Справа № 554/14394/25 Номер провадження 11-сс/814/167/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурораОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 10 листопада 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2025 року за №42025172060000078, задоволено клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на вилучену в ході проведення 06 листопада 2025 року обшуку квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 папку на 47 арк. із написом на ній: «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , на ділянку, що за адресою: АДРЕСА_2 » до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором було доведено необхідність арешту майна та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, те, що вказане вище майно є доказом кримінального правопорушення та відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК України, необхідне органу досудового розслідування для проведення слідчих і процесуальних дій, зокрема, експертних досліджень, спрямованих на встановлення збитків у даному кримінальному провадженні, в той час як незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, врахувавши наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 10 листопада 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешу на майно, вилучене в ході проведення 06 листопада 2025 року обшуку квартири АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: вказані вище документи із землеустрою не мають жодного відношення до обставин даного кримінального провадження, не відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, та не зазначені в ухвалі про дозвіл на обшук як предмети, що мають значення для досудового розслідування; прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався в клопотанні; документація із землеустрою виготовлена кваліфікованим, акредитованим землевпорядником на комерційній основі та не містить підписів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , що робить недоцільним проведення почеркознавчої чи іншої експертизи цих документів у даному кримінальному провадженні; вилучення землевпорядної документації позбавляє його можливості повноцінно розпоряджатися своєю земельною ділянкою, зокрема, провести її державну реєстрацію, здійснювати будь-які дії щодо зміни її меж, цільового призначення, поділу/об'єднання тощо.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, прокурора, який навів позицію про задоволення апеляційної скарги, підтвердив те, що наразі сторона обвинувачення не має потреби в дослідженні папки на 47 арк. із написом на ній: «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , на ділянку, що за адресою: м. Полтава, вул. Низова, 14» та вона не має відношення до предмету доказування в кримінальному провадженні за ч.1 ст.364 КК України, а вилучалася, оскільки містила вільні зразки підпису ОСОБА_8 , необхідність арешту цього майна відпала, повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні не оголошувалося, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень.
Заходами ж процесуального примусу, пов'язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України (ч.1 ст.173 КПК України).
На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися й у клопотанні дізнавача/слідчого/прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що Полтавським РУП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2025 року за №42025172060000078, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, за обставинами того, що ОСОБА_8 , який раніше обіймав посаду директора КП Полтавської обласної ради «Полтавафармація», зловживаючи службовим становищем, спільно з ОСОБА_10 , з метою заволодіння грошовими коштами КП Полтавської обласної ради «Полтавафармація», уклали фіктивний договір оренди приміщення, яке належало ОСОБА_8 на праві приватної власності (а.п.5).
06 листопада 2025 року проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого було виявлено та вилучено папку на 47 арк. із написом на ній: «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , на ділянку, що за адресою: АДРЕСА_2 », що зафіксовано в протоколі цієї слідчої дії (а.п.8-11).
06 листопада 2025 року прокурором прийнято постанову про визнання вказаної вище папки з документацією речовим доказом (а.п.12-13).
Затим прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава з клопотанням про накладення арешту на папку на 47 арк. із написом на ній: «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , на ділянку, що за адресою: АДРЕСА_2 », з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, а саме, посилаючись на мету її збереження як речового доказу (а.п.1-4).
Слідчим суддею задоволено клопотання про арешт зазначеного вище майна.
Однак слідчий суддя не врахував те, що стороною обвинувачення не було дано належну оцінку правовим підставам вжиття ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження та не надано жодних доказів тих обставин, на які наявне посилання в клопотанні, а саме, які би давали підстави для висновку про відповідність вилученої в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 папки на 47 арк. із написом на ній: «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , на ділянку, що за адресою: АДРЕСА_2 », критеріям, визначеним у ст.98 КПК України - те, що вона була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, була об'єктом кримінально протиправних дій, набута кримінально протиправним шляхом або отримана юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У той же час, тягар доведення відповідності вилученого майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, й необхідності накладення на нього арешту, приписами КПК України покладено саме на слідчого, прокурора.
Долучені до матеріалів провадження матеріали засвідчують лише факт вилучення папки з документації в ході обшуку, та, більше того, не містять інформації про зміст документації на предмет наявності в ній підписів ОСОБА_8 . Окрім того, стороною обвинувачення не обгрунтовано неможливості отримання вільних зразків підпису ОСОБА_8 інакше як шляхом накладення арешту на його земельну документацію.
При цьому, під час обшуку за місцем проживання за вказаною вище адресою було вилучено лише саму вказану вище папку з документами, тобто інші речі, які би мали ознаки протиправного характеру у зв'язку з розслідуваними обставинами, у ході цієї слідчої дії поряд із папкою з документами не виявлялись і не вилучались (а.п.8-11).
У судовому засідання апеляційної інстанції прокурор підтвердив відсутність наразі необхідності в застосуванні арешту щодо вказаної вище папки з документами, те, вона вона не має відношення до предмету доказування в кримінальному провадженні за ч.1 ст.364 КК України, в якому повідомлення про підозру не оголошувалось, навів позицію про задоволення апеляційної скарги.
Та обставина, що папку з документацією за постановою визнано речовим доказом (а.п.12-13), у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, сама по собі не є підставою для накладення арешту на майно при непідтвердженні стороною обвинувачення за допомогою доказів наявності достатніх підстав для висновку про відповідність такого майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Таким чином, вжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на папку на 47 арк. із написом на ній: «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , на ділянку, що за адресою: АДРЕСА_2 », не є необхідним і доцільним.
При вказаних вище обставинах накладення арешту на вказане вище майно не відповідає і справедливому балансу між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що, у свою чергу, нівелює накладення арешту на таке майно.
На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вилучену папку на 47 арк. із написом на ній: «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , на ділянку, що за адресою: АДРЕСА_2 ». У зв'язку зі скасуванням ухвали слідчого судді та відмовою в накладенні арешту на майно, інші доводи апеляційної скарги не аналізуються.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 10 листопада 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на вилучену 06 листопада 2025 року в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 папку на 47 арк. із написом на ній: «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , на ділянку, що за адресою: АДРЕСА_2 ».
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4