Справа № 727/5445/26
Провадження № 1-кп/727/345/26
22 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за №12026262020000524 від 23.02.2026 року у відношенні ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Чернівці від прокурора окружної прокуратури м. Чернівці надійшов обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників процесу.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення судового розгляду.
Вивчивши обвинувальний акт з доданими до нього документами, суд вважає за можливе призначити по даному кримінальному провадженню судовий розгляд, який провести у відкритому судовому засіданні, оскільки він підсудний Шевченківському районному суду м. Чернівці, підстави, передбачені КПК України для його закриття чи повернення відсутні.
Згідно ст.317 КПК України учасникам судового провадження слід роз'яснити, що вони вправі ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони бажають, також мають право під час ознайомлення з судовим провадженням робити з матеріалів необхідні виписки та копії.
Крім того, прокурор звернулася до суду із клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави на тримання під вартою.
В клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.307 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання понад 10 років позбавлення волі, а тому останній з метою уникнення від покарання може переховуватись від суду, тому є підстави вважати, що останній знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочини може переховуватися від суду.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та запобігання продовженню злочинної діяльності, можливого ухилення від судового розгляду, виникає необхідність в обранні стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На даний час існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, які на разі не зменшилися.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримала заявлене клопотання.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення зазначеного клопотання, просили обрати запобіжний захід у виді застави, вказали, що не заперечують проти збільшення розміру застави.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 24.02.2026 ОСОБА_4 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівців від 25.02.2026 року до ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Одночасно, для забезпечення належного виконання обов'язків, передбачених КНК України, ОСОБА_4 , визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.
В зв'язку з внесенням застави на підозрюваного ОСОБА_7 , покладено відповідні обов'язки.
17.04.2026 ОСОБА_4 , вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Правові засади застосування запобіжних заходів регламентовані главою 18 КПК України (статті 176-213 КПК України). Термін «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід. Такий висновок узгоджується з судовою практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 року у справі №628/969/18 та від 28.03.2019 у справі №286/1695/18). Порядок зміни запобіжних заходів врегульовано статтями 200, 201 КПК України. Поряд з цим щодо окремих видів запобіжних заходів закон передбачає спеціальні умови для їх зміни.
Так, відповідно до частин 8, 9 10 статті 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 132 КПК України, загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Відповідно до частини 8 статті 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно з частиною 4 статті 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно з вимогами статті 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України, строку дії застави як запобіжного заходу не визначено.
Відповідно допункту 3 частини 5, абзацу другого частини 5 статті 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 11 статті 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.
Відсутність підстав для звернення застави у дохід держави, не може слугувати обґрунтуванням можливості її повернення.
З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов'язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (застави) і не є підставою або умовою повернення, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу, і внесеної застави.
Відповідно до положень статті 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинно відповідати вимогам статті 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у частині 1 статті 177 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень статті 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Так, після внесення грошових коштів як застави, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст.203 КПК України, діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст.182 КПК України, цей запобіжний захід не має граничного строку дії. Дія запобіжного заходу у виді застави не припинилась та діє як захід забезпечення запобігання спробам підозрюваного переховуватися від слідчого, прокурора та суду, виконання процесуальних обов'язків, належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу: зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків. Крім цього, при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, як і при вирішенні питання про його застосування, слідчий суддя, суд відповідно до статті 178 КПК України, повинен дослідити й інші обставини.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами для зміни запобіжногозаходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я підозрюваного чи обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення. Однак, існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При вирішенні клопотання суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частини 5 статті 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із злочинами, в яких він підозрюється.
Позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд повинен, врахувавши положення статей 177, 178 КПК України, раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого ним злочину. При цьому слід брати до уваги, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Аналіз викладеного вище та встановлених у ході судового засідання обставин кримінального провадження, дає підстави для висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали клопотання, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обвинувачений може вдатися до спроб переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Тому після винесення судом попередньої ухвали від 25.02.2026 про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, внесенням підозрюваним застави, на підставі статті 200 КПК України, у прокурора виникли обставини, які зумовили необхідність змінити раніше повідомлену підозру та повідомити ОСОБА_4 про нову підозру в рамках кримінального провадження. Це призвело до виникнення нових ризиків, що стало підставою для звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Суд враховує те, що попередньою ухвалою суду до підозрюваного був застосований такий запобіжний захід як тримання під вартою із визначенням застави та така застава була внесена підозрюваним (заставодавцем). Натомість у ході подальшого досудового розслідування після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу виникли обставини, що зумовили виникнення нових ризиків та необхідність зміни запобіжного заходу на більш суворий. При цьому внесена застава не була звернута на рахунок держави, у зв'язку з невиконанням підозрюваним своїх обов'язків.
Також суд бере до уваги те, що підозрюваний обізнаний про характер кримінального правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, про тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим.
З огляду на викладене, враховуючи, що зі спливом часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу, продовжують існувати та збільшились, а також, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у яких він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого, відсутність відомостей щодо наявності у нього хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню його під вартою; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, суддя дійшов висновку про можливість визначенням застави у більшому розмірі, з урахуванням встановлених нових обставин кримінального правопорушення.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що зміна запобіжного заходу на більш суворий достатньою мірою забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків на теперішній час, та прокурор довів належними доказами те, що потреби виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
У зв'язку з цим, суддя вважає за необхідне змінити запобіжний захід, застосований відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у виді застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівці від 25.02.2026, з урахуванням внесеної суми застави збільшити розмір застави до 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше внесеної застави.
З огляду на викладене, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 177, 178, 182-184, 197, 314-316, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 на 04 травня 2026 року на 10.00 год.
Судовий розгляд кримінального провадження провести одноособово у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду м. Чернівці.
У судове засідання викликати учасників процесу.
Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу та застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід, застосований відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у виді застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133120 грн, визначений ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівці від 25.02.2026 року.
Збільшити обвинуваченому ОСОБА_4 , розмір застави з 40 до 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266240 грн (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок), з урахуванням раніше внесеної застави у розмірі 133120 грн, на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівці від 25.02.2026 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 терміном до 22.06.2026 року наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора, суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання прокурора - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1