Справа № 727/3001/26
Провадження № 2/727/1524/26
21 квітня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.
за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення платежу (аліментів) за один місяць.
Позов був поданий до суду 28 лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу наданий строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання відзиву на позовну заяву.
Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача не надійшло.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 ЦПК України, подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги, викладені в позові, підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився, подав заяву про визнання позовних вимог. Просив провести судовий розгляд без його участі, проти задоволення позову не заперечував.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 16 жовтня 2013 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, про що складений актовий запис № 1817 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Далі вказує, що сімейні відносини між нею та відповідачем фактично припинені, спільне господарство не ведеться, шлюб існує формально. Неповнолітній син проживає разом з нею та перебуває на її повному матеріальному утриманні, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 6/3 від 19.01.2026. Усі витрати, пов'язані з утриманням дитини, зокрема, витрати на харчування, одяг, взуття, навчання, медичне обслуговування, оплату позашкільних занять, у тому числі відвідування секції футболу, а також інші витрати, необхідні для належного фізичного, інтелектуального та соціального розвитку сина, позивачка несе самостійно.
Далі зазначає, що її щомісячний дохід складається із заробітної плати у розмірі 9000,00 грн, що є недостатнім для повного та всебічного забезпечення потреб дитини з урахуванням її віку та постійного зростання витрат. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, участі у її фінансовому забезпеченні не бере, витрати на її утримання не компенсує.
ОСОБА_2 є працездатною особою, інших утриманців не має, а тому має реальну можливість надавати матеріальну допомогу дитині.
Виходячи із взаємного обов'язку батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, звернулася із позовом про стягнення аліментів на утримання спільної із відповідачем дитини.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 19.01.2026 № 6/3, складеного виконавчим комітетом Лашківського старостинського округу Чернівецького району Чернівецької області, судом встановлено, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 проживають в АДРЕСА_1 без реєстрації. Дитина перебуває на повному утриманні матері.
З урахуванням наведеної позиції позивачки та встановлених обставин справи, судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення аліментів на утримання спільної дитини в частці від доходу.
Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду
Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина 2 статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема, статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частина п'ята статті 183 СК України визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Так, позивачка заявила позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Пленум Верховного Суду України в пункті 17 своєї Постанови від 15.05.2006 №3 роз'яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
На переконання суду саме такий розмір аліментів, з урахуванням обов'язку позивачки по утриманню дитини, забезпечить потреби малолітньої дитини, відповідатиме об'єктивним можливостям відповідача, який не заперечував проти стягнення аліментів у зазначеному розмірі, задовольнятиме правомірні очікування позивачки на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення її належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.
Суд вважає, призначення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини та не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та не порушить права відповідача.
Доказів щодо неможливості сплачувати аліменти у такому розмірі відповідач суду не надав.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).
Також позивачка, у разі необхідності, не позбавлена права звернутися до відповідача з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Так, судом встановлено, що позовна заява до суду була подана 28 лютого 2026 року. З урахуванням наведеного суд вважає, що аліменти з відповідача на утримання його малолітнього сина слід стягувати, починаючи з 28 лютого 2026 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Висновки суду за результатами розгляду справи
Щодо суті позовних вимог
Таким чином беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З урахуванням наведеного з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави за розгляд даної справи в розмірі 1331,20 грн, оскільки позивачка звільнена від його сплати при подачі позову.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-289, 351-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду..
Повне найменування учасників процесу:
Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РКНОПП НОМЕР_4 .
Дата складання повного судового рішення 21 квітня 2026 року.
Суддя Дубець О.С.