Постанова від 21.04.2026 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Харків Справа № 913/266/20(908/387/19)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (вх.193Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі №913/266/20(908/387/19)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», м.Сіверськодонецьк Луганської області,

до Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат», м.Енергодар Запорізької області,

про стягнення 521 523,54 грн

у межах справи №913/266/20

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Металл», м.Київ,

до боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», м.Сіверськодонецьк Луганської області,

про банкрутство,

Представники сторін:

від скаржника: Пилип В.М. (в режимі відеоконференції) - адвокат, на підставі ордеру;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2019 Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 13.09.2018 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» про стягнення основного боргу (овердрафту) в сумі 262 232,64 грн, нарахованих інфляційних втрат на основний борг у сумі 90 994,67 грн, відсотків у сумі 65 288,41 грн, пені нарахованої на неповернення овердрафту на основну суму боргу в розмірі 82 491,81 грн, пені нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 20 516,01 грн за договором про надання овердрафту від 19.09.2014 №104-2014.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 01.12.2020 справу №908/387/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» про стягнення 521 523,54 грн передано за підсудністю до Господарського суду Луганської області.

Господарський суд Луганської області рішенням від 10.10.2023 у справі №913/266/20(908/387/19) у задоволенні позовних вимог відмовив.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 31.03.2025 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишив без задоволення; рішення Господарського суду Луганської області 10.10.2023 у справі № 913/266/20(908/387/19) залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 11.08.2025 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнив частково; рішення Господарського суду Луганської області від 10.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі №913/266/20(908/387/19) скасував; справу №913/266/20(908/387/19) передав на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Господарський суд Луганської області (суддя С.В. Вінніков) рішенням від 12.01.2026 (повне рішення складено 15.01.2026) у справі №913/266/20 (908/387/19) у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» відмовив повністю; судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг поклав на позивача.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції зазначив, що факт видачі відповідачу кредиту в сумі 300 000,00грн та його часткового погашення в сумі 37 767,52грн є доведеним та підтверджується виписками по рахунках, у зв'язку з чим в умовах відсутності доказів погашення овердрафту з кінцевим терміном повернення 14.09.2015, заборгованість за кредитом за договором від 19.09.2014 про надання овердрафту №104-2014 у сумі 262 232,48грн підлягає стягненню з відповідача. В частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 15.09.2015 по 13.07.2016 у сумі 65 288 грн 41 коп. суд, з посиланням на рішення Конституційного Суду України, яке збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, відмовив, враховуючи відсутність підстав для стягнення процентів після закінчення строку кредитування. В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2015 року по вересень 2018 року в сумі 90 994,67грн, суд враховуючи положення п.18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено звільнення від відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язань, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги. В частині вимоги позивача щодо нарахування пені за порушення строків сплати процентів за овердрафтом за період з 13.09.2017 по 13.09.2018 у сумі 20 516,01грн, суд зауважив, що з огляду на необґрунтованість нарахування позивачем процентів за користування овердрафтом після 14.09.2015 у сумі 65 288 грн 41 коп., нарахування пені за порушення строків сплати вказаних процентів також є неправомірним, стосовно пені за порушення термінів повернення овердрафту за період з 13.09.2017 по 13.09.2018 у сумі 82 491,81грн, суд зазначив, що її нарахування здійснено у період дії в Україні воєнного стану, що в силу положень п.18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняє позичальника - КСП “Тепличний комбінат», від її сплати. Крім того, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності для звернення ПАТ “Укр/Ін/Ком» з позовом про стягнення заборгованості за кредитом за договором від 19.09.2014 про надання овердрафту №104-2014 у сумі 262 232 грн 48 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки повернення овердрафту - 14.09.2015, почався 15.09.2015, та, відповідно, сплинув 14.09.2018, у зв'язку з чим, враховуючи відсутність належних доказів в підтвердження звернення до суду 13.09.2018, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушенням норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі №913/266/20(908/387/19) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник посилається на те, що позивачем надано до суду докази направлення матеріалів справи саме 13.09.2018 та причина затримки доставлення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області може надати тільки відділення Укрпошти, а не позивач. До того ж, не направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у 2019 році, на яке посилається суд, зумовлено тимчасовим припиненням функціонування відділень поштового зв'язку та неможливістю пересилання поштової кореспонденції до міста Енергодар Запорізької області у зв'язку з веденням воєнного стану з 24.02.2022.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2026 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Шутенко І.А.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.02.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» залишив без руху, у зв'язку з ненаданням доказів сплати судового збору та заявник усунув недоліки апеляційної скарги.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.02.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі №913/266/20(908/387/19); встановив строк по 27.02.2026 (включно) для подання: відзиву на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншій стороні; заяв та/або клопотань (за наявності), що пов'язані з розглядом апеляційної скарги, із доказами надіслання їх копій іншій стороні; призначив розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі №913/266/20(908/387/19) на 10 березня 2026 о 09:30год у приміщенні суду.

18.02.2026 матеріали справи № 913/266/20(908/387/19) у 5 томах надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду.

Через підсистему “Електронний суд» 13.02.2026 від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла заява, за змістом якої заявник просить надати представникові Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - адвокату Пилипу Володимиру Марковичу можливість участі у судовому засіданні по справі №913/266/20(908/387/19), призначеному на 10.03.2026 о 09:30год., та у подальших судових засіданнях у справі №913/266/20(908/387/19) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку суд задовольнив ухвалою від 13.02.2026.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.03.2026 у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_1 для розгляду справи № 913/266/20(908/387/19) сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.

Східний апеляційний господарський суд, у складі нової колегії, ухвалою від 09.03.2026 прийняв справу № 913/266/20(908/387/19) до свого провадження; призначив апеляційну скаргу у справі № 913/266/20(908/387/19) до розгляду на 21 квітня 2026 р. у приміщенні суду.

Копія вказаної ухвали направлена до електронного кабінету заявника та його представника.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп'ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду» копія ухвали суду від 09.03.2026 доставлена до електронних кабінетів скаржника та його представника 09.03.2026 о 18:54год та 18:58год, у зв'язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 10.03.2026.

У зв'язку з відсутністю електронного кабінету у відповідача, а також, враховуючи, що його місцезнаходження за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місто Енергодар Запорізької області, апеляційним судом складено акт про неможливість надсилання пд поштовим зв'язком від 16.03.2026 та 13.03.2026 оприлюднено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про розгляд апеляційної скарги заявника, враховуючи положення ч.1 ст.11 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Отже, сторони у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

У зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входить до складу колегії суддів проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №913/266/20 (908/387/19) та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2026 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Представник скаржника в судове засідання з'явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, підтримав подану апеляційну скаргу та наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що, відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги заявника за відсутності представник відповідача.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (п.4).

Перевіривши в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

19.09.2014 між ПАТ “Український інноваційний банк» та КСП “Тепличний комбінат» як позичальником укладений договір про надання овердрафту №104-2014, відповідно до положень та умов якого банк надає позичальнику овердрафт з лімітом заборгованості за овердрафтом у розмірі 300 000 грн 00 коп. з кінцевим терміном повернення 14.09.2015 з повним поверненням овердрафту не пізніше кожного 90-го календарного дня з необмеженою сумою обороту за рахунком за овердрафтом (пп.3.1.1 п.3.1 договору).

У статті І договору сторони узгодили визначення наступних термінів, зокрема: борг - це будь-який платіж, не здійснений позичальником у встановлений строк за цим договором; період користування овердрафтом - це кількість календарних днів за період з дати надання овердрафту до дати повного повернення овердрафту (включно); кінцевий термін повернення овердрафту - 14.09.2015; овердрафт - це кредит, що надається банком позичальнику для покриття тимчасового дефіциту коштів на його поточному рахунку для проведення платежів шляхом оплати платіжних документів позичальника понад фактичний залишок коштів на вказаному рахунку.

Згідно з пп.3.1.2 п.3.1 договору у випадку, якщо кредитові обороти за поточним рахунком позичальника в банку №26000130373001 за календарний місяць, що припадає на термін користування овердрафтом, зменшуються більш ніж на 30% відносно до встановленого середньомісячного обороту поточного рахунку, який складає (за шість місяців: березень 2014 - серпень 2014) 1 727 015 грн 98 коп. сторони домовились, що з 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось зазначене зменшення кредитового обороту, ліміт заборгованості за овердрафтом зменшується та встановлюється в розмірі 17,37% від суми кредитового обороту за поточним рахунком позичальника №26000130373001 за місяць, в якому відбулось таке зменшення (новий ліміт заборгованості), але в межах розміру ліміту заборгованості за овердрафтом, вказаного в пп.3.1.1 цього договору. В суму кредитового обороту не включаються надходження на рахунок за овердрафтом кредитних коштів, фінансової допомоги, повернення платежів, помилково зараховані кошти тощо.

Відповідно до пп.3.2.1 п.3.2 договору овердрафт використовується позичальником для поповнення оборотних коштів з метою здійснення діяльності, передбаченої його установчим документом.

Надання овердрафту позичальнику проводиться в межах встановленого ліміту заборгованості за овердрафтом при пред'явленні позичальником платіжних документів до банку. У випадку невиконання ч.2 пп.3.5.1 п.3.1 цього договору надання овердрафту позичальнику відбувається виключно після повного погашення заборгованості за овердрафтом та нарахованими процентами, а також сплати пені, нарахованої у відповідності з п.п.7.2-7.3 цього договору (пп.3.3.1 п.3.3 договору).

Згідно з пп.3.4.1 п.3.4 договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі 30% річних, які нараховуються на заборгованість за овердрафтом із розрахунку фактичної календарної кількості днів в році та фактичної кількості днів існування заборгованості за овердрафтом (враховуючи день виникнення та не враховуючи день погашення заборгованості за овердрафтом) і підлягають сплаті в дату платежів сплати процентів за овердрафтом та в день повного розрахунку за цим договором. У разі якщо дата платежів сплати процентів за овердрафтом є святковим або неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити проценти в перший робочий день, який слідує за датою платежів сплатою процентів за овердрафтом. У разі якщо в дату платежів сплати процентів за овердрафтом позичальник не сплачує проценти нараховані за користування овердрафтом, наступного після дати платежів сплати процентів за овердрафтом банківського дня нараховані проценти переносяться на рахунок простроченої заборгованості. При надходженні будь-яких коштів на рахунок за овердрафтом вони автоматично направляються на погашення нарахованих процентів за овердрафтом без надання окремого платіжного доручення позичальником.

Позичальник зобов'язується повністю повертати овердрафт не пізніше кожного 90-го календарного дня безперервного існування заборгованості за овердрафтом починаючи з останньої дати надання овердрафту; повністю розрахуватися з банком не пізніше 14 вересня 2015 року (пп.3.5.1 п.3.5 договору). При надходженні будь-яких коштів на рахунок за овердрафтом вони автоматично направляються на погашення заборгованості за овердрафтом без надання окремого платіжного доручення позичальником (пп.3.5.2 п.3.5 договору).

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків сплати процентів за овердрафтом, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за овердрафтом у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Згідно з п.7.3 договору, у разі порушення позичальником термінів повернення овердрафту, вказаних в пп.3.5.1 (в т.ч. заборгованості, що може виникнути у зв'язку із зменшенням ліміту заборгованості за овердрафтом), позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплаченої (несплаченої) заборгованості за овердрафтом в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення (несплати).

Пеня, передбачена п.п.7.2 - 7.3 цього договору, нараховується банком за весь час існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов'язання). До розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов'язань і не включається день виконання простроченого зобов'язання (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка обумовлена договором (п.7.4 договору).

Цей договір набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками позичальника та банку і залишається чинним до дати повної сплати заборгованості за овердрафтом, та інших платежів за цим договором відповідно до умов цього договору (п.8.1 договору).

У відповідності до вказаних умов договору банком наданий позичальнику овердрафт у сумі 300 000 грн 00 коп., що підтверджується випискою по особовим рахункам за 19.09.2014.

Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив суму боргу за овердрафтом в сумі 37 767,53грн, у зв'язку з чим залишок неповернутої суми кредиту склав 262 232,48грн.

У зв'язку з неповернення овердрафту в сумі 262 232,48грн в строк до 14.09.2015 позивач звернувся до суду задля стягнення основної суми боргу, а також нарахованих інфляційних на основний борг в сумі 90 994,67грн за період з вересня 2015 року по вересень 2018 року, відсотків в сумі 65 288,41грн за період з 15.09.2015 по 13.07.2016, пені нарахованої за неповернення овердрафту на основну суму боргу в сумі 82 491,81грн за період з 13.09.2017 по 13.09.2018, пені нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 20 516,01грн за період з 13.09.2017 по 13.09.2018.

Відповідач заперечував проти заявлених вимог посилаючись на те, що позивачем пропущено строки звернення з позовом, оскільки він звернувся до суду лише 18.02.2019 та матеріали справи не містять доказів звернення з позовом до суду в межах трирічного строку позовної давності, тобто до 13.09.2018, що є підставою, на його думку, для відмови у позові. Також, відповідач наголошував, що враховуючи постанову Верховного суду від 03.08.2018 у справі №910/8117/17 ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк».

За результатами розгляду заявлених позовних вимог суд першої інстанції ухвалив рішення від 10.10.2023, яким у задоволенні позову відмовив, з мотивів того, що позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» не набув прав банку та прав вимоги до відповідача - Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» за договором про надання овердрафту №104-2014 від 19.09.2024. Вказане рішення залишено без змін Східним апеляційним господарським судом, про що 31.03.2025 ухвалено постанову.

Верховний суд постановою від 11.08.2025 касаційну скаргу арбітражного керуючого Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнив частково; рішення Господарського суду Луганської області від 10.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі №913/266/20 (908/387/19) скасував; справу направив на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний суд, враховуючи висновок, викладений у постанові Верховного суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20 за яким ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, зазначив що господарські суди безпідставно не надали належної оцінки наданим учасниками справи доводам і доказам, які стосуються обгрунтованості / необгрунтованості позову по суті заявлених компанією позовних вимог, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

За результатами нового розгляду суд першої інстанції, врахувавши висновки Верховного суду, ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив, з мотивів викладених у рішенні.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

За загальним правилом овердрафт - це короткостроковий банківський кредит, який дозволяє клієнту витрачати більше грошей, ніж є на його рахунку, в межах заздалегідь узгодженого ліміту, щоб покрити тимчасові нестачі коштів, особливо при розривах між надходженнями та витратами.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору передбачено, що банк надає позичальнику овердрафт з лімітом заборгованості за овердрафтом у розмірі 300 000 грн 00 коп. з кінцевим терміном повернення 14.09.2015 з повним поверненням овердрафту не пізніше кожного 90-го календарного дня з необмеженою сумою обороту за рахунком за овердрафтом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується факт надання кредиту в сумі 300 000,00грн. При цьому, як зазначає позивач відповідачем частково сплачена сума основного боргу в розмірі 37 767,53грн, у зв'язку з чим залишок неповернутої суми кредиту склав 262 232,48грн. Докази сплати вказаної суми боргу матеріали справи не містять, проте сторонами ця обставина не спростовується.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості за кредитом за договором від 19.09.2014 про надання овердрафту №104-2014 у сумі 262 232 грн 48 коп.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.3 ст.346 ГК України, який був чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст.10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За умовами договору позичальник має сплачувати банку проценти у розмірі 30% річних, які нараховуються на заборгованість за овердрафтом із розрахунку фактичної календарної кількості днів в році та фактичної кількості днів існування заборгованості за овердрафтом і підлягають сплаті в дату платежів сплати процентів за овердрафтом та в день повного розрахунку за цим договором. При цьому, у випадку якщо дата платежу припадає на святковий чи вихідний день сплата процентів має бути в перший робочий день, який слідує за датою платежів сплатою процентів за овердрафтом.

З розрахунку позивача вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані за період з 15.09.2015 по 13.07.2016 у сумі 65 288 грн 41 коп. за процентною ставкою 30% річних.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, враховуючи неправомірним нарахування процентів після закінчення строку для повернення кредиту.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16, зазначила, що користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за “користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за “користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за “користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за “користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за “користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У рішенні від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) Конституційний Суд України вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.

Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. У цьому контексті у пункті 143 вказаної постанови зазначено, що саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за ст.625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст.1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підхід, за якого проценти за “користування кредитом» могли стягуватися за період після закінчення строку кредитування, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

При цьому, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за “користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, яка була врахована судом апеляційної інстанції при наданні оцінки позиції позивача щодо можливості нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Проаналізувавши умови спірного договору колегія суддів встановила, що він не містить положень щодо встановлення іншого розміру процентів, як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, який визначений сторонами, а саме 14.09.2015, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 15.09.2015 по 13.07.2016 у сумі 65 288 грн 41 коп. та відмову в її задоволенні.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2015 року по вересень 2018 року в сумі 90 994 грн 67 коп. суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на введений в Україні воєнний стан, КСП “Тепличний комбінат» в силу положень п.18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнено від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022, який у подальшому неодноразово було продовжено і який станом на теперішній час продовжує діяти.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у контекстному зв'язку першого та другого речення, свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Такі особливості застосовуються: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; до договорів позики, кредитних договорів, в тому числі договорів про споживчий кредит, тобто договорів, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); стосовно звільнення позичальника від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та якщо такі нарахування відбулись включно з 24.02.2022 вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже зазначений механізм закладений відносно зобов'язань щодо відповідальності, які нараховані кредитодавцем з 24.02.2022 року

З розрахунку позивача вбачається, що інфляційні втрати нараховані на суму основного боргу за період вересень 2015 - вересень 2018, та заявлені до стягнення у 2019 році, тобто до введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з чим підстави для застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до нарахованих позивачем інфляційних відсутні та заявлені вимоги в сумі 90 994 грн 67 коп є арифметично вірними, а також такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо нарахування пені за порушення термінів повернення овердрафту за період з 13.09.2017 по 13.09.2018 у сумі 82 491 грн 81 коп, суд першої інстанції зазначив, що заявлення банком пені здійснено у період дії в Україні воєнного стану, в силу положень п.18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняє позичальника - КСП “Тепличний комбінат», від її сплати.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовам договору передбачено, що у разі порушення термінів повернення овердрафту позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення, яка нараховується на суму несвоєчасно сплаченої (несплаченої) заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла в період прострочення.

Як вже було зазначено вище, застосування положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України здійснюється в умовах нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану, при цьому, в межах даної справи, вимоги щодо стягнення пені за порушення термінів повернення овердрафту у сумі 82 491 грн 81 коп нараховані за період з 13.09.2017 по 13.09.2018 та заявлені у 2019 році, що виключає можливість звільнення відповідача від сплати пені на підставі п.18, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкових висновків в цій частині.

Перевіривши розрахунок позивача, колегією суддів встановлено, що він є арифметично невірним та сума пені за період з 13.09.2017 по 13.09.2018 складає 82 585,27грн, разом з тим враховуючи межі розгляду заявлених вимог, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума пені в розмірі 82 491 грн 81 коп.

Одночасно, відносно вимоги позивача щодо нарахування пені за порушення строків сплати процентів за овердрафтом за період з 13.09.2017 по 13.09.2018 у сумі 20 516 грн 01 коп., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про їх необґрунтованість, оскільки в умовах неправомірності нарахування позивачем процентів за користування овердрафтом після 14.09.2015 у сумі 65 288 грн 41 коп., нарахування пені за порушення строків сплати вказаних процентів також є неправомірним.

Виходячи з викладеного, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом за договором від 19.09.2014 про надання овердрафту №104-2014 у сумі 262 232 грн 48 коп., вимоги про стягнення інфляційних в сумі 90 994 грн 67 коп за період вересень 2015 - вересень 2018 та пені в сумі 82 491 грн 81 коп. за період з 13.09.2017 по 13.09.2018.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності, за результатами розгляду якого суд першої інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності для звернення ПАТ з позовом про стягнення заборгованості за кредитом за договором від 19.09.2014 про надання овердрафту №104-2014 у сумі 262 232 грн 48 коп., з огляду на встановлені судом граничні строки повернення овердрафту - 14.09.2015, почався 15.09.2015, та, відповідно, сплинув 14.09.2018, у зв'язку з чим позивачем пропущено строк на звернення до суду, що стало підставою для відмови у позові.

Вирішуючи питання щодо своєчасності подання позову, суд першої інстанції, зокрема звернув увагу на те, що позивачем не було додано до позовної заяви від 13.09.2018 розрахункового документу (квитанції, фіскального чеку тощо), а також доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві, що стало підставою для постановлення Господарським судом Запорізької області ухвали від 22.02.2019 у справі №908/387/19 про залишення позовної заяви без руху. Крім того, позивачем не викладено обставин та не надано доказів того, що поштове відправлення, у якому направлено позовну заяву від 13.09.2018 та додані до неї документи до Господарського суду Запорізької області, з дати його відправлення, як зазначає позивач, - 13.09.2018, більше 5 місяців не надходило до суду.

В поданій апеляційній скарзі заявник наголошує, що надані суду опис вкладень до поштового відправлення та конверт поштового відправлення містять відбиток печатки з датою 13.09.2018 року, а причина затримки доставлення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області може надати тільки відділення «Укрпошти», а не заявник.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

З матеріалів справи вбачається, що граничним строком повернення овердрафту визначено 14.09.2025, що не могло бути невідомо заявнику як стороні правочину, у зв'язку з чим трирічний термін для звернення до суду починає свій відлік саме з наступного дня після вказаної дати.

Враховуючи викладені положення колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що перебіг позовної давності для звернення ПАТ “Укр/Ін/Ком» з позовом про стягнення заборгованості у сумі 262 232 грн 48 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки повернення овердрафту - 14.09.2015, почався 15.09.2015, та, відповідно, сплинув 14.09.2018.

Посилання скаржника на те, що на конверті поштового відправлення та описі вкладень містять відбиток печатки з датою 13.09.2018 року є безпідставним з огляду на наступне.

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270.

Згідно з п.п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270, в редакції чинній станом на дату направлення позовної заяви, (далі - Правил) штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень; розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Присвоєння поштовому відправленню штрихового кодового ідентифікатора надає споживачу поштових послуг можливість відслідковувати в системі АСРК поштове відправлення та отримувати інформацію через інтернет на офіційному сайті АТ "Укрпошта" (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 925/418/20).

Пунктом 61 Правил №270 передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Наявний в матеріалах справи конверт не містить штрихового ідентифікатора та наданий опис вкладення не містить номера поштового відправлення, крім того заявником не надано доказів в підтвердження оплати послуг зв'язку, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про не надання належних доказів звернення з цим позовом до суду до 14.09.2018.

Доводи заявника щодо того, що причина затримки доставлення матеріалів справи більше 5 місяців до Господарського суду Запорізької області може надати тільки відділення «Укрпошти», а не заявник, ніяким чином не спростовує відсутність доказів направлення позовної заяви саме 13.09.2018, крім того, колегія суддів враховує, що обов'язок доказування вказаних обставин лежить на позивачу, як особі, яка посилається на них, та заявник не був позбавлений права звернутися до відповідного відділення «Укрпошти» задля отримання доказів в підтвердження, викладених ним доводів.

Судова колегія в цьому зв'язку, також зауважує, що позивачем не наведені мотиви його бездіяльності, як заінтересованої особи, в умовах коли протягом п'яти місяців його позовна заява залишалася не призначеною до розгляду, проте в наступному позивач займає активну процесуальну поведінку.

Враховуючи викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява та додані до неї документи надійшли до суду 18.02.2019, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду Запорізької області, тобто з пропуском позовної давності. Керуючись принципом вірогідності, враховуючи вимоги Правил надання послуг поштового зв'язку, а також відсутність з боку позивача ґрунтованих пояснень та доказів, які свідчать про здійснення ним дій по відправленню поштової кореспонденції саме 13.09.2018 ( в останній день строку позовної давності) та перекладання на суд та Укрпошту тягар доказування в цієї частині, судова колегія погоджується, що відправлення позову було зроблено позивачем не пізніше 13.02.2019.

Відповідно до положень ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на зазначене строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом за договором від 19.09.2014 про надання овердрафту №104-2014 у сумі 262 232 грн 48 коп. та пені в сумі 82 491 грн 81 коп. за період з 13.09.2017 по 13.09.2018 є таким, що сплив, у зв'язку з чим вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що приписи статті 266 ЦК України щодо вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України не є застосовними, оскільки вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 та від 23.02.2023 у справі №911/3025/21.

Виходячи із зазначеного до заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат, в умовах спливу строку до основної вимоги, приписи щодо спливу строку позовної давності не є застосовними та враховуючи звернення до суду 18.02.2019 сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача за період з 18.02.2016 по 13.09.2018.

Колегія суддів також враховує, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у складі при розгляді справи № 910/13071/19 зазначила, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на зазначене період стягнення інфляційних втрат в межах даної справи складає березень 2016 - вересень 2018, та підрахунком колегії суддів складає 81 554,30грн.

Враховуючи викладене, судова колегія, враховуючи положення ст.277 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткову зміну рішення з огляду на підтвердження неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Судові витрати.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пп.4.4 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Отже, виходячи з приписів ст.129 ГПК України, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позовний вимог судові витрати підлягають частковому стягненню з відповідача у наступних розмірах: судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1223,31грн; судовий збір за подання апеляційної скарги (вх.2596 Л) у сумі 1834,97грн; судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1957,30грн; судовий збір за апеляційної скарги (вх.193 Л/3) у сумі 1467,98грн.

Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (вх.193Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі №913/266/20(908/387/19) - задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі №913/266/20(908/387/19) - змінити.

3.Викласти п.1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі №913/266/20(908/387/19) в наступній редакції:

« 1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» про стягнення основного боргу (овердрафту) в сумі 262 232,64 грн, нарахованих інфляційних втрат на основний борг у сумі 90 994,67 грн, відсотків у сумі 65 288,41 грн, пені нарахованої на неповернення овердрафту на основну суму боргу в розмірі 82 491,81 грн, пені нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 20 516,01 грн за договором про надання овердрафту від 19.09.2014 №104-2014 - задовольнити частково.

2.Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат» (71500, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Комунальна, буд.1; код ЄДРПОУ 36180433) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.3-А; код ЄДРПОУ 05839888) інфляційні втрати нараховані на основний борг у сумі 81 554,30грн, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1223,31грн, судовий збір за подання апеляційної скарги (вх.2596 Л) у сумі 1834,97грн та судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1957,30грн».

4.Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат» (71500, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Комунальна, буд.1; код ЄДРПОУ 36180433) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.3-А; код ЄДРПОУ 05839888) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.193 Л/3) у сумі 1467,98грн.

5.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 22.04.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна