справа № 388/2584/25
провадження № 2/388/145/2026
21.04.2026м. Долинська
Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Кнурова О.А.,
при секретарі судового засідання Гринькової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Гурівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, П'ятихатська міська рада Кам'янського району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, -
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Гурівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, П'ятихатська міська рада Кам'янського району Дніпропетровської області, в якому (позові) просив:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визначити місце проживання неповнолітньої дитини разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 . З 2017 року вони з ОСОБА_2 перестали проживати однією сім'єю та остання переїхала на інше місце проживання, а дитина залишилась жити з ним. Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 11.04.2017 визначено місце проживання дитини з ним із умовою не перешкоджати ОСОБА_2 бачитися з дитиною і брати участь у її вихованні. ОСОБА_2 цікавилась дитиною не часто, а іноді він сам возив доньку до її матері, щоб дитина пам'ятала про матір. ОСОБА_2 родинних почуттів до дитини не проявляє, спілкуватися з нею не бажає, життям дитини не цікавиться. Вважає, що ОСОБА_2 свідомо усунулась від виховання дитини. Також зазначив, що дитина постійно проживає з ним та ним створюються всі належні умови для її життя та розвитку. Зазначив, що має постійний дохід та будинок в якому він проживає з дитиною належить йому на праві приватної власності.
Ухвалою від 13.11.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Ухвалою від 10.12.2025 підготовче провадження у справі закрито та її призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Відповідач, яка про дату, час і місце розгляду справи, повідомлялась належним чином засобами поштового зв'язку за її зареєстрованим місцем проживання (перебування), та яка відповідно до положень ст. 128 ЦПК України є такою, якій судова повістка вручена 27.03.2026, - у судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Треті особи, кожна окремо, звернулись до суду із заявами, у яких просили розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності учасників, які не з'явились у судове засідання на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Сторона позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги просила позов задовольнити аргументуючи свою позицію аналогічно викладеному у позові. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Опитана у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 , повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є її батьками. Розказала, що з малечку, як вона себе пам'ятає вона завжди проживала з батьком, за адресою:АДРЕСА_1 . Востаннє маму вона бачила рік тому коли та заїжджала до неї проїздом, а до цього не бачила маму три роки. Коли мати приїжджала до неї, то вони разом проводили дуже мало часу, десь до години, а потім мама йшла до своїх подруг чи до центру села. Дуже рідко мати телефонувала їй, а коли такі випадки були і вони розмовляли телефоном, то їй здавалось, що мама нетвереза, оскільки у неї заплітався язик та вона використовувала нецензурну лайку. Також розповіла, що навчається у гімназії і на батьківські збори ходить лише батько. Сказала, що вона хотіла б і надалі проживати лише з батьком, а з мамою жити не хоче.
Заслухавши сторону позивача, опитавши неповнолітню дитину та дослідивши докази у справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулась позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 07.09.1998 та з 07.07.2014 відповідно,що підтверджується витягами з реєстрів територіальних громад від 03.09.2025.
За даними довідки Пальмирівського старостинського округу П'ятихатської міської територіальної громади від 27.08.2025 № 256 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 з дитиною не зареєстрована та не проживає з 2017 року.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно № 1666460 від 27.03.2013 та договором дарування від 13.07.1993.
Розпорядженням голови П'ятихатської районної державної адміністрації від 11.04.2017 № Р-145/0/364-17 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім'ї ОСОБА_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому не перешкоджаючи матері дитини ОСОБА_2 безперешкодно спілкуватися з дитиною і брати участь у її вихованні, враховуючи графік роботи батька дитини, стан її здоров'я і режим дня дитини.
За змістом характеристики на ОСОБА_4 , директора та класного керівника Пальмирівської гімназії Жовтоолександрівського ліцею, остання навчається у гімназії з першого класу та за період навчання характеризується виключно позитивно. Навчанням та вихованням дитина займається виключно батько, мама навчанням донькине цікавиться, жодного разу не відвідувала батьківські збори.
За змістом характеристики на ОСОБА_1 від 02.09.2025 № 78, старости Пальмирівського старостинського округу П'ятихатської міської територіальної громади, останній за місцем проживання характеризується виключно позитивно, зокрема щодо навчання та виховання доньки ОСОБА_4 , з якою проживають у двох без матері дитини.
За даними свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 553055 та відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.09.2025 ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем від чого має дохід.
За змістом характеристики на ОСОБА_2 від 16.09.2025 № 38/14/3-35, Гурівської сільської ради, остання за місцем реєстрації характеризується виключно негативно. Вела аморальним спосіб життя, легковажна, безвідповідальна, схильна до вживання алкогольних напоїв, сім'я проживає в антисанітарних умовах, неодноразово надходили скарги від жителів села, що діти залишаються на цілий день без догляду дорослих, в громадських місцях поводиться посередньо.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 11.02.2025 (справа № 388/1592/24), яке набрало законної сили 14.04.2025, відібрано дітей без позбавлення батьківських прав: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - від матері ОСОБА_2 . Дітей передано органу опіки та піклування Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області для подальшого влаштування.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 17.12.2024 (справа № 388/1573/24), яке набрало законної сили 03.02.2025, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з висновком П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, затвердженним рішенням від 28.10.2025 № 283 є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_4 .
Зазначені вище, встановлені судом обставини учасниками справи не заперечувалися, докази на їх спростування суду не надавались.
З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Положеннями ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 141, ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, при цьому батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до положень Сімейного кодексу України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків передбачено застосування правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, і, зокрема, це позбавлення батьківських прав.
Положеннями ст. 164 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких, а також винної поведінки, - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.
До таких підстав закон відносить наступні: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину проти дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що була підписана Україною 21.02.1990, ратифікована постановою Верховної Ради України 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції під час будь-якого розгляду згідно з п. 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Як на правову підставу для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини позивач посилався на ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).
Ухилення від виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, позивач обґрунтовує тим, що відповідач уникає виконання батьківських обов'язків, не приймає участі у належному вихованні дитини, не забезпечує належні умови проживання для дитини та не вживає активних дій для поліпшення таких умов, не цікавиться розвитком дитини та її здоров'ям. У свою чергу, судом не встановлено об'єктивних підстав, які б перешкоджали відповідачу належним чином піклуватися про свою дитину, спілкуватися з нею, з урахуванням її обізнаності про місце перебування дитини та можливості безперешкодно дізнатися його, що свідчить про фактичну можливість, та, з іншого боку, вольове небажання матері виконувати свої батьківські обов'язки, визначені законом, по відношенню до дитини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15, п. 16 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, причому зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).
Відповідач із обґрунтованими запереченнями проти задоволення позовних вимог до суду не зверталась. У суду відсутні дані про те, що не виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків пов'язане з її душевною хворобою, недоумством чи іншим тяжким захворювання або з іншими не залежними від неї причинами.
З огляду на зазначене, судом відзначається, що відповідач свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї дитини, що є першоосновою розвитку особистості дитини, не піклуючись про фізичний та духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, не створюючи належних умов для природних здібностей дитини, поваги до її гідності, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, хоча, за недоведеністю протилежного, має можливість для цього, а отже не приймає участь у вихованні дитини та не виконує свої батьківські обов'язки, визначені законом, по відношенню до дитини, що є самостійною підставою, визначеною п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.
Окрім того, судом відзначається, що батьківські обов'язки не полягають лише у наданні матеріальної допомоги (утримання), яка відповідачем також не надається, - вони включають у себе також і батьківську турботу та ласку, піклування про здоров'я дитини, їх духовний, моральний та фізичний розвиток, підготовку до навчання, спілкування з нею.
Щодо визначення місця проживання дитини судом відзначається таке.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Отже, питання про місця проживання дитини може бути вирішено у позасудовому порядку батьками дитини чи органом опіки та піклування, або у судовому порідку судом.
Із досліджених доказів вбачається, що питання про визначення місця проживання ОСОБА_4 раніше було вирішено у позасудовому порядку шляхом прийняття розпорядження головою П'ятихатської районної державної адміністрації від 11.04.2017 № Р-145/0/364-17.
Зазначеним рішенням визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім'ї ОСОБА_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Поряд з цим, зазначене позасудове рішення прийнято з умовою: «при цьому не перешкоджаючи матері дитини ОСОБА_2 безперешкодно спілкуватися з дитиною і брати участь у її вихованні, враховуючи графік роботи батька дитини, стан її здоров'я і режим дня дитини».
Зазначене розпорядження не скасовано, не втратило свою силу та є чинним на час ухвалення цього судового рішення. Однак це розпорядження у частині встановлення вищевказаної умови, буде суперечити рішенню суду про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, і існування такої умови свідчить про наявність спору щодо місця проживання ОСОБА_4 , що на переконання суду не відповідає інтересам дитини.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про необхідність прийняття судового рішення щодо питання про визначення місця проживання дитини, яке буде мати вищу силу над попереднім позасудовим рішення органу опіки та піклування, прийнятим з умовою.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги насамперед інтереси дитини, які є пріоритетними при розгляді даного спору, враховуючи також наявність обставин, з якими закон, що регулює сімейні відносини, пов'язує позбавлення батьківських прав, при цьому судом не було встановлено реальної юридичної чи/та фактичної неможливості відповідача, яка є матір'ю дитини, вчиняти відповідні дії, які становлять зміст батьківського обов'язку, що свідчить про наявність її вини у невиконанні такого обов'язку, відсутність перешкод з боку інших осіб для належного виконання нею батьківських обов'язків, на підставі чого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, які на переконання суду заявлені позивачем в інтересах дитини, вони не суперечить положенням законодавства, які регулюють сімейні правовідносини, а тому такі вимоги підлягають задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту інтересів дитини.
При цьому, судом відзначається, що відповідно ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 273, 281-284, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Гурівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, П'ятихатська міська рада Кам'янського району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено у силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- третя особа - Гурівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Миру буд. 2а, с. Гурівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 04365661;
- третя особа - П'ятихатська міська рада Кам'янського району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Садова буд. 104, м. П'ятихатки, Дніпропетровська область, 52100, ЄДРПОУ 04052620.
Суддя О.А. Кнуров