ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2924/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі судді Таран С.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду б/н від 17.04.2026 (вх.№1601/26 від 21.04.2026) в апеляційному провадженні
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025, прийняте суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 25.12.2025,
у справі №916/2924/24
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"
про визнання недійсним та скасування рішення
У провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лічмана Л.В., суддів: Богатиря К.В., Павленко Н.А. перебуває апеляційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі №916/2924/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про визнання недійсним та скасування рішення.
17.04.2026 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 17.04.2026 (вх.№1601/26 від 21.04.2026) про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лічмана Л.В., суддів: Богатиря К.В., Павленко Н.А. від розгляду справи №916/2924/24.
Вказана заява мотивована виникненням у заявниці сумнівів щодо об'єктивності, безсторонності та неупередженості вищенаведеної колегії суддів при розгляді справи №916/2924/24 з огляду на висловлювання головуючого судді щодо мотивів процесуальної поведінки представника позивачки під час вирішення питання стосовно можливості здійснення розгляду цієї справи в умовах наявності повідомлення про мінування будівлі суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі головуючого судді Лічмана Л.В., суддів: Богатиря К.В., Павленко Н.А. у справі №916/2924/24; передано дану справу на автоматизований розподіл для визначення судді у порядку частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду б/н від 17.04.2026 (вх.№1601/26 від 21.04.2026) у справі №916/2924/24 визначено суддю Таран С.В.
Розглянувши матеріали справи, а також доводи, викладені у заяві ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду б/н від 17.04.2026 (вх.№1601/26 від 21.04.2026), суд дійшов висновку про те, що підстави для відводу колегії суддів у складі головуючого судді Лічмана Л.В., суддів: Богатиря К.В., Павленко Н.А. від розгляду справи №916/2924/24 відсутні, виходячи з наступного.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частинами першою-третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частини перша-третя, сьома, восьма, одинадцята статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальною є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію Суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", пункт 52).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Доводи, викладені ОСОБА_1 у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лічмана Л.В., суддів: Богатиря К.В., Павленко Н.А., безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисту небезсторонність, упереджене ставлення до заявниці чи особисту прихильність до інших учасників процесу.
У даному випадку наведені ОСОБА_1 доводи носять виключно суб'єктивний характер та засновані на особистих припущеннях заявниці. Водночас саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, у тому числі і прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді.
Внутрішні емоційно-вольові відчуття заявниці з того чи іншого питання без певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів.
Посилання заявниці на окремі висловлювання головуючого судді під час організаційного обговорення можливості подальшого розгляду справи не містять ознак упередженого ставлення до будь-якої зі сторін. Зокрема, наведені заявницею репліки головуючого судді були зроблені у контексті уточнення процесуальної позиції сторін щодо можливості продовження засідання в умовах надзвичайної ситуації (повідомлення про мінування будівлі суду) та не містили оцінки доказів чи правової позиції сторін по суті спору. Суб'єктивне сприйняття учасником процесу окремих висловлювань головуючого судді як некоректних або емоційно забарвлених саме по собі не є підставою для відводу, якщо такі висловлювання не свідчать про сформовану наперед позицію щодо результату розгляду справи.
При цьому надання оцінки поведінці судді під час вирішення питання про його відвід підлягає дослідженню виключно в розрізі наявності/відсутності обставин, які свідчать про упередженість судді, у той час як надання оцінки такій поведінці з точки зору дотримання суддівської етики, належного рівня професійності не входить до компетенції суду, який розглядає заяву про відвід, та може бути предметом розгляду в іншому, передбаченому законом порядку.
Крім того, суд вбачає, що 15.04.2026 розгляд даної справи не відбувся у зв'язку з надходженням повідомлення про мінування будівлі суду, у зв'язку з чим судове засідання було призначене на іншу дату (22.04.2026). Такі дії суду є об'єктивно обумовленими вимогами сприянню безпеки учасників процесу та працівників суду, а також відповідають принципам розумності та належної організації судового процесу. Поряд з цим, зняття колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лічмана Л.В., суддів: Богатиря К.В., Павленко Н.А з розгляду в аналогічних умовах інших судових справ, призначених на час, коли надійшло повідомлення про мінування, свідчить про уніфікованість процесуальної поведінки суду, а не про вибірковість чи упередженість.
Твердження заявниці про нерівне ставлення суду до сторін не підтверджені жодними процесуальними рішеннями, які б надавали одній стороні переваги у реалізації процесуальних прав. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що судом було надано сторонам можливість подати письмові пояснення та відкладено розгляд справи з метою забезпечення права позивачки на ознайомлення з письмовими поясненнями апелянта, чим забезпечено рівні процесуальні умови участі у судовому засіданні. Жодних обставин, які б свідчили про вплив суду на формування доказової бази, попереднє визначення результату спору або обмеження процесуальних прав сторін, заявницею не наведено, що виключає можливість висновку про порушення принципу неупередженості.
Незгода учасника справи з прийнятим судовим рішенням, у тому числі щодо організації судового засідання, або негативний для нього результат розгляду процесуального питання (зокрема, зняття справи з розгляду у зв'язку з надходженням повідомлення про мінування будівлі) не можуть ототожнюватися з наявністю упередженості суддів. Інакше інститут відводу трансформувався б із гарантії безсторонності суду на процесуальний інструмент впливу на формування складу суду залежно від процесуальної поведінки сторін.
Суд зазначає, що інститут відводу не може використовуватися як засіб попередньої оцінки процесуальних дій суду або як механізм реагування на будь-які процесуальні рішення, які не влаштовують сторону. Встановлення наявності підстав для відводу не передбачає перегляду правильності дій складу суду апеляційної інстанції в межах організації судового розгляду, оскільки така оцінка може здійснюватися виключно в касаційному порядку за результатами розгляду справи по суті.
Таким чином, факт прийняття суддями процесуальних рішень, з якими не погоджується заявник, не може бути підставою для відводу таких суддів.
Вказаний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.06.2019 у справі №924/159/14.
Крім того, у господарському процесуальному праві чітко розмежовується формування судом правової позиції щодо процесуальних передумов розгляду справи та формування правової позиції щодо суті матеріально-правового спору. Розгляд питань, пов'язаних із можливістю проведення судового засідання в умовах наявності повідомлення про мінування будівлі суду, не передбачає оцінки прав та обов'язків сторін у матеріально-правовому сенсі.
Суд додатково зауважує на тому, що зі змісту заяви про відвід вбачається, що її доводи переважно спрямовані на оцінку окремих процесуальних дій та висловлювань головуючого судді під час організації судового засідання, між тим відвід заявлено всьому складу колегії суддів без наведення індивідуалізованих обставин щодо кожного судді, що виключає можливість встановлення персоналізованих підстав для сумніву в їх неупередженості. Тобто заявником не конкретизовано, які саме дії кожного із суддів колегії свідчать про їх індивідуальну упередженість, при цьому загальні посилання на склад суду без індивідуалізації поведінки кожного судді не відповідають вимогам мотивованості заяви про відвід.
Враховуючи викладене, а також те, що ґрунтовних аргументів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лічмана Л.В., суддів: Богатиря К.В., Павленко Н.А. заявницею у заяві про відвід не наведено, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 17.04.2026 (вх.№1601/26 від 21.04.2026) про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лічмана Л.В., суддів: Богатиря К.В., Павленко Н.А. у справі №916/2924/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Таран