22.04.2026
Єдиний унікальний номер 389/1811/21
провадження №1-кп/389/134/21
22 квітня 2026 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду міста Знам'янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121020000269 від 22.04.2021, щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зелений Гай Знам'янського району Кіровоградської області, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , не зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , не працює, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України,
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, за наступних обставин.
16.04.2021 у ОСОБА_4 виник умисел на здійснення незаконного видобування сировини піску, що є корисною копалиною загальнодержавного значення. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , 16.04.2021 приблизно о 09.00 годині, приїхав екскаватором (марка та модель досудовим розслідуванням не встановлено) до схилу лісозахисної смуги поблизу земельної ділянки із кадастровим номером 35222847400:02:0007504. розташованої на території с.Зелений Гай Кропивницького району Кіровоградської області.
Перебуваючи у вказаному місці, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, діючи всупереч вимогам:
-ст.13 Конституції України, згідно якої земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону;
-ст.19 Кодексу України про надра, згідно якої надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу;
-ст.24 Кодексу України про надра, відповідно якої користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою;
-ст.56 Кодексу України про надра, згідно якої основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища та інші;
-ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно якої одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;
-ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яка передбачає, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України;
-п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», згідно якого гірничі відводи можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, іноземним юридичним особам, об'єднанням юридичних осіб, створеним в Україні чи ї межами, а також громадянам України, іноземцям та особам без громадянства лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об'єкта чи підземної споруди, не пов'язаної з видобуванням корисних копалин,
ОСОБА_4 , за допомогою ковша вищевказаного екскаватора, із схилу лісозахисної смуги поблизу земельної ділянки із кадастровим номером 35222847400:02:0007504, розташованої на території с.Зелений Гай Кропивницького району Кіровоградської області, без наявності відповідних дозвільних документів, навантажив та перевіз екскаватором до відкритої ділянки місцевості, сировину піску, який, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, в загальній кількості 147,175 метри кубічних, загальною вартістю 148 352,04 грн, чим здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Потерпілий - Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області - до суду не з'явився, подано клопотання про розгляд даного кримінального провадження за відсутності їх представника.
Обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження. Вказав, що розуміє роз'яснені судом наслідки закриття справи та звільнення від кримінальної відповідальності з вказаних підстав.
Прокурор проти закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності, не заперечував.
Вислухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, відповідно до яких звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).
Згідно з ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
В силу вимог ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109 - 1142, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437 - 439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.
Відповідно до статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Також слід зауважити, що передбачений ст.49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення зі згодою потерпілого на таке звільнення, і, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч. 2 ст.284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
За викладеного, беручи до уваги вимоги ст.5 КК України, враховуючи, що строки давності передбачені ч.1 ст.49 КК України, з урахуванням ч.3 ст.49 КК України, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, яке в силу ст.12 КК України, є нетяжким злочином, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , закінчились 16.04.2026, при цьому ОСОБА_4 клопоче про застосування строків давності та закриття кримінального провадження щодо нього за ч.2 ст.240 КК України, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та дане кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , за ч.2 ст.240 КК України, закрити, звільнити останнього від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню та речові докази відсутні. Міра запобіжного заходу обвинуваченому не обрана. Цивільний позов не подано.
На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст.12,49 КК України, ст.ст.283-288, 337, 345-380 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого задовольнити.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12021121020000269 від 22.04.2021, щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, закрити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.240 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області, протягом 7 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1