21.04.26
22-ц/812/990/26
Справа №487/9319/25
Провадження № 22-ц/812/990/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Скоринчук К.М., дата складання повної ухвали не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов обґрунтовано тим, що 26 вересня 2025 року на перетині вул. Кузнецької та вул. Садової відбулась дорожньо-транспортна пригода між транспортним засобом BYD SONG PLUS EV, реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник та водій ОСОБА_1 ), та ЗІЛ ММЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , власник транспортного засобу МКП «Миколаївводоканал».
Оскільки водій ЗІЛ ММЗ ОСОБА_3 свою провину у дорожньо-транспортній пригоді визнав, учасниками дорожньо-транспортної пригоди було вирішено скласти Європротокол. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПРАТ «АРСЕНАЛ», а винуватця ДТП - ПАТ СК «ОРАНТА». Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу BYD SONG PLUS EV, реєстраційний номер НОМЕР_1 є власністю ОСОБА_1 .
Відповідно до платіжної інструкції №1170075 від 21.10.2025 року на рахунок ФОП ОСОБА_4 було перераховано страхове відшкодування згідно акту №ARX4448315, ОСОБА_1 .
Згідно звіту № 302-25 від 23.10.2025 року ринкова вартість автомобіля BYD SONG PLUS EV, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 1134087,48 грн на дату ДТП, вартість відновлювального ремонту дорівнює 443342,35 грн. (з врахуванням ПДВ в запчастинах), величина втрати товарної вартості транспортного засобу на дату ДТП 26.09.2025 року - 51266,47 грн.
Тому позивач вважав, що з відповідача слід стягнути 51266,47 грн. втрати товарної вартості транспортного засобу.
Також, позивач зазначав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, крім майнових збитків, йому завдано моральної шкоди, яку ним оцінена у розмірі 50000 грн та виражається в тому, що він втратив здатність до здорового сну, постійно переживає події, які сталися з ним та наслідки, які ці події спричинили для нього та його родини.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з МКП “Миколаївводоканал» на свою користь відшкодування розміру втрат товарної вартості транспортного засобу в розмірі 51266,47 грн, витрати на проведення оцінки 8000 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн, а також судові витрати на правничу допомогу.
02 березня 2026 року позивач, діючи через свого представника ОСОБА_5 , подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до МКП «Миколаївводоканал» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Тобто, підготовче засідання у справі не проводилося, а розгляд справи розпочався з першого судового засідання, під час оголошення перерви в якому представником позивача було подано заяву про залишення позову без розгляду.
Суд, урахував висновки Верховного Суду викладенні у постанові від 11.04.2019 справі №712/13263/17 та положення статті 10 ЦПК України, відповідно до яких суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, який слід тлумачити в контексті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які суди застосовують при розгляді справ. Тобто, право людини має ознаки превалювання, тому за вказаних обставин та з точки зору пріоритетності прав людини, а в даному випадку позивача, суд вважав за можливе заяву про залишення позову без розгляду задовольнити.
В апеляційній скарзі МКП «Миколаївводоканал» вказує, що ухвала суду не відповідає нормам процесуального права, а тому просять її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтував свою позицію висновком Верховного Суду у застосуванні відповідних норм права викладених в постанові від 11квітня 2019 року у справі №712/13263/17, а саме “суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням, виходячи з того, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд».
Вважають, що вказана постанова суду була винесена за інших обставин, при відкритті провадження у справі №712/13263/17 діяли норми права визначені ЦПК України в редакції 2004 року і позивач при відкритті провадження у справі, був наділений правами, які передбачали залишення позову без розгляду на будь-якій стадії судового процесу. Розгляд цієї справи продовжувався і після 15 грудня 2017 року, коли почав діяти ЦПК в новій редакції, який змінив право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду в залежності від стадії судового процесу. В даному випадку заява позивача про залишення її позову без розгляду подана після початку розгляду справи по суті підлягала задоволенню, оскільки при відкритті провадження у справі позивач мав такі права, так як закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права учасників процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії у часі.
З огляду на те, висновок Верховного Суду у справі №712/13263/17 не підлягав застосуванню Заводським районним судом м. Миколаєва, як приклад, адже при відкритті провадження та подальшому розгляду справи №487/9319/25 діяли норми права визначені пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, які не змінювалися за час розгляду, і суд виносячи рішення повинен був їх застосовувати.
Вказують, що оскаржувана ухвала порушує права відповідача, оскільки задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду в незаконний спосіб надасть йому можливість знову звернутися до суду з тотожним позовом в майбутньому.
Позивач під час розгляду справи та в ході судового засідання заявляв клопотання, надавав пояснення, брав активну участь у з'ясуванні обставин справи та дослідженні доказів. На останній стадії зрозумівши, що справа буде вирішена не на його користь, подав заяву про залишення позову без розгляду. Вважають, що позивач, виправивши недоліки позовної заяви матиме право повторно звернутися до суду з тими ж позовними вимогами.
Правом на подачу відзиву позивач не скористався.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Крім того, просили відмовити у задоволені апеляційної скарги відповідача, залишивши без змін оскаржувану ухвалу.
Справу розглянуто за відсутності учасників справи, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
У частині 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).
До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 4-6, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи на власний розсуд право на звернення до суду за захистом, особа (позивач) самостійно визначає час такого звернення, предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, особу (відповідача), яка має відповідати за її позовом тощо.
Разом із тим, ініціювавши розгляд цивільної справи в суді, позивач зобов'язаний добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки визначені законом або судом.
Так, принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України), зокрема передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За загальним правилом розгляд цивільної справи по суті має завершуватись вирішенням ініційованого позивачем спору в спосіб ухвалення судом рішення про задоволення (повне, часткове) чи відмову у задоволенні позову або врегулюванням спору між сторонами у спосіб затвердження судом мирової угоди сторін.
Разом із тим процесуальний закон надає можливість особі, яка звернулась із відповідним позовом до суду, припинити судовий процес за власною ініціативою шляхом подання, зокрема, заяви про залишення позову без розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Тлумачення пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України свідчить про те, що указаний припис процесуального закону передбачає залишення без розгляду позову за заявою позивача до початку розгляду справи по суті (див. постанову Верховного Суду від 18 лютого 2025 року в справі №760/4216/24).
Як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 285/2961/21 (провадження № 61-1570св23) залишення позову без розгляду з ініціативи позивача можливе лише на певній стадії судового процесу, а саме до початку розгляду справи по суті. В той же час у подальшому залишення позовної заяви без розгляду за ініціативою суду, здійснюється лише за наявності підстав, зазначених в статті 257 ЦПК України, через які справа не може бути розглянута по суті.
Частиною 2 статті 257 ЦПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Відтак, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому (див. постанову Верховного Суду від 28 січня 2026 року в справі № 947/10842/23).
Суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням у встановленому законом порядку та до початку розгляду справи по суті (див. постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року в справі № 166/1026/25).
Подібного висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року в справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року в справі № 308/13199/17, від 04 квітня 2022 року в справі № 441/1609/19 та від 16 січня 2023 року в справі № 759/25664/21.
У справі, що переглядається ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2025 року відкрито провадження справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з статтею 217 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься.
Секретар судового засідання доповідає суду хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом.
З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.
Статтею 279 ЦПК України визначено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, відповідно до частини 1 статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частина 2 статті 279 ЦПК України).
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться (абзац 2 частина 3 статті 279 ЦПК України).
Згідно з частиною 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Як убачається з матеріалів справи і таке встановив суд апеляційної інстанції, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2025 року відкрито провадження справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду на 10.00 год 16 січня 2026 року (а. с. 38).
30 грудня 2025 року відповідачем подано відзив.
У судове засідання 16 січня 2026 року сторони не з'явилися. Розгляд справи було відкладено на 12 лютого 2026 року ( а.с.67).
Розгляд справи було розпочато по суті 12 лютого 2026 року з оголошенням головуючим суддею судового засідання відкритим.
У зв'язку з поданим представником позивача клопотанням про долученням до матеріалів справи письмових доказів та наданням представникові відповідача можливості ознайомитися з цими доказами для надання заперечень, розгляд справи було відкладено до 27 лютого 2026 року.
27 лютого 2026 року відбулося судове засідання, у якому суд першої інстанції, з'ясувавши позиції сторін, перейшов до дослідження письмових доказів та оголосив в судовому засіданні перерву до 03 березня 2026 року.
03 березня 2026 року представник позивача подала до суду заяву про залишення позову без розгляду. Вказана заява мотивована тим, що під час розгляду справи виникли нові обставини, які стосуються інтересів позивача в частині відшкодування шкоди внаслідок ДТП та пов'язані зі страховими виплатами. За такого просила заяву про залишення позову без розгляду задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача Задунайська Т.В. заперечила проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду, посилаюсь на норму статті 257 ЦПК України, яка надає можливість залишити позов без розгляду на підставі заяви, поданої до початку розгляду справи по суті, тоді як наразі заяву подано на стадії судового розгляду.
Для з'ясування думки представника позивача щодо заявленого клопотання про залишення позову без розгляду, судом першої інстанції відкладено розгляд справи до 11 березня 2026 року до 14.00 ( а.с.112-113).
Таким чином, з огляду на положення частини 3 статті 217 ЦПК України розгляд цієї справи по суті почався 12 лютого 2026 року.
Заяву представник позивача адвокат Дідняк І.А. про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України подана 03 березня 2026 року, тобто після початку розгляду справи по суті.
Отже, враховуючи фактичні обставини, з огляду на положення наведених вище приписів ЦПК України та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, з урахуванням того, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду надійшло до суду після початку розгляду справи по суті, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України. Оголошення перерви у судовому засіданні, на що посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, у якому сторонами надавалися пояснення по суті спору, з'ясовувалися обставини справи та досліджувалися докази, не може слугувати підставою для задоволення поданої позивачем заяви про залишення позову без розгляду.
За такого доводи апеляційної скарги про безпідставне залишення позовної заяви без розгляду, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що після початку розгляду справи по суті передбачено право позивача відмовитись від позову, згідно зі статтею 206 ЦПК України.
Викладене свідчить про порушення судом першої інстанції наведених норм процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 21 квітня 2026 року.