Справа № 727/4204/26
Провадження № 2-а/727/131/26
22 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - Біла У.М. звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанов посилаючись на те, що постанови №4510, №4511 та №4512 від 06.11.2024 р., винесені відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є такими, що прийняті з істотними порушеннями вимог законодавства та без належного встановлення обставин справи.
Зазначає, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справ, у зв'язку з чим був фактично позбавлений можливості надати пояснення, заперечення та докази на свій захист. Крім того, йому не було вручено другі примірники протоколів про адміністративні правопорушення, що унеможливило своєчасне ознайомлення зі їх змістом та належну підготовку до розгляду справ.
Вказує, що оскаржувані постанови не містять належного правового обґрунтування, що є критичним з огляду на бланкетний характер ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Так, у постанові №4511 наведено посилання на абз. 6 пункту 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», хоча зазначена стаття не містить пунктів, а структурована за частинами, у зв'язку з чим таке посилання є юридично некоректним та фактично відсилає до неіснуючої норми. Аналогічно, зроблено посилання на п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», хоча ця стаття не містить відповідного пункту. У постанові №4512, у свою чергу, наведено посилання на абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який регулює обов'язок щодо передачі майна під час мобілізації та жодним чином не стосується проходження медичного огляду. Таким чином, у жодній із постанов не конкретизовано належним чином, яке саме положення законодавства було порушено позивачем, що унеможливлює встановлення об'єктивної сторони правопорушення та свідчить про відсутність його складу.
Крім того, матеріали, покладені в основу постанови №4512, є неузгодженими між собою. Зокрема, направлення на проходження військово-лікарської комісії №5134 від 25.10.2024 р. видано ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як протокол про адміністративне правопорушення серії ЧРТЦК №1570 від 25.10.2024 р. складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас, матеріали справи не містять відомостей про передачу матеріалів між зазначеними органами. Такі неузгодженості у сукупності свідчать про неналежність і недопустимість доказів, покладених в основу притягнення позивача до відповідальності.
Також зазначає, що відносно ОСОБА_1 було винесено три окремі постанови від 06.11.2024 р., що не відповідає вимогам КУпАП та вважає, що стягнення повинно бути накладене в межах санкції статті з урахуванням ч.2 ст. 36 КУпАП.
Також позивачу не було належним чином вручено або направлено копії постанов від 06.11.2024 року; розгляд справ відносно позивача було проведено у його відсутність, а постанови він отримав лиш 06.03.2026 р., про що свідчить особистий підпис про отримання постанов. Вказані обставини свідчать про те, що строк на звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення.
А тому просила поновити строк для оскарження постанов, визнати протиправними та скасувати постанови №4510, №4511 та №4512 від 06.11.2024 р. про накладення на позивача штрафів за адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.210-1 КУпАП, провадження у справах закрити.
Ухвалою суду від 31 березня 2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
З заявами про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін учасники справи не звертались, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в ній матеріалів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження та мали можливість подати письмові пояснення та докази.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву та додатки, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки щодо постанови №4510 від 06.11.2024 ОСОБА_1 , громадянин України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, 25.11.2024 р. (під час дії воєнного стану), перебуваючи в м. Чернівці не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його на вимогу посадової особи поліції. Відповідно до рапорту поліції був запрошений до Чернівецького обласного об'єднаного центру мобілізації (вул. Головна, 129, м. Чернівці), де в подальшому не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На розгляд протоколу ОСОБА_1 не з'явився. В подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження.
Щодо правомірності винесення постанови №4511 від 06.11.2024 зазначив, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, військовозобов'язаний ОСОБА_1 зобов'язаний, зокрема, уточнити протягом 60 днів (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані (адресу фактичного місця проживання, місце роботи, отримання освіти, номер телефону, адресу електронної пошти та ін.) через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Можливості отримати інформацію про місце фактичного проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти в установах ТЦК та СП відсутня, оскільки відповідних реєстрів не існує.
Вказав, що позивач не з'являвся вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_4 , персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста вчасно не уточнив.
Зазначив, що 25.10.2024 ОСОБА_1 було доставлено працівниками поліції до Чернівецького ООЦМ, де посадовою особою було складено адміністративний протокол ЧРТЦК №1569. Під час складання протоколу ОСОБА_1 було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП з повідомленням часу, дати та адреси розгляду протоколу, позивач отримав примірник протоколу.
Також вказав, що ОСОБА_1 на розгляд протоколу не з'явився, не цікавився результатом адміністративного провадження.
Щодо постанови №4512 від 06.11.2024 зазначив, що виходячи з приписів Положення про ВЛК та Положення №154 не міститься заборони щодо направлення військовозобов'язаного для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби в день виявлення такого військовозобов'язаного, зважаючи на покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдання щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Проходження медичного огляду ВЛК є обов'язком громадянина, а відмова від проходження військово-лікарської комісії в особливий період вказує на небажання позивача виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки з метою забезпечення оборони держави від військової агресії російської федерації проти України в ході проведення мобілізаційних заходів щодо комплектування військових частин, одним з важливих завдань є визначення придатності військовозобов'язаних, як мобілізаційного ресурсу для Збройних Сил України та впорядкування військового обліку.
Вказав, що25.10.2024 в приміщенні Чернівецького ООЦМ направленнч позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби було правомірним.
Під час складання протоколу ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що на момент направлення на ВЛК у нього не було з собою документів про стан здоров'я. Таке твердження немає юридичного обгрунтування, адже постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018р. №411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров'я» закладає правову основу для доступу лікарів до інформації про хронічні захворювання пацієнтів через створення та функціонування Електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ). Лікарі мають повний доступ до інформації про хронічні захворювання пацієнта через електронну медичну картку, яка є частиною Електронної системи охорони здоров'я.
Крім того зазначив, що на розгляд протоколу ОСОБА_1 не з'явився, не скористувався правом на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу. В подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження. Таким чином, звернувшись до суду в березні 2026 року, ОСОБА_1 пропустив визначений ч.2 ст.286 КАС України.
А тому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до матеріалів позову та клопотання про поновлення строків на звернення до суду, суд встановив, що оскаржувані постанови винесено без участі позивача. Що стосується долученої представником відповідача копії квитанції «Укрпошта» (а.с. 49), то за відповідним трекінгом відправлень 5800217385029 від 28.01.2025 р. - дані про відправлення за номером на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
Натомість стороною позивача долучено копії спірних постанов, згідно з якими ОСОБА_1 копії постанов отримав 06.03.2026 р. (а.с. 19-21), тому наявні підстави для поновлення строку на оскарження постанов.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 25.10.2024 р. приблизно о 07.45 год. ОСОБА_1 було доставлено до Чернівецького ООЦМ для складання протоколу за ознаками ст.210-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю у нього військово-облікових документів, що підтверджується рапортом поліцейського СРПП ВП№5 ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області (а.с. 48).
06.11.2024 року року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина(нки) ОСОБА_1 виніс постанову №4510 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с. 19). В постанові зазначено, що в процесі розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов?язаним, 25.10.2024 р. під час дії воєнного стану не мав при собі військово-обліковий документ та не пред?явив його за вимогою працівника поліції, чим порушував законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 49 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
25.10.2024 р. ОСОБА_1 був доставлений працівниками Чернівецького РУП ГУНП до Чернівецького ООЦМ, де уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 складено адміністративний протокол серії ЧРТЦК №1568 від 25.10.2024 р. (а.с. 42) щодо ОСОБА_1 .
У графі пояснень і зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 зазначено «забув дома». В графі другий примірник протоколу отримав теж міститься підпис особи, яка притягується до відповідальності.
06.11.2024 року року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина(нки) ОСОБА_1 виніс постанову №4511 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с. 20). В постанові зазначено, що в процесі розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов?язаним, 25.10.2024 р. під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 пункту 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до абз. 6 пункту 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації: інші військовозобов?язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов?язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Враховуючи наведене, уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 складено адміністративний протокол серії ЧРТЦК №1569 від 25.10.2024 р. (а.с. 43) щодо ОСОБА_1 .
У графі пояснень і зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 зазначено «не знав». В графі другий примірник протоколу отримав теж міститься підпис особи, яка притягується до відповідальності.
06.11.2024 року року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина(нки) ОСОБА_1 виніс постанову №4512 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с. 21). В постанові зазначено, що з змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧРТЦК №1570 від 25.10.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов?язаним, всупереч встановленим законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись в приміщенні Чернівецького ООЦМ в м. Чернівці, отримавши направлення №5134 від 25.10.2024 на медичний огляд ВЛК №2 ЧМТЦКтаСП з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, від проходження медичного огляду відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3544-ХII від 21.10.1993 р., вчинене в особливий період, так як з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу, чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУПАП.
Враховуючи наведене, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 складено адміністративний протокол серії ЧРТЦК №1570 від 25.10.2024 р. (а.с. 44) щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3544-ХII від 21.10.1993 р., громадяни зобов?язані:
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров?я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 268 КУПАП під час складання протоколу пояснив, що відмовляється від проходження ВЛК, тому що не має всіх медичних документів.
У графі пояснень і зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 зазначено «не маю усі медичні документи». В графі другий примірник протоколу отримав теж міститься підпис особи, яка притягується до відповідальності.
25.10.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано направлення №5134 ОСОБА_1 для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ та ІВФ у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період (а.с. 46).
Відповідно до журналу направлень військовозобов'язаних запасу на обстеження та медичних огляд Чернівецькою позаштатною військово-лікарською комісією по військовозобов'язаним запасу ІНФОРМАЦІЯ_6 №2 ОСОБА_1 25.10.2024 р. отримав направлення №5134 (а.с. 47).
Згідно з актом про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії від 25.10.2024 р. ОСОБА_1 о 10.00 год. з метою визначення придатності для проходження військової служби, відмовився від отримання направлення на медичних огляд ВЛК та відмовився проходити медичну комісію (а.с. 45). ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК в графі пояснень акту про відмову зазначив, що в нього немає всіх медичних документів.
Між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Частиною 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та винесено оскаржувані постанови №4510, №4511 та №4512 від 06.11.2024 р.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Згідно з постановою №4510 від 06.11.2024 р. ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 49 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Відповідно до п. 25 Порядку громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно з п. 49 вищевказаного порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
З аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що призовники, військовозобов'язані та резервісти зобов'язані не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред'являти його за вимогою уповноважених осіб.
Необхідно також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа (п.1).
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): 1) в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ (п. 2 Порядку № 559).
Таким чином, позивач має статус військовозобов'язаного та зобов'язаний був мати військово-обліковий документ і пред'явити його за вимогою у передбачених законом випадках.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що 25.10.2024 р. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 був відсутній військово-обліковий документ, що вказує на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд зауважує, що у період проведення мобілізації відсутність військово-облікового документу у осіб, визначених ч.6 ст.22 Закону № 3543-XII, непред'явлення цими особами військово-облікового документу за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 25.10.2024 вбачається, що позивач надав пояснення щодо встановленого порушення та зазначив, що військово-обліковий документ забув дома, тобто фактично підтвердив відсутність такого документа та неможливість його пред'явлення під час перевірки. Зазначений протокол містить особистий підпис позивача, достовірність якого ним не спростована.
Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення спірної постанови №4510 від 06.11.2024 р. у позивача був відсутній військово-обліковий документ, який він був зобов'язаний мати при собі та пред'явити за вимогою.
Водночас позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, які могли б поставити під сумнів достовірність відомостей, викладених у протоколі та у спірній постанові №4510.
Згідно з постановою №4511 від 06.11.2024 р. ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 пункту 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».
Сторона позивача посилається на відсутність пунктів у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», натомість ці статті поділяються на частини статей.
Разом з тим, суд виходить з того, що така неточність у формулюванні правової норми відповідачем має технічний характер та не свідчить про відсутність правової підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З змісту оскаржуваної постанови, зокрема викладених обставин правопорушення та їх правової кваліфікації, вбачається, що орган, який її виніс, фактично застосував положення абзацу 6 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».
Суд зазначає, що допущена описка у вигляді некоректного зазначення структурного елементу норми (пункт замість частини) сама по собі не вплинула на зміст прийнятого рішення, не спотворила правову кваліфікацію діяння та не призвела до порушення права позивача на розуміння суті пред'явленого йому обвинувачення.
Відтак, наведена обставина не може розцінюватися як істотне порушення, що є підставою для скасування постанови.
Згідно з абзацом 6 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024.
Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
З аналізу вказаних норм, суд робить висновок про обов'язок військовозобов'язаного, у відповідності до норм Закону №3543-ХІІ від 21.10.1993 та Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, уточнити свої облікові дані не залежно від отримання повістки до ТЦК та СП.
Таким чином позивач, як громадянин України, який перебуває на військовому обліку, був зобов'язаний уточнити вказані дані у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 р., (зокрема, адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження, однак у встановлені законом строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно належних доказів на спростування вказаного до суду не надав.
Згідно з приміткою до статей 210, 210-1 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Чинне законодавство зобов'язало саме позивача вчинити певні дії, а саме - уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може лише перевірити чи уточнити персональні дані військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 25.10.2024 вбачається, що позивач надав пояснення щодо встановленого порушення та зазначив, що «не знав» про відповідний обов'язок уточнення даних. Зазначений протокол містить особистий підпис позивача, достовірність якого ним не спростована.
Таким чином, суд прийшов до висновку про доведеність відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.
Згідно з постановою №4512 від 06.11.2024 р. ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3544-ХII від 21.10.1993 р.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (редакція від 04.10.2024 р., далі Порядок) резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
За обставинами справи, 25.10.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано направлення №5134 ОСОБА_1 для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ та ІВФ у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період.
Сторона позивача у позові зазначає, що ОСОБА_1 отримав направлення на медичний огляд ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_7 , в той час, як адміністративний протокол №1570 від 25.10.2024 р. за фактом відмови від проходження ВЛК було складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд зазначає, що обов'язок громадянина з'являтися за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки та проходити медичний огляд (військово-лікарську комісію) встановлений законом і не ставиться у залежність від того, яким саме територіальним центром комплектування та соціальної підтримки видано відповідне направлення.
Направлення на проходження військово-лікарської комісії є процесуальною дією, що здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в межах реалізації їх повноважень щодо забезпечення виконання громадянами військового обов'язку та не втрачає юридичної сили у зв'язку з тим, що винесене іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, ніж той, який розглядав питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вирішальним для наявності складу адміністративного правопорушення є встановлення факту відмови особи від проходження медичного огляду.
Крім того, за позицією сторони позивача, ОСОБА_1 правомірно відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки у нього були відсутні документи про стан здоров'я, що підтверджується його поясненнями у протоколі №1570 від 25.10.2024 р.
Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (редакція від 04.05.2024 р.), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов'язаних та резервістів (далі Положення).
Пунктами 3.1. та 3.2. глави 3 розділу II Порядку № 402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП. Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП.
Згідно з абз. 3 пункту 3.4 Розділу 3 Положення лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Отже, у лікарів, які включені до складу ВЛК, наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов'язаного, а необхідність надання військовозобов'язаним додаткових документів про стан його здоров'я має вирішуватись лікарями ВЛК та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду.
Водночас щодо доводів сторони позивача про відсутність певних медичних документів, які він бажав надати ВЛК, суд зазначає, що відсутність медичних документів або їх неврахування під час ВЛК - це підстава для оскарження результатів ВЛК, а не підстава для відмови від проходження медичного огляду.
Підпунктом 2.8.6. глави 2 розділу І Положення 2.8.6. передбачено, що строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об'єктивної інформації про стан здоров'я людини, та не можуть становити більше 14 днів.
Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату та наявності у нього медичних документів про стан його здоров'я до матеріалів справи не надано.
Згідно з мобілізаційним законодавством, направлення громадян на ВЛК та призов на військову службу може здійснюватись незалежно від місця перебування на військовому обліку. Військовозобов'язані не можуть обирати самостійно, де їм зручно проходити ВЛК, тому що це відбувається виключно за рішенням начальника ТЦК та СП.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що з дати винесення протоколу по дату складення оскаржуваної постанови, позивач вчинив будь-які дії, які б свідчили про те, що він почав проходити медкомісію, не надав лікарям жодних відомостей про стан свого здоров'я для належної перевірки медичними працівниками.
Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права, відмова позивача від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є безпідставною, що свідчить про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз. 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Також слід зазначити, що законодавством не передбачено законних підстав для військовозобов'язаних щодо відмови від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП покладено обов'язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду визначеної ст. 278 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Враховуючи досліджені докази, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що утворює склад правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У зв'язку з чим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанов №4510, №4511 та №4512 від 06.11.2024 р.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з протоколом серії ЧРТЦК №1568 від 25.10.2024 року, протоколом серії ЧРТЦК №1569 від 25.10.2024 року та протоколом серії ЧРТЦК №1570 від 25.10.2024 року позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 06.11.2024 о 14-00 год., 06.11.2024 о 14-15 год. та 06.11.2024 о 14-30 год. відповідно у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , каб. №24, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис. Жодних зауважень до протоколу, зокрема, щодо відсутності записів у відповідній графі про дату, час та місце розгляду справи, як слідує з його змісту, ОСОБА_1 не висловлював.
Враховуючи викладене, факт розгляду справ 06.11.2024 р. у вказаний час підтверджує, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду.
У вищезазначених протоколах зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП.
Крім того, у протоколах містяться підписи особи, що притягається до адміністративної відповідальності у графі про отримання другого примірника протоколу, позивач не надав доказів недійсності чи підробки зазначених підписів, а отже посилання сторони позивача на невручення йому копій протоколів спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_8 дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувані постанови містять необхідні реквізити, у тому числі, виклад обставин правопорушення, установлених під час розгляду справ, посилання на правові норми, порушення яких стало підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.210-1 КУпАП, а доводами позивача не спростовують викладені у постановах №4510, №4511 та №4512 від 06.11.2024 р. висновки.
Спірні постанови прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому підстави для їх скасування відсутні.
Крім того, щодо посилання сторони позивача, що відносно ОСОБА_1 було винесено три окремі постанови від 06.11.2024 р. та накладено три окремі стягнення у вигляді штрафів на суму 17000 грн., що не відповідає вимогам КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення трьох адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Кожне з вчинених позивачем правопорушень є самостійним складом адміністративного правопорушення, зафіксованим окремими протоколами, у зв'язку з чим адміністративне стягнення обґрунтовано накладено за кожне з них окремо відповідно до ч.1 ст. 36 КУпАП.
Положення ч.2 ст. 36 КУпАП у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки всі правопорушення кваліфіковані за однією нормою - ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає однакову санкцію, що виключає можливість визначення більш серйозного правопорушення серед вчинених.
Водночас, відповідно до змісту оскаржуваних постанов до позивача застосовано мінімальний розмір штрафу, встановлений ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, враховуючи самостійність кожного з вчинених правопорушень, накладення окремого адміністративного стягнення за кожне з них є обґрунтованим.
Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, суд вважає, що постанови №4510, №4511 та №4512 від 06.11.2024 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу є правомірними та не підлягають скасуванню, а отже у задоволенні позову необхідно відмовити за його безпідставністю, а оскаржувані постанови залишити без змін.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, відповідно до приписів ст.ст.134, 139 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.ст. 19, 58 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ст.ст.7, 9, 210-1, 235, 245, 251, 268, 279 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 121, 122, 132, 139, 243-246, 250-251, 262, 286, 295 КАС України, суд,-
Ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Поновити строк на оскарження постанови №4510 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
Поновити строк на оскарження постанови №4511 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
Поновити строк на оскарження постанови №4512 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: