно до якого було враховано лише ті обсяги, що були спожиті субспоживачем (ВП "Дніпродзержинський судноплавний шлюз" ДП "Укрводшлях"). Оновлені рахунки було надіслано до оператора системи розподілу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі". Проте, АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" відмовляється здійснювати оплату за виставленими рахунками, обґрунтовуючи відсутністю обсягів надходження електричної енергії в технологічні електричні мережі зі сторони оператора системи розподілу;

- за результатами проведених 22.12.2022 та 06.01.2023 попередніх слухань, які оформлені протоколом № 131-п/2022, щодо спірного питання стосовно плати за спільне використання технологічних електричних мереж, НКРЕКП було прийнято рішення, згідно з яким за обсяг надходження в технологічні електричні мережі спільного використання має прийматися обсяг електричної енергії, який надійшов у трансформатор Т5 (відповідно до однолінійної схеми електроживлення, що є додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 22.06.2020 № 1513СВ), а за обсяг віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання має прийматися обсяг віддачі електричної енергії з мереж спільного використання в електричні мережі (електроустановки) субспоживача (ВП "Дніпродзержинський судноплавний шлюз" ДП "Укрводшлях");

- з огляду на зазначене, та з метою врегулювання спірної ситуації АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" має вжити заходи щодо проведення повного розрахунку з ПРАТ "Укргідроенерго" відповідно до рішення НКРЕКП, оформленого протоколом від 22.12.2022 та 06.01.2023 № 131-п/2022;

- про результати та вжиті заходи АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" має повідомити ПРАТ "Укргідроенерго" та НКРЕКП протягом 10 робочих днів з дня отримання цього листа (до 06.09.2023 включно) (арк.с. 112, зворотній аркуш 112 в томі 1).

Позивач стверджує, що зі сторони відповідача розрахунку здійснено не було та жодних повідомлень чи звернень щодо вжитих заходів на адресу позивача не надходило.

11.09.2023 позивач листом № 28-1/3407 повідомив Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про невиконання відповідачем вимог, викладених у листі № 8856/20.3/7-23 від 23.08.2023 (арк.с. 113, зворотній аркуш 113 в томі 1).

19.09.2023 до позивача надійшов лист відповідача № 44514/1001 від 07.09.2023, в якому останній, не виконавши вимогу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, виклав заперечення щодо проведення розрахунку та прийняття актів прийому-передачі наданих послуг.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу за № 20-8/1927від 29.04.2025 (арк.с. 119, зворотній аркуш 119 в томі 1) про сплату заборгованості.

У відповіді на вимогу № 31449/1001 від 30.05.2025 відповідач виклав свої заперечення (арк.с. 120, зворотній аркуш 120 в томі 1).

Позивач зазначає, що відповідач на момент подачі позову свої зобов'язання за договором не виконав. Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1513СВ від 22.06.2020, яка складається з основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж, строк його дії, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, правильність застосування методики при розрахунку плати за СВТЕМ, якщо їх власник виступає в ролі виробника електричної енергії.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 49 Закону України "Про ринок електричної енергії" для цілей цієї статті основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу.

Відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі.

Основний споживач зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.

Вартість послуг за цим договором визначається за затвердженою Регулятором методикою.

Вартість оплачених оператором системи розподілу послуг за договором про спільне використання електричних мереж включається до тарифу на розподіл відповідного оператора системи розподілу.

Відповідно до пункту 11.1.2 глави 11.1 розділу XI Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, ОСР здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та надає послуги з розподілу електричної енергії Користувачам своєї системи розподілу в межах території ліцензованої діяльності на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором.

У випадках, визначених цим Кодексом, ОСР забезпечує розподіл електричної енергії електричними мережами інших власників, які не є ОСР або ОМСР.

Пунктом 11.1.7 глави 11.1 розділу XI Кодексу систем розподілу передбачено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії має бути укладений по усіх точках приєднання електроустановок Користувача на території відповідного ОСР, а також по точках приєднання споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж інших власників, які не є ОСР або ОМСР.

Непобутові споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР, для забезпечення розподілу електричної енергії до їх точки(ок) приєднання електроустановок зобов'язані укласти договір про розподіл з ОСР, до мереж якого вони приєднані.

Побутові споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР, для забезпечення розподілу електричної енергії до їх точки приєднання електроустановок зобов'язані укласти договір про розподіл з ОСР, до мереж якого вони приєднані.

Для забезпечення розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі ОСР електричними мережами, що не належать ОСР, між ОСР та відповідним власником мереж, який не є ОСР (та ОМСР), відповідно до цього Кодексу укладається договір щодо спільного використання електричних мереж відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії.

За приписами статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; виробництво електричної енергії - діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії; передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями; розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи; договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача (у тому числі електричними мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою; плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж, в утриманні цих технологічних електричних мереж, що розраховується відповідно до методики, затвердженої Регулятором, і включається до відповідного тарифу; плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж, в утриманні цих технологічних електричних мереж, що розраховується відповідно до методики, затвердженої Регулятором, і включається до відповідного тарифу.

За приписами пункту 1.2.3 глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ оператор системи в межах території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не виконують функції оператора системи (у тому числі електричними мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), шляхом укладення з цими власниками договорів про спільне використання технологічних електричних мереж на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).

У разі використання оператором системи технологічних електричних мереж власника мереж, який не виконує функцій оператора системи згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи відносини між власником цих мереж та оператором системи, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).

Власник технологічних електричних мереж (основний споживач) не має права відмовити оператору системи, на території ліцензованої діяльності якого приєднані мережі власника, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж у передбачених цими Правилами випадках.

Згідно з пунктом 2.1.4 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ у разі наявності у власника мереж (споживача або виробника) по одній площадці вимірювання точок підключення до різних операторів системи розподілу договір про надання послуг з розподілу електричної енергії укладається з тим оператором системи, від якого підключення за ступенем напруги більше.

Якщо ступені напруги за точками підключення споживача від операторів системи рівні, договір укладається з оператором системи, від якого надходять більші обсяги електричної енергії.

У разі наявності у цього власника мереж (споживача або виробника) субспоживача (субспоживачів) між оператором системи, який забезпечує транспортування електричної енергії цьому власнику мереж, та власником мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Транспортування обсягів електричної енергії, які надійшли до власника електричних мереж та його субспоживачів, оплачується за тарифом оператора системи, з яким у власника мереж укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, власником та його субспоживачами відповідно.

Точки підключення до мереж власника мереж інших операторів системи вважати точками надходження/віддачі електричної енергії в мережі суміжного ліцензіата.

Втрати в електричних мережах власника мереж, які використовуються оператором системи для забезпечення транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи, розділяються між власником мереж та цим оператором системи пропорційно обсягам споживання власником електричних мереж та обсягам відпущеної електричної енергії в інші мережі відповідно.

Відповідно до пункту 2.5.1 глави 2.5 розділу II ПРРЕЕ для забезпечення розподілу електричної енергії споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі ОСР електричними мережами, що не належать цьому ОСР, укладається договір на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил) між ОСР та основним споживачем, до якого належить:

1) споживач - власник технологічних електричних мереж, оператором системи для якого є ОСР;

2) виробник, резервне живлення електроустановок якого забезпечується від електричних мереж цього ОСР (для випадків, коли до електричних мереж виробника приєднані електроустановки споживача(-ів));

3) споживач - власник технологічних електричних мереж, оператором системи для якого є ОСП;

4) виробник, електроустановки якого приєднані до електричних мереж ОСП (за умови, що до цих електроустановок виробника приєднані електроустановки споживача(-ів) на ступені напруги 154 кВ та нижче) у частині мереж виробника на ступені напруги 154 кВ та нижче;

5) споживач, електроустановки якого приєднані до електричних мереж виробника, які приєднані до електричних мереж ОСП на ступені напруги 154 кВ та нижче.

Для забезпечення передачі електричної енергії споживачу, електроустановки якого приєднані до електричних мереж виробника на ступені напруги вище 154 кВ, які приєднані до електричних мереж ОСП, між ОСП та цим виробником укладається договір на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил) у частині мереж виробника на ступені напруги вище 154 кВ.

Згідно з пунктами 2.5.2 - 2.5.5 глави 2.5 розділу II ПРРЕЕ основний споживач не має права відмовити оператору системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого розташовані його мережі, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Власник технологічних електричних мереж (основний споживач) зобов'язаний належно утримувати технологічні електричні мережі та не обмежувати право оператора системи вимагати від власника технологічних електричних мереж відшкодування нанесених оператору системи збитків.

Оператори системи, які використовують технологічні електричні мережі основних споживачів для розподілу (передачі) електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії у свої мережі, сплачують основним споживачам плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до методики, затвердженої Регулятором.

Відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж основного споживача оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і обґрунтовується фактичними витратами основного споживача на утримання цих електричних мереж.

Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж основного споживача з оператором системи зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж.

Отже, саме умовами договору, що укладений між позивачем та відповідачем, визначається порядок та розмір плати за спільне використання ТЕМ, а також перелік спільних ТЕМ та умови спільного використання таких ТЕМ.

При цьому невід'ємними додатками до договору є додаток № 1 "Специфікація" та додаток 6 з таблицею 1 "Перелік елементів технологічних електричних мереж основного споживача, які використовуються для розподілу (передачі) електричної енергії". Означені додатки до договору визначають перелік елементів ТЕМ позивача, що є у спільному користуванні як позивача, так і відповідача. Відповідно до даних додатків, елементами мереж спільного використання є як трансформатор трифазний, двохобмоточний ТДЦ-10000/150 Т-5, так і трансформатор трифазний, двохобмоточний ТМ-3200/10 Т-6, а також два лічильники SL 7000 50.5 та SL 7000 50.2.

Однак, при здійсненні розрахунків плати за договором, позивач не враховує дані лічильника за № 84371840 (ЕІС код ТКО 6222083608878313), що встановлений у трансформаторі Т5, а враховує лише дані лічильника за № 84371388 (ЕІС код ТКО 6225770676803067), що встановлений у трансформаторі Т6. В свою чергу саме лічильник №84371840 обліковує електричну енергію, яка надходить з мереж відповідача до ТЕМ спільного використання позивача і яка в подальшому частково споживається самим позивачем (на власні виробничі потреби), а частково надходить до мереж субспоживача через лічильник № 84371388. За відсутності перетікань електричної енергії, вимірюваних одностороннім лічильником на трансформаторі Т5 (лічильник № 84371840), як надходження в ТЕМ позивача, неможливі і перетікання електричної енергії в електроустановки субспоживача, які вимірюються лічильником на трансформаторі Т6 (лічильник № 84371388).

До договору були включені не всі елементи ТЕМ позивача, а тільки ті, які задіяні в доставці електроенергії субспоживачу - Шлюзу, зокрема, трансформатор Т5, як понижуючий з напруги 150 кВ, яка надходить з мереж відповідача, та трансформатор Т6, лічильник якого вимірює випадкові різнонаправлені перетікання електроенергії між позивачем та субспоживачем. При цьому до договору не включені інші елементи ТЕМ позивача, зокрема трансформатори Т1, Т2, Т3, Т4, що підвищують напругу, отриману від генераторів позивача, до 150 кВ для передачі електричної енергії в мережі відповідача, та інше обладнання позивача, що задіяне у виробництві електричної енергії.

Неврахування позивачем, при здійсненні розрахунків, показників лічильника за №284371840 (ЕІС код ТКО 6222083608878313), встановленого у трансформаторі Т5, суперечить умовам договору та нормам законодавства, що підтверджується наступним.

Згідно з пунктом 5.2 Методики, плата за спільне використання (без податку на додану вартість) технологічних електричних мереж розраховується як добуток значення загальної величини витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на частку від ділення між обсягами віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання до обсягу надходження в мережі спільного використання.

Сторонами договору зазначені положення були сформульовані у вигляді формули. Так, у пункті 1.2 додатку 5 до договору визначено, що плата за спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що підлягає відшкодуванню користувачем в розрахунковому періоді (Вкч, грн.) визначається за формулою:

Вкч = Ввм/12 *W/Реп/WРос, грн. (без ПДВ), де

Ввм, грн. - сума обґрунтованих річних витрат на утримання ТЕМ за базовий період, зазначена у додатку 6 "Кошторис обґрунтованих річних витрат" до договору;

W/Реп, кВт.год - обсяги віддачі електричної енергії в електроустановки Користувача або інших суб'єктів господарювання, розподіл (передачу) електроенергії яким забезпечує Користувач за розрахунковий період;

W/Рос, кВт.год - обсяги надходження електричної енергії в технологічні електричні мережі Основного споживача за розрахунковий період.

Лічильником № 84371840, що встановлений у трансформаторі Т5, безпосередньо фіксуються обсяги надходження електричної енергії в ТЕМ позивача за розрахунковий період (показник W/Рос, кВт.год). Дані зафіксовані лічильником за № 84371840 (ЕІС код ТКО 62Z2083608878313) відображаються в "Актах звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами ПрАТ "Укргідроенерго" та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" (надалі - Акти звірки).

Відповідач наголошував, що при розрахунку плати за спільне використання ТЕМ, обсяги надходження електричної енергії в ТЕМ основного споживача включають обов'язково обсяги власного споживання електричної енергії основним споживачем, адже це є першочерговим призначенням цих ТЕМ відносно їх похідного використання для доставки електричної енергії ОСР або іншим суб'єктам господарювання - субспоживачам.

Згідно з договором відповідач використовує лише частину мереж позивача з метою здійснення розподілу електричної енергії іншому споживачу - ДПВШ "Укрводшлях".

При цьому лічильник у трансформаторі Т5 не враховує згенеровану позивачем електричну енергію, що підтверджується відсутністю зазначення в колонці "відпуск" в Актах звірки будь-яких обсягів згенерованої позивачем електричної енергії. Відповідно до даних, наведених в Актах звірки, обсяг електричної енергії, що надходить в Т5, віднімається від загального обсягу згенерованої позивачем електричної енергії, що також підтверджує ту обставину, що лічильник у трансформаторі Т5 не враховує згенеровану позивачем електричну енергію.

З огляду на вищезазначене, безпідставним є неврахування позивачем при здійсненні розрахунків плати за договором показників другого лічильника, що встановлений у трансформаторі Т5, оскільки зазначений лічильник, як і лічильник, що встановлений у трансформаторі Т6 і показники якого використані позивачем для здійснення розрахунків, фактично входять до переліку ТЕМ спільного використання за укладеним договором і умовами зазначеного договору визнано елементами, які задіяні в доставці електроенергії субспоживачу позивача.

Правомірність вищезазначеного висновку підтверджена також регулятором НКРЕКП. Як було зазначено вище, за результатами попередніх слухань від 22.12.2022 та 06.01.2023 щодо врегулювання спірного питання між ПрДТ "Укргідроенерго" та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" стосовно виконання спірного договору НКРЕКП було прийнято рішення, оформлене протоколом від 18.01.2023. У протоколі від 18.01.2023 НКРЕКП зазначило наступне: "Ураховуючи норми законодавства та проаналізувавши однолінійну схему, що є додатком № 1 до договору № 1513С, за обсяг надходження в технологічні електричні мережі спільного використання має прийматися обсяг електричної енергії, який надійшов у трансформатор Т5, а за обсяг віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання має прийматися обсяг віддачі електричної енергії з мереж спільного використання в електричні мережі (електроустановки) субспоживача (ВП "Дніпродзержинський судноплавний шлюз" ДП "Укрводшлях"). Тому НКРЕКП не вбачає порушень вимог законодавства у діях АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" у частині непогодження оформлених ПРАТ "Укргідроенерго" актів прийому-передачі наданих послуг за договором № 1513С (оскільки під час розрахунку плати за спільне використання ПРАТ "Укргідроенерго" було невірно визначено обсяг надходження в технологічні електричні мережі спільного використання).".

Отже, актом індивідуальної дії, а саме: протоколом НКРЕКП від 18.01.2023, визначено, які обсяги електричної енергії за договором мають прийматися позивачем за обсяги надходжень в ТЕМ спільного використання (обсяг електричної енергії, який надійшов у трансформатор Т5), а які обсяги електричної енергії мають бути враховані позивачем за обсяги віддачі з ТЕМ спільного використання (обсяг віддачі електричної енергії з мереж спільного використання в електричні мережі (електроустановки) субспоживача).

Однак, позивач, здійснюючи розрахунок плати за договором, вищезазначений протокол НКРЕКП від 18.01.2023, як і умови договору, не врахував, як наслідок, здійснив необґрунтований та неправомірний розрахунок плати за вказаним договором.

Пунктом 2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, встановлено, що кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подаються основним споживачем щороку на погодження до відповідного територіальному органу НКРЕКП.

У разі обґрунтованих змін статей витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, наслідком яких є зміна суми витрат за кошторисом більше ніж на 5 %, складу (конфігурації) електричних мереж, топології однолінійних схем, що відбулися протягом року, основний споживач зобов'язаний подати на погодження зміни до кошторису.

Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання та/або зміни до нього розглядаються відповідним територіальним органом НКРЕКП не більше 30 календарних днів.

Узгоджений зі територіальним органом НКРЕКП кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання (та/або зміни до нього), який є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, подається оператору системи основним споживачем (його уповноваженою особою) протягом 30 календарних днів від дати погодження безпосередньо або поштовим зв'язком (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Кошторис витрат вважається поданим з дати його безпосереднього подання оператору системи або з дати відправлення рекомендованого листа.

Кошторис витрат діє протягом одного року від дати його подання основним споживачем (його уповноваженою особою) оператору системи. Якщо впродовж цього року основним споживачем не поданий оператору системи новий погоджений кошторис витрат на наступний рік, відшкодування витрат оператором системи основному споживачу припиняється.

У разі надання основним споживачем узгодженого з територіальним органом НКРЕКП кошторису витрат або змін до діючого кошторису витрат, відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, у тому числі із врахуванням змін до кошторису витрат, здійснюється з 01 числа наступного календарного місяця від дати подання кошторису (змін до нього) основним споживачем (його уповноваженою особою) оператору системи.

Пунктами 1.3, 1.4 Методики обрахування плати витрати основного споживача визначаються щодо тих електричних мереж, які використовуються основним споживачем спільно з іншим користувачем та виділені на однолінійній схемі, яка є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Перелік операційних витрат, що включаються до кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання основного споживача, визначається відповідно до розділу II "Порядок складення кошторису обґрунтованих річних витрат основного споживача на утримання електричних мереж спільного використання" цієї Методики за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Методики.

Відповідно до пункту 5.2 розділу V Методики обрахування плати плата за спільне використання (без податку на додану вартість) технологічних електричних мереж розраховується як добуток значення загальної величини витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на частку від ділення між обсягами віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання до обсягу надходження в мережі спільного використання.

Водночас підпункт 32 пункту 1.2.1 глави 1.2 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, комерційна межа - одна або сукупність точок комерційного обліку, що обмежують область або площадку комерційного обліку. Комерційна межа вказується в договорі та, зазвичай, збігається з межею між суміжними областями/площадками комерційного обліку, межею балансової належності або межею експлуатаційної відповідальності.

Згідно з додатком до договору розподіл (передача) електричної енергії мережами основного споживача здійснюється наступному субспоживачу: ВП "Дніпродзержинський судноплавний шлюз ДП "Укрводшлях".

В період з вересня 2021 року по травень 2022 року позивач направляв акти-прийому передачі наданих послуг, в яких зазначались згенеровані обсяги електричної енергії, які передані в мережі Компанії, проте, відповідач заперечував саме щодо всього обсягу електричної енергії, посилаючись на те, що оплата послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання має здійснюватися за обсяги електричної енергії, спожиті субспоживачем, а не за обсяги всієї згенерованої електричної енергії, про що відповідачем надавались відмови щодо підписання актів та здійснення оплати, оскільки в них були внесені завідомо некоректні дані щодо обсягу переданої електричної енергії суб'єктам господарювання, що живляться від технологічних електричних мереж ПрАТ "Укргідроенерго".

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечує щодо виконання умов, укладеного договору, у частині здійснення оплати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за обсяги електричної енергії, безпосередньо спожиті субспоживачами, однак не за обсяги всієї згенерованої електричної енергії позивачем.

Крім того, суд першої інстанції вірно врахував, що НКРЕКП листом від 22.05.2023 №5420/20.3/7-23 на звернення ПрАТ "Укргідроенерго" надано роз'яснення щодо розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - виробника електричної енергії.

Згідно з положеннями пункту 2.5.6 глави 2.5 розділу ІІ ПРРЕЕ, до витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності.

Таким чином, під час розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - виробника електричної енергії має прийматися обсяг електричної енергії, який надійшов у відповідні мережі спільного використання (які використовуються для транспортування електричної енергії до електроустановок споживача, приєднаного до мереж виробника) та обсяг електричної енергії, який віддано з мереж спільного використання в електричні мережі (електроустановки) споживача (субспоживача), приєднаного до електричних мереж виробника.

Отже, оплата послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання має здійснюватися за обсяги електричної енергії, спожиті субспоживачем, а не за обсяги всієї згенерованої електричної енергії.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів пункту 2.5.6 глави 2.5 розділу ІІ ПРРЕЕ, пункту 1.3 Методики обрахування плати, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні у справі докази в сукупності підтверджують, що позивачем має здійснюватись нарахування відповідачу оплата послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за обсяги електричної енергії, спожиті субспоживачем, а не за обсяги всієї згенерованої електричної енергії. Доводи відповідача в цій частині знайшли своє підтвердження під час розгляду справи з огляду на приписи статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України та не були спростовані позивачем.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позивачем обсяг електричної енергії в розрахунку плати за спільне використання технологічних мереж за договором не відповідає пунктам 2.5.1, 2.5.6 глави 2.5 розділу ІІ ПРРЕЕ, пункту 1.3 Методики обрахування плати, а також умовам договору, адже у вказаному розрахунку помилково застосовано згенерований загальний обсяг електричної енергії, а не спожитий споживачами відповідача.

Колегією суддів апеляційного господарського суду також враховано, що Верховний Суд в постанові від 02.04.2026 по справі № 910/442/25 дійшов висновку, що виробник електричної енергії, який має у власності електричні мережі здійснює віддачу виробленої ним електричної енергії з власного розподільного устаткування з метою її продажу, а тому має забезпечувати транспортування виробленої ним електричної енергії у точку продажу, тому такі електричні мережі не можуть вважатися мережами спільного користування. Під час розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж виробника не враховуються обсяги електричної енергії виробленої цим виробником, оскільки такі обсяги електричної енергії відносяться до господарської діяльності з виробництва електричної енергії цього виробника.

Також слід відзначити, що відповідно до умов пункту 7.3. договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого основним споживачем рахунка та оформленого Акту прийому-передачі наданих послуг у десятиденний строк з дати отримання рахунка.

Доказів виставлення позивачем належних рахунків на оплату за спірний період - з вересня 2021 року по травень 2022 року, матеріали справи не містять.

Як було зазначено вище, в протоколі попередніх слухань щодо врегулювання спірного питання між ПРАТ "Укренерго" та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" від 22.12.2022 та 06.01.2023 № 131-п/2022 НКРЕКП, як Регулятор, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вказала таке:

Так, виробник електричної енергії, який має у власності електричні мережі, та основний споживач або власник розподільного устаткування мають різне функціональне призначення, а саме виробник здійснює віддачу виробленої електричної енергії з власного розподільного устаткування, а тому в загальному випадку такі належні виробнику електричні мережі не можуть вважатися мережами спільного користування, за винятком випадків забезпечення субспоживача (приєднаного до електричних мереж виробника) послугами з розподілу електричної енергії.

Отже, під час розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - виробника електричної енергії має прийматися обсяг електричної енергії, який надійшов у відповідні мережі спільного використання (які використовуються для транспортування електричної енергії до електроустановок споживача, приєднаного до мереж виробника) та обсяг електричної енергії, який віддано з мереж спільного використання в електричні мережі (електроустановки) споживача (субспоживача), приєднаного до електричних мереж виробника.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оплата послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання має здійснюватися за обсяги електричної енергії, спожиті субспоживачем, а не за обсяги всієї згенерованої електричної енергії.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 у справі № 904/5054/25 відсутні.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення слід зазначити таке.

На підтвердження вартості понесених витрат на професійну правничу допомогу по даній справі відповідач долучив Акт наданих послуг № 49/904/5054/25-ДнЕМ від 31.12.2025, що був підписаний сторонами договору № 5986-ДнЕМ за допомогою ЕЦП у електронному сервісі "Вчасно".

При цьому, для розподілу витрат на правничу допомогу достатнім є підтвердження обсягу їх надання та їх вартості, безпосередня сплата на момент розгляду справи не є обов'язковою.

До заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду відповідачем було долучено договір № 5986-ДнЕМ, укладений між ним та АО "Перший радник". Умовами зазначеного договору встановлено, що сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, та судова інстанція відображається сторонами в Акті наданих послуг (пункт 1.3 договору № 5986-ДнЕМ). За пунктом 4.2. договору розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначаються номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога.

Отже, між сторонами договору № 5986-ДнЕМ було досягнуто згоди про те, що вартість наданих послуг буде визначатися окремо у кожній справі та відображатися в акті наданих послуг.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Колегією суддів також враховано, що за пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України», від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33 - 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 наголосив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії", згідно з якими відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Отже, оцінюючи обсяг наданої адвокатом під час розгляду справи правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що застосовується Європейським судом з прав людини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованими та такими, що доведені документально, є витрати на надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Крім того, оскільки апеляційним господарським судом підтверджена правомірність рішення суду першої інстанції щодо розгляду спору по суті, а скаржник просив здійснити перегляд додаткового рішення, в тому числі з підстав неправомірності відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги апеляційним господарським судом не встановлено наявність підстав для зміни чи скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі №904/5054/25.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення суду такими, що підлягають залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 у справі №904/5054/25 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі № 904/5054/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 у справі №904/5054/25 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі № 904/5054/25 - залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго".

5. Матеріали справи № 904/5054/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 22.04.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя О.Ю. Соп'яненко

Попередній документ

135886467

Наступний документ

135886469

Інформація про рішення:

№ рішення:	135886468
№ справи:	904/5054/25
Дата рішення:	21.04.2026
Дата публікації:	23.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (02.01.2026)
Дата надходження:	04.09.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

02.10.2025 11:30	Господарський суд Дніпропетровської області
21.10.2025 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
11.11.2025 09:30	Господарський суд Дніпропетровської області
02.12.2025 11:30	Господарський суд Дніпропетровської області
09.12.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
23.12.2025 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
02.01.2026 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
15.01.2026 10:30	Господарський суд Дніпропетровської області
11.03.2026 16:00	Центральний апеляційний господарський суд
13.04.2026 17:20	Центральний апеляційний господарський суд
21.04.2026 14:30	Центральний апеляційний господарський суд