Справа № 729/1241/25
2/729/38/26
02 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
судді Демченко Л.М.,
за участю секретарів Роєнко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 , про стягнення переплати пенсії,
Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Чернігівській області переплату пенсії у розмірі 25 683,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області перебував ОСОБА_1 , який з 02.11.2022 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». від 09.07.2003 № 1058-IV. Відповідно до вимог вище зазначеного Закону пенсія по інвалідності призначається у разі настання інвалідності за наявності встановленого страхового стажу. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, до заяви про призначення пенсії по інвалідності органом Пенсійного фонду додається виписка з акта огляду МСЕК, яка надсилається відповідною комісією безпосередньо до органу Пенсійного фонду. 11.11.2022 відповідач звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, до якої долучив дві частини виписки з акта огляду МСЕК від 03.11.2022, серії ААГ № 151466. Разом з тим, на дату подання заяви оригінал виписки з акта огляду МСЕК до органів Пенсійного фонду не надходив. З метою з'ясування обставин та отримання належного підтвердження інвалідності позивачем направлялися запити до МСЕК у Запорізькій області щодо повідомлення, до якого саме органу Пенсійного фонду України було надіслано виписку з акта огляду, а також щодо надання її дубліката, однак відповіді на вказані запити отримано не було, відповідна виписка до органів Пенсійного фонду не надходила. У подальшому було прийнято рішення про відмову у призначенні відповідачу пенсії по інвалідності, а пенсійну справу приведено у відповідність до вимог законодавства. У зв'язку з цим встановлено переплату пенсії за період з 02.11.2022 по 31.08.2023 у розмірі 25683,33 грн, які виплачені безпідставно. При цьому з посиланням на положення ст.ст. 1212, 1215 ЦК України та зазначає, що у даному випадку має місце недобросовісність відповідача, оскільки переплата виникла внаслідок неповідомлення ним про обставини, що впливають на право на отримання пенсії, зокрема щодо непродовження інвалідності. При цьому, ним вживалися заходи досудового врегулювання спору, однак переплата добровільно відповідачем не повернута.
У поданому 15.12.2025 відзиві на позовну заяву, підписаному представником відповідача ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечив. Зазначено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та відповідно до виписки з акта огляду МСЕК йому було встановлено ІІ групу інвалідності з 03.11.2022. У відзиві вказано, що чинним законодавством передбачено можливість стягнення надміру виплачених сум пенсії лише у разі наявності зловживань з боку пенсіонера. Представник відповідача зазначає, що обов'язковою умовою для такого стягнення є встановлення недобросовісної поведінки особи, яка повинна полягати у свідомих, умисних діях, спрямованих на незаконне отримання пенсійних виплат. Разом з тим у відзиві наголошено, що відповідачем не вчинялося жодних дій, які можна було б розцінювати як зловживання, а також не подавалося недостовірних відомостей. Також у відзиві містяться посилання на положення статті 1215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких пенсійні виплати не підлягають поверненню за відсутності рахункової помилки та недобросовісності з боку набувача, при цьому добросовісність особи презюмується. Крім того, зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт зловживань з боку відповідача або подання ним недостовірних даних.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_3 надіслав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі та підтвердив підтримку позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися. Представник відповідача ОСОБА_2 подав заяву, у якій просив розглядати справу без його участі.
Судом встановлено, що відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 151466 від 03.11.2022, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності терміном до 01.12.2024. Дата чергового переогляду листопад 2024 року.
Відповідно до довідки Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії від 21.11.2022 № 253750004093, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності (друга група, загальне захворювання) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Період встановлення інвалідності визначено з 02.11.2022 по 30.11.2024.
Згідно з вказаною довідкою, розмір пенсії з надбавками з 01.12.2022 становив 2300,00 грн.
Крім того, відповідно до довідки про перерахунок пенсії від 26.02.2023 № 253750004093, відповідачу проведено індексацію пенсії, у зв'язку з чим з 01.03.2023 розмір пенсії з урахуванням надбавок становив 2760,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
В силу п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Так, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.
Відтак, саме на позивача покладається обов'язок доведення наявності у діях відповідача вини у формі прямого умислу, спрямованого на свідоме неповідомлення про обставини, які мають значення для призначення та виплати пенсії по інвалідності, з метою її незаконного отримання.
Доводи позивача про те, що на момент звернення відповідача із заявою про призначення пенсії оригінал виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії не надходив до органу Пенсійного фонду, самі по собі не свідчать про відсутність у відповідача права на призначення пенсії та не є підставою для покладення на нього обов'язку з повернення отриманих коштів.
Як убачається з положень пункту 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу, обов'язок щодо направлення виписки з акта огляду МСЕК покладено саме на медико-соціальну експертну комісію, яка надсилає її до органу, що призначає пенсію, у визначений строк.
Отже, ненадходження відповідного документа до органу Пенсійного фонду є обставиною, що не залежить від волі відповідача, а відтак не може свідчити про його недобросовісну поведінку.
Крім того, сам факт подання відповідачем заяви про призначення пенсії разом із наявними у нього документами, зокрема сканованими копіями виписки з акта огляду МСЕК, не може розцінюватися як подання недостовірних відомостей або зловживання правом.
Суд також враховує, що призначення пенсії здійснюється органом Пенсійного фонду після перевірки поданих документів та наявності підстав для її призначення, а відтак саме на позивача покладено обов'язок належної перевірки таких документів та прийняття законного рішення.
Негативні наслідки неналежного виконання органом Пенсійного фонду своїх функцій, у тому числі щодо перевірки документів, не можуть покладатися на особу, яка звернулася за призначенням пенсії та діяла добросовісно.
Разом з тим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що відповідач діяв умисно, подавав завідомо недостовірні відомості або свідомо не повідомив про обставини, які впливають на призначення чи виплату пенсії.
Таким чином, доводи позивача фактично зводяться до перекладення на відповідача відповідальності за можливі порушення у діяльності інших органів та установ, що є неприпустимим.
За таких обставин, враховуючи відсутність доказів недобросовісності відповідача та зловживань з його боку, суд дійшов висновку, що сума переплати пенсії у розмірі 25 683,33 грн, яка є пенсійною виплатою, відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ГУ ПФУ в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові відмовлено, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимогГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 , про стягнення переплати пенсії - відмовити.
Найменування сторін: позивач - Головнеуправління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-А, Чернігівська обл., ЄДРПОУ 21390940), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.М.Демченко