14 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/856/23 (756/11612/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№567Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 (ухвалу постановлено суддею Усатим В.О. в приміщенні Господарського суду Харківської області 10.03.2026 о 14:40 год, повна ухвала складена 10.03.2023) у справі №922/856/23 (756/11612/23)
за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ
до 1. ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
2. ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61201, м. Харків, пр. Перемоги, будинок 55-Е; ідентифікаційний код: 13670050) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича
про визнання відсутнім права вимоги та визнання недійсним правочин в межах справи про банкрутство Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 у справі №922/856/23 (756/11612/23) передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва матеріали справи за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору відступлення.
ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 у справі №922/856/23 (756/11612/23) про передачу матеріалів справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, залишити позовну заяву АТ «Укрексімбанк» у справі №922/856/23(756/11612/23) без розгляду або повернути позивачу, судовий розгляд апеляційної скарги провести за участі сторін.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що визначення судом першої інстанції предметної та територіальної юрисдикції даної справи здійснено з порушенням норм ГПК України, а також на те, що місцевим господарським судом не досліджено обставини зловживання наймодавцем процесуальними правами, які передбачені п. 4 ч. 2 ст. 43 ГПК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№567Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 у справі №922/856/23(756/11612/23); повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 14.04.2026.
07.04.2026 від АТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду від 10.03.2026 - без змін.
13.04.2026 від представника ОСОБА_1 адвоката Богомазова П.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що особисто ОСОБА_1 не може прибути у судове засідання, призначене на 14.04.2026, оскільки перебуває у м. Кривий Ріг, а його представник ОСОБА_2 повинен бути присутнім у цей день о 12:00 год в Господарському суді м. Києва для участі у справі №910/12757/25. До клопотання надано скріншот із сайту «Судова влада» та ордер на надання правничої допомоги адвокатом Богомазовим П.С. на представництво інтересів ТОВ «УКРТАК.ЮА» в Господарському суді міста Києва.
У судовому засіданні представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» проти апеляційної скарги заперечував; вирішення клопотання про відкладення розгляду справи залишив на розсуду суду.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились.
Розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Богомазова П.С. про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що підставою для відкладення розгляду справи у відповідності до вимог ст. 270 ГПК України є неявка у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як встановлено судом, копія ухвали від 25.03.2026 була доставлена до електронного кабінету адвоката Богомазова П.С. 25.03.2026 о 22:20 год, про що свідчить довідка Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа.
Також копію ухвали суду 25.03.2026 було направлено на поштову адресу ОСОБА_1 та отримано ним 03.04.2026, про що свідчить довідка АТ «Укрпошта» та інформація на веб-сайті АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення зі штрих кодом R067133700460.
Таким чином, ОСОБА_1 було завчасно повідомлено судом про час та місце розгляду справи, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а його правова позиція викладена в апеляційній скарзі.
Крім того, судове засідання у справі №922/856/23(756/11612/23) призначено на 14:00 год, а з наданих до клопотання документів вбачається, що судове засідання у справі №910/12757/25 призначено на 12:00 год. При цьому колегія суддів наголошує, що сторона не позбавлена була права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що було роз'яснено в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026.
За таких обставин, суд вважає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2023 у справі №922/856/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Різника О.Ю.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив витребувати у АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на свою користь об'єкт нерухомого майна, а саме об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 745013980000; передати ОСОБА_3 об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 745013980000 та визнати укладеним акт приймання - передачі у редакції позовної заяви; визнати право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 745013980000 за ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що починаючи з 19.06.2006 по 22.09.2022 право власності на об'єкт нерухомого майна (будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належали багатопрофільному підприємству «Солідарність». 20.11.2015 між Багатопрофільним підприємством «Солідарність» та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» укладено договір найму майнових прав, за яким у найм було передано право володіння, право користування та право розпорядження об'єктом нерухомого майна. Вказаним договором передбачено обов'язки наймодавця та відповідальність за їх порушення. Зокрема, пунктом 6.2.3 договору найму передбачено, що наймодавець зобов'язаний утриматися від будь-яких дій, які перешкоджають наймачеві здійснювати права за цим договором. Пунктом 9.7 договору найму майнових прав передбачено, що виконання зобов'язань наймодавця (власника), передбачених розділом 6.2 договору забезпечується неустойкою; предметом неустойки є об'єкт нерухомого майна. 22.09.2022 банк набув право власності на об'єкт нерухомого майна, а також став стороною (наймодавцем) за договором найму майнових прав від 20.11.2015, та вже починаючи з 03.10.2022 розпочав порушення зобов'язань, які передбачені п. 6.2.3 договору найму. 07.08.2023 ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» надіслано банку вимогу передати негайно предмет неустойки за договором найму майнових прав та підписати акт приймання - передачі. Зобов'язання передати об'єкт нерухомого майна у власність первинного кредитора повинно було виконаним боржником не пізніше 24.08.2023, проте таке зобов'язання не було виконано. Отже, 25.08.2023 первинний кредитор набув право витребувати від банку та отримати у власність об'єкт нерухомого майна. В свою чергу, 30.08.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ОКІТ» укладено договір відступлення права вимоги №01/300823, за яким відступлено право вимоги первісного кредитора до боржника передати у власність (витребувати, стягнути) неустойку у вигляді об'єкту нерухомого майна. Враховуючи не виконання АТ «Державний експортно-імпортний банк України» вимоги щодо передання предмета неустойки ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.09.2023 відкрито провадження у справі №756/11612/23 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», ДП «Сетам», ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс», ТОВ «Драгон капітал інвестментс», про витребування та передання об'єкта нерухомого майна, визнання укладеним акту приймання-передачі та визнання права власності на майно.
У жовтні 2023 АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просило визнати відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за договором відступлення права вимоги №01/300823 від 30.08.2023, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій»; визнати недійсним договір відступлення права вимоги №01/300823 від 30.08.2023 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій».
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №756/11612/23 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», БП «Солідарність» у формі ТОВ про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», ДП «Сетам», ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс», ТОВ «Драгон капітал інвестментс про витребування та передання об'єкта нерухомого майна, визнання укладеним акту приймання-передачі та визнання права власності на майно.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №756/11612/23 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Науменка Олексія Григоровича про залишення первісної позовної заяви без розгляду та закриття провадження за зустрічним позовом задоволено частково; позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», ДП «Сетам», ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс», ТОВ «Драгон капітал інвестментс», про витребування та передання об'єкта нерухомого майна, визнання укладеним акту приймання-передачі та визнання права власності на майно залишено без розгляду, роз'яснивши, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно; в задоволенні решти клопотання відмовлено.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28.11.2024 в задоволенні клопотання представника позивача за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - адвоката Головіної Оксани Іванівни про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області відмовлено; провадження у справі за зустрічним позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», БП «Солідарність» у формі ТОВ, про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору закрито; роз'яснено право звернення в порядку господарського судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2025 у справі № 756/11612/23 апеляційну скаргу представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - Головіної Оксани Іванівни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28.11.2024 задоволено частково; ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28.11.2024 скасовано в частині відмови у клопотанні про передачу справи до Господарського суду Харківської області; клопотання АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про передачу справи до Господарського суду Харківської області задоволено, матеріали справи №756/11612/23 за позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», БП «Солідарність» у формі ТОВ про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору передано до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа №922/856/23 про банкрутство БП «Солідарність» у формі ТОВ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) прийнято матеріали позовної заяви до розгляду та відкрито провадження з розгляду заяви за вх. №756/11612/23 по справі №922/856/23; відкрито провадження у справі №922/856/23 (756/11612/23); призначено судове засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 03.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача Цапенка І.Я. про врегулювання спору за участю судді (вх. №13173 від 03.06.2025) відмовлено; в задоволенні клопотання представника відповідача Цапенка І.Я. про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі (вх. №15955 від 08.07.2025) відмовлено; провадження у справі № 922/856/23 (756/11612/23) за позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю., ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору закрито. Місцевий господарський суд виходив з того, що позов банку про визнання відсутнім права вимоги за договором про відступлення права вимоги та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023 року не підлягає розгляду у господарському суді в межах справи про банкрутство БП «Солідарність» у формі ТОВ, оскільки такий позов знаходиться за межами виключної, предметної та суб'єктної юрисдикції суду, що розглядає справу про банкрутство БП «Солідарність» у формі ТОВ відповідно до приписів ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з чим закрив провадження у справі на підставі п.1ч.1 ст. 231 ГПК України.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) апеляційну скаргу Цапенка І.Я. залишено без задоволення; апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) скасовано в частині закриття провадження у справі № 922/856/23 (756/11612/23) за позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю., ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору; справу №922/856/23 (756/11612/23) направлено на розгляд Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/856/23 про банкрутство БП «Солідарність» у формі ТОВ. Апеляційний господарський суд зазначив, що враховуючи положення абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГПК України, обставини надходження даної справи до Господарського суду Харківської області після постановлення апеляційним судом рішення про закриття провадження в цивільній справі № 756/11612/23 в порядку цивільного судочинства, виключають можливість закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2025, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.12.2025, апеляційну скаргу Цапенка І.Я. задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) скасовано; справу №922/856/23 (756/11612/23) щодо розгляду зустрічної позовної заяви Цапенка І.Я. передано до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2025, зокрема, прийнято справу № 756/11612/23 в межах справи №922/856/23 про банкрутство БП «Солідарність» у формі ТОВ до провадження у новому складі суду; повторно розпочато розгляд справи № 922/856/23 (756/11612/23) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 з власної ініціативи здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №922/856/23 (756/11612/23) за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 повернуто зустрічну позовну заяву Цапенка І.Я. (вх. № 13055 від 02.06.2025) з урахуванням заяви (вх.№13908 від 12.06.2025) та заяву представника ОСОБА_1 адвоката Богомазова П.С. про роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 (вх.№17345 від 28.07.2025).
12.02.2026 до Господарського суду Харківської області суду від АТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшла заява про направлення справи до Господарського суду міста Києва за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 у справі №922/856/23 (756/11612/23) позовну заяву АТ «Державний експортно-імпортний банк України» залишено без руху після відкриття провадження; постановлено АТ «Державний експортно-імпортний банк України» протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження постановлено усунути недоліки позовної заяви, а саме: зазначити зміст позовних вимог щодо кожного з зазначених у позові відповідачів; узгодити прохальну частину позовної заяви з суб'єктним складом відповідачів; попереджено позивача про те, що не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, згідно частини тринадцятої статті 176 ГПК України має наслідком залишенням позовної заяви без розгляду.
24.02.2026 АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося з заявою про усунення недоліків, в якій банк просив позовну заяву АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України в частині позовних вимог до відповідача-3 БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю.; залучити до участі у справі № 922/856/23 (756/11612/23) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора БП «Солідарність» у формі ТОВ - арбітражного керуючого Різника О.Ю.; продовжити розгляд справи № 922/856/23 (756/11612/23) за позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до Цапенка І.Я., ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору.
26.02.2026 від Цапенка І.Я. надійшло клопотання про визнання дій зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача1; продовжено розгляд справи №922/856/23 (756/11612/23); позовну заяву АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до 1.Цапенка І.Я., 2. ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», 3. БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору залишити без розгляду в частині позовних вимог до відповідача 3 БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю.; виключено БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника О.Ю. з суб'єктного складу відповідачів у справі №922/856/23 (756/11612/23); залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника О.Ю.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва матеріали справи за зустрічним позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до 1. Цапенко І.Я., 2.ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника О.Ю. про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору відступлення.
Суд першої інстанції враховуючи виключення боржника із суб'єктного складу відповідачів за фактичним волевиявленням позивача, та те, що заявлені банком позовні вимоги належать до виключної підсудності Господарського суду міста Києва відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України, оскільки спір стосується нерухомого майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язань, що виникли між юридичними особами в процесі здійснення господарської діяльності, а наступне введення до таких правовідносин в порядку відступлення права вимоги фізичної особи жодним чином не змінює ні характер первісних правочинів, ні суті правочинів, укладених на їх забезпечення, як і характеру правовідносин (в даному випадку господарських), що виникли на їх підставі, дійшов висновку про передачу справи за зустрічним позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до 1. Цапенко І.Я., 2. ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника О.Ю. про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору відступлення за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи таке.
18.08.2006 року між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та БП «Солідарність» у формі ТОВ було укладено кредитний договір № 18106К31/2159 з додатковими угодами.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006 між БП у формі ТОВ «Солідарність» (іпотекодавець) та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір №18106Z109 від 19.08.2006, предметом якого є нерухоме майно - будівля центру сімейного дозвілля (літ. А), загальною площею 7317,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10, яке було у власності іпотекодавця.
07.10.2015 року між ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» (набувач) та БП «Солідарність» у формі ТОВ (учасник) було укладено договір найму майнових прав (20.11.2015 нова редакція), відповідно до умов якого наймодавець передає наймачу своє право володіння, користування та право розпорядження (майнові права) - будівлею центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10 (літера. А), загальною площею 7317 кв.м.. Майнові права передаються строком на п'ять років з дня укладання цього договору. При цьому сам об'єкт нерухомого майна за цим договором у найм або у власність не передається.
За змістом пункту 2.1. договору наймодавець передає свої майнові права з метою забезпечення збереження предмета іпотеки - об'єкта нерухомого майна. Наймодавець передає майнові права з метою покладення на наймача обов'язків власника об'єкта нерухомого майна (п. 2.2. договору).
У пункті 14.1 договору сторонами витлумачено зміст цього договору і визначено, що за умовами та змістом сторони уклали відплатний договір найма майнових прав передбачений статтями 759-786 ЦК України.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 22.09.2022 року АТ «Укрексімбанк» набув право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна- будівлю, центру сімейного дозвілля, об'єкту житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10 (літера. А).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/856/23 (910/8719/22) за позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Ужгороді до ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», БП «Солідарність» у формі ТОВ про визнання недійсним (нікчемним) договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину позов задоволено частково; у задоволенні позовної заяви АТ «Державний експортно - імпортний банк України» в частині визнання недійсним (нікчемним) договору найму майнових прав від 20.11.2015, укладеним між Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі ТОВ та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено; вчастині позовної заяви АТ «Державний експортно - імпортний банк України» до ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» про звільнення з будівлі центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10 (літ. А), загальною площею 7317 кв. м. - задоволено. Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним (нікчемним) договору найму мотивовано тим, що недійсність цього правочину вже встановлена законом (частина третя статті 12 Закону України «Про іпотеку»), тому вимога позивача в цій частині не є належним та ефективним способом захисту прав та інтересу позивача.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/856/23(910/8719/22) скасовано; прийняти нове рішення, яким в позові відмовлено повністю; стягнуто з АТ «Державний експортно - імпортний банк України» на користь ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» 4026,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 922/856/23 (910/8719/22) касаційну скаргу АТ «Державний експортно - імпортний банк України» задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 922/856/23 (910/8719/22) скасовано; справу № 922/856/23 (910/8719/22) направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/856/23 (910/8719/22) залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/856/23 (910/8719/22) залишено без змін; у задоволенні заяви ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» щодо вжиття заходів процесуального примусу до позивача шляхом накладання штрафу відмовлено; стягнуто з ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4962,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 922/856/23 (910/8719/22) відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» про передачу справи № 922/856/23 (910/8719/22) на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду; касаційну скаргу ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» залишено без задоволення; постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/856/23 (910/8719/22) залишено без змін.
В свою чергу 30.08.2023 між ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №01/300823, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає належне первісному кредиторові право вимоги, вказане у п.1.2, 1.3 даного договору. Під правом вимоги у цьому договорі сторони розуміють обсяг майнових прав (права вимоги) первісного кредитора витребувати у боржника (наймодавця та/або його правонаступника) у власність предмет неустойки - об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7317 кв.м, яке виникло на підставі: пункту 9.7. та як наслідок невиконання боржником (наймодавцем) умов, передбачених п.6.2. договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015, який був укладений між БП «Солідарність» у формі ТОВ та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» (п. 1.2 договору). Відповідно до п.1.3 договору, право вимоги, вказане в п. 1.2, стосується об'єкта нерухомого майна та його складових частин.
Як вже зазначалось, у жовтні 2023 АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просило визнати відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за договором відступлення права вимоги №01/300823 від 30.08.2023, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій»; визнати недійсним договір відступлення права вимоги №01/300823 від 30.08.2023 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій». В обгрунтування зустрічних позовних вимог банк зазначав, що 19.08.2006 між АТ «Укрексімбанк» (іпотекодержатель) та БП «Солідарність» у формі ТОВ (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №18106Z109, іпотекою за яким забезпечувались вимоги іпотекодержателя, що випливали з кредитного договору №18106К31/2159 від 18.08.2006, укладеного з позичальником БП «Солідарність» у формі ТОВ. Предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є нерухоме майно - будівля центру сімейного дозвілля (літ. А), загальною площею 7317,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.08.2012 у справі №5011-34/6378-2012 стягнуто з БП «Солідарність» у формі ТОВ на користь банку заборгованість за кредитним договором №№18106К31/2159 від 18.08.2006; на виконання рішення виданий відповідний наказ. В межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу було реалізовано на електронному аукціоні ДП «Сетам» нерухоме майно БП «Солідарність» у формі ТОВ. АТ «Укрексімбанк» придбав предмет іпотеки та з 22.09.2022 є власником будівлі центру сімейного дозвілля загальною площею 7317 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд 24/10, літ. А. Отже, станом на дату укладання договору найму вказана будівля перебувала в іпотеці АТ «Укрексімбанк» на підставі іпотечного договору №18106Z109 від 19.08.2006. При цьому банк як іпотекодержатель за іпотечним договором не надавав свою згоду іпотекодавцю на укладення правочину щодо передачі предмета іпотеки в користування третій особі (ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій»), а також не надавав свою згоду на передачу іпотекодавцем третій особі прав володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки. У вересні 2022 банк звернувся до Господарського суду з позовом до ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та БП «Солідарність» у формі ТОВ про визнання недійсним (нікчемним) договору найму, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та звільнення будівлі центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд 24/10, літ. А. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22) зобов'язано ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» усунути перешкоди у здійсненні права користування АТ «Державний експортно-імпортний банк України» нежитловим приміщенням - будівлею центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7317 кв. м. шляхом її звільнення. При цьому у мотивувальній частині рішення від 08.08.2023 у справі №922/856/23 (910/8719/22) підтверджені обставини нікчемності договору найму. Отже, за твердженням банку, договір найму майнових прав від 20.11.2015, укладений без згоди іпотекодержателя, є недійсним (нікчемним) в силу приписів ст. 9 та ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ст. 215 ЦК України та не створює інших юридичних наслідків та зобов'язань, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому права і обов'язки за договором найму не виникли у його учасників та не перейшли до ОСОБА_1 на підставі договору відступлення. Отже, у ОСОБА_1 відсутнє відповідне право вимоги, а договір відступлення укладено з порушенням положень статей 514, 658 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, що унормовано ч. 13 ст. 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими та немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
За приписами ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 зокрема, виключено БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника О.Ю. з суб'єктного складу відповідачів у справі №922/856/23 (756/11612/23); залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника О.Ю.
В свою чергу, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі №910/22904/15 і від 09.07.2025 у справі №914/466/23(914/2764/23) виснував, що виходячи з диспозиції статті 7 КУзПБ, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що в будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов'язків). Участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог не передбачає можливості розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.
Отже, враховуючи виключення боржника із суб'єктного складу відповідачів у даній справі за фактичним волевиявленням позивача, та відсутність позовних вимог до боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розгляду даного спору в межах справи №922/856/23 про банкрутство БП «Солідарність» у формі ТОВ.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2538/18.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 № 911/2390/18 зроблено висновки, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, враховуючи виключення боржника із суб'єктного складу відповідачів, а також те, що заявлені банком позовні вимоги належать до виключної підсудності Господарського суду міста Києва відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України, оскільки спір стосується нерухомого майна (що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд 24/10), яке є предметом забезпечення виконання зобов'язань, що виникли між юридичними особами в процесі здійснення господарської діяльності, а відступлення права вимоги фізичній особи не змінює ні характер первісних правочинів, ні суті правочинів, укладених на їх забезпечення, як і характеру правовідносин, що виникли на їх підставі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про передачу справи за зустрічним позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до 1. Цапенко І.Я., 2. ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - БП «Солідарність» у формі ТОВ в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Різника О.Ю. про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору відступлення за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Посилання заявника апеляційної скарги на зловживання процесуальними правами, яке, на його думку, полягає у залученні банком у якості відповідача БП «Солідарність» у формі ТОВ для зміни підсудності колегія суддів вважає необґрунтованими.
Частиною 1 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з положеннями частин 1-2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 43 ГПК України).
Чинний ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні та матеріальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним
Отже, зловживання процесуальними правами - це особливий вид процесуального правопорушення, що полягає у використанні учасником процесу своїх прав не за призначенням, а з метою досягнення результатів, що суперечать завданням судочинства. Ознаками такого зловживання є відсутність добросовісності та наявність суб'єктивної спрямованості на дискредитацію завдань господарського судочинства.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (ч.ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України).
Відповідно до ст. 47 ГПК позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Колегія суддів враховує, що у даному випадку АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся саме із зустрічною позовною заявою до Оболонського районного суду міста Києва для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 . Згодом позивач звернувся з клопотанням про залишення первісного позову без розгляду та ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №756/11612/23 відповідне клопотання задоволено; позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», ДП «Сетам», ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс», ТОВ «Драгон капітал інвестментс», про витребування та передання об'єкта нерухомого майна, визнання укладеним акту приймання-передачі та визнання права власності на майно залишено без розгляду.
В подальшому постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2025 у справі № 756/11612/23 матеріали справи №756/11612/23 за позовом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», БП «Солідарність» у формі ТОВ про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору передано до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа №922/856/23 про банкрутство БП «Солідарність» у формі ТОВ. Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги за зустрічним позовом безпосередньо пов'язані із встановленням обставин нікчемності договору, укладеного БП «Солідарність» у формі ТОВ, тобто спір стосується правочину, укладеного особою щодо якої наразі відкрито провадження у справі про банкрутство та передбачає розгляд судом вимог до такого боржника, справу необхідно передати до Господарського суду Харківської області.
В свою чергу подальше виключення боржника із суб'єктного складу відповідачів є правом позивача і не свідчить про зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 у справі №922/856/23 (756/11612/23) без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 у справі №922/856/23 (756/11612/23) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.04.2026.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя П.В. Демідова
Суддя Н.О. Мартюхіна