Справа № 129/1909/24
Провадження по справі № 2-а/129/7/2026
"21" квітня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Швидкого О.В.,
розглянувши без участі сторін та їх представників в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 22.05.2024 р. № 270 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_4 у виді штрафу в розмірі 3400 грн.; закрити провадження у справі та стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 22.05.2024 р. № 270 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за порушення вимог ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст.17 Закону України «Про оборону України», а саме ОСОБА_2 отримав повістку № 8329/5817/бронь про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 20.04.2024 р., проте ОСОБА_2 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано актами неприбуття по повістці за вх. № 331/1/1274 від 20.04.2024 р. та № 331/1/1276 від 20.04.2024 р., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Зазначені в оскаржуваній постанові твердження відповідача є безпідставними з огляду на те, що у повістці № 8329/5817/бронь зазначено, що ОСОБА_2 повинен з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 20.04.2024 р. без зазначення будь-якої причини, але позивач з 18.04.2024 р. по 24.04.2024 р. перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується виданим Управлінням ПФУ в м. Ладижин Вінницької області витягом з електронного реєстру листків непрацездатності від 31.05.2024 р., а тому фізично не міг з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з поважних причин, передбачених ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме «хвороба громадянина».
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник позивача письмово просив справу розглянути без нього та без позивача, позов задовільнити (а.с.64).
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, подав відзив, в якому вказав, що підстав для скасування постанови немає, оскільки ОСОБА_4 було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за порушення вимог ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст.17 Закону України «Про оборону України», а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також надав копії матеріалів справи № 270 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 (а.с.20-40).
З урахуванням позиції сторін, матеріалів справи та вимог закону суд визнає, що позов підлягає задоволенню з таких міркувань.
Судом встановлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 22.05.2024 р. № 270 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за порушення вимог ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст.17 Закону України «Про оборону України», а саме ОСОБА_2 отримав повістку № 8329/5817/бронь про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 20.04.2024 р., проте ОСОБА_2 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано актами неприбуття по повістці за вх. № 331/1/1274 від 20.04.2024 р. та № 331/1/1276 від 20.04.2024 р., за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.210-1 КУпАП, однак ОСОБА_2 з 18.04.2024 р. по 24.04.2024 р. перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується виданим Управлінням ПФУ в м. Ладижин Вінницької області витягом з електронного реєстру листків непрацездатності від 31.05.2024 р. (а.с.11), а тому фізично не міг з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з поважних причин, передбачених ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме «хвороба громадянина».
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.210-1 КУпАП (в редакції на час вчинення правопорушення) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ч.2 ст.210-1 КУпАП (в редакції на час вчинення правопорушення) передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період і тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону № 2232-ХП виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до положень ст.235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2024 р. № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні розпочато проведення загальної мобілізації, тому діє особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно з додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово - облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, серед іншого, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відтак, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень законодавства особа, уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа, отримавши відповідне розпорядження чи повістку, не з'явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших, передбачених Законами дій.
Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до ч.1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Оскільки постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 22.05.2024 р. № 270 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за порушення вимог ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст.17 Закону України «Про оборону України», а саме ОСОБА_2 отримав повістку № 8329/5817/бронь про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 20.04.2024 р., проте ОСОБА_2 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано актами неприбуття по повістці за вх. № 331/1/1274 від 20.04.2024 р. та № 331/1/1276 від 20.04.2024 р., за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.210-1 КУпАП, однак ОСОБА_2 з 18.04.2024 р. по 24.04.2024 р. перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується виданим Управлінням ПФУ в м. Ладижин Вінницької області витягом з електронного реєстру листків непрацездатності від 31.05.2024 р. (а.с.11), а тому фізично не міг з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з поважних причин, передбачених ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме «хвороба громадянина», і, таким чином, вина позивача у вчиненні передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП правопорушення не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, то постанова від 22.05.2024 р. № 270 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_5 у виді штрафу в розмірі 3400 грн. підлягає скасуванню на підставі п.п.1, 7 ч.1 ст.247 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки -позовні вимоги судом задоволено повністю, то стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, підлягають судові витрати: сплачений судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., підтверджений квитанцією від 03.06.2024 р. (а.с.1).
Керуючись ст.2, 5-14, 242-246 КАС України,
вирішив:
Позов задовільнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 від 22.05.2024 р. № 270 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд з дня його проголошення або з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: