ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 квітня 2026 року Справа № 903/976/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Кужель Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12 січня 2026 року по справі №903/976/25 (суддя - Якушева І.О.)
час та місце ухвалення рішення: 12 січня 2026 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54 а; повний текст виготовлено 19 січня 2026 року
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “РБП ТРАНС-МОСТ“
про стягнення 2 222 208 грн 23 коп.
за участю представників сторін:
від Позивача - Мазан О.І,;
від Відповідача - Левченко К.В..
Військова частина НОМЕР_1 (надалі - Позивач) звернулася в Господарський суд Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РБП Транс-Мост» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача 774659 грн 72 коп. пені за прострочення виконання робіт, 969030 грн 40 коп. штрафу за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів, 478518 грн 11 коп. пені за прострочення завершення будівництва.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконання Відповідачем договору підряду №46/4D від 4 квітня 2025 року на будівництво фортифікаційних споруд, а саме щодо своєчасного завершення робіт.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 12 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача: 450369 грн 98 коп. пені за прострочення завершення будівництва; 5405 грн 30 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору;
У задоволенні позову щодо стягнення 774659 грн 72 коп. пені за прострочення виконання робіт щодо стягнення 969030 грн 40 коп. штрафу за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів, а також щодо стягнення 28148 грн 13 коп. пені за прострочення завершення будівництва відмовлено.
Також вказаним судовим рішенням стягнуто з Позивача на користь Відповідача 23919 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При ухваленні вказаного рішення судом першої інстанції зазначено, що оскільки Відповідач повідомив про закінчення виконання робіт 7 липня 2025 року, що не заперечується сторонами, то пеня на підставі пункту 13.6 Договору підлягає нарахуванню лише до дати повідомлення про закінчення виконання робіт, тобто по 6 липня 2025 року включно. Суд при цьому вважав, що до стягнення з Відповідача підлягає пеня у розмірі 450369 грн 98 коп. за період з 21 червня 2025 року по 6 липня 2025 року у відповідності до пункту 13.6 Договору, та що у задоволенні позову на суму 28148 грн 13 коп. слід відмовити у зв'язку з тим, що Позивач безпідставно до періоду розрахунку пені включив один день - 7 липня 2025 року, коли роботи за Договором були виконані.
Крім того суд першої інстанції вказав, що оскільки у Договорі немає прямої вказівки на відповідальність Відповідача за прострочення виконання окремих етапів робіт (виконання робіт по кожній із позицій відділень, їх частин, окремих елементів тощо), то у такому випадку частину 2 статті 231 Господарського кодексу України слід тлумачити як відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання - робіт на об'єкті будівництва в цілому, а тому відповідальність, передбачена частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, фактично дублюється у пункті 13.6 Договору, де передбачена відповідальність за порушення строків завершення будівництва, при цьому з позиції суду, розмір пені, штрафу та порядок їх застосування за те ж порушення у пункті 13.6 Договору та частині 2 статті 231 Господарського кодексу України не відрізняються один від одного.
Суд першої інстанції виснував, що із системного аналізу викладених норм законодавства та умов Договору випливає, що відповідальність Відповідача за умовами укладеного між сторонами у цій справі Договору у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання Відповідачем основного обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих видів робіт, які є проміжними роботами у межах основного зобов'язання, тому з позиції місцевого господарського суду, з урахуванням наведеного нарахування Позивачем на підставі пункту 2 статті 231 ГК України пені у розмірі 0,1% від вартості окремих видів робіт є безпідставним, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення 774659 грн 72 коп. пені судом відмовлено.
Щодо нарахованого Позивачем на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафу в розмірі 7%, що становить 969030 грн 40 коп., то судом першої інстанції зазначено, що згідно пункту 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом. З огляду на викладене місцевий господарьский суд виснував, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 969030 грн 40 коп. штрафу є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Щодо стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн, то судом першої інстанції зазначено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн Відповідачем надано: договір про надання правничої допомоги від 23 жовтня 2025 року № 263/25-5; додатки № 1 до договору про надання правничої допомоги № 263/25-5 від 23 жовтня 20205 року; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. Констатовано при цьому, що згідно з розрахунком витрат на професійну правничу допомогу Відповідачу надано правову допомогу на загальну суму 30000 грн, з яких: 9000 грн - підготовка відзиву на позовну заяву по справі №903/976/25; 6000 грн - підготовка заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву по справі №903/976/25; 15000 грн участь адвоката адвокатського об'єднання “КОБРА» у судових засіданнях по справі №903/976/25 у Господарському суді Волинської області.
Суд першої інстанції виснував, що витрати, понесені Відповідачем на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн, документально підтверджені та обгрунтовані, однак, оскільки у задоволенні позову відмовлено на 79,73%, то з Позивача суд першої інстанції стягнув на користь Відповідача 23919 грн (30000 грн х 79,73%) витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 12 січня 2026 року по справі №903/976/25, в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню в розмірі 1 253 177 грн 83 коп., а також штраф в розмірі 969 030 грн 40 коп.. Окрім того Позивач просив скасувати рішення в частині стягнення з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23919 грн.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, Позивач зазначив, що факт порушення строків виконання зобов'язань по умовам Договору підтверджується відсутністю станом на 20 червня 2025 року актів приймання виконаних будівельних робіт, на обсяг, від якого Позивач розраховувував штрафні санкції. Враховуючи те, що порушення Відповідачем зобов'язання пов'язане з виконанням державного контракту та виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, і при цьому наявний факт несвоєчасного виконання взятих Відповідачем на себе зобов'язань по умовам Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд, на переконання апелянта наявні підстави для стягнення з нього пені у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та штрафу в розмірі 7% за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів. Крім того, Скаржник вказує, що відповідно до пункту 13.6 Договору, за порушення строків завершення будівництва з Відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 0,1 % договірної ціни, за кожний день такого прострочення.
Позивач вказав, що правомірність позиції Позивача підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року по справі № 910/14524/22, зокрема, в пунктах 49-52.
Також, Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що ним розраховано штрафні санкції саме за порушення строку виконання зобов'язань за етапами робіт у відповідності до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України, а також штраф в розмірі 7% згідно цих же норм як Господарського так і Бюджетного кодексів України. Що стосується аргументації суду першої інстанції, в частині безпідставності застосування Позивачем штрафу в розмірі 7% на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України з посиланням на пункт 4 статті 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» №4196-IX, то на переконання апелянта судом не враховано, що дана норма звільняє від застосування штрафу в розмірі 7% за прострочення виконання зобов'язань, які виконуються в період дії правового режиму воєнного стану та не завершені на день набрання чинності цим Законом. Вважає, що це проміжок часу між 24 лютого 2022 року (початок воєнного стану) та 28 лютого 2025 року (дата надбання чинності закону №4196-IX від 9 січня 2025 року). З огляду на вказане скаржник виснує, що оскільки правовий режим воєнного стану введений 24 лютого 2022 року, то оскільки згаданий Закон №4196-IX від 9 січня 2025 року набрав чинності 28 лютого 2025 року, а Договір між сторонами датований 4 квітня 2025 року (тобто вже після набрання чинності згаданим Законом), тому пункт 4 статті 17 закону №4196-IX від 9 січня 2025 року не підлягає до застосуванню в даному випадку.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 лютого 2026 року в справі №903/976/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/976/25 від 12 січня 2026 року. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 ГПК України.
9 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в котрому Відповідач вказав, що загальні журнали робіт не містять поміток, зауважень представників замовника (позивача), технічного нагляду, авторського нагляду тощо, стосовно строків виконання робіт, невідповідності вказаної у журналах інформації, тощо. Відповідач звертає увагу, що Позивачем також не долучено актів огляду будівельного майданчика, та/або інших доказів того, що Відповідач виконував роботи з порушенням строків, як це вказано у Розрахунку пені і штрафних санкцій (додаток до позову), що на його переконання, спростовує доводи Позивача. Також зауважує, що Позивачем на надано доказів звернення із листами до Відповідача із зауваженнями стосовно порушення строків виконання робіт на Об'єкті будівництва. Відповідач вказав, що з розрахунку пені і штрафу, поданого Позивачем, вбачається, що такий розрахунок в частині опису етапів робіт не співпадає із Календарним планом робіт, що є додатком до Договору, а тому з його позиції прослідкувати логіку нарахування штрафу, визначити дати та суми робіт неможливо.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 березня 2026 року проведення підготовчих дій закінчено; розгляд апеляційної скарги призначено на 15 квітня 2026 року об 14:00 год. Забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні по справі №903/976/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 7 квітня 2026 року клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №903/976/25 задоволено. Забезпечено представнику Відповідаа участь в судовому засіданні призначеному на 15 квітня 2026 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні від 15 квітня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню в розмірі 1 253 177 грн 83 коп. та штраф в розмірі 969 030 грн 40 коп.. Також представник просив скасувати рішення в частині стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23919 грн. Представник Позивача вказав, що факт порушення строків виконання зобов'язань по умовам Договору підтверджується відсутністю станом на 20 червня 2025 року актів приймання виконаних будівельних робіт, на обсяг, від якого Позивач розраховувував штрафні санкції, тому враховуючи те, що порушення Відповідачем зобов'язання пов'язане з виконанням державного контракту та виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, і при цьому наявний факт несвоєчасного виконання взятих Відповідачем на себе зобов'язань по умовам Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд, на переконання представника, наявні підстави для стягнення з Відповідача пені у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та штрафу в розмірі 7% за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів. Крім того, представник констатував, що відповідно до пункту 13.6 Договору, за порушення строків завершення будівництва з Відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 0,1 % договірної ціни, за кожний день такого прострочення. Представник Позивача вказав, що правомірність позиції Позивача підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року по справі № 910/14524/22. Також, представник вказав, що витрати на правничу допомогу, які стягнені судом першої інстанції стягнуті безпідставно, за відсутності підтвердження реального їх понесення. Звертає увагу, що Відповідачем в розрахунку зазначено про участь в судових засіданнях, при тому по факту судове засідання було лише одне. Представник Позивача вказав, що Позивач фактично фінансується з державного бюджету, а відтак такі витрати будуть надмірним тягарем для державного бюджету.
В судовому засіданні від 15 квітня 2026 року, представник Відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказав, що Позивачем не тільки не підтверджено факту порушення строків виконання проміжних етапів робіт на об'єкті будівництва, а й недоведено можливість притягнення Відповідача до відповідальності за порушення строків виконання етапів робіт на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, вказуючи, що така позиція Позивача не ґрунтується на законодавстві і актуальній судовій практиці. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то представник Відповідача зауважив, що ні при розгляді справи в суді першої інстанції ні у своїй апеляційній скарзі, Позивач не наводить жодних обгрунтувань на користь доводів про неспівмірність розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Констатує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу входить до предмету доказування, а отже заперечення щодо заявленої вартості такої допомоги має бути належним чином обгрунтованим. Вважає, що єдиним доводом щодо відмови у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу є твердження про те, що Позивач фінансується із бюджету, що оцінює критично.
Заслухавши представників Позивача, Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (як замовником) та Відповідачем (як підрядником) укладено Договір (том 1, а.с. 29-34 щодо будівництва фортифікаційних споруд).
За пунктом 2.1 Договору, вартість робіт за Договором визначена за договірною ціною (додаток №1) і складає 34416200 грн, в тому числі ПДВ 5736033,334 грн та є складовою частиною вартості робіт по об'єкту в межах зведеного кошторисного рахунку вартості будівництва об'єкта.
Сторонами узгоджено та підписано договірну ціну на нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень у Харківській області (з 118 по 127), що здійснюється у 2025 році у сумі 34416200 грн в тому числі ПДВ.
Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Позивач доручає, а Відповідач зобов'язався на свій ризик, власними силами виконати роботи з будівництва об'єкту: “Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень у Харківській області» (з 118 по 127), а Позивач зобов'язався прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.
Пунктом 1.1 Договору визначено, що склад та обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, відповідно до програми фінансування, та на підставі розробленої та затвердженої встановленим порядком проектної документації по об'єкту, що оформлюється додатковою угодою з відповідними додатками. Джерелом фінансування проведення робіт є Державний бюджет України згідно плану фінансування (додаток 5).
Як обумовлено пунктом 1.4 Договору, роботи виконуються в терміни, обумовлені календарним графіком виконання робіт (додаток 4), що є невід'ємною частиною Договору.
Строки виконання робіт за Договорами визначені у розділі 3.
Зокрема, у відповідності до пункту 3.1 Договору, строки виконання робіт за цим Договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток 4) та встановлюються до 20 червня 2025 року включно.
Згідно з пунктом 3.2 Договору, Відповідач розпочинає виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів після підписання Договору підряду.
У відповідності до пункту 3.3 Договору, строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у Договір у разі виникнення обставин непереборної сили (які засвідчуються відповідно до розділу 14 Договору).
Як визначено пунктом 3.4 Договору, після закінчення виконання робіт Відповідач письмово повідомляє про це Позивача. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання акту готовності об'єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Позивача разом із представниками Відповідача.
Згідно підпунктів 4.1.2, 4.1.3, 4.1.8 пункту 4.1 Договору Позивач має право:
· безперешкодно, у будь-який час, здійснювати контроль за ходом виконання робіт по Об'єкту Відповідачем (не втручаючись у його господарську діяльність), щодо відповідності якості, обсягів і вартості виконуваних робіт проектно-кошторисній документації та вимогам нормативних документів, та відповідністю матеріалів, конструкцій, виробів технічним вимогам, нормативним документам і при виявленні недоліків, вимагати їх негайного усунення або зупинення робіт;
· здійснювати контроль за виконанням робіт та якістю матеріалів, призначивши для цього відповідальну особу, в тому числі за участі спеціалізованих організацій, які залучаються Позивачем на договірних засадах, а також забезпечити технічний нагляд;
· у будь-який час ознайомитись з порядком ведення виконавчої документації, включити до журналів ведення робіт претензії щодо якості робіт, строків їх виконання, застосованих виробів/матеріалів/конструкцій тощо, порядку виконання робіт. Вимоги Позивача щодо усунення виявлених порушень обов'язково враховуються Відповідачем і запис про їх виконання вноситься до загального журналу робіт.
Відповідно до пункту 8.4 Договору Відповідач щомісячно до 10 (десятого) числа наступного місяця зобов'язаний інформувати Позивача про: хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо); забезпечення виконання робіт з використанням матеріалів згідно з кошторисною документацією; залучення до виконання робіт робочої сили та субпідрядників; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів.
Пунктом 9.1 Договору визначено, що фінансування робіт залежить від реального надходження коштів з Державного бюджету України. Сума зобов'язань за договором підлягає коригуванню у разі зменшення бюджетних призначень під час уточнення показників Державного бюджету України на відповідний рік і оформлюється додатковою.
У відповідності до пункту 10.1 Договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. До складу акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в включається підсумкова відомість ресурсів.
Пунктом 11.1 Договору узгоджено, що розрахунки за виконані роботи з будівництва об'єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 10 (десяти) календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт та актів проміжного прийняття відповідальних конструкцій, виконавчих схем затверджених інженером технічного нагляду.
Після виконання Відповідачем робіт з будівництва Позивач приймає виконану роботу та протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання пакету документів, підписує акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, якщо вони повністю відповідають об'ємам виконаних робіт на ділянці будівництва, в іншому випадку акти повертаються підряднику для усунення зауважень та коригування.
За умовами пункту 17.2 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року. У частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
Згідно з актом приймання-передачі будівельного майданчику від 5 квітня 2025 року Відповідачу передано об'єкт будівництва (а.с. 58).
18 квітня 2025 року між Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду № 1 до Договору на будівництво фортифікаційних споруд від 4 квітня 2025 року, в якій сторони домовились про внесення змін у розділ 13 договору “Відповідальність сторін та порядок врегулювання спорів».
16 травня 2025 року сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору щодо будівництва фортифікаційних споруд від 4 квітня 2025 року, в якій сторони домовились зменшити вартість робіт за Договором на суму 2 845 287 грн 36 коп., в тому числі ПДВ 474 214 грн 56 коп., у зв'язку з чим внесли зміни в пункт 2.1 Договору та виклали його у наступній редакції:
“2.1 Вартість робіт по Договору визначена за договірною ціною (додаток № 1) і складає: 31 570 912 грн 64 коп., в тому числі ПДВ 5 261 818 грн 77 коп. та є складовою частиною вартості робіт по об'єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта».
2 липня 2025 року укладено додаткову угоду №3 до Договору в якій сторони домовились зменшити вартість робіт за Договором на суму 3 422 788 грн 65 коп., в тому числі ПДВ 570 464 грн 77 коп., у зв'язку з чим внесли зміни в пункт 2.1 Договору та виклали його у наступній редакції:
“2.1 Вартість робіт по Договору визначена за договірною ціною (додаток № 1) і складає: 28 148 123 грн 99 коп., в тому числі ПДВ 4 691 354 грн та є складовою частиною вартості робіт по об'єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта».
Окрім того, між сторонами підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3: від 13 червня 2025 року (2 довідки), від 20 червня 2025 року (9 довідок), від 4 липня 2025 року (9 довідок), від 15 липня 2025 року (9 довідок) (том 1, а.с. 59-87); та акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в: № 1 від 13 червня 2025 року, №2 від 13 червня 2025 року, № 3 від 20 червня 2025 року, № 4 від 20 червня 2025 року, № 5 від 20 червня 2025 року, № 6 від 20 червня 2025 року, № 7 від 20 червня 2025 року, № 8 від 20 червня 2025 року, № 9 від 20 червня 2025 року, № 10 від 20 червня 2025 року, № 11 від 20 червня 2025 року, № 12 від 4 липня 2025 року, №13 від 4 липня 2025 року, № 14 від 4 липня 2025 року, № 15 від 4 липня 2025 року, № 16 від 4 липня 2025 року, №17 від 4 липня 2025 року, №18 від 4 липня 2025 року, №19 від 4 липня 2025 року, №20 від 4 липня 2025 року, № 21 від 15 липня 2025 року, № 22 від 15 липня 2025 року, №23 від 15 липня 2025 року, №24 від 15 липня 2025 року, № 25 від 15 липня 2025 року, №26 від 15 липня 2025 року, № 27 від 15 липня 2025 року, № 28 від 15 липня 2025 року, № 29 від 15 липня 2025 року на загальну суму 27 086 659 грн 95 коп. (том 1, а.с. 88-245).
Додатково акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані також інженером технічного нагляду.
Вказані роботи повністю оплачені Позивачем - на загальну суму 27 086 659 грн 95 коп., що підтверджується платіжними інструкціями: № 423 від 16 червня 2025 року, № 424 від 16 червня 2025 року, № 637 від 26 червня 2025 року, № 638 від 26 червня 2025 року, № 639 від 26 червня 2025 року, № 641 від 26 червня 2025 року, № 642 від 26 червня 2025 року, № 643 від 26 червня 2025 року, № 644 від 26 червня 2025 року, № 645 від 26 червня 2025 року, № 672 від 27 червня 2025 року, № 764 від 8 липня 2025 року, № 765 від 8 липня 2025 року, № 766 від 8 липня 2025 року, № 767 від 8 липня 2025 року, № 768 від 8 липня 2025 року, № 769 від 8 липня 2025 року, № 770 від 8 липня 2025 року, № 771 від 8 липня 2025 року, № 772 від 8 липня 2025 року, № 862 від 17 липня 2025 року, № 863 від 17 липня 2025 року, № 864 від 17 липня 2025 року, № 865 від 17 липня 2025 року, № 866 від 17 липня 2025 року, № 867 від 17 липня 2025 року, № 868 від 17 липня 2025 року, № 869 від 17 липня 2025 року, № 870 від 17 липня 2025 року.
Поміж тим, пунктом 3.1 Договору передбачено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток 4) та встановлюються до 20 червня 2025 року включно.
Листами від 7 липня 2025 року “Повідомлення про закінчення виконання робіт» Відповідач повідомив Позивача про те, що роботи на відповідних позиціях відділень завершені 7 липня 2025 року.
Позивач на адресу Відповідача направив претензію №34/277 від 29 липня 2025 року про сплату штрафних санкцій на суму 2222208 грн 23 коп., що підтверджується описом вкладення від 30 липня 2025 року, накладною №7900794433728 від 30 липня 2025 року, фіскальним чеком від 30 липня 2025 року.
У відповіді на претензію №291 від 22 серпня 2025 року Відповідач повідомив, що вважає безпідставними нараховану пеню в розмірі 774659 грн 72 коп. та штраф у розмірі 969030 грн 40 коп.; вказавши, що погоджується на оплату пені у розмірі 478518 грн 11 коп. (том 2, а.с. 92).
Своєчасне невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині своєчасного виконання певних етапів робіт стало підставою звернення Позивача до суду за захистом порушених на думку Позивача прав та інтересів, з позовом про стягнення з Відповідача 774659 грн 72 коп. пені за прострочення виконання робіт, 969030 грн 40 коп. штрафу за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів, 478518 грн 11 коп. пені за прострочення завершення будівництва.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Предметом спору у справі є застосування до Відповідача відповідальності, встановленої пунктом 13.6 Договору, а також чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов'язань щодо виконання робіт, передбачених Договором, у встановлений строк.
Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Між сторонами виникли правовідносини на підставі договору будівельного підряду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як передбачено статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
У відповідності до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до частин 1 і 2 статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, передбачених договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у даній справі є правомірність нарахування штрафних санкції на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України, з приводу чого колегія суду зауважує таке.
Предметом спору є стягнення з Відповідача 2222208 грн 23 коп. штрафних санкцій, з яких:
· пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить 774 659 грн 72 коп., яка нарахована на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України;
· штраф у розмірі 7% за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів, що становить 969 030 грн 40 коп., нарахований на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України;
· пеня у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день прострочення завершення будівництва, нарахована на підставі пункту 13.6 Договору та становить 478 518 грн 11 коп..
У розділі 13 Договору сторонами узгоджена відповідальність та порядок врегулювання спорів:
· за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (пункт 13.1 Договору);
· Відповідач несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по об'єкту, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини (пункт 13.2 Договору);
· за порушення Відповідачем строків завершення окремих видів робіт, визначених календарним графіком виконання робіт (додаток 4), на термін більший ніж 10 (десять) календарних днів, Позивач має право розірвати Договір в односторонньому порядку, повідомивши Відповідача письмово (пункт 13.4 Договору);
· у разі несвоєчасного усунення (у строки, погоджені сторонами недоліків (дефектів), виявлених при виконанні робіт, прийманні - передачі закінчених робіт та протягом гарантійного строку, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни за кожний день такого прострочення з дати погодження строку на усунення недоліків (пункт 13.5 Договору);
· за порушення строків завершення будівництва по договору Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Відповідача додатково стягується штраф на користь Позивача у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пункт 13.6 договору).
Суд апеляційної інстанції констатує, що Позивач просив стягнути з Відповідача 478518 грн 11 коп. пені, нарахованої на підставі пункту 13.6 Договору, обчисленої від договірної ціни - 28 148 123 грн 99 коп. за період з 21 червня 2025 року по 7 липня 2025 року.
Календарним планом виконання робіт (додаток 4 до Договору) та пунктом 3.1 Договору сторонами узгоджено кінцеву дату виконання робіт - 20 червня 2025 року включно.
При цьому, пунктом 17.2 Договору визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року. У частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Відповідач у заявах по суті спору не заперечував факту порушення кінцевого строку завершення робіт визначеного пунктом 3.1 Договору.
Враховуючи факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо своєчасного завершення передбачених Договором робіт, нарахування Позивачем пені у розмірі 0,1% на підставі пункту 13.6 Договору з 21 червня 2025 року є правомірним.
Оскільки Відповідач повідомив про закінчення виконання робіт 7 липня 2025 року, що не заперечується сторонами, а тому пеня на підставі пункту 13.6 Договору підлягає нарахуванню лише до дати повідомлення про закінчення виконання робіт, тобто по 6 липня 2025 року включно.
При цьому. колегія суддів вважає безпідставним покликання Позивача в апеляційній скарзі на те, що нарахування пені повинно було б здійснюватися по 7 липня 2025 року включно, незважаючи навіть на те, що саме 7 липня 2025 року Відповідач повідомив про закінчення виконання робіт.
При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що пунктом 3.1 Договору було передбачено строки виконання робіт - до 20 червня 2025 включно (як описано вище в даній постанові) в той же час як Відповідач повідомив про виконання усіх робіт та підготовлення до здачі об'єкта будівництва - 7 липня 2025 року.
При цьому, колегія суду зауважує, що прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (аналогічні висновки містять також постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13 червня 2018 року в справі №815/1298/17, від 14 серпня 2018 року в справі №803/1387/17, від 28 серпня 2018 року в справі №814/4170/15, від 8 жовтня 2018 року в справі №927/490/18; аналогічні роз'яснення викладені у Листі Мін'юсту від 15 червня 2020 № 26245/14036-33-20/8.1.2).
Отже, останнім днем завершення робіт згідно Договору є 20 червня 2025 року, а відтак лише з 21 червня у замовника виникло право на застосування пені і штрафних санкцій до підрядника на підставі та у порядку, визначеному пунктом 13.6 Договору.
Колегія суду при цьому констатує, що у розумінні норми статті 875 Цивільного кодексу України основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором будівельних робіт, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, а результат підрядних робіт - це закінчені будівельні роботи відповідно до такого договору (аналогічні правові висновки наведено в пунктах 56, 58 постанови КГС у складі Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі №911/2360/18).
Відповідачем з метою повідомлення про готовність об'єкта «Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень у Харківській області» надіслано листи Позивачу, у яких повідомлялось про готовність усіх складових частин об'єкта будівництва (позицій відділень), відтак з 21 червня 2025 року до 7 липня 2025 року пройшло 16 днів (а не 17 днів як вказує Відповідач).
Саме тому, до стягнення з Відповідача підлягає пеня у розмірі 450369 грн 98 коп. за період з 21 червня 2025 року по 6 липня 2025 року, що узгоджується в пунктах 13.6 Договору. Відтак правомірним нарахуванням є нарахування, що виходять з розрахунку: 28148123 грн 99 коп. x 0,1 x 16 : 100.
З огляду на вищевстановлене, у задоволенні позову на суму 28148 грн 13 коп. (478 518 грн 11 коп. - 450369 грн 98 коп.) слід відмовити у зв'язку з тим, що Позивач безпідставно до періоду розрахунку пені включив один день - 7 липня 2025 року (коли роботи за Договором були виконані).
Дане рішення в цій частині прийнято і місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення в частині стягнення 450369 грн 98 коп. пені нарахованої на підставі пункту 13. 6 Договору без змін.
Що ж стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить 774 659 грн 72 коп. штраф у розмірі 7% за прострочення окремих видів робіт на понад 30 днів, що становить 969 030 грн 40 коп., які нараховані на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України, то колегія суду зауважує наступне.
Позивач, нараховуючи пеню у розмірі 774659 грн 72 коп. та штраф у розмірі 969030 грн 40 коп. посилаючись на норми Господарського кодексу України, які діяли впродовж часу наявності зобов'язань між сторонами та були діючі у період, за який Позивач нарахував штрафні санкції за невиконання Відповідачем умов Договору.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України (чинною на час спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу
Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналогічна норма закріплена в статті 121-1 Бюджетного кодексу України (“Відповідальність за порушення зобов'язань, пов'язаних з оборонними закупівлями»), а саме: у разі якщо порушення зобов'язання пов'язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у справі Договору у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання Відповідачем підрядних робіт у цілому, а не за прострочення виконання окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
Колегією суддів враховується послідовність практики щодо правозастосування статті 231 Господарського кодексу України, а саме: за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення підрядником виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт. При цьому недотримання проміжних строків календарного графіка (їх пропуск) не можуть бути розцінені як самостійна підстава для застосування відповідальності, оскільки оцінюватися має належне виконання договору у цілому з урахуванням кінцевого строку, визначеного сторонами.
Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 7 грудня 2018 року в справі №910/22058/17 та у постановах Верховного Суду від 23 липня 2019 року в справі №911/2076/18, від 29 серпня 2019 року в справі №911/2454/18, від 12 вересня 2019 року в справі №911/2360/18, від 24 січня 2020 року в справі №910/3362/18, від 25 лютого 2020 року в справі №910/3920/18, від 31 травня 2022 року в справі №910/4235/20, а також від 18 лютого 2025 року в справі №910/3385/24.
В той же час, доводи в цій частині, котрі наводить апелянт не відповідають сталій практиці. При цьому скаржником не наведено мотивів, котрі б вказували на можливість по іншому переоцінити дані правовідносини і дійти до нових правових висновків.
Водночас, проаналізувавши вищеописану практику Верховного Суду та умови Договору, колегія суду виснує, що оскільки у Договорі немає прямої вказівки на відповідальність Відповідача за прострочення виконання окремих етапів робіт (виконання робіт по кожній із позицій відділень, їх частин, окремих елементів тощо), тому відповідальність, передбачена частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України не підлягає застосуванню до даних правовідносин саме в даних обставинах по справі. Окрім того, відповідальність, передбачена частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України (на підставі якої Позивач нараховує штрафні санкції) фактично дублюється у пункті 13.6 Договору, де передбачена відповідальність за порушення строків завершення будівництва, при цьому розмір пені, штрафу та порядок їх застосування за те ж порушення у пункті 13.6 Договору та частині 2 статті 231 Господарського кодексу України не відрізняються один від одного.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, що визначено пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
На відміну від положень Цивільного кодексу України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов'язання, і як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених Законом або договором, положення Господарського кодексу України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань поділяється на встановлену Законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у Законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.
Разом з тим суд апеляційної інстанції констатує, що умовами Договору, зокрема пунктом 13.6 Договору, сторонами передбачено відповідальність за порушення строків завершення будівництва за Договором, зокрема, що Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Відповідача додатково стягується штраф на користь Позивача у розмірі 7% вказаної вартості.
В той же час навіть якщо сторони передбачили неустойку (пеню) за порушення строків виконання одного із договірних зобов'язань, то це не виключає застосування санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі порушення контрагентом строків виконання інших зобов'язань. Втім, це мають бути саме основні зобов'язання, тобто такі, що становлять предмет господарського договору (контракту). При цьому санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, не можуть бути застосовані до проміжних, не основних зобов'язань сторони.
Доходячи відповідних висновків судова колегія враховує правову позицію наведену в постанові Верховного Суду по справі №910/8552/23 від 15 травня 2025 року.
Окрім того, колегією суду враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18 лютого 2025 року в справі № 910/3385/24, що помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо відхилення посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 7 грудня 2018 року в справі № 910/22058/17, від 23 липня 2019 року в справі № 911/2076/18, від 24 січня 2020 року в справі № 910/3362/18, від 12 вересня 2019 року в справі № 911/2360/18, від 25 лютого 2020 року в справі № 910/3920/18 (з огляду на формулювання їх щодо зобов'язань за договором будівельного підряду, а не щодо договору підряду), оскільки як для договору підряду, так і для окремих видів договорів підряду (зокрема, будівельного), спільним є основний предмет договору, а саме: результат виконаних підрядником робіт, що свідчить про подібність правовідносин у вказаних справах зі справою, що розглядалася. Відтак релевантними є висновки Верховного Суду, викладені у вказаних вище постановах, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами договору у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення відповідачем виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
Окрім того в апеляційній скарзі Позивач й не заперечує, а навпаки акцентує увагу саме на нарахуванні пені у відповідності до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України - за етапами робіт, а не в цілому.
Із системного аналізу викладених норм законодавства та умов Договору випливає, що відповідальність Відповідача за умовами укладеного між сторонами у цій справі Договору у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання Відповідачем основного обов'язку із здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих видів робіт, які є проміжними роботами у межах основного зобов'язання.
Крім цього, колегією суду враховується, що пунктом 13.6 Договору передбачена відповідальність за порушення строків завершення будівництва в цілому, а не його окремих позицій.
Також, колегією суду приймається до уваги, що Відповідачем, на підтвердження порядку і строків виконання будівельних робіт на Об'єкті будівництва було надано Загальні журнали робіт по кожній із зведених позицій відділень (том 2, а.с. 125-230), який є тим документом, який може підтвердити дати початку та закінчення будівельних робіт. Дослідивши даний журнал суд апеляційної інстанції констатує, що звітування в ньому Відповідачем по кожній позиції робіт та прийняття Позивачем таких робіт без будь-яких зауважень до їх якості чи строків виконання.
Окрім того, колегією суддів також враховується, що Позивач, як Замовник будівництва, наділений правом здійснювати контроль за ходом виконання робіт по об'єкту, із можливістю призначення відповідальної особи за такий контроль (підпункти 4.1.2-4.1.3 Договору), знайомитись з порядком ведення виконавчої документації на будівництва, включати до журналів ведення робіт претензії щодо строків виконання робіт (підпункт 4.1.8 Договору), а в разі порушення Відповідачем (Підрядником) умов Договору фіксувати такі порушення в Акті огляду будівельного майданчика.
Між тим, загальні журнали робіт не містять поміток, зауважень представників Позивача, технічного нагляду, авторського нагляду тощо, стосовно строків виконання робіт, невідповідності вказаної у журналах інформації, тощо. Позивачем також не долучено актів огляду будівельного майданчика, та/або інших доказів того, що Відповідач виконував роботи з порушенням строків, як це вказано у Розрахунку пені і штрафних санкцій (додаток до позову), що в свою чергу, спростовує такі доводи Позивача. Також, Позивачем на надано доказів звернення із листами до Відповідача із зауваженнями стосовно порушення строків виконання робіт на Об'єкті будівництва.
При цьому цитування в апеляційній скарзі постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року по справі №910/14524/22 (пунктів 49-52) як релевантної практики до даних правовідносин, не має юридичного місця в даних правовідносинах, адже дана постанова є нерелевантною практикою до цією справи, оскільки така постанова прийнята до моменту введення в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" та в даній справі зроблено висновок про те, що частина друга статті 231 Господарського кодексу України містить лише уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
З урахуванням наведеного нарахування Позивачем на підставі пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України пені у розмірі 0,1% від вартості саме окремих позицій робіт є безпідставним, а тому суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення 774659 грн 72 коп. пені.
Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення в частині (щодо відмови в стягненні 774659 грн 72 коп. пені, нарахованої на підставі пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України) без змін.
Що ж до нарахованого Позивачем на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафу в розмірі 7%, що становить 969030 грн 40 коп., то колегія суду зауважує наступне.
В силу дії пункту 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.
Позивач в апеляційній скарзі тлумачачи вищенаведений пункт зазначає, що застосування Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" це проміжок часу між 24 лютим 2022 року (початок воєнного стану) та 28 лютим 2025 року (дата надбання чинності Закону №4196-IX від 9 січня 2025 року), оскільки на його переконання правовий режим воєнного стану введений 24 лютого 2022 року, згаданий Закон №4196-IX від 9 січня 2025 року набрав чинності 28 лютого 2025 року, а Договір між сторонами датований 4 квітня 2025 року, тобто вже після набрання чинності згаданим Законом. Тому на переконання Позивача пункт 4 статті 17 Закону №4196-IX від 9 січня 2025 року не підлягає до застосуванню в даному випадку.
Поміж тим, колегія суду вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.
Закон України № 4196-IX від 9 січня 2025 року «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період» набрав чинності 28 лютого 2025 року та діє з 28 серпня 2025 року, при цьому застосовується до відносин, пов'язаних із функціонуванням підприємств, що виникли як до, так і після набрання ним чинності.
Закон № 4196-IX передбачає поступове скасування Господарського кодексу: 28 лютого 2025 року - Закон набрав чинності; 28 серпня 2025 року - Закон вводиться в дію, і саме з цієї дати Господарський кодекс втрачає чинність.
В той же час Закон № 4196-IX містить пряму норму - пункт 4 статті 17, яка вводиться в дію відразу з дня набрання чинності Законом (тобто з 28 лютого 2025 року), саме тому, зважаючи на укладення Договору після набрання чинності даним Законом, штраф у розмірі 7 відсотків вартості товарів/робіт/послуг не застосовується до виконавців державних контрактів з оборонних закупівель, які виконуються під час воєнного стану.
Державний контракт (договір підряду) укладений сторонами з урахуванням положень особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2022 року №1275 “Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану», що виключає можливість застосування положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України щодо нарахування 7% штрафу на виконання робіт, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за державним контрактом - в силу прямої дії пункту 4 статті 17 Закону України № 4196-IX від 9 січня 2025 року «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період».
З огляду на викладене вище, позовна вимога про стягнення з Відповідача 969030 грн 40 коп. штрафу є безпідставною та не підлягає до задоволення, тому суд апеляційної інстанції відмовляє в стягненні з Відповідача на користь Позивача 969030 грн 40 коп. 7 % штрафу.
Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення в частині відмови в стягненні 969030 грн 40 коп. 7 % штрафу, нарахованого на підставі пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України без змін.
Що ж до стосується апеляційної скарги в частині стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23919 грн, то колегія суду зауважує наступне.
Колегією суддів враховується, що апеляційна скарга не містить доводів та заперечень щодо оскарження судового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 23919 грн, при цьому, приймається до уваги, що в пункті 3 прохальної частини апеляційної скарги зазначено про скасування рішення суду в частині стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23919 грн, а також в судовому засіданні від 15 квітня 2026 року представник Позивача надав усні пояснення з приводу неспівмірності заявлених судових витрат із обсягом наданої правничої допомоги та відображаних її видів в актах приймання-передачі наданих послуг. Як і вказано, що Позивач фінансується за рахунок державних коштів.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
З наданих представником Відповідачам доказів вбачається, що 23 жовтня 2025 року між адвокатським об'єднанням “КОБРА» і Відповідачем як клієнтом було укладено договір про надання правничої допомоги №263/25-5.
Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правничої допомоги, за умовами цього договору Відповідач замовив, а адвокатське об'єднання забезпечує надання послуг адвокатом щодо захисту представництва та надання іншої правової допомоги щодо представництва Відповідача в будь-яких справах, що стосуються прав, свобод та інтересів Відповідача.
Згідно із пунктом 3.1 Договору про надання правничої допомоги, положення про гонорар застосовуються в розумінні Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає Відповідач.
Пункт 3.2 Договору про надання правничої допомоги визначає, що гонорар за послуги, які будуть надаватися на виконання цього договору, визначені в додатку №1 до цього договору з описом конкретного доручення клієнта, яке буде надаватись адвокатом.
Гонорар оплачується готівкою або у безготівковий формі на рахунок адвокатського об'єднання. У разі проведення розрахунку (повного або часткового) за бажанням клієнта адвокатське об'єднання видає довідку. За фактом надання послуг сторони складають акт наданих послуг.
3 листопада 2025 року між адвокатським об'єднанням “КОБРА» і Відповідачем підписано додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №263/25-5 від 23 жовтня 2025 року.
Відповідно до пункту 1 додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги адвокатське об'єднання прийняло доручення від Відповідача на здійснення захисту прав Відповідача щодо супроводу справи №903/976/25 у Господарському суді Волинської області, а саме: підготовка та подання відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, клопотання про розподіл судових витрат по справі №903/976/25; представництво інтересів клієнта адвокатом адвокатського об'єднання у судових засіданнях по справі №903/976/25, що буде слухатись у Господарському суді Волинської області.
Згідно із пункту 2 додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що належним виконанням доручення Відповідача, зазначеного в пункті 1 цього додатку є подання узгоджених процесуальних документів та супровід справи №903/976/25 у Господарському суді Волинської області до винесення судом рішення по справі №903/976/25.
Сторони погодили, що гонорар за виконання доручення Відповідача, зазначеного в пункті 1 цього додатку має фіксований розмір, та складає 30000 гривень. Сторони домовились про наступний порядок сплати гонорару: 100% від гонорару сплачується протягом 30 робочих днів з моменту виконання доручення Відповідача в спосіб, що визначений пунктом 2 цього додатку.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн Відповідачем надано: Договір про надання правничої допомоги від 23 жовтня 2025 року № 263/25-5; додатки № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 263/25-5 від 23 жовтня 20205 року; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з розрахунком витрат на професійну правничу допомогу Відповідачу надано правову допомогу на загальну суму 30000 грн, з яких: 9000 грн - підготовка відзиву на позовну заяву по справі №903/976/25; 6000 грн - підготовка заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву по справі №903/976/25; 15000 грн участь адвоката адвокатського об'єднання “КОБРА» у судових засіданнях по справі №903/976/25 у Господарському суді Волинської області.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
При цьому зауваження Позивача, як на підставу відмови, про те, що в розрахунку витрат зазначено словосполучення «участі в судових засіданнях», а по факту було лише одне судове засідання, не приймаються до уваги, оскільки з даного вбачається надмірний формалізм та буквальне цитування слів по їх закінченню, при цьому, таке зазначення не нівелює дійсної участі представника Відповідача лише в одному засіданні, а не в декількох.
Надані докази в їх сукупності підтверджують надання Відповідачу професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 30000 грн, а саме підтверджено написання відзиву на позовну заяву, надання практичної допомоги та участь в судовому засіданні.
В той же час, за змістом пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час апеляційний господарський суд критично оцінює доводи апелянта, доводи апелянта, що Позивач фінансується з державного бюджету, адже вказане жодним чином не нівелює право та можливість стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу іншої сторони в разі, коли рішення щодо частини позовних вимог у справі винесено на користь такої іншої особи. Водночас, суд апеляційної інстанції з огляду на те, що позов у даній справі подано особою, котра заявляє про своє державне фінансування, і частини позовних вимог котрої визнано безпідставними (з огляду на що, відмовлено у їх задоволенні), звертає увагу Позивача на те, що у випадку не заявлення ним таких безпідставних позовних вимог (і повного задоволення позову на його користь) витрати на професійну правничу допомогу іншої сторони з нього apriori й не могли б стягуватися.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено на 79,73% і Позивачем не доведено реальних підстав для більшого зменшення даної суми, то з Позивача слід стягнути на користь Відповідача 23919 грн (30000 грн х 79,73%) витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, з Позивача на користь Відповідача підлягають стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23919 грн, в решті стягненні витрат слід відмовити. Водночас, місцевий господарський суд в оспорюваному судовому рішенні прийшов до аналогічних висновків щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а відтак суд апеляційної інстанції залишає без змін дане рішення і в цій частині.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Апеляційний господарський суд з огляду на все вищевстановлене в даній постанові, констатує, що доводи Позивача, наведені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Позивача, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно колегія суду залишає без змін оспорюване рішення, а подану Позивачем апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладається на Позивача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12 січня 2026 року по справі №903/976/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 12 січня 2026 року по справі №903/976/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №903/976/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.