вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" квітня 2026 р. Справа№ 910/6958/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
від відповідача: не з'явились
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Лозовський В.М.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Макаренко Н.С.
за апеляційною скаргою Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022, повний текст рішення складено 24.01.2022, у справі № 910/6958/21 (суддя Демидов В.О.)
за позовом ОСОБА_1
до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України
про спонукання виконати певні дії
У провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В. перебуває справа № 910/6958/21 за апеляційною скаргою Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022.
13.04.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява із проханням відвести від розгляду справи № 910/6958/21 колегію суддів у ПАГС складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В. Передати справу № 910/6958/21 для здійснення повторного автоматизованого розподілу згідно з вимогами закону. Забезпечити належне документальне фіксування факту здійснення розподілу справи №910/6958/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 визнано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Гаврилюка О.М., Ткаченка Б.О., Суліма В.В. від розгляду справи №910/6958/21 необґрунтованою. Матеріали справи №910/6958/21 передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою щодо розгляду заяви про відвід судді, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 заяву про відвід у справі №910/6958/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Гаврилюка О.М. (головуючий), Ткаченка Б.О., Суліма В.В. (вх. № 09.1-19/8709/26 від 13.04.2026) у справі № 910/6958/21 залишено без задоволення.
У судовому засіданні 21.04.2025 колегія суддів у складі головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О заявили самовідвід від розгляду справи № 910/6958/21, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в упередженості суддів під час вирішення справи № 910/6958/21, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість та об'єктивність судді
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частиною 1 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності («Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 рок, п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).
Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо («П'єрсак проти Бельгії»); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант («Прокол проти Люксембургу»); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі («Дактарас проти Литви»); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення («Макгоннелл проти Сполученого Королівства») тощо. Так, у справі «Деміколі проти Мальти» було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Концепції незалежності та об'єктивної безсторонності суду тісно пов'язані між собою та, залежно від обставин, можуть вимагати спільного розгляду. Саме таким чином ЄСПЛ розглядав ці питання у згаданій в попередньому занятті справі «Олександр Волков проти України».
Іншим аспектом неупередженості суду є питання висловлювань суддів, які розглядають справу заявника. Так, у справі «Buscemi проти Італії» (№ 29569/95, рішення від 16 вересня 1999 року) Суд зазначив, що від судових органів вимагається проявляти максимальну обачність щодо справ, які вони розглядають, з тим щоб зберегти свій імідж як неупереджених суддів. Ця обачність повинна стримувати їх від користування пресою, навіть якщо їх провокують до цього. Цей обов'язок накладають високі вимоги правосуддя і підвищений характер повноважень суду. У зазначеній справі голова суду публічно зробив висловлювання, які вказували на те, що він уже сформував неприхильну думку щодо справи заявника до того, як він почав головувати у справі заявника. На думку ЄСПЛ, такі висловлювання були такими, що об'єктивно виправдати побоювання заявника щодо його неупередженості. Відтак мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції (пп. 64-69 рішення).
Відповідно до положень Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006р., схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23 об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У пункті п. 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009р. у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
За приписами частин 1, 9 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
З огляду на положення статей 35, 38 ГПК України, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість та об'єктивність судді Гаврилюка О.М. при розгляді даної справи, недопущення в учасників справи чи інших осіб будь-яких сумнівів у безсторонності суду та забезпечення довіри до судової влади України, вважає за необхідне задовольнити заявлений суддями Гаврилюком О.М., Ткаченком О.М., Сулімом В.В. самовідвід від розгляду справи №910/6958/21.
Заява колегії суддів обґрунтована тим, що дії та заяви позивача, в тому числі щодо упередженості даної колегії суддів та вплив інших суддів на розгляд цієї справи, оскільки, стороною заявлено відвід від розгляду справи № 910/6958/21 та подання неодноразово скарг на дії суддів та працівників апарату суду, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в не упередженості суддів під час вирішення справи № 910/6958/21, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість та об'єктивність суддів.
Згідно із частиною 2 статті 40 ГПК України у разі задоволення заяви про відвід одному або декільком суддям, які розглядають справу колегіально, справа розглядається в тому самому суді таким самим складом колегії суддів із заміною відведеного судді або суддів, або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
За таких обставин, справа №910/6958/21 підлягає передачі для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву про самовідвід суддів Гаврилюка О.М., Ткаченка Б.О., Суліма В.В. від розгляду справи №910/6958/21 задовольнити.
2. Матеріали справи №910/6958/21 передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім